Франц Йозеф Герман Міхаель Марія фон Папен нім Franz Joseph Hermann Michael Maria von Papen 1879 1969 німецький політичн

Франц Йозеф Герман Міхаель Марія фон Папен (нім. Franz Joseph Hermann Michael Maria von Papen, 1879–1969; ) — німецький політичний діяч і дипломат.

Франц фон Папен

нім. Franz von Papen

Рейхсканцлер Веймарської республіки

1 червня 1932 — 17 листопада 1932

Президент

Пауль фон Гінденбург

Попередник

Генріх Брюнінг

Наступник

Курт фон Шлейхер

Віце-канцлер Німеччини

30 січня 1933 — серпень 1934

Попередник

Наступник

посаду скасована (до 1949)

Народився

29 жовтня 1879
,
Вестфалія, Німецька імперія

Помер

2 травня 1969 (89 років)
,
Баден-Вюртемберг, Федеративна Республіка Німеччина

Похований

Валлерфанген

Відомий як

політик, дипломат, військовослужбовець

Країна

Німеччина і Німецький Райх

Національність

німець

Alma mater

Прусська військова академія

Політична партія

Партія Центру
(з 3 червня 1932 — безпартійний)

Батько

^d

У шлюбі з

^d

Діти

^d

Релігія

католик

Нагороди

Лицарський Хрест Воєнних заслуг з мечами	Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами	Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Залізний хрест 1-го класу	Залізний хрест 2-го класу	Орден Меджида 3 ступеня
Галліполійська зірка	Кавалер Великого хреста ордена Пія IX	Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Золотий партійний знак НСДАП

Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Франц фон Папен народився 29 жовтня 1879 року в Вестфалії у місті в сім'ї великого землевласника, що походив із стародавнього німецького лицарського роду. До Першої світової війни був офіцером Генштабу. В 1913–1915 рр. — військовий аташе в США, звідки був висланий за шпигунство і підривну діяльність. Після цього служив спочатку на Західному фронті. В 1916 році виступав посередником між німецьким урядом та ірландськими повстанцями-республіканцями з питань постачання зброї, яке було використане ними проти британської армії. Потім, з 1917 р., служив офіцером Генштабу на Близькому Сході в званні майора османської армії в Палестині. В 1918 повернувся до Німеччини і звільнився з армії в чині підполковника.

Франц фон Папен — військовий аташе посольства Німеччини в США. 1914

В 1921–1932 депутат прусського ландтагу від католицької партії Центру; належав до її крайнього правого крила. На президентських виборах 1925 р. здивував свою партію, підтримавши кандидатуру Пауля фон Гінденбурга від партії Центру Вільгельма Маркса.

З 1 червня по 2 грудня 1932 р. очолював уряд, що об'єктивно сприяло посиленню позицій нацистів Німеччині. Брав активну участь у встановленні в січні 1933 р. нацистської диктатури і увійшов до кабінету Гітлера на посаді віце-канцлера.

Проте незабаром, 17 червня 1934 р., виступив у Марбурзькому університеті з промовою на підтримку поглядів консервативних сил рейхсверу, фінансової та ділової еліти Німеччини, незадоволених нацистською соціалістичною риторикою і екстремізмом (так звана ). Критика розлютила верхівку нацистської партії і Адольфа Гітлера, а реакцією стала ніч довгих ножів — розгром верхівки штурмових загонів (СА). Найближчі соратники фон Папена були також вбиті, проте сам він не постраждав завдяки підтримці фон Гінденбурга.

З липня 1934 по березень 1938 р. фон Папен служив послом в Австрійській республіці і сприяв здійсненню аншлюсу. Потім, займаючи в 1939–1944 рр. посаду посла в Туреччині, фон Папен прагнув привернути її до числа союзників Третього Рейху. У зв'язку з цим на нього було влаштовано замах агентами радянської розвідки, який, однак, не увінчався успіхом. У ході війни гітлерівський уряд намагався призначити фон Папена послом Третього Рейху при папському престолі, однак папа Пій XII відхилив цю пропозицію.

У квітні 1945 у фон Папен був арештований в Рурі військовою адміністрацією 9-ї армії США. В 1946 р. постав перед судом Міжнародного військового трибуналу в Нюрнберзі, але був виправданий. Проте в лютому 1947 р. знов постав перед комісією з денацифікації і засуджений до восьми років в'язниці як головний воєнний злочинець.

В 1950-ті роки фон Папен безуспішно намагався знову зайнятися політикою. На схилі років жив в замку () і опублікував безліч книг і спогадів, в яких намагався виправдати політику, що проводилася ним в 1930-ті роки, наводячи паралелі між цим періодом і початком холодної війни.

Франц фон Папен помер 2 травня 1969 р. в (Баден).

Нагороди

Залізний хрест 2-го і 1-го (1916) класу
Військова медаль (Османська імперія)
Орден Меджида 3-го ступеня із схрещеними шаблями (Османська імперія)
Лицар Мальтійського ордена
Почесний громадянин міста Верль (1933) — позбавлений в 1945 році.
Лицар Великого хреста Єрусалимського Ордена Святого Гробу Господнього (1933)
Кавалер Великого хреста Папського ордена Пія IX (Ватикан) (20 липня 1933)
Почесний хрест ветерана війни з мечами
Золотий партійний знак НСДАП
Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами
Лицарський хрест Хреста Воєнних заслуг з мечами (15 серпня 1944)
Папський таємний скарбник Папи Іоанна XXIII (1960)

Галерея

Паж Імператорського двору (Берлін, 1897).
В костюмі вершника (1903).
1 липня 1932.
Папен з Куртом фон Шляйхером.
Папен (сидить праворуч) на прийомі в кабінеті Гітлера.
Посол в Туреччині (1940).
1964.

Література

В. І. Головченко. Папен Франц фон // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с.

Див. також

Прусський державний переворот 1932 року

Посилання

Біографія на «Хроносі»
Коротка біографія на сайті німецького історичного музею (нім.)