Ця стаття про місто Про общину див містоХарманли болг Харманли d Кат Країна БолгаріяОбласть Хасковська областьОбщинаКод

Ця стаття про місто. Про общину див. .

місто

Харманли
болг. Харманли

Країна

Болгарія

Область

Хасковська область

Община

Код ЕКАТТЕ

77181 і HKV33-00

Поштовий індекс

6450

^{H G O}

Висота

92

Площа

51 км²

Населення

17 613 осіб (15 березня 2024)^[1],
20 763 осіб (15 березня 2024)^[1]

Телефонний код

+421-0373

harmanli.bg

Відстань

До обласного центру

фізична

28 км

До Софії

фізична

228 км

Розташування

Харманли

Харманли (Болгарія)

Мапа

Харманли у Вікісховищі

Ха́рманли (болг. Харманли) — місто в Хасковській області Болгарії. Адміністративний центр общини . Ха'рманлі — місто на півдні Болгарії. Розташовае приблизно за 34 км на схід від міста Хасково. Місто є третім за величиною в області після Хасково і Димитровграда.

Населення

За даними перепису населення 2011 року в місті проживали 18 589 осіб.

Національний склад населення міста:

Національність	Кількість осіб	Відсоток
болгари	13941	81,0 %
цигани	1691	9,8 %
турки	1411	8,2 %
інша	50	0,3 %
не визначились	109	0,6 %
Всього відповіли	17202

Розподіл населення за віком у 2011 році:

Динаміка населення:

Географія

Місто розташоване поблизу ділянки зливання Харманлійської річки (відома в з назвою Олу дере (турецькою — тісна балка) з річкою Мариця, за 33 км на схід від обласного центру Хасково. Трансконтинентальна дорога із Західної Європи проходить через місто до Софії та на Стамбул. У місті є залізнична станція на лінії Свиленград-Пловдив-Софія.

Історія

Докази археологічного характеру про існування поселення в околицях сьогоднішнього міста Харманлі були зареєстровані в різні роки. 2004 року археологи Крум Бачваров, Венцислав Божков, Вікторія Петрова та команда з 5 студентів-інтернів провели дослідження доісторичного поселення, розташованого за 3 км на північ від міста. Воно належить до пізнього неоліту та раннього енеоліту (мідно-кам'яної доби). У часи пізньої бронзи і ранньої залізної доби було створено невелике село, розташоване недалеко від нинішнього міста, в урочищі, відомому харманлійцям як «Чортлене». Воно продовжує існувати в пізні епохи. Існуючий курган в районі місцевого парку відпочинку, що називається Міський сад, а також знахідки, під час будівельних робіт, свідчать про існування давнього поселення в самому центрі міста. Розкопана кераміка в районі сучасного парку дороманської епохи. Від середньовіччя знаходяться залишки фортеці і фрагменти кераміки, знайдені над Харманлі, виявлені під час розкопок в околицях сучасного парку. У нинішньому вигляді і у сьогоднішньому місці, однак, Харманлі з'явився лише близько 1510 року. Саме тому цей рік вважається початком існування сучасного міста — спадкоємцем населення багатих матеріальних і духовних культур у попередні епохи.

Все починається з караван-сараю, побудованого для розміщення торговців і мандрівників на шляху до Константинополя, навколо якого поступово формується село і «харман» — рівне місце, де було обмолочували пшеницю. Місце було придатне для молотарки через води річки Олу дере. Люди, що працювали на хармані, називалися «харманлії», звідки виникла назва міста.

Згідно з історичними джерелами та місцевою легендою, у цих краях є могила прилепського короля Вукашина Мрнявчевича, батька Марка — залишився в пам'яті народу як король Марко, переможеного турками у битві біля сусіднього села Черномен (сьогодні Орменіо в Греції) 26 вересня 1371 р.

У 1833 році в Харманлі було засновано монастирську школу, в 1835 році — збудовано церкву "Св. Атанасій ", а після 1833 — і школу. Незадовго до Визволення було створено громадський центр (1870), названий в 1899 році «Дружба». 1873 року введено в експлуатацію ділянку Румелійської залізниці, яка пізніше стала частиною маршруту відомого «Східного експресу».

