Церетелі Зураб Костянтинович

Церете́лі Зура́б Костянти́нович (груз. ზურაბ წერეთელი; нар. 4 січня 1934, Тіфліс, ЗРФСР) — російський художник і скульптор грузинського походження, народний художник СРСР і Російської Федерації, , Герой Соціалістичної Праці, лауреат Ленінської премії, лауреат Державних премій СРСР і Російської Федерації, лауреат Премії Пікассо, президент Російської академії художеств, директор Московського музею сучасного мистецтва, кавалер ордену Почесного легіону Франції, Почесного Хреста «Комбатан волонтер» Асоціації ветеранів французького Опору, офіцер Ордену мистецтв і літератури (Франція), нагороджений орденами: «Дружби народів» (Росія) і «За заслуги перед Вітчизною» І, ІІ, III ступенів (Росія), медаллю «Вермей» (вища нагорода Парижа за внесок у культуру і мистецтво), орденом Габріели Містраль (Чилі), медаллю Пікассо (вища нагорода ЮНЕСКО), кавалер ордену Бернардо О'Хіггінса Уряду Чилі. Почесний громадянин Тбілісі (2002).

Церете́лі Зура́б Костянти́нович
ზურაბ წერეთელი
Народження	4 січня 1934(1934-01-04) (90 років) Тіфліс, ЗРФСР
Національність	грузин
Країна	СРСР (до 1991)  Грузія (з 1992)  Росія
Жанр	скульптор, художник
Навчання	Тбіліська академія художніх мистецтв
Діяльність	художник, скульптор, архітектор, політик
Напрямок	абстракціонізм, соцреалізм
Роки творчості	2016^[1]
Вплив	Марк Шагал
Вчитель	Георгій Чітая
Член	СХ СРСР, Королівська академія витончених мистецтв Сан-Фернандо, ^d, ^d, ^d і ^d
Твори	Пам'ятник Петру І
Партія	КПРС
Нагороди
Сайт	tsereteli.ru
Церетелі Зураб Костянтинович у Вікісховищі

Біографія

Зураб Церетелі народився 4 січня 1934 в Тбілісі в грузинській сім'ї. Його батько Костянтин Георгійович (1903—2002) відомий у Грузії як інженер-будівельник, походив зі старовинного грузинського князівського роду Церетелі. Мати — Тамара Семенівна Ніжарадзе (1910—1991), також представниця князівського роду. Помітно вплинув на юного Зураба брат його матері живописець . У його будинку, де хлопчик проводив значну частину свого часу, постійно бували грузинські художники, такі як Давид Какабадзе, , та багато інших. Вони стали для юнака першими вчителями.

Зураб Церетелі закінчив живописний факультет Тбіліської академії мистецтв, працював в Інституті історії, археології та етнографії Академії наук Грузії. У 1964 навчався у Франції, де спілкувався з видатними художниками Пабло Пікассо і Марком Шагалом.

З кінця 1960-х років почав активно працювати в області монументального мистецтва. З 1997 року є Президентом Російської академії мистецтв. У 2003 за особливі заслуги Зурабу Церетелі було надано російське громадянство.

Творчість

скульптура «Народження Нової Людини», Іспанія

• Пам'ятник Петру I (Москва);
• Храм Христа Спасителя (Москва);
• (Грузія);
• (Грузія);
• монумент «Добро перемагає Зло» (США);
• бронзова скульптура «Народження Нової Людини» (Франція, Іспанія);

Громадська діяльність

У березні 2014 року Міністерство культури Російської Федерації повідомило, що скульптор разом з іншими російськими культурними діячами підписав листа на підтримку позиції президента Росії щодо російської військової інтервенції в Україну. Однак пізніше його помічник Сергій Шагулашвілі заявив в інтерв'ю грузинському інформагентству ''Інтерпресньюс'' та телеканалу ''Руставі-2'', що:

Пан Церетелі не втручався й не втручається в політику. Ніколи й ніде. Він жодного разу не підписував жодних політичних документів. І під цим листом він не підписувався… Міністерство культури РФ увело Зураба Церетелі в список підписантів не питаючись.

20 вересня 2017 Зураба Церетелі було включено до Переліку осіб, які створюють загрозу нацбезпеці України

Примітки

1. https://www.thebravedame.com/tbilisi-chronicle-georgia/
2. Гордость нашего города // Мерія Тбілісі(рос.)
3. УКАЗ Президента РФ от 04.06.2003 N 601 «О приеме в гражданство Российской Федерации»^{[недоступне посилання з травня 2019]}
4. Деятели культуры России — в поддержку позиции Президента по Украине и Крыму / Министерство культуры Российской Федерации (рос.)
5. . Архів оригіналу за 15 березня 2014. Процитовано 16 березня 2014.

Посилання

• Персональний склад Національної академії мистецтв України^{[недоступне посилання з травня 2019]}