Небуля́рна гіпо́теза (від лат. nebula — туман) — космогонічна гіпотеза, що описує процес формування та еволюції Сонячної системи, зокрема планет. За цією гіпотезою Сонце і планети утворилися з розрідженої туманності.
Реакція | Температура (за тиску бар) | Щільність конденсату, г/см3 |
---|---|---|
Тугоплавкі окисли (конденсація) | 1720 | 3,5 |
Металічне залізо (конденсація) | 1460 | 7 |
(конденсація) | 1420 | 4,4 |
Лужні алюмосилікати (утворення) | 1250 | 4,4 |
(утворення) | 680 | 4,46 |
Тремоліт (утворення) | 540 | 4,3 |
Кінець окиснення та | 490 | 3,85 |
Тальк/серпентин (утворення) | 400 | 3,2 |
Лід (конденсація) | 195 | 1,7 |
(утворення) | 130 | 1,7 |
(утворення) | 85 | 1,6 |
(конденсація) | 40 | 1 |
Аргон (конденсація) | 35 | 1 |
(конденсація) | 8 | 1 |
(конденсація) | 6 | 0,1 |
(конденсація) | 1 | 0,1 |
З цієї таблиці видна кореляція низьких температур утворення конденсатів із низькою щільністю конденсату й високим вмістом леткого компонента.
Гіпотеза була висловлена ще Левкіппом, далі 1734 року Еммануїлом Сведенборгом. 1755 року Іммануїл Кант, який був добре знайомий з роботами Сведенборга, розвинув цю теорію далі. Він довів, що туманність обертається навколо центра і завдяки гравітації сплющується, з часом з неї формується зірка (зірки) і планети. Аналогічна модель 1796 року запропонована П'єром-Симоном Лапласом.
Спершу гіпотеза стосувалася виключно Сонячної системи, але згодом її розповсюдили на аналогічні утворення Всесвіту. Широкого визнання набув сучасний варіант небулярної гіпотези — небулярно-дискова сонячна модель, або простіше: сонячна небулярна модель. Небулярна гіпотеза дає пояснення цілому ряду властивостей Сонячної системи, включаючи близькі до колових і розташовані в одній площині орбіти, та обертання планет у напрямку обертання Сонця навколо власної осі. Багато елементів небулярної гіпотези наявні в сучасних теоріях формування планет, але більша їх частина зазнала змін.
Згідно з небулярною гіпотезою, зорі формуються в масивних і щільних хмарах молекулярного водню — молекулярних хмарах. Ці хмари гравітаційно нестійкі, і матерія в них збирається у згустки, обертається, стискається, і формує згодом зорі. Формування зорі — комплексний і тривалий процес, який завжди створює навколо молодої зорі газоподібний протопланетний диск. Цей процес нерідко призводить до появи планет, за недостатньо добре відомих обставин. Таким чином, формування планетної системи — природний результат формування зір. Зорі, подібні до Сонця, формуються протягом близько 1 млн років, а протопланетний диск — протягом наступних 10—100 млн років.
Протопланетний диск є акреційним диском, який підживлює центральну зорю. Дуже гарячий спочатку, диск поступово остигає до стадії, близької за типом до зоряних систем типу T Тельця; потім формування пилових піщинок призводить до появи кам'яних та крижаних брил. Зіштовхуючись та злипаючись брили формують багатокілометрові планетозималі. Якщо диск достатньо масивний, швидка акреція навколо планетозималей, призводить до формування протягом 100 000 — 300 000 років протопланети, розміри яких змінюються між розмірами Місяця і Марса. Поблизу зорі протопланети, пройшовши через стадію злиттів та поглинань, формують декілька планет земної групи. Остання стадія триває від 100 млн до 1 млрд років.
Формування планет-гігантів — складніший процес. Вважається, що вони формуються за так званою сніговою лінією, де протопланети переважно складаються з різних типів льодів. В результаті, вони у декілька разів масивніші, ніж внутрішня частина протопланетного диска. Що слідує за формуванням протопланети не до кінця зрозуміло. Деякі протопланети продовжують рости, досягаючи 5—10 мас Землі — порогового значення, яке дозволяє почати акрецію воднево-гелієвого газу з диска. Накопичення газу ядром — повільний процес, який триває мільйони років, але з досягненням маси, у 30 разів більшої, за масу Землі, він починає різко прискорюватися. Планети, подібні до Юпітера та Сатурна, ймовірно, накопичують свою масу протягом лише 10 000 років.