Місто звільняється від османського правління частинами фронтового загону ген. Гурко 6 (18 в новому стилі) січня 1878 р. До 1885 р. місто знаходилося в межах Східної Румелії і до 1913 р. було останнім прикордонним містом Королівства Болгарія, і тільки після цієї дати територія країни була поширена до Свиленграду. У місті після Визволення закладені основи типового для малих міст життя — державні та громадські установи, банки, підприємства (переважно легка промисловість — переробка тютюну, обробка текстильних волокон, фабрика кераміки з 1930-х років). Освіта починає розвиватися у 1908—1909 рр. У місцевій школі відкрився перший клас середньої школи, пізніше — педагогічна школа; початкові школи — школа ім. А. Константинова в 1910 р., школа ім. Івана Вазова. З'являються культурні заклади — драматичні вистави в середній школі «Дружба», створюється учнівський струнний оркестр. Виникає військовий 6-й кінний полк і 9-а піхотна рота, прославлена участю у війнах. Місто зазнало жертв як на Балканських, так і у Першій світовій війні.

У післявоєнні роки, а також до кінця Першої світової війни біженці з Егейської та Західної Фракії, а також з Македонії, Албанії та Малої Азії були масово заселені в Харманлі. Вони назавжди змінюють вигляд малого міста. До 9 вересня 1944 року місто залишається переважно аграрним, більша частина населення займається сільським господарством і тваринництвом, і лише невелика частина людей є найманими працівниками або великими власниками.

Тільки після 9 вересня місто побудувало відомі підприємства, деякі з яких вже не існують. Побудовано керамічний завод, завод електричних двигунів, меблева фабрика. Завод з переробки шовкових волокон був замінений текстильною фабрикою (раніше «Маргарит Гогов»), яка мала понад 1000 працівників. Релейна фабрика також створюється як частина тенденції будівництва підприємств з перспективним виробництвом. Продукція експортується за кордон. Створені хлібозавод, побутові служби та інше. Існувала також сучасна ферма, яка служила прикладом. Згідно з німецькою моделлю, біля Преславця була побудована велика свиноферма. Освіта також була успішною — текстильний та електротехнічний технікуми були відкриті замість закритого аграрного. Було кілька дитячих садків, три початкові школи, одна початкова та три середні школи. У зв'язку з професійним навчанням у 80-х рр. було відкрито УВК. Формуються самодіяльні фольклорні колективи. У певний період була рок-група. Загальний вигляд міста змінюється внаслідок прискореного житлового та громадського будівництва.

Демократичні зміни також відзначаються на Харманлі. Більшість соціалістичних підприємств збанкрутували, але виникає багато тих, що діють у сфері торгівлі, послуг (атвтомайстерні, сервіси), легка промисловість (пошиття одягу), харчова промисловість та будівництво. Протягом останніх кількох років активація була помічена в житловій та громадській інфраструктурі (дороги або будівлі), але все ще далека від бажаного. Негативні тенденції відзначаються через падаючу чисельність населення, і мають несприятливий прогноз, але можуть бути змінені в разі зміни економічної ситуації в місті (наприклад, кількість робочих місць і заробітної плати).

Мандрівники, які повідомили про Харманлі: Бенедикт Куріпик, Корнеліус Шепер, Антон Вранчич, Ганс Дерншвам, Штефан Герлах, Мельхіор Безолт, Рейнхольд Любенов, Хаджі Кальфа, Евлія Челебі та багато інших.

Релігії

Громадяни Харманлі, здебільшого, є християнами. Мусульман мало. Є 2 великі церкви — Св. Афанасій, побудована в 1835 році, і Св. Іван Рильський, побудована в 1938 році. 2012 року почалося будівництво мечеті в сусідньому селі Шишманово.

Економіка

Основними галузями економіки міста є сільське господарство, меблева промисловість, переробка олій і м'яса, ремонт і обслуговування автомобілів. В недавньому минулому Харманлі був важливим центром у сфері легкої промисловості — виробництва та експорту шовку та готових тканин.

У місті є 2 винні заводи, які виробляють вина високої якості, переважно з місцевих виноградників.

Державні установи

Основні державні установи міста — муніципальна адміністрація з відповідними відділами: бюро праці, обласного управління поліції, районного суду, управління соціальної допомоги та інші.

