Хосе Луїс Браун

Хосе Луїс Браун (ісп. José Luis Brown, 10 листопада 1956,  — 13 серпня 2019, Буенос-Айрес) — аргентинський футболіст, що грав на позиції центрального захисника, зокрема за клуб «Естудьянтес», а також національну збірну Аргентини, у складі якої — чемпіон світу 1986 року. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Хосе Луїс Браун
Хосе Луїс Браун
Особисті дані
Народження	10 листопада 1956(1956-11-10)
	, Аргентина
Смерть	13 серпня 2019(2019-08-13) (62 роки)
	Буенос-Айрес
Зріст	183
Вага	81 кг
Громадянство	Аргентина
Позиція	центральний захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1975–1983 «Естудьянтес» 290 (27) 1983–1984 «Атлетіко Насьйональ» 35 (2) 1984–1985 «Бока Хуніорс» 29 (5) 1986 20 (1) 1986–1987 «Брест» 31 (1) 1987–1989 «Реал Мурсія» 28 (1) 1989–1990 «Расинг» (Авельянеда) 10 (1)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1983–1990 Аргентина 36 (1)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1996 «Бока Хуніорс» (помічник) 1998–2000 «Сан-Лоренсо» (помічник) 2000 2001–2002 «Нуева Чикаго» 2002 «Блумінг» 2003–2004 «Естудьянтес» (мол.) 2004–2005 2005 2006 2007 «Феррокаріль Оесте» 2007–2009 Аргентина U-17 2008–2010 Аргентина U-20 (помічник) 2008 Аргентина (олімп.) (помічник) 2008–2009 Аргентина (помічник) 2009–2010 Аргентина (техн. асс.) 2010–2011 Аргентина (помічник) 2013 «Феррокаріль Оесте»
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Клубна кар'єра

У дорослому футболі дебютував 1975 року виступами за команду «Естудьянтес», в якій провів вісім сезонів, взявши участь у 290 матчах чемпіонату. Більшість часу, проведеного у складі «Естудьянтес», був основним гравцем захисту команди. Протягом останніх років у клубі відзначався досить високою, як для захисника, результативністю.

Згодом пограв за колумбійський «Атлетіко Насьйональ», а також на батьківщині за «Бока Хуніорс» і , після чого 1986 року перебрався до Європи, де один сезон провів у французькому «Бресті» і два сезони в іспанському клубі «Реал Мурсія».

Завершив ігрову кар'єру на батьківщині у команді «Расинг» (Авельянеда), за яку виступав протягом 1989—1990 років.

Виступи за збірну

1983 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Аргентини, де поступово став одним з основних центральних захисників.

Зокрема наставник збірної Карлос Білардо віддав Брауну перевагу над досвідченішим, але й більш віковим Данієлєм Пассареллою на позиції ліберо команди на чемпіонаті світу 1986 року, що проходив у Мексиці. Браун провів на полі без замін усі сім матчів аргентинців на турнірі, в яких захисна ланка команди продемонструвала непогану надійність, дозволивши суперникам лише п'ять разів відзначитися голами у їх ворота. Але по-справжньому зірковою годиною для захисника стала фінальна гра мундіалю проти збірної ФРН, у якій він відкрив рахунок, замкнувши головою подачу зі штрафного від Хорхе Бурручаги. Наприкінці матчу захисник травмував плече, проте відмовився від заміни, допомігши довести його до переможного (з рахунком 3:2 на користь аргентинців) завершення.

У складі збірної також був учасником трьох розіграшів Кубка Америки — 1983 року, 1987 року в Аргентині, а також 1989 року в Бразилії, на якому аргентинська команда здобула бронзові нагороди.

Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 8 років, провів у її формі 36 матчів, при цьому гол, забитий у фіналі ЧС-1986, став для захисника єдиним у формі збірної.

Кар'єра тренера

Розпочав тренерську кар'єру, повернувшись до футболу після невеликої перерви, 1996 року, ставши асистентом Карлоса Білардо у тренерському штабі «Бока Хуніорс». Наприкінці 1990-х допомагав Оскару Руджері у тренерському штабі «Сан-Лоренсо».

2000 року склав тренерський тандем з колишнім партнером по збірній Ектором Енріке на чолі команди , згодом пара тренерів працювала з «Нуева Чикаго». 2002 року досить неуспішно керував діями команди болівійського «Блумінга», після чого повернувся на батьківщину, де протягом 2003–2004 очолював молодіжну команду «Естудьянтес».

Згодом працював з основними командами , , і «Феррокаріль Оесте», після чого 2007 року прийняв запрошення очолити тренерський штаб юнацької збірної Аргентини. Під його керівництвом аргентинські юнаки стали срібними призерами і учасниками .

Паралельно з 2008 року був асистентом Серхіо Батісти у тренерських штабах молодіжної і олімпійської збірних команд Аргентини, зокрема допомігши останній тріумфувати на Олімпійських іграх 2008.

Також протягом 2008–2010 обіймав різні посади у тренерському штабі головної збірної Аргентини, очолюваному ще одним його партнером по цій команді зразка 1986 року Дієго Марадоною.

Останнім місцем тренерської роботи Брауна був «Феррокаріль Оесте», команду якого він удруге у кар'єрі очолював протягом 2013 року.

Помер 13 серпня 2019 року на 63-му році життя внаслідок хвороби Альцгеймера.

Титули і досягнення

• Чемпіон Аргентини (2):

«Естудьянтес»: ,

• Чемпіон світу (1):

Аргентина: 1986

• Бронзовий призер Кубка Америки (1):

Аргентина: 1989

Примітки

1. RSSSF (ред.). . Архів оригіналу за 12 жовтня 2018. Процитовано 4 квітня 2020. (англ.)
2. . BBC News. 13 серпня 2019. Архів оригіналу за 26 грудня 2019. Процитовано 4 квітня 2020. (англ.)

Посилання

• на сайті ФІФА (англ.)

• Хосе Луїс Браун на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Хосе Луїс Браун на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Хосе Луїс Браун на сайті BDFutbol.com (англ.)