Христенко Інна Митрофанівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Христенко.

І́нна Митрофа́нівна Христе́нко (14 серпня 1919, Полтава — 21 серпня 2001) — українська дитяча письменниця (поетеса, прозаїк).

Інна Митрофанівна Христенко
Народилася	14 серпня 1919(1919-08-14) або 1919^[1] Полтава
Померла	21 серпня 2001(2001-08-21)^[2] або 2001^[1]
Діяльність	письменниця
Сфера роботи	^d^[1] і ^d^[1]
Alma mater	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Заклад	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Жанр	поетеса, прозаїк

Життєпис

Народилася в сім'ї вчителя. Батько був репресований, на всіх родичів лягло тавро родини «ворога народу».

У 1923 р. разом із батьками переїхала до Харкова, де закінчила середню школу, а 1941 історичний факультет Харківського університету.

Після початку німецько-радянської війни Христенко приєдналась до товариства «Просвіта». Деякий час працювала друкаркою у Міській управі. В газеті «Нова Україна», яка виходила у піднімецькому Харкові, був опублікований ліричний вірш Христенко «Привіт тобі, весно!».

За її словами, після війни її часто викликали до НКВС, ставлячи у провину зокрема цю публікацію. Христенко заборонили викладати у денній школі, дозволивши викладати тільки у вечірній.

У 1944—1958 рр. учителювала в школі.

Наприкінці 1950-х років знову почала писати вірші та оповідання. Переважно писала твори для дітей.

З 1960 р. — член Спілки письменників України.

У листопаді 1994 р. одружилася з німцем Ріхардом Дюрнером. Дюрнер, колишній художник, під час німецько-радянської війни був водієм, квартирував у Харкові в одному дворі з Христенко. Він захворів, дізнавшись, що у Німеччині померла його дружина, залишилися діти. Він був пригнічений тяжкою депресією, в нього розпочалася сильна гарячка. Христенко доглядала за ним, Дюрнер одужав та, залишивши Харків з німецькими військами, повернувся до Німеччини. У 1990-ті роки Дюрнер знайшов Христенко, почалося листування, згодом вони одружилися. Жили у м. Гольцмаден (Швабія).

Після смерті чоловіка повернулася до Харкова.

Померла 21 серпня 2001 року.

Твори

Друкує вірші від 1943. Пише для дітей.

• Збірка казок «Хоробрий ведмедик» (1958).
• Повість «Настуся» (1959).
• Збірка оповідань «Миколина перемога» (1960).
• Збірка віршів для малят «О нашем Вадике дома и в садике» (російською мовою, 1960).
• Збірка оповідань «Вредний хлопчисько» (1963).
• Повість «Настуся» (частини 1—2, 1968).
• Збірка казок та оповідань «Славкові канікули» (1970).
• «Настуся» (в російському перекладі, 1973).

Примітки

1. Czech National Authority Database
   d:Track:Q13550863
2. Українська Вікіпедія — 2004.
   d:Track:Q199698
3. . proza.ru. Архів оригіналу за 18 жовтня 2016. Процитовано 19 квітня 2020.
4. . kharkiv-nspu.org.ua. Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 19 квітня 2020.
5. Олеся Шепітько. Мить вічності (PDF).
6. . kharkiv-nspu.org.ua. Архів оригіналу за 23 серпня 2019. Процитовано 23 серпня 2019.

Література

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — .. Словникова частина. — Т. 10.
• Письменники Радянської України. — К., 1970. — С. 459.
• Письменники Радянської України. — К., 1976. — С. 366—367.
• Письменники Радянської України. — К., 1981. — С. 285.