Хастелой

Хастело́й (англ. Hastelloy) — загальна назва групи корозійностійких нікелевих сплавів, які у залежності від призначення містять 15…30% Mo, 13…16% Cr, 4…22% Fe, до 0,1…0,15% C, решта — Ni; іноді з добавками W, Si, Co, Cu, V та ін. елементів; мають високу стійкість у кислотах; застосовуються, в основному, для виготовлення хімічної апаратури, а також як жароміцні сплави.

Властивості

Легування сплавів Nb і V зменшує схильність цих сплавів до міжкристалітної корозії.Cr і W підвищують жаростійкість. Оптимальне поєднання корозійної стійкості і механічних характеристик досягається після гартування сплавів з 1150…1175 °С у воді або на повітрі.

Хастелої задовільно піддаються обробці тиском, різанням і добре зварюються. Випускаються у вигляді листів, прутків, дроту, виливок.

Марки сплавів

Марки сплавів за ГОСТ: Н70МФ, ХН65МВ, ХН60Ю та ін.

Основні марки сплавів «Hastelloy»: Hastelloy A, Hastelloy B, Hastelloy B2, Hastelloy B3, Hastelloy C, Hastelloy C4, Hastelloy C276, Hastelloy G, Hastelloy G2, Hastelloy N, Hastelloy S, Hastelloy W, Hastelloy X.

Використання

Основною функцією хастелоїв є ефективна робота при високих температурах і тисках в умовах контакту з їдкими речовинами (HCl, H₂SO₄), де звичайні або дешевші сплави належним чином не працюють, наприклад, в корпусах хімічних реакторів та трубах і клапанах, що застосовуються в хімічній промисловості. Часто застосовується такий спосіб захисту поверхні за допомогою хастелою як газотермічне напилення.

Див. також

• Нікелеві сплави

Примітки

1. Міжнародна інженерна енциклопедія. Термінологічний словник. Метали. II том. [ 12 квітня 2015 у Wayback Machine.] / За ред. Б. О. Прусакова, М. С. Блантера, В. Я. Кершенбаума, В. О. Богуслаєва, С. Б. Бєлікова, А. Д. Коваля. МоторСіч, 2005. С.370
2. ГОСТ 5632-72 Стали высоколегированные и сплавы коррозионно-стойкие, жаростойкие и жаропрочные. Марки.
3. . Архів оригіналу за 10 лютого 2012. Процитовано 12 березня 2012.

Джерела

• Ульянин Е. А., Свистунова Т. В., Левин Ф. Л. Коррозионностойкие сплавы на основе железа и никеля. — М.: Металлургия, 1986. — 263 с.