Ча тир Даг Чатирдаг крим çatır Dağ платоподібний гірський масив у Головній гряді Кримських гір складений вапняками з тип

Ча́тир-Даг (Чатирдаг) (крим. Çatır Dağ) — платоподібний гірський масив у Головній гряді Кримських гір, складений вапняками з типовим карстовим рельєфом. Найвища точка масиву — гора Еклізі-Бурун має висоту 1 527 м — на 18 м нижча за Роман-Кош і п'ята серед гір Криму.

Чатир-Даг

Країна	Україна
Чатир-Даг у Вікісховищі

Загальна характеристика

Розрізняють Верхнє плато і Нижнє плато Чатир-Дагу.

Розрізняють також Чатир-Даг-яйлу та гірський хребет Чатир-Даг.

На верхньому плато розташовано дві вершини: східна — Ангар-Бурун (1453 м) і західна — Еклізі-Бурун (1525 м, за іншими джерелами 1527 м). Довжина плоскогір'я з півночі на південь — 10 км, ширина із заходу на схід — близько 4 км.

Інші гори: (738 м), Бал-Кая (802 м), Цукрова Голівка (1053), Казу-Кая (1108).

Туристи. Плато Чатир-Даг, Кримські гори. Україна-Крим-2011 р.

З 1980 року частину території Чатир-дагу оголошено заповідним урочищем «Яйла Чатирдага (Палат-Гора)». Рослинність тут дуже багата: на його яйлі росте більш ніж 500 видів рослин, зокрема такі рідкісні, як тис ягідний, троянда Чатир-Дагу, ендемічні жовтеці та інші. За кількістю ендеміків Чатир-Даг утримує першість серед яйл півострова: рослин, що зустрічаються тільки тут, налічується близько 60, 13 із них — реліктові.

Майже вся поверхня яйли всіяна карстовими воронками, що подекуди досягають розміру 250 метрів у діаметрі та 60 м глибини. У карстових порожнинах масиву утворюються своєрідні водозбірники. З них витікає багато десятків джерел, які живлять водами річки рівнинного Криму та Південного берега. Нижнє плато Чатир-Дага займає перше місце за кількістю карстових форм на 1 км² в Криму. На ньому налічується понад 1000 воронок від 5 до 60 м діаметром і глибиною до 60. Саме вони дають початок різноманітним підземним карстовим порожнинам — колодязям, шахтам, печерам. Вхід у печери можна знайти як на дні воронок, так і в скелястих бортах. На цей час на території плато виявлено понад 140 печер. Завдяки цьому Чатир-Даг має велику популярність. На нижньому плато (масив має два плато — верхнє й нижнє) багато дуже цікавих карстових печер із пишними сталактитовими та сталагмітовими прикрасами. Деякі з них, наприклад, печери «Мармурова» та «Еміне-Баїр-Хосар», обладнані для загального відвідування. Відомі також «дикі» печери Суук-Коба і Бінбаш-Коба.

Назва

З кримськотатарської Çatır Dağ можна перекласти як «Шатро-гора» (çatır — «шатро, намет», dağ — «гора»). Відома також давніша грецька назва «Трапезунт» (від дав.-гр. Τραπεζοῦς ὄρος — «Стольна/Столова гора»).

Галерея

Панорама з гори Демерджі (літо 2006)
Верхнє плато (зима 2004)
Найвища гора Чатир-Дагу — Еклізі-Бурун
Вид з Еклізі-Бурун
Вершина на Верхньому плато.
Панорама Нижнього плато.
Шлях до вершини Еклізі-Бурун. 2011 р.
Бівуак, захищений від вітру. Чатир-Даг.
На Верхньому плато.
Вид зі схилів Еклізі-Бурун.
Східна частина нижнього плато Чатир-Дагу: гора Везіт-Хан (1107 м), Беш-Куба (1093 м), уступ Курт-Баїр (912 м).]]
Гора Токмак-Кая (Toqmaq Qaya) у північно-східній частині масиву Чатирдаг, неподалік Мармурових печер і села Мраморне.

Див. також

Корисні посилання

карта Криму online [ 21 лютого 2020 у Wayback Machine.]
Нижнє плато Чатирдагу [ 8 травня 2016 у Wayback Machine.]

Джерела і посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Чатир-Даг (гірський масив)

Визначні пам'ятки Криму [ 13 квітня 2021 у Wayback Machine.]
підйом на Чатирдаг [ 14 серпня 2007 у Wayback Machine.](рос.)
Щорічне сходження на Чатир-Даг, подробиці на сайті http://chatyrdag.milli-firka.org/ [ 20 травня 2011 у Wayback Machine.](рос.)
Крим. Географічні назви [ 27 жовтня 2020 у Wayback Machine.]

Література

Байцар Андрій. Крим. Нариси історичної, природничої і суспільної географії: навч. посіб. Львів. нац. ун-т імені І. Франка. — Львів. : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2007. 224 с.
Байцар Андрій. Географія Криму.: навч. посібник. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2017. 358 c
Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с.

Панорама верхнього плато з нижнього