Хантаро Нагаока

Хантаро Наґаока (яп. 長岡 半太郎, Наґаока Хантаро, 15 серпня 1865, Омура — 11 грудня 1950) — японський фізик, один з основоположників японської фізики початку Періоду Мейдзі, засновник наукової школи. Автор низки праць з електрики і магнетизму, атомної фізики і спектроскопії.

Наґаока Хантаро
яп. 長岡 半太郎
Народився	15 серпня 1865(1865-08-15) Омура, Префектура Наґасакі, Японія
Помер	11 грудня 1950(1950-12-11) (85 років) Токіо-сіті^[d], Токіо, Японія
Країна	Японія
Місце проживання	Японія
Діяльність	фізик, фізик-теоретик, викладач університету, фізик-ядерник, політик
Галузь	фізика^[1] і спектроскопія^[1]
Alma mater	Токійський університет і ^d
Знання мов	японська^[1] і англійська^[1]
Заклад	Токійський університет, ^d і Тохокуський університет
Членство	Академія наук СРСР і Російська академія наук
Посада	^d
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Заголовок цієї статті — японське ім'я. Воно складається з прізвища та особового імені, яке йде після нього: іменем цієї особи є Хантаро, а прізвищем — Наґаока.

Біографія

Наґаока народився 15 серпня 1865 року в місті Омура (префектура Нагасакі). Закінчив Токійський університет в 1887 році, після чого продовжив в ньому працювати. Займався вивченням ефекту магнетострикції, співпрацював з британським фізиком К. Ноттом. Отримав запрошення на Перший Міжнародний Конгрес фізиків, що відбувся в Парижі в 1900 році з ініціативи сім'ї Жака Кюрі.

У період з 1892 по 1896 роки Наґаока вивчав науки у Відні, Берліні, Мюнхені, де на нього справило велике враження знайомство з молекулярно-кінетичною теорією Людвіга Больцмана і роботами Дж. Максвелла, присвяченими стійкості кілець Сатурна: це були дві складові, які стали потім основою його власної атомної моделі.

У 1901—1925 роках Наґаока — професор фізики Токійського університету, серед його учнів і майбутній нобелівський лауреат Хідекі Юкава.

До 1904 року Наґаока розробив ранню, помилкову «планетарну модель» атома («атом типу Сатурна»). Модель була побудована на аналогії з розрахунками стійкості кілець Сатурна (кільця врівноважені через дуже велику масу планети). Модель вченого була невірною, але два висновки з неї виявилися пророчими:

• ядро атома дійсно дуже потужне;
• електрони утримуються на орбіті завдяки електростатичним силам (подібно до того, як кільця Сатурна утримуються гравітаційними силами).

Наукова громадськість не звернула увагу на цю роботу Нагаоки, проте в подальшому обидва ці положення були успішно підтверджені Резерфордом і його послідовниками. Проте, на думку самого вченого, модель була незадовільною, і Наґаока відмовився від неї в 1908 році.

Пізніше в сфері його наукових інтересів виявилася спектроскопія та інші галузі фізики. У березні 1924 року він описав спосіб, який дозволяв, на його думку, отримати міліграм золота і невелику кількість платини з ртуті.

З 1930 року Хантаро Наґаока — іноземний почесний член Академії наук СРСР. З травня 1931 по червень 1934 року очолював . За свої наукові заслуги в 1937 році Наґаока був нагороджений японським урядом . З 1939 по 1948 рік очолював Імператорську академію наук (нині Японська академія наук).

На честь Хантаро Нагаоки названо на Місяці.

Примітки

1. Czech National Authority Database
   d:Track:Q13550863
2. (6 травня 2003). A Short History of Nearly Everything. Broadway Books. ISBN .
3. . Osaka University. Архів оригіналу за 21 серпня 2006. Процитовано 17 жовтня 2007. {{}}: Недійсний |deadlink=404 ()

Література

• Храмов Ю. Храмов Ю. Нагаока Хантаро (Nagaoka Xantaro) / / Фізики: Біографічний довідник / Під ред. А. І. Ахієзера . — Изд. 2-е, испр. і дополн. — М.: Наука, 1983. — С. 193. — 400 с. — 200 000 прим. (в пер. )
• Персональна сторінка Хантаро Нагаоки на офіційному сайті РАН (рос.)
• Concise Dictionary of Scientific Biography 2nd Edition, New York: Charles Schribner's Sons Publishing Co. Copyright 2000 p. 606—607
• Dictionary of Scientific Biography Volume IX AT-Macrobious-KF Naumann, New York: Charles Schribner's Sons Publishing Co. Copyright 1974 p. 648