Франц Пфорр нім Franz Pforr 5 квітня 1788 Франкфурт на Майні 16 червня 1812 Альбано Лаціале німецький художник романтик

Франц Пфорр (нім. Franz Pforr; 5 квітня 1788, Франкфурт-на-Майні — 16 червня 1812, Альбано-Лаціале) — німецький художник-романтик.

Франц Пфорр
нім. Franz Pforr


Автопортрет (1810)

При народженні	Caspar David Friedrich
Народження	5 квітня 1788(1788-04-05) Франкфурт-на-Майні, Священна Римська імперія
Смерть	16 червня 1812(1812-06-16) (24 роки)
	Альбано-Лаціале, Рим-Столиця, Лаціо, Італія^[1] (туберкульоз)
Національність	німець
Країна	Німеччина
Навчання	Віденська академія мистецтв
Діяльність	художник, графік
Напрямок	романтизм
Член	Назарейці
Твори	Q19146915?
Батько	^d
Мати	^d
Роботи в колекції	Штедель, Національна галерея мистецтв, ^d і Німецький національний музей



Франц Пфорр у Вікісховищі

Біографія і творчість

Батько Франца Пфорра, Йоганн Георг Пфорр, був художником, що спеціалізувався на зображеннях коней. Мати, Йоганна Крістіана Пфорр, походила з мистецької родини Тишбейн. У 12 років Франц Пфорр втратив батьків, на наступний рік єдиного брата і з 1801 року виховувався у Касселі у дядька, відомого художника Йоганна Генріха Вільгельма Тішбейна. Там він почав займатися живописом і в 1805 році вступив до Академії мистецтв у Відні, де його учителем став художник-классицист Генріх Фрідріх Фюґер.

Пфорр і його товариші по навчанню Людвіг Фогель, Йоганн Конрад Готтінгер і Фрідріх Овербек були незадоволені навчанням, очікуючи замість орієнтації на класичне мистецтво більш сучасного підходу і уваги до духовних цінностей. Вони бачили власний шлях у мистецтві у зближенні з мистецтвом старих майстрів.

У 1809 році молоді художники заснували Союз святого Луки, мистецьке об'єднання, що пропагувало ідеї романтизму. Це призвело до конфлікту в самій Академії, внаслідок чого Овербек в 1810 році був з неї виключений, і члени Союзу святого Луки, включаючи Пфорра, вирушили до Італії, і 20 червня 1810 року прибули у зайнятий наполеонівськими військами Рим, де оселилися у будинку монастиря Сан-Ісідоро. Їх метою було вивчення робіт старих італійських майстрів і повернення до мистецтва італійського Відродження. Цей рух став пізніше відомий як «Назарейці» і зіграв велику роль у розвитку європейського романтизму початку XIX століття.

Пфорр помер від туберкульозу в Римі у віці 24 років, не доживши до визнання своєї творчості.

Спадщина Пфорра становить лише шість картин («Граф фон Габсбург», «В'їзд імператора Рудольфа в Базель», «Святий Георгій», «Автопортрет», а також алегорія дружби на себе і Овербека) і кілька сотень малюнків, включаючи ілюстрації до «Дон Кіхота» і до поеми Гете «Гец фон Берліхінген». Незважаючи на це, його зараховують до засновників і найважливіших представників німецького романтизму. В його творчості сильна релігійна тематика.

Література

Rudolf Bachleitner: Die Nazarener,
Wilhelm Adolf Schmidt: Pforr, Franz. In: Allgemeine Deutsche Biographie (ADB). Band 25. Duncker & Humblot, Leipzig 1887, S. 702 f.
Ingeborg Dorchenas, Franz Pforr, In: Biographisch-Bibliographisches Kirchenlexikon (BBKL). Band 7, Herzberg 1994, , Sp. 433—438.

Посилання

Зведений список імен діячів мистецтва — 2021.
d:Track:Q110250907d:Track:Q2494649

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q36524_citetype_Q7094076"_data-entity-id="Q2494649">[http://www.getty.edu/vow/ULANFullDisplay?find=&role=&nation=&subjectid=500019765_Зведений_список_імен_діячів_мистецтва]<span_class="wef_low_priority_links">_—_2021.</span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q110250907]][[d:Track:Q2494649]]</div>-1] Зведений список імен діячів мистецтва — 2021.
d:Track:Q110250907d:Track:Q2494649

[1]