Див. також
Примітки
- Lewis J.S. Low temperature condensation from solar nebula. - Icarus, 1972, vol. 16, p.241-252.
- Swedenborg, Emanuel. 1734, (Principia) Latin: Opera Philosophica et Mineralia (English: Philosophical and Mineralogical Works), (Principia, Volume I)
- Woolfson, M.M. (1993). Solar System – its origin and evolution. Q. J. R. Astr. Soc. 34: 1—20. Bibcode:1993QJRAS..34....1W. For details of Kant’s position, see Stephen Palmquist, «Kant’s Cosmogony Re-Evaluated», Studies in History and Philosophy of Science 18:3 (September 1987), pp. 255—269. (англ.)
- Montmerle, Thierry; Augereau, Jean-Charles; Chaussidon, Marc та ін. (2006). Solar System Formation and Early Evolution: the First 100 Million Years. Earth, Moon, and Planets. Spinger. 98 (1–4): 39—95. Bibcode:2006EM&P...98...39M. doi:10.1007/s11038-006-9087-5. (англ.)
Посилання
- Космологическая космогоническая небулярная гипотеза [ 29 листопада 2009 у Wayback Machine.] (рос.)
Це незавершена стаття з астрономії. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Nebulya rna gipo teza vid lat nebula tuman kosmogonichna gipoteza sho opisuye proces formuvannya ta evolyuciyi Sonyachnoyi sistemi zokrema planet Za ciyeyu gipotezoyu Sonce i planeti utvorilisya z rozridzhenoyi tumannosti Protoplanetarnij disk u tumannosti Oriona Znimok teleskopa Gabbl Kondensacijna poslidovnist sonyachnogo materialu pri oholodzhenni rechovini sonyachnoyi tumannosti Reakciya Temperatura za tisku 10 3 displaystyle 10 3 bar Shilnist kondensatu g sm3 Tugoplavki okisli kondensaciya 1720 3 5 Metalichne zalizo kondensaciya 1460 7 M g S i O 3 displaystyle mathrm MgSiO 3 kondensaciya 1420 4 4 Luzhni alyumosilikati utvorennya 1250 4 4 F e S displaystyle mathrm FeS utvorennya 680 4 46 Tremolit utvorennya 540 4 3 Kinec okisnennya F e displaystyle mathrm Fe ta F e O displaystyle mathrm FeO 490 3 85 Talk serpentin utvorennya 400 3 2 Lid kondensaciya 195 1 7 N H 3 H 2 O displaystyle mathrm NH 3 cdot H 2 O utvorennya 130 1 7 C H 4 7 H 2 O displaystyle mathrm CH 4 cdot 7H 2 O utvorennya 85 1 6 C H 4 displaystyle mathrm CH 4 kondensaciya 40 1 Argon kondensaciya 35 1 N e displaystyle mathrm Ne kondensaciya 8 1 H 2 displaystyle mathrm H 2 kondensaciya 6 0 1 H e displaystyle mathrm He kondensaciya 1 0 1 Z ciyeyi tablici vidna korelyaciya nizkih temperatur utvorennya kondensativ iz nizkoyu shilnistyu kondensatu j visokim vmistom letkogo komponenta Gipoteza bula vislovlena she Levkippom dali 1734 roku Emmanuyilom Svedenborgom 1755 roku Immanuyil Kant yakij buv dobre znajomij z robotami Svedenborga rozvinuv cyu teoriyu dali Vin doviv sho tumannist obertayetsya navkolo centra i zavdyaki gravitaciyi splyushuyetsya z chasom z neyi formuyetsya zirka zirki i planeti Analogichna model 1796 roku zaproponovana P yerom Simonom Laplasom Spershu gipoteza stosuvalasya viklyuchno Sonyachnoyi sistemi ale zgodom yiyi rozpovsyudili na analogichni utvorennya Vsesvitu Shirokogo viznannya nabuv suchasnij variant nebulyarnoyi gipotezi nebulyarno diskova sonyachna model abo prostishe sonyachna nebulyarna model Nebulyarna gipoteza daye poyasnennya cilomu ryadu vlastivostej Sonyachnoyi sistemi vklyuchayuchi blizki do kolovih i roztashovani v odnij ploshini orbiti ta obertannya planet u napryamku