Визначні пам'ятки

На південно-західній околиці міста знаходиться прекрасна ущелина, де тече річка Харманлійська (Олу дере). Там, на схилах місцевих пагорбів, утворився мальовничий сосновий гай. Тут розташований гребний канал, а трохи вище вгору знаходиться культурний центр сучасного болгарського поп-фольклорного ресторану «Приказка», разом з нещодавно побудованим готелем.

У місті розташовані залишки так званого «караван-сараю». Це була своєрідна придорожня станція, яка служила ночліжкою для путників з і до Константинополя, а також для заміни коней султанських караванів, посланців і т. ін. У другій половині XVI століття Сівауш паша отримав від султана місцеві землі від Харманлі до Свиленграда за особливі заслуги. Сьогодні збереглася лише одна стіна, з написом, що свідчить про 500-річну історію міста.

Над річкою Харманлійською, за будівлями міського суду та музею знаходиться «Горбатий міст». Це один з найстаріших мостів у цьому районі — побудований у 1585 році. Він має своєрідну архітектуру. Згідно з археологічними дослідженнями, він і караван-сарай були побудовані одночасно, і, ймовірно, з ініціативи Сіавуш-паші (хорвата за походженням, який прийняв іслам і став візиром).

Міст — це пік османського мистецтва. Нині під ним немає річки, яка відведена проєктом багато років тому, згідно з яким повинно бути озеро.

Прекрасне місце — гора Тріфона, з якої все місто видно як на долоні.

Ще однією важливою пам'яткою в околицях Харманлі є дольмен біля села Остир Камик. Передбачається, що це неолітичний будинок доісторичних людей, які населяли цю місцевість.

На східному кінці, на виїзді з Харманлі у напрямку Свиленграда, лежить «Джерело Белоноги». Воно було перетворене на фонтан, на якомуо є пластина з віршем з поеми Петка Славейкова і з статуєю Гергани, що прославила болгарок і приголомшила великого візира Османської імперії.

В рамках проєкту розроблена еко-траса від оновленої гребної бази через ресторан «Приказки» до Дядотодорового фонтану.

Вівтар церкви «Св. Іван Рильський» — чудовий витвір різьбового мистецтва.

У місцевості «Дефілето», на річці Харманлійська можна побачити привабливі природні явища, включаючи малий водоспад. Поруч знаходяться залишки середньовічної фортеці.

Центр міста також красиво оформлений фонтанами, парком і пабами, які збирають багатьох відпочиваючих і відвідувачів протягом усього вихідного дня.

Театри

У Харманлі є красивий, відновлений театр, який є частиною громадського центру «Дружба». На його сцені часто бувають трупи з усієї країни. Створюються дитячі групи, організовуються концерти місцевих народних танців, фортепіано і гітарних груп.

У листопаді 2007 року молоді ентузіасти Зорниця Боянова та Румяна Костова у співпраці з громадським центром «Дружба» створили діючу трупу. Керівник — знаменита хасковська актриса Светла Рудева. Цей маленький крок допомагає активізувати культурне життя в Харманлі, залучаючи молодих акторів до виступу в численних п'єсах, скетчах і т. ін.

Музеї

У 1964 р. на базі громадського центру «Дружба» було створено музейну колекцію. Відкрита для відвідування з 18 січня 1968 року. Його першим куратором стає Златан Петров. Спочатку експонати музейної колекції поділяються на три розділи — «Археологія», «Етнографія» та «Революційний рух». У 90-х роках минулого століття збірка була перенесена до невеликого будинку колишнього поштового відділення, яка оголошена пам'яткою культури. 2000 року, згідно з рішенням міської ради Харманлі, збірка була перетворена в Історичний музей — Харманлі за згодою колишнього міністра Емми Москової. Музей має понад 15 000 експонатів, є бібліотека та конференц-зал. Загальна площа музею становить 800 м² на двох поверхах. Простір перед музеєм має форму відкритої сцени (ротонда) з сидіннями, що дозволяє проводити події на відкритому повітрі, а за музеєм формується лапідарій.

Регулярні події

Є кілька щорічних заходів, що відбуваються в Харманлі. Найближчими до серця людей є данина Трифону Зарезану на вершині гори Трифончето.

