Форвард

Нападник (у футболі) — гравець, який на полі розташований найближче до воріт супротивника. Головні завдання нападників — забивати голи. Цих гравців також називають форвард (від англ. forward, передній), страйкер (від англ. striker, ударник), бомбардир і таке інше.

Нападник Андрій Шевченко 2009 рік.

Історія тактики нападу

Головна мета футбольного матчу — перемога. Перемогу можна здобути лише забивши більше голів, ніж суперник. Тому одним з головних гравців завжди були нападники — футболісти, які були швидкими та вміли сильно і точно бити по воротах. У перших футбольних іграх гравці атакували хаотично, не дотримуючись тактичних схем. Згодом гравці поділились на тих, які грають ближче до власних воріт (захисники) і гравці центру поля — півзахисники. Незважаючи на розвиток тактики, головна мета залишилась — забити м'яч у ворота противника.

Варіанти позицій

Центрфорвард

У центрального нападника (англ. centre forward) або «чистого форварда» одне завдання — забити м'яч у ворота суперника. Часто він перебуває у штрафному або поруч з ним, постійно шукаючи можливість прийняти м'яч і вдарити по воротах. Таких гравців часто називають «лисицею в клітці», тому що вони переміщаються в основному по штрафному суперника. Їм необов'язково мати високу швидкість, головне — з'явитися в потрібному місці в потрібний час і технічно вдарити по м'ячу.

Інший тип центральних нападників — потужні, фізично розвинені гравці, які вміють добре грати головою і прикривати м'яч. Вся команда працює на те, щоб подавати їм м'ячі, і вони або забивають ударом голови, або, протягують його в штрафний і забивають гол.

Інші забивають голи, заробляючи їх виключно завдяки філігранної техніки володіння м'ячем. Отримуючи передачу, вони на високій швидкості прориваються в штрафний і обманними рухами звільняються від захисту; залишившись наодинці з голкіпером чи порожніми воротами, забивають м'яч у сітку.

Багато гравців грамотно використовують всі прийоми для того, щоб добитися результату. Вони могли скористатися будь-якою можливістю, завдяки своїм широким умінням — здатності читати гру, застосувати нестандартний хід — і забити м'яч у ворота.

Серед нападників такого типу відомі Роналдо, Герд Мюллер, Алан Ширер.

Відтягнутий форвард

Відтягнутий форвард зазвичай грає між нападниками і півзахистом. Вперше з нападником на такій позиції стала грати збірна Угорщини кінця 1940-х — середини 1950-х років, у якій цю роль виконував Нандор Хідегкуті. Команда Чудових угорців, як її називали тоді, була лідером світового футболу тих років і стала однією з найбільших команд всіх часів.

Популярність цієї позиції принесла збірна Італії; італ. trequartista — гравець, який не грає ні в нападі, ані в півзахисті, але тримає всі нитки гри, як зараз прийнято говорити — плеймейкер.

Незалежно від назви, такий гравець виконує не тільки завдання в нападі, але й оборонні завдання. На це місце вибирається або півзахисник з хорошими атакуючими здібностями, або нападник, здатний грамотно грати у відборі м'яча. Так повелося, що найчастіше гравець цього амплуа має десятий номер.

Серед нападників такого типу відомі Дієго Марадона, Пеле, Ліонель Мессі, Денніс Бергкамп, Алессандро Дель П'єро, Франческо Тотті.

Українські нападники

Найвідомішими українськими нападниками у радянському футболі були Віктор Каневський, Олег Базилевич, Олег Блохін, Володимир Онищенко, Віталій Старухін, Олег Протасов та Ігор Бєланов, а після проголошення незалежності Тимерлан Гусейнов, Віктор Леоненко, Сергій Ребров і Андрій Шевченко.