Художні засоби

Художні засоби (літературні засоби) — прийоми та засоби, які автор художнього твору використовує, оповідаючи історію.

Художні засоби, що стосуються сюжету

Назва	Визначення	Приклад
Рушниця Чехова	Вставка речі, що здається несуттєвою в оповіданні, з метою, яка відкривається лише згодом; часто ця річ відіграє ключову роль у кульмінації історії.	«Якщо в першому акті на стіні висить рушниця, то у третьому вона повинна вистрілити».
Кліфгенгер («висяк»)	Коли частина історії завершується, але сюжетна інтрига лишається в «підвішеному» стані, щоб підігріти цікавість публіки до наступної частини, в якій буде сказано, чим же все закінчиться.	Часто використовується в телесеріалах, кінофраншизах і коли роман публікується частинами в літературному журналі - аби публіка знову подивилась телешоу / прийшла в кінотеатр / купила новий номер журналу. Іноді кліфгенгери не закінчуються нічим і на них обривається вся історія - приміром, в останніх серіях серіалів «Альф», «Time Trax» і у фільмі «Золотий компас» який закінчується відразу кількома сюжетними «висяками», але вони не знаходять розв'язки, бо анонсовану ними другу частину фільму так і не зняли; аналогічно «Ідіот» Пир'єва.
Нелінійне оповідання	Коли текст чи сцени у кіно йдуть не за хронологічним порядком, а окремими частинами, щоразу відкриваючи нові обставини подій, мотивації героїв, розширюючи історію, даючи публіці додаткову зацікавленість в історії, яка з кожною хвилиною/сторінкою розкривається все більше і в кінці складається, мов пазл.	Цей прийом користується особливою шаною в кіно, приклади: фільми Вуді Алена «Жасмін», Квентіна Тарантіно «Кримінальне чтиво», Крістофера Нолана «Мементо». Румунський авангардний поет Трістан Цара створював вірші, вплітаючи в них газетні вирізки таким чином, що вони ставали хребтом поетичного сюжету у процесі написання вірша.
Deus ex machina	Несподіваний поворот у фабулі завдяки втручанню сторонніх могутніших сил чи обставин.	Ставлення критиків до такого прийому часто негативне. Вважається, що автор загнав себе в глухий кут, а тому ситуація вимагає чудодійного порятунку. Однак автори іноді застосовують його цілком свідомо, як наприклад, Толкін, який вважав Deus ex machina невід'ємною частиною казкової оповіді, або ж для того, щоб штучністю розв'язки підкреслити безвихідь.
Евкатастрофа	«щасливе падіння», негативна розв'язка сюжету, яка обертається позитивним завершенням історії; коли в кульмінації протагоніст програє, постаючи перед неминучою катастрофою, але хід подій обертається так, що програш стає вигідним і веде до хепі-енду.	Наприкінці «Володаря перснів», коли Голум відбирає перстень у Фродо і надто радіє своїй перемозі, тому його необережні дії призводять до поразки.
Флешбек	Сцена спогадів героя, що вставляється, аби розповісти події, які передували оповіданим	Часто зустрічається в казках «Тисячі та одної ночі», наприклад, у казці про «Три яблука», що починається зі знахідки трупа дівчини - з'являється убивця і у флешбеку розповідає про минулі події, які спонукали його до вбивства і що призвели до знахідки тіла на початку казки.
Флешфорвард	Антонім флешбеку, сцена, яка стрибком у часі вперед показує події уявного чи справжнього майбутнього героїв.	У «Різдвяній історії» Дікенса Скрудж бачить майбутнє, яким воно може бути, якщо він не зміниться. Також багато флешфорвардів у серіалі «Загублені», фільмі «Біжи, Лола, біжи»; кульмінація вампірської саги «Сутінки» є флешфорвардом.
Передвістя	Неявні, проте умисні авторські підказки про подальший перебіг подій (як «рушниця Чехова»).	У «Книзі джунглів» Кіплінга вовчиця, що захистила Мауглі від тигра Шер-Хана передбачає, що одного дня сам Мауглі полюватиме на тигра, як зараз той полює на нього. В "Легенді про Уленшпігеля" кума Катліна на честь народження Уленшпігеля віщує про його вдачу і подальшу долю, які повністю реалізуються у подальшому повіствуванні.
Історія в історії	Коли основна історія організовує ряд коротких історій.	Класичні приклади - «Панчатантра», «Казки тисяча та однієї ночі», «Декамерон».
Обрамлення (кільцевання)	Та ж сама дія/репліка/обставина/сцена/подія або будь-який інший значимий елемент, який зустрічається на початку і в кінці оповідання.	Фільм «Мементо» починається і закінчується сценою вбивства і фотографування трупа. Фільм «Термінатор-2: Судний день» починається і закінчується закадровим голосом Сари Конор.