obertannya Soncya navkolo vlasnoyi osi Bagato elementiv nebulyarnoyi gipotezi nayavni v suchasnih teoriyah formuvannya planet ale bilsha yih chastina zaznala zmin Zgidno z nebulyarnoyu gipotezoyu zori formuyutsya v masivnih i shilnih hmarah molekulyarnogo vodnyu molekulyarnih hmarah Ci hmari gravitacijno nestijki i materiya v nih zbirayetsya u zgustki obertayetsya stiskayetsya i formuye zgodom zori Formuvannya zori kompleksnij i trivalij proces yakij zavzhdi stvoryuye navkolo molodoyi zori gazopodibnij protoplanetnij disk Cej proces neridko prizvodit do poyavi planet za nedostatno dobre vidomih obstavin Takim chinom formuvannya planetnoyi sistemi prirodnij rezultat formuvannya zir Zori podibni do Soncya formuyutsya protyagom blizko 1 mln rokiv a protoplanetnij disk protyagom nastupnih 10 100 mln rokiv Protoplanetnij disk ye akrecijnim diskom yakij pidzhivlyuye centralnu zoryu Duzhe garyachij spochatku disk postupovo ostigaye do stadiyi blizkoyi za tipom do zoryanih sistem tipu T Telcya potim formuvannya pilovih pishinok prizvodit do poyavi kam yanih ta krizhanih bril Zishtovhuyuchis ta zlipayuchis brili formuyut bagatokilometrovi planetozimali Yaksho disk dostatno masivnij shvidka akreciya navkolo planetozimalej prizvodit do formuvannya protyagom 100 000 300 000 rokiv protoplaneti rozmiri yakih zminyuyutsya mizh rozmirami Misyacya i Marsa Poblizu zori protoplaneti projshovshi cherez stadiyu zlittiv ta poglinan formuyut dekilka planet zemnoyi grupi Ostannya stadiya trivaye vid 100 mln do 1 mlrd rokiv Formuvannya planet gigantiv skladnishij proces Vvazhayetsya sho voni formuyutsya za tak zvanoyu snigovoyu liniyeyu de protoplaneti perevazhno skladayutsya z riznih tipiv lodiv V rezultati voni u dekilka raziv masivnishi nizh vnutrishnya chastina protoplanetnogo diska Sho sliduye za formuvannyam protoplaneti ne do kincya zrozumilo Deyaki protoplaneti prodovzhuyut rosti dosyagayuchi 5 10 mas Zemli porogovogo znachennya yake dozvolyaye pochati akreciyu vodnevo geliyevogo gazu z diska Nakopichennya gazu yadrom povilnij proces yakij trivaye miljoni rokiv ale z dosyagnennyam masi u 30 raziv bilshoyi za masu Zemli vin pochinaye rizko priskoryuvatisya Planeti podibni do Yupitera ta Saturna jmovirno nakopichuyut svoyu masu protyagom lishe 10 000 rokiv Div takozhSnigova liniyaPrimitkiLewis J S Low temperature condensation from solar nebula Icarus 1972 vol 16 p 241 252 Swedenborg Emanuel 1734 Principia Latin Opera Philosophica et Mineralia English Philosophical and Mineralogical Works Principia Volume I Woolfson M M 1993 Solar System its origin and evolution Q J R Astr Soc 34 1 20 Bibcode 1993QJRAS 34 1W For details of Kant s position see Stephen Palmquist Kant s Cosmogony Re Evaluated Studies in History and Philosophy of Science 18 3 September 1987 pp 255 269 angl Montmerle Thierry Augereau Jean Charles Chaussidon Marc ta in 2006 Solar System Formation and Early Evolution the First 100 Million Years Earth Moon and Planets Spinger 98 1 4 39 95 Bibcode 2006EM amp P 98 39M doi 10 1007 s11038 006 9087 5 angl PosilannyaKosmologicheskaya kosmogonicheskaya nebulyarnaya gipoteza 29 listopada 2009 u Wayback Machine ros Ce nezavershena stattya z astronomiyi Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi