У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Харченко Степан Андрійович Харченко нар 22 грудня 1915 19151222 8 січн

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Харченко.

Степан Андрійович Харченко (нар. 22 грудня 1915(19151222) — 8 січня 1983) — радянський військовий льотчик, Герой Радянського Союзу (1942). У роки Німецько-радянської війни командир звена 752-го дальньобомбардувального авіаційного полку 24-ї бомбардувальної авіаційної дивізії.

Степан Андрійович Харченко

Народження

22 грудня 1915
с.Рожнівка, Чернігівщина

Смерть

8 січня 1983 (67 років)
Ніжин

Поховання

Країна

Роки служби

1935–1961

Звання

Полковник авіації

Війни / битви

Бої на Халхин-Голі
Німецько-радянська війна

Нагороди

Харченко Степан Андрійович у Вікісховищі

Біографія

Народився в селі Рожнівка (тепер Ічнянський район, Чернігівської області України)у селянській родині. Закінчив 2 курси Запорізького політехнічного технікуму.

У РСЧА з 1935 року. У 1937 році закінчив навчання Ворошиловградську воєнну школу льотчиків.

Брав участь у боях з Японією на річці Халхин-Гол в 1939 році.

На фронтах німецько-радянської війни з липня 1941 року.

Старший лейтенант Харченко С. А. до березня 1942 р. здійснив 78 успішних бойових вильотів, з них 36 — вночі, на бомбардування стратегічних німецьких об'єктів та військ. При здійсненні повітряних боїв екіпаж старшого лейтенанта Харченка С. А. збив 3 німецькі літаки. За 7 місяців війни під його командуванням було знищено 50 німецьких танків, 300 воєнних автомобілів з піхотою, до 10 залізничних ешелонів з живою силою. Авіаційним екіпажем Харченка на окуповані Німеччиною території було скинуто 400000 листівок.

Всього за роки війни командир 1-ї ескадрильї, заступник командира авіаційного полку, який з 23 березня 1943 року мав назву 10-й Гвардійський авіаційний полк далекої дії (з 26 грудня 1944 року вже 226-й Гвардійський бомбардувальний Сталінградсько-Катовицький Червонопрапорний авіаційний полк) здійснив близько 300 бойових вильотів з нанесенням німецькій стороні значних пошкоджень у живій силі та техніці.

Після закінчення війни Степан Андрійович продовжував військову службу в ВПС СРСР. У 1948 р. він закінчив офіцерську льотно-тактичну школу пілотів.

З 1961 року у званні полковника вийшов у запас, позніше у відставку. Мешкав у м. Ніжин. Працював на заводі «Ніжинсельмаш».

Помер 8 січня 1983 р. Похований на Троїцькому кладовищі м. Ніжин.

Відзнаки і нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 20 червня 1942 року за «зразкове виконання бойових наказів командування на фронті боротьби з німецько-фашистським загарбником та проявлені при цьому мужність та героїзм» старшому лейтенанту Харченку Степану Андрійовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордену Леніна та медалі «Червона Зірка» (№ 852). (рос.)
Нагороджений двома орденами Леніна, чотирма орденами Червоного Прапора, орденом Олександра Невського, двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня, орденом «Червоної Зірки».

Примітки

Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза начальствующему составу Военно-воздушных сил Красной Армии» от 20 июня 1942 года [ 8 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик: газета. — 1942. — 30 июня (№ 24 (183)). — С. 1.

Джерела

Матеріали Вільнянського районного краєзнавчого музею
Харченко Степан Андрійович. // Сайт «Герои страны» (рос.). (рос.)

[1] Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза начальствующему составу Военно-воздушных сил Красной Армии» от 20 июня 1942 года [ 8 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик: газета. — 1942. — 30 июня (№ 24 (183)). — С. 1.