Хілков Григорій Дмитрович

Григо́рій Дми́трович Хілко́в (рос. Григорий Дмитриевич Хилков; 24 серпня (5 вересня) 1835 — 26 липня (7 серпня) 1885) — російський князь (29-е коліно від Рюрика ). Церемоніймейстер імператорського двору. Дійсний статський радник. Співробітник Археографічної комісії Міністерства народної освіти. Один із найбільших російських кіннозаводчиків другої половини XIX століття. Віце-президент Московського скакового товариства. Чоловік княгині Ганни Хілкової (уродженої Оболенської), видавець (разом із дружиною) рукописної спадщини її батька — історика-архівіста Михайла Оболенського.

Хілков Григорій Дмитрович
Народився	5 вересня 1835(1835-09-05) або 1838^[1]
Помер	7 серпня 1885(1885-08-07) або 1885^[1]
Поховання	Ваганьковське кладовище
Батько	^d
У шлюбі з	Хілкова Ганна Михайлівна
Світло-бронзова медаль у пам'ять війни 1853—1856 років Темно-бронзова медаль у пам'ять коронування їх імператорських величностей Пам'ять Помер Григорій Хілков за чотири тижні до свого 50-річчя. Поховано князя в Москві на Ваганьковському кладовищі. 7 грудня 1885 року на засіданні Археографічної комісії пам'ять про Григорія Дмитровича, який до кінця життя був співробітником комісії і матеріально підтримав низку здійснених нею видань, було вшановано теплою згадкою та вставанням . Після смерті чоловіка княгиня Хілкова висловила бажання в якомусь селі Подільської губернії, де вона була значною землевласницею, збудувати храм у пам'ять Григорія Дмитровича. За вказівкою подільського єпископа Доната вона вибрала Шутнівці. 12(24) квітня 1888 року тут було закладено новий храм, а до 1891 року будівництво церкви повністю завершено. Цей храм, влаштований княгинею Хілковою, був кам'яним, великим, гарним як ззовні, так і всередині. Ганна Михайлівна подарувала церкві трьох'ярусний іконостас, дорогі ікони, лампади, срібне начиння, облачення. З ікон, пожертвуваних княгинею Хілковою, найзначнішою була невелика старовинна ікона Божої Матері «Троєручиця», яку встановили над царськими вратами. 13(25) жовтня 1891 року преосвященний Димитрій урочисто освятив церкву в ім'я святого Григорія, Просвітителя Вірменії, ім'я якого носив покійний чоловік будівниці церкви — князь Григорій Дмитрович Хілков. Примітки Library of Congress Authorities — Library of Congress. d:Track:Q13219454d:Track:Q131454 Российская родословная книга, издаваемая князем Петром Долгоруковым. — Часть первая. — Санкт-Петербург, 1854. — С. 253. Федорченко В. И. Дворянские роды, прославившие Отечество: Энциклопедия дворянских родов. — Красноярск, 2003. — С. 406. Хилков Дмитрий Александрович // Пушкинская энциклопедия: 1799—1999. — Москва, 1999. — С. 594. Российская родословная книга, издаваемая князем Петром Долгоруковым. — Часть первая. — Санкт-Петербург, 1854. — С. 253—254. Князья Хилковы // Списки титулованным родам и лицам Российской империи. — Санкт-Петербург, 1892. — С. 89. Российская родословная книга, издаваемая князем Петром Долгоруковым. — Часть первая. — Санкт-Петербург, 1854. — С. 85. Журнал Министерства народного просвещения. — Часть 141. — Санкт-Петербург, 1869. — Отдел 4. Современная летопись. — С. 285—286. Летопись занятий Археографической комиссии: 1885—1887. — Выпуск десятый. — Санкт-Петербург, 1895. — Отдел IV. — С. 18. Література Великий князь Николай Михайлович. Московский некрополь. — Т. 3. — Санкт-Петербург, 1908. — С. 274. Чехов Антон Полное собрание сочинений и писем в тридцати томах. — Т. 16. — Москва: Наука, 1987. — С. 117, 614. Придворный календарь на 1881 год. — Министерство Императорского двора, 1881. — С. 102. Придворный календарь на 1885 год. — Санкт-Петербург, 1884. — С. 111—112. Летопись занятий Археографической комиссии: 1878—1881. — Выпуск восьмой. — Санкт-Петербург, 1888. — Отдел IV. — С. 27, 46—47. Коллекция Г. Д. Хилкова // Путеводитель по архиву Ленинградского отделения Института истории. — Издательство Академии наук СССР. Ленинградское отделение, 1958. — С. 9, 11, 361, 444—445, 565.