Фармакогнозія (грец. pharmakon — ліки, отрута та грец. gnosis — знання, вивчення) — одна з фармацевтичних наук, що вивчає лікарські рослини, лікарську сировину рослинного та тваринного походження, а також продукти їх переробки. За свої заслуги в дослідженні лікарських рослин Ніколас Монардес отримав прізвисько «батько Фармакології».
Сучасна фармакогнозія — це високоспеціалізована прикладна наука, що розглядає біологічні, біохімічні й лікарські властивості рослин, природної сировини та продуктів з неї.
Предметом вивчення фармакогнозії є лікарські рослини, рідше — об'єкти тваринного походження як джерела лікарької сировини.
Історія розвитку фармакогнозії в Україні
Корені траволікування слід шукати ще в передісторії української держави. Ці традиції беруть початок у культурі скіфів, що мешкали у Північному Причорномор'ї від Дунаю до Дону (VII ст. до н. е . — І ст. н. е.). Цей таємничий народ залишив багато загадок, однією з яких є пектораль з Товстої могили. На одному з її фрагментів сцена прийому у зубного лікаря, що свідчить про високий рівень медицини у ті часи. На це вказують й інші археологічні знахідки.
У слов'янських народів століттями складалися традиції заготівлі та сушіння лікарської сировини, приготування з них ліків. За часи язичництва людей лікували «волхвы, ведуны, знахари, лечьцы» (народні лікарі), використовуючи для цього рослини, мінерали, продукти тваринного походження, зокрема ялину, берест, липу, вербу, явір, березу, шипшину, глід, звіробій, хрін, глину, золу, мед і т. ін. Вони знали різні отрути, оп'яняючі (наркозні), блювотні (наприклад, плющ) рослини. Снодійними засобами були мак і коноплі. Під час війни екстрактом чемериці змазували вістря стріл.
У X ст. слов'янські народи одержали писемність, Київська Русь прийняла християнство. Це розширило політичні зв'язки держави. На запрошення Володимира Мономаха у Київ приїхав грецький лікар Іоанн Смер (1053—1125). Тоді ж з'являються перші письмові згадки про зцілення рослинами — «зелієм» Це слово означало траву, настій на травах, отруту, звідси походить «зелейники» — особи, що займалися лікуванням; «зелейниками» називали також рукописні збірники, травники та лікувальники. «Ізборник Великого князя Святослава Ярославовича» (1073), наводить опис ряду лікарських рослин, які використовувалися у той час. «Шестиднів» Іоанна Болгарського (1263) містігть короткі відомості про застосування аконіту, болиголова, блекоти, одержання опію з маку.
З літописів відоме ім'я Антипа (982—1073) — уродженця старовинного Любеча, що на Чернігівщині. Він прийняв на Святій горі Афон ім'я Антоній і заснував разом з Феодосієм в XI ст. монастир — Києво-Печерську Лавру. Антоній — цей «пречудний лікар», як називала його монастирська хроніка, особисто доглядав хворих, давав їм «вкушати» цілюще зілля.
Та найбільш видатним серед ченців вважався Агапіт. За походженням киянин, він прийшов у монастир ще за часів Антонія. «Києво-Печерський патерик» розповідає, що і в подвижництві, і в лікарській справі Агапіт наслідував Антонія. Щире ставлення до хворих, безкорисливість здобули йому славу і повагу народу. «Слышно бысть о нем в граде, яко некто в монастыре лечець, многи болящий прихожаху и здрави бываху». І далі: «Он (Агапіт) стал исцелять всех болящих своєю молитвою, давая зелие от своего стола». Агапіт лікував постом, підбирав продукти харчування, користувався засобами, завезеними з інших країн, нарівні з рослинами місцевої флори. «Патерик» описує найбільш вдалі випадки лікування Агапітом простих людей, бояр, князів та їх родичів, навіть самого князя Володимира Мономаха.
Відомого лікаря чернігівського князя Миколи Давидовича — Петра Сиріянина. що вступив у 1106 р. до Печерського монастиря, літописець називає «лечец вельми хитр». Коли «блажений князь од трудів зробився хворим, готував йому зілля лікування ради».