МакГафін	Сюжетний прийом у формі якогось предмета чи мети (або іншого мотиватора), який рухає діями героїв, але сам по собі не є вагомою для історії річчю. Часто природа цієї речі/мети не пояснюється, вона не описується, не пояснюється, чому вона важлива, а в сюжет вона вплітається лише для того, аби рухати його.	У фільмі Тарантіно «Кримінальне чтиво» гангстери і злодії полюють на валізу, вміст якої світиться жовтим світлом. Що там, не пояснюється, і це неважливо, бо сюжету вже надано рух, тому на дві години про валізу глядач забуває, і вона з'являється лише в кінці, але знову ключової ролі сама по собі не відіграє, будучи лише мотиватором сюжету.
In medias res	Коли історія починається з середини.	Класичні приклади - «Іліада» й «Одісея» Гомера. «Одісея» починається з повернення Одісея на Ітаку, а у флешбеках оповідається про десять років його поневірянь після Троянської війни. Романи Достоєвського починаються з середини, приміром, у романі «Ідіот» спершу назріла драма і конфлікт між кількома петербурзькими родинами, а в переддень кульмінації в місто приїжджає головний герой (з чого роман і починається), він (і через нього читач) дізнається про події та обставини, що передували його появі, і відразу стає ключовою особою подальших подій, що і зображено по ходу роману.
Крючок оповідання	Коли історія починається з події, яка захоплює увагу публіки і тримає, немов на крючку. Історії можуть починатися з кульмінації без розв'язки (тоді публіка зацікавлено чекатиме до кінця, якою ж буде розв'язка) або з розв'язки, і весь подальший сюжет вестиме до неї.	Фільм «Limitless» починається з кульмінації, фільм «Термінатор-2: Судний день» починається з флешфорварда, який задає інтригу всього фільму - чи зможуть головні герої запобігти показаній на початку катастрофі?
Сюжетний засіб	Об'єкт або персонаж, єдина мета якого - просунути сюжет вперед.	Один з сюжетних засобів - МакГафін.
^[en]	Несподівана зміна напрямку розвитку сюжету, яка може поставити з ніг на голову сприйняття всього сюжету, персонажів, обставин тощо. Наприклад, якийсь із персонажів, що здавався добрим, може виявитися серійним убивцею, за яким полювали протагоністи, і навпаки. Або частина оповідання чи все воно цілком може виявитися сном чи галюцинацією головного героя, сам він, несподівано для себе, може виявитись мертвим.	У фільмі «Сім» убивця сам приходить до детективів здаватися, але їх чекає другий твіст - здача убивці є не його поразкою, а частиною хитрого плану: він використовує детективів як маріонеток, про що вони здогадаються лише коли буде пізно.
Поетичне правосуддя	Коли зрештою доблесть винагороджується, правда перемагає, а кривда карається за іронією долі, результуючи з поводження персонажа.	Тут може діяти карма («Не рий яму іншому, бо сам у неї потрапиш». Персонаж мультика, Wile E. Coyote, завжди сам комічно потрапляє у пастки, які ставить страусу), фатум (у «Божественій комедії» Данте всі грішники караються в пеклі, навіть якщо за життя вони лишалися безкарними) чи інша форма «вселенської справедливості».
Парадокс приречення	Парадокс мандрівника в часі, коли він потрапляє в часову пастку або петлю подій, які прирікають його на певне незворотнє повторення чи кінець	У серіалі Doctor Who головний герой постійно вимушений повертатися назад у часі через якийсь свій вчинок у майбутньому.
Каламбур	Коли задумане значення не має Plot device based on an argument that an agreement's intended meaning holds no legal value, and that only the exact, literal words agreed on apply.	For example, William Shakespeare used a quibble in The Merchant of Venice: Portia saves Antonio in a court of law by pointing out that the agreement called for a pound of flesh, but no blood, so Shylock can collect only if he sheds no blood.
«Червоний оселедець»	Риторична тактика відволікання уваги від того, що насправді має значення.	У детективах автор може вести публіку хибною доріжкою, підштовхуючи її до хибного висновку, коли впродовж усього сюжету публіка вважала вбивцею невинного, послуговуючись хибними здогадками, які автор розставив тут і там, щоб відволікти увагу від того, хто насправді винен.

Посилання

• Час художній // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 717-725.
• Арсенал художніх засобів; Художні засоби (зображально-виражальні) // Літературознавчий словник-довідник / за ред. Р. Т. Гром’яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — С. 62; 715-716.
• 395; 586/mode/1up?view=theater Відсторонення; Зображально-виражальні засоби; Локальний прийом // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 183; 395; 586.
• 565/mode/1up?view=theater Прийом; Художні засоби // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 270; 565.