Хайдес – Порт-Морсбі

Хайдес – Порт-Морсбі – газопровід у Папуа Новій Гвінеї, що сполучає родовища центрального нагір`я з заводом по виробництву зрідженого природного газу Папуа Нова Гвінея ЗПГ.

У 2010-х роках почалась реалізація проєкту з розробки великих покладів газу, виявлених в центральній частині Папуа Нової Гвінеї, перш за все родовища Хайдес. Розглядалась можливість спорудження газопроводу до Австралії, проте, з огляду на велику вартість такого проєкту, в підсумку було прийняте рішення на користь створення заводу із зрідження природного газу в країні видобутку. Враховуючи слабо розвинену інфраструктуру покритого джунглями острова Нова Гвінея, за місце розташування заводу обрали столичний район Порта-Морсбі. Таким чином, видобутий газ потрібно було не тільки доставити на найближче до родовищ північне узбережжя затоки Папуа, але й переправити далі через офшорний трубопровід до її східного берега.   

Газопровід починається від установки підготовки газу Хайдес та проходить по суші 292 км до узбережжя Оматі, звідки починається 407-кілометрова підводна секція до Порт-Морсбі. По дорозі до трубопроводу приєднуються дві бічні лінії, які подають газ з нафтових родовищ Кутубу та Гобе. На сухопутній ділянці діаметр труб складає 800 мм, на офшорній трохи більше – 850 мм.

В процесі спорудження сухопутної ділянки на місцевості з важкими природними умовами облаштували близько 2000 перетинів з дорогами та річками. Для частини перетинів використовувалась технологія горизонтального спрямованого буріння. Траса проходить через райони з постійними повенями, численні болота, райони розвиненого карсту та вулканічної діяльності, а також підіймається на висоту до 2700 метрів.

Морську ділянку, глибини на якій складають до 112 метрів, споруджувала італійська компанія Saipem.  Мілководні відтинки укладала баржа , тоді як роботи на глибших виконувало напівнавантажене судно . В районі устя річки Оматі 75 км газопроводу укладено у підготовану траншею, тоді як на інших ділянках використали укладку прямо на дно з розрахунку наступного поступового самозанурювання трубопроводу.

Спорудження системи зайняло чотири роки, а її введення в дію у 2014-му дозволило розпочати роботу заводу PNG LNG.

Примітки

1. . pgjonline.com (амер.). Архів оригіналу за 5 січня 2018. Процитовано 30 січня 2017.
2. . LNG World News (амер.). Архів оригіналу за 12 травня 2015. Процитовано 30 січня 2017.