При монастирях відкривали лікарні. Так, Никоновський літопис засвідчує, що митрополит Єфрем Переяславський поставив у Переяславі «будівлю банну» (1091), влаштував лікувальню, де всіх парафіян лікували безкоштовно.
Були й жінки-цілительки. Євпраксія Мстиславна (перша половина XII ст.), онука Володимира Мономаха, яка одержала при коронації ім'я Зоя (у перекладі — життя), прославилася своїм трактатом «Мазі». Дочка чернігівського князя Євфросинія була «зело сведуща в Асклепієвих писаннях» —так називали тоді медичні книги. В одному з стародруків згадується про селянську дівчину, дочку бортника, Февронію (XIII ст.), яка лікувала настояним на травах медом.
Щодо методів, якими користувалися «лічці». то вони були суто індивідуальними, бо зцілителі самі виготовляли ліки за секретами своїх попередників. Накопичений досвід народної медицини поширювався на країни Європи та Малої Азії. За прикладом давньоруських лічців Авіценна рекомендував при багатьох хворобах мед, квітки липи, березовий сік. називаючи ці засоби «руськими ліками».
У період феодальної роздробленості, а потім навали монголо-татар, які у грудні 1240 р. захопили і спалили Київ, для розвитку науки та культури настали важкі часи. Найменше постраждали від завойовників західні руські землі — Волинь і Галичина. Тож там була змога примножувати та розвивати лікувальні традиції Київської Русі.
Історія медичного забезпечення Галицького краю сягає у XIII ст., коли Констанція, дружина князя Лева, у 1270 р. виділила землю і кошти на спорудження при соборі Іоанна Хрестителя монастиря з притулком та аптекою для хворих. Започатковувалися притулки для хворих і при інших монастирях. Зокрема відомий «асклепійон» при монастирі Святого Юра у Львові. Існували подібні заклади й при інших духовних осередках. Манявський Скит, жіночий монастир при Почаївській Лаврі та інші допомагали людям молитвою, порадою, засобами народної медицини.
Створювалися медичні довідники для населення. У 1484 р. було видано зільник «Herbarivs maguntiae impressum» німецькою мовою. Він містив опис і малюнки багатьох рослин місцевої флори. Та іноземна мова перешкоджала поширенню довідника серед населення Галичини. Пізніше С.Фаліміт склав польською, на той час державною, мовою травник-лікувальник «О ziolach і о mocy ich» («Про трави та їхню дію», 1534). У першій частині книги подано ілюстрований опис понад 500 лікарських засобів, у другій — діагностика захворювань, їхня профілактика, способи лікування. У лікувальнику описані здебільшого трави, настоянки на них, рослинні олії.
Вивчення медицини і фармації на професійному рівні у Галичині розпочалося з створенням у Львові медичної школи — «Collegium medicum» (1661), а в подальшому, включно до 1918 p.,— на філософському факультеті Львівського університету в «Studium farmaceutyche». Як самостійна дисципліна фармакогнозія викладалася з 1855 р. при медико-хірургічному відділі університету. У 1897 p.. після створення кафедри фармакології, читався окремий курс фармакогнозії на медичному факультеті університету.
У 1920—1923 pp. курс морфології та систематики рослин для фармацевтів викладав Т. Ф. Вільчинський. З 1929 р. він керував курсом фармакогнозії і ботаніки при кафедрі фармакології. Відтоді Т. Ф. Вільчинський займався організацією навчального процесу, для чого придбав будинок і ділянки для вирощування лікарських рослин.
Лише у 1940 p.. після надання медичному факультету статусу інституту, була створена самостійна кафедра фармакогнозії з курсом ботаніки. Очолив її Т. Ф. Вільчинський. За роки керівництва (1929—1964) ним було зібрано унікальну колекцію лікарських рослин різних кліматичних зон. На той час вона займала площу 5,5 га і налічувала близько 1500 видів.