Ще однією подією є ярмарок, який проводиться кожну осінь першого або другого тижня жовтня. Ще один щорічний захід — це конкурс «Поети з гітарою». А найкраща подія — свято міста — 2 травня. Святкування тривалістю близько тижня включають багату і різноманітну програму спортивних і культурних програм. Іншою подією є «Мото-фест», організований мото-клубом «Шакали» в Харманлі, який проходиться у місцевості «Казала» поблизу міста в літні місяці. У 2015 році відбувся молодіжний музично-театральний фестиваль «Срешта».

Особи

Дельчо Коцев (1876—1956), революціонер від ВМОРО
Ані Качулева (1920—2003), актриса кіно
Атанас Маргаритов (1912—1998), диригент
Бакалов Василь, македоно-одринський ополченець
Йорданка Димчева (1924 -?), оперна співачка, меццо-сопрано
Генчо Стоєв (1925—2002), письменник
Димитр Лавчев (народився у 1952 р.), віртуозний гармоніст
Димитр Марашлієв, футболіст
Живко Гарванов (1934—1998), актор і кінематографіст
Михайло Мутафов, актор
Пепа Ніколова (1946—2006), актриса
Йорданка Кузманова (1938), актриса
Груйчо Дочев (1934—2014), співак болгарських народних пісень
Стефан Ботев (1968 р.), важкоатлет, олімпійський чемпіон
Стоян Стоєв (1941—2000), актор
Петро Льондев (1936), композитор
Милко Петров (1928—2011) лікар і скрипаль
Георгій Ніколов, письменник
Гриша Трифонов, письменник і бард

Інше

З 2017 року в Харманлі є табір для біженців. Затока Харманлі на острові Антарктида носить ім'я міста.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Харманли

Сайт общини Харманлі^{[недоступне посилання з липня 2019]}
Информаційний портал м. Харманлі^{[недоступне посилання з липня 2019]}
Динков, Кирил. Харманли. Градът край извора на белоногата, София 1985

Примітки

https://www.grao.bg/tna/t41nm-15-03-2024_2.txt
Фізичні відстані розраховані за координатами населених пунктів
Национален статистически институт. Население по области, общини, населени места и самоопределение по етническа принадлежност към 01.02.2011 г. (болгарською) . Архів оригіналу за 05.04.2013. Процитовано 18 березня 2012.
Национален статистически институт. Население по области, общини, населени места и възраст към 01.02.2011 г. (болгарською) . Архів оригіналу за 14.08.2013. Процитовано 18 березня 2012.
Национален статистически институт. Справка за населението на гр. Харманли, общ. Харманли, обл. Хасково (болгарською) . Архів оригіналу за 22 серпня 2013. Процитовано 23 січня 2012.
Първият бежански център от затворен тип вече е готов, чака обзавеждане, dnevnik.bg, 2 септември 2017 г.
SCAR Composite Gazetteer of Antarctica: Harmanli Cove.

Це незавершена стаття з географії Болгарії.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

Міста Болгарії

[[https://www.grao.bg/tna/t41nm-15-03-2024_2.txt_https://www.grao.bg/tna/t41nm-15-03-2024_2.txt]<span_class="wef_low_priority_links"></span><div_style="display:none"></div>-1] ttps://www.grao.bg/tna/t41nm-15-03-2024_2.txt

[відстані-2] Фізичні відстані розраховані за координатами населених пунктів

[3] Национален статистически институт. Население по области, общини, населени места и самоопределение по етническа принадлежност към 01.02.2011 г. (болгарською) . Архів оригіналу за 05.04.2013. Процитовано 18 березня 2012.

[4] Национален статистически институт. Население по области, общини, населени места и възраст към 01.02.2011 г. (болгарською) . Архів оригіналу за 14.08.2013. Процитовано 18 березня 2012.

[5] Национален статистически институт. Справка за населението на гр. Харманли, общ. Харманли, обл. Хасково (болгарською) . Архів оригіналу за 22 серпня 2013. Процитовано 23 січня 2012.

[6] Първият бежански център от затворен тип вече е готов, чака обзавеждане, dnevnik.bg, 2 септември 2017 г.

[7] SCAR Composite Gazetteer of Antarctica: Harmanli Cove.

[1]