Хосе Сасія

Хосе Сасія (ісп. José Sacía, 27 грудня 1933, Трейнта-і-Трес — 30 серпня 1996) — уругвайський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. Виступав, зокрема, за клуби «Дефенсор Спортінг» та «Пеньяроль», а також національну збірну Уругваю.

Хосе Сасія
Хосе Сасія
Хосе Сасія у 1965 році
Особисті дані
Повне ім'я	Хосе Франсиско Сасія Луго
Народження	27 грудня 1933(1933-12-27)
	Трейнта-і-Трес, Уругвай
Смерть	30 серпня 1996(1996-08-30) (62 роки)
	Монтевідео, Уругвай
Зріст	176 см
Вага	78 кг
Громадянство	Уругвай
Позиція	нападник
Юнацькі клуби
1949—195?	«Айрес-Пурос» «Олімпія» «Іпіріранга» «Дефенсор Спортінг»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1953–1959 «Дефенсор Спортінг»  ? (?) 1960 «Бока Хуніорс» 13 (3) 1961–1965 «Пеньяроль»  ? (?) 1965 «Росаріо Сентраль» 26 (6) 1966–1967 «Дефенсор Спортінг»  ? (?) 1968 «Насьйональ» (М)  ? (?) 1969 «Расінг» (М)  ? (?) 1970 «Дефенсор Спортінг»  ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1956–1966 Уругвай 42 (12)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1971 «Рампла Хуніорс» 1972 1973—1975 «Депортіво Галісія» 1976 «Серро» 1976 1976 «Ліверпуль» (Монтевідео) 1979—1980 «Аріс» 1981 «Олімпія» (Асунсьйон) 1981 Парагвай ?
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Володар Міжконтинентального кубка. У складі збірної — володар Кубка Америки.

Клубна кар'єра

На дитячому рівні виступав за столичні клуби «Айрес-Пурос», «Олімпія» та «Іпіріранга». У 1949 році 15-річний хосе приєднався до молодіжної команди «Дефенсор Спортінг». Того ж року дебютував у місцевій «Куарті», разом з якою став чемпіоном. У 16-річному віці дебютував у футболці у першій команді «Дефенсор Спортінг» у поєдинку проти «Рампла Хуніорс». Однак згодом, за словами самого Сасії через низку травм, залишився без ігрової практики. З 1954 по 1959 рік виступав за «Дефенсор» у Прімера Дивізіоні.

У 1960 році переїхав до Буенос-Айреса. В Аргентині захищав кольори «Бока Хуніорс», у футболці якого зіграв 13 матчів та відзначився 3-ма голами.

З 1961 по 1965 рік виступав на батьківщини в «Пеньяролі», яким у вище вказаний період керували Роберто Скароне, Бела Гуттманн та Роке Масполі. У 1961, 1962 і 1964 роках у складі «Орінегрос» тричі вигравав чемпіонат Уругваю. У 1961 році «Пеньяроль» також виграв Кубок американських чемпіонів. Хосе зіграв в обох фінальних матчах, а також відзначився єдиним за уругвайський клуб голом у нічийному (1:1) матчі-відповіді проти «Палмейраса». Того ж року допоміг виграти клубний чемпіонат світу, виходив зокрема в поєдинку проти лісабонської «Бенфіки». Хосе не лише реалізував пенальті у матчі-відповіді, але й відзначився двома голами (2:1) у переможному для уругвайців поєдинку плей-оф проти «Бенфіки». Наступного року «Пеньяроль» знову грав у фіналу кубку Лібертадорес, але цього разу поступився «Сантусу». Сасія знову зіграв у всих трьох фінальних матчах. У 1965 році у складі «Орінегрос» знову зіграв у всих трьох фінальних матчах кубку Лібертадорес. Цього разу «Пеньяроль» поступився аргентинському «Індепендьєнте».

У 1965 році повернувся до Аргентини, де захищав кольори клубу «Росаріо Сентраль». З 1966 по 1967 рік він повернувся до «Дефенсор Спортінга», а потім у 1968 році перебрався в «Насьйональ». У 1969 році перейшов у «Расінг» (Монтевідео), а 1970 року повернувся в «Дефенсор Спортінг», який тренував Алехандро Моралес. У плей-оф за право збереження місця в еліті уругвайського футболу допоміг партнерам по команді уникнути пониження в класі.

Виступи за збірну

1956 року дебютував у складі національної збірної Уругваю.

У складі збірної був учасником Чемпіонату Південної Америки 1957 року у Перу, на якому команда здобула бронзові нагороди, Чемпіонату Південної Америки 1959 року в Еквадорі, здобувши того року титул континентального чемпіона, Чемпіонату Південної Америки 1959 року в Аргентині, чемпіонату світу 1962 року у Чилі (зіграв у всих трьох матчах групового етапу, відзначився 2-ма голами), чемпіонату світу 1966 року в Англії. На останньому з вище вказаних турнірів зіграв у поєдинках групового етапу проти Мексики та Франції, а уругвайці поступилися в 1/4 фіналу збірній Німеччини.

Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 11 років, провів у її формі 42 матчі, забивши 12 голів. За іншимиданими зіграв 44 матчі

Кар'єра тренера

Розпочав тренерську кар'єру 1971 року, очоливши тренерський штаб клубу «Рампла Хуніорс». Наступного року тренував . Після цього протягом трьох років тренував венесуельський клуб «Депортіво Галісія». Наступним місцем роботи Сасії став уругвайський «Серро», який він тренував 1976 року. У тренерському штабі клубу також працювали Алехандро Гарай, а Рубен Піко Умпіррес був одним з його підопічних. Приблизно в середині року перейшов до еквадорського , але пропрацював там недовго. У 1976 році очолив «Ліверпуль» (Монтевідео). У тому ж році він також тренував венесуельський клуб «Естудьянтес де Меріда», який вперше в історії клубу пройшла кваліфікацію до кубку Лібертадорес. Однак ці дані суперечать іншій інформції, оскільки повідомляється, що він працював у «Ліверпулі» до 1977 року.

У сезоні 1979/80 років працював головним тренером у грецькому клубі «Аріс» (Салоніки). Протягом сезону уругвайця замінив замінив Френк Бленгстаун. Принаймні з січня 1981 року керував національною збірною Парагваю та парагвайським клубом «Олімпія» зі столиці Асунсьйона. У 1981 році його знову запросили на посаду тренера в «Аріс» (Салоніки) в тренерській команді з Карлосом Марією Равелем. Окрім того, тренував також , клуби у Мексиці та Колумбії.

Хосе Сасіа (навприсядки, четвертий ліворуч)

Особисте життя

Походить з родини басків, які емігрували до Уругваю на початку XX століття. Старший син, шостий з дев'яти дітей своїх батьків Дельфіна Сасії та Марії Луго та двоюрідний брат музиканта Вальдемара Сасії. Його батько Дельфіно Сасія, бізнесмен та перукар за професією, був активним членом Національної партії. У 1940 році його сім'я переїхала з Трейнта-і-Трес з Монтевідео і оселилася в пердмісті Айрес-Пурос Баррі. Хосе Сасіа розпочав свою шкільну освіту спочатку в «Ескуела де Бург» і перейшов з четвертого в шостий клас в німецьку школу в Монтевідео. Наступний візит до ліцею Безуш припинив через короткий час.

Сам Хосе Сасіа був батьком двох дітей: його сина Даніеля та Марти, які були приблизно на чотири роки молодшими.

Помер 30 серпня 1996 року на 63-му році життя від серцевого нападу. Згодом не лише його онук Леандро Кабрера Сасіа, син його дочки, також пішов по стопах Сасії, став професіональним футболістом перебував на контракті з мадридським «Атлетіко». Онук Родріго Кабрера Сасіа також грав в уругвайському професіональному клубі за «Дефенсор».

Співачк Хайме Рус написала пісню «Al Pepe Sasia» на честь Сасії. Принаймні, у першому дивізіонному сезоні 2011/12 року створено Премію Хосе Сасіа, названий його ім'ям, якою нагороджувався найкращим гравцем сезону в уругвайській Прімері. Нагороду отримав Ніколас Олівера.

Досягнення

Пеньяроль

• Прімера Дивізіон Уругваю
  • Чемпіон (3): 1961, 1962, 1964

• Міжконтинентальний кубок
  • Володар (1): 1961

національна збірна

• Кубок Америки
  • Володар (1): 1959 (Еквадор)
  • Бронзовий призер (1): 1957

Примітки

1. JOSE F. SASIA [ 21 жовтня 2020 у Wayback Machine.] (ісп.)
2. José Sasía [ 27 вересня 2020 у Wayback Machine.] (ісп.)
3. (ісп.)
4. на сайті soccerdatabase.eu (архівна версія) (англ.)
5. (ісп.)
6. Southamerican Championship 1957 [ 10 жовтня 2021 у Wayback Machine.] (англ.)
7. Southamerican Championship 1959 (1st Tournament) [ 24 вересня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)
8. Appearances for Uruguay National Team [ 2012-02-24 у Wayback Machine.] (англ.)
9. Joyas para Joya [ 6 березня 2016 у Wayback Machine.] (ісп.)
10. (ісп.)
11. Los primeros pasos [ 15 листопада 2016 у Wayback Machine.] (ісп.)
12. “Jorge García: Cerro está contigo” [ 9 серпня 2020 у Wayback Machine.] (ісп.)
13. Estudiantes fue por primera vez a Libertadores [ 4 серпня 2020 у Wayback Machine.] (ісп.)
14. Greece 1979/80 [ 5 липня 2020 у Wayback Machine.] (англ.)
15. por el mundo [ 27 лютого 2015 у Wayback Machine.] (ісп.)
16. (ісп.)
17. Se cumplió fecha de la muerte de Sasía [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (ісп.)
18. El «nuevo» Jaime Roos, Astor Piazzolla, el «Pepe» Sacía y Luisito Suárez [ 9 серпня 2020 у Wayback Machine.] (ісп.)
19. José Sasía (ісп.)
20. Leandro Cabrera es nieto de la leyenda 'Pepe Sasía' [ 3 жовтня 2021 у Wayback Machine.] (ісп.)
21. En Nacional y en Defensor regalan risas (ісп.)
22. Una noche relajada, luminosa y feliz [ 29 вересня 2019 у Wayback Machine.] (ісп.)
23. (ісп.)

Посилання

• на сайті ФІФА (англ.)

• Хосе Сасія на сайті УЄФА (англ.) (фр.) (нім.) (рос.) (італ.) (ісп.) (порт.)
• Хосе Сасія на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
• Хосе Сасія на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Хосе Сасія на сайті PlaymakerStats.com (англ.)
• Хосе Сасія на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
• Профіль гравця [ 11 липня 2017 у Wayback Machine.] на сайті soccerpunter.com
• Профіль гравця [ 18 жовтня 2020 у Wayback Machine.] на сайті footballdatabase.eu