Цар-дзвін

Цар-дзвін — великий бронзовий дзвін, відлитий російськими майстрами Іваном та Михайлом Моторіними у 1733-1735 на Гарматному дворі за указом імператриці Анни Іванівни. Пам'ятка московського ливарного мистецтва XVIII століття. За прямим призначенням ніколи не використовувався.

Цар-дзвін
55°45′03″ пн. ш. 37°37′06″ сх. д. / 55.750833333361107691° пн. ш. 37.618333333361107407° сх. д. / 55.750833333361107691; 37.618333333361107407Координати: 55°45′03″ пн. ш. 37°37′06″ сх. д. / 55.750833333361107691° пн. ш. 37.618333333361107407° сх. д. / 55.750833333361107691; 37.618333333361107407
Країна	Росія,  Російська імперія і  СРСР
Розташування	Тверський
Тип	дзвін пам'ятка і пам'ятник
Висота	6,24 м
Матеріал	бронза
Перша згадка	1737
Дата заснування	1733
Цар-дзвін Цар-дзвін (Росія) Показати на мапі Росія Цар-дзвін Цар-дзвін (СРСР) Показати на мапі СРСР
Медіафайли у Вікісховищі

Цар-дзвін. XIX. Фото Шерер, Набгольц & Ко.

Цар-дзвін, 2004

Статистичні дані

• Висота з вушками — 6,14 м;
• Діаметр — 6,6 м;
• Вага — 160 т (10 000 пудів).

Історія виготовлення

Дзвін був відлитий у Москві, 25 листопада 1735, після півтора років підготовчих робіт. Плавка металу продовжувалася 36 годин, а відливання пройшло всього за 1 годину 12 хвилин. Після охолодження дзвону почалися чеканні роботи, але під час Троїцької пожежі у травні 1737 року загорілись оточуючі дерев'яні конструкції. На розжарений дзвін потрапила вода, і від нього відколовся великий шматок вагою у 11,5 т (700 пудів). Через цей недолік дзвін був залишений у ливарній ямі, де пролежав близько 100 років.

У 1836 «Цар-дзвін» був піднятий з ливарної ями і встановлений у Московському Кремлі на постаменті, який виконали за проектом Огюста Монферрана. Відлиті з бронзи прикраси, портрети і написи були створені В. Кобельовим, П. Галкіним, П. Кохтевим, П. Серебряковим і П. Луковниковим.

Інші варіації «Цар-дзвонів»

Під назвою «Цар-дзвін» у Московській державі були відомі ще два дзвони. Перший відлили на початку 17 століття, а другий — у 1654. Останній дзвін, який важив близько 130 т, розбився при пожежі у 1701, а його уламки були використані при відливанні «Цар-дзвона» в 1735 році.

Література

• Снегирев И. М., Мартынов А. А., Московский Царь-колокол // Русские достопамятности. — М.: 1880. — Т. 3.
• Богуславский Г. А. Царь-колокол. — М.: 1958.
• Костина И. Д. Царь-колокол и его создатели. — 1982.
• Костина И. Д. К истории создания Царь-колокола // Колокола. История и современность : Сб. — М.: 1990.
• Дружинин О. Н., Дубровин Н. М., Логовинюк, П. И., Сельгеев В. Н. Исследование и реставрация «Царь-колокола» // Колокола. История и современность : Сб. — М.: 1985.
• Портнов М. Э. Царь-пушка и Царь-колокол. — М.: 1990.