Федеріко Мунераті

Федеріко Мунераті (італ. Federico Munerati, 16 жовтня 1901, Ла-Спеція — 26 липня 1980, К'яварі) — італійський футболіст, що грав на позиції правого нападника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Федеріко Мунераті
Федеріко Мунераті
Особисті дані
Народження	16 жовтня 1901(1901-10-16)
	Ла-Спеція, Італія
Смерть	26 липня 1980(1980-07-26) (78 років)
	К'яварі
Зріст	178 см
Вага	76 кг
Прізвисько	Кучерявий (італ. Ricciolo)
Громадянство	Італія  Королівство Італія
Позиція	правий нападник
Юнацькі клуби
?-1919	"Віртус"
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1919–1921 «Спорт Клуб Віртус» ? (?) 1921–1923 «Новара» 25 (?) 1923–1933 «Ювентус» 249 (111) 1933–1934 «Самп'єрдаренезе» 32 (9) 1934–1935 13 (1) 1935–1938 14 (3) 1938–1939 «Павезе Луїджі Беллі» 1 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1926–1927 Італія 4 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1935–1938 1939–1940 1940–1941 «Ювентус» 1942–1946 1947–1948 1948–1949 «Ачиреале» 1949–1951 1951–1952 «Боргозезія» 1952–1953 ? «Боргозезія» 1963–1964 «Лаваньєзе»
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Виступав, зокрема, за клуб «Ювентус», а також національну збірну Італії. Чотириразовий чемпіон Італії.

Клубна кар'єра

Народився 16 жовтня 1901 року в місті Ла-Спеція. Вихованець футбольної школи клубу «Віртус». У дорослому футболі дебютував 1919 року виступами за команду «Спорт Клуб Віртус», в якій провів два сезони. Протягом 1921—1923 років захищав кольори клубу «Новара».

Почав кар'єру в «Ювентусі» в 1922 році. Дебютував в основному складі команди 7 жовтня 1923 року в матчі чемпіонату Італії з клубом «Інтернаціонале», в якому «Стара Синьйора» перемогла 2:0. З наступного сезону став гравцем основного складу команди і виступав за клуб протягом 10 років.

Отримав прізвисько «Кучерявий» через своє кучеряве чорне волосся. Мунераті був незвичним футболістом для свого покоління, який випередив свій час. Грав дуже жорстко і рішуче, мав потужну хоча й худорляву статуру і хороші технічні якості, особливо дриблінг. Більшість крайніх нападників того часу переважно підігрували центральним форвардам, а Мунераті сміливо сам йшов на ворота, завдяки чому багато забивав.

Перший титул чемпіона Італії виграв з командою у 1926 році. Його партнерами по лінії нападу були Ференц Хірзер, П'єро Пасторе, Джузеппе Торріані і Антоніо Вояк.

Забив перший гол «Ювентуса» в Кубку Мітропи. В дебютному матчі команди в рамках турніру «стара синьйора» в 1929 році приймала в чвертьфіналі празьку «Славію» і перемогла з рахунком 1:0 завдяки голу Мунераті в середині другого тайму.. В матчі-відповіді італійці програли 0:3 і вибули зі змагань. Ще один переможний м'яч Федеріко забив в чверфінальній грі розіграшу 1931 року проти іншої празької команди — «Спарти». За рахунку 1:1 воротар «Ювентуса» Еціо Склаві відбив пенальті після удару Брена на 80-й хвилині, а на 88-й Мунераті приніс перемогу своїй команді.. Але й цей гол не приніс загального успіху туринцям, адже вони поступились спочатку у матчі-відповіді з рахунком 0:1, а потім і в переграванні — 2:3.

Наступний титул чемпіона виграв з командою в 1931 році. Лінія нападу команди цілком оновилась за винятком Мунераті на правому фланзі атаки. Зліва грав Раймундо Орсі, в центрі нападу Джованні Веккіна, а на позиціях інсайдів Ренато Чезаріні і Джованні Феррарі. Команда п'ять років поспіль здобувала перемогу в чемпіонаті. Федерко був причетним до трьох перших перемог з цієї серії. У сезоні 1932–1933 він почав рідше потрапляти до стартового складу через появу молодшого конкурента Педро Сернаджотто. По завершенні сезону залишив команду. Всього у складі «Ювентуса» зіграв з врахуванням товариських 317 матчів, у яких забив 146 голів.

Згодом з 1933 по 1938 рік грав у складі команд «Самп'єрдаренезе», та .

Завершив ігрову кар'єру у команді «Павезе Луїджі Беллі», за яку виступав протягом 1938—1939 років.

Виступи за збірну

1926 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 2 роки, провів у її формі 4 матчі.

Кар'єра тренера

Розпочав тренерську кар'єру, ще продовжуючи грати на полі, 1935 року, очоливши тренерський штаб клубу .

1940 року став головним тренером команди «Ювентус», тренував «стару сеньйору» один рік.

Протягом тренерської кар'єри також очолював команди , , «Ачиреале» та «Боргозезія».

Останнім місцем тренерської роботи був клуб «Лаваньєзе», головним тренером команди якого Федеріко Мунераті був з 1963 по 1964 рік.

Помер 26 липня 1980 року на 79-му році життя у місті К'яварі.

Статистика виступів

Статистика виступів за збірну

 Статистика матчів і голів за збірну —  Італія

Дата	Місто	Господарі	Результат	Гості	Турнір	Голи	Примітки
18-7-1926	Стокгольм	Швеція	5 – 3	Італія	товариський матч	-
29-5-1927	Болонья	Італія	2 – 0	Іспанія	товариський матч	-
23-10-1927	Прага	Чехословаччина	2 – 2	Італія	Кубок Центральної Європи 1927-1930	-
6-11-1927	Болонья	Італія	0 – 1	Австрія	Кубок Центральної Європи 1927-1930	-
Усього		Матчів	4		Голів	0

Статистика виступів у кубку Мітропи

№	Розіграш	Стадія	Дата та місце проведення	Команда 1	Рахунок	Команда 2	Голи та інші дії
1	1929	1/4	23.06.1929, Турин	Ювентус	1:0	Славія (Прага)	62'
2	1929	1/4	06.07.1929, Прага	Славія (Прага)	3:0	Ювентус
3	1931	1/4	12.07.1931, Турин	Ювентус	2:1	Спарта (Прага)	88'
4	1931	1/4	22.07.1931, Прага	Спарта (Прага)	1:0	Ювентус
Всього у кубку Мітропи					4		2

Примітки

1. Профіль на juworld.net
2. Renato Tavella, Un tiro secco e potente: Munerati.
3. Протокол матчу
4. Протокол матчу
5. «Ювентус» у кубку Мітропи 1931

Титули і досягнення

• Чемпіон Італії (4):

«Ювентус»: 1925–1926, 1930–1931, 1931–1932, 1932–1933

Посилання

• Федеріко Мунераті на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Федеріко Мунераті на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
• Федеріко Мунераті на сайті Eu-football.info (англ.)
• Статистика виступів за збірну на сайті Федерації футболу Італії. (італ.)
• Дані про гравця в «Енциклопедії футболу». (італ.)