З 1964 по 1970 р. навчальну і наукову роботу кафедри очолив І. П. Карпусь, учень Т. Ф. Вільчинського. У навчальному процесі кафедри було започатковано хімічний аналіз лікарської рослинної сировини, увесь час поповнювалася колекція рослин в розсаднику, який став однією з найкращих баз навчальної практики з фармакогнозії. Традиції продовжує кафедра фармакогнозії Львівського державного медичного університету ім. Данила Галицького. Працівники кафедри на чолі з професором Л. Я. Ладною-Роговською, яка керувала з 1971 по 1996 p., почали систематичне вивчення флори західних областей України з метою створення лікарських засобів. Наукові дослідження і тепер проводяться у двох напрямках: ресурсознавство та фітохімія.
Історію фармакогнозії Лівобережної України доцільно розглядати разом з російською історією, коли Переяславська рада з'єднала Україну і Росію.
Запорізька Січ, яка була демократичним осередком серед засилля Російської імперії на території України, відрізнялася добре організованою системою медичної допомоги хворим та пораненим. Там діяли шпиталі з досвідченими костоправами, народними хірургами-цирульниками.
Досвід з фітотерапії мали козаки-пасічники. Ці люди були довгожителями. знали секрети застосування лікарських рослин, час їх збирання та особливості заготівлі.
Лікарські рослини були добре відомі українцям, про що розповідається в мемуарах іноземних послів, місіонерів, мандрівників, які побували в Україні у XVI—XVII ст. У середньовічній Україні спеціалістами з лікування були переважно ченці. Крім них лікуванням займалися народні цілителі, які використовували життєвий досвід й знання, одержані у спадщин}' від старих культур.
Визначним етапом у справі медичної допомоги можна вважати середину XVII ст. За часів царювання Олексія Михайловича був створений придворний заклад — Аптекарський приказ, який потім набув статусу державної організації з надання медичної допомоги царському двору та армії. У 1654 р. в Росії було організовано першу школу з підготовки лікарів та аптекарів. У 1673 р. у Москві створені «аптекарські городи», де вирощували лікарські рослини.
У 1717 р. Петро І видав указ про організацію у Петербурзі «аптекарського городу». Пізніше такий «город» був створений у Лубнах. У 1730 р. у лубенському аптечному саду вперше зібрали врожай вітчизняного ревеню, м'яти, беладонни, наперстянки, які на той час користувалися попитом у лікарів. Наприкінці XVIII ст. у лубенському ботанічному саду почали вирощувати цукровий буряк, з якого вперше в Росії отримали очищений спирт.
Великий вплив на розвиток фармакогнозії мало створення Петром І Академії наук (1724). Російські ботанічні експедиції сприяли вивченню вітчизняної флори. За матеріалами експедиції академіком П. С. Паласом (1741—1811) складено «Опис рослин Російської держави із зображеннями». І. І. Лепьохін (1740—1802) у своїх працях та наукових доповідях наполягав на необхідності створення фармакопеї на базі вітчизняної флори.
У 1783—1788 pp. було видано багатотомну працю Н. М. Максимовича-Амбодіка «Врачебное веществословие».
Професор Московського університету І.ОДвигубський створив атлас «Зображення рослин, переважно російських, що використовуються у ліках, та таких, які за зовнішнім виглядом схожі на них та часто за них приймаються, але лікарської сили не мають» (1828).
У 1798 р. у Петербурзі відкрилася Медико-хірургічна академія.
Кафедру «Materia medica», яка згодом стала називатися кафедрою фармації, очолив професор О. П. Нелюбін — автор посібника «Фармакогнозія, або Хіміко-лікарські прописи приготування та використання найновіших ліків» (1827).
Спадкоємець О. П. Нелюбіна академік Ю. К. Трапп (1814—1908), зважаючи на необхідність розробки методів визначення лікарської рослинної сировини, її доброякісності, виявлення домішок, виділив фармакогнозію у самостійну дисципліну та створив перший підручник.
Відомі праці професора фармації Московського університету В. О. Тихомирова «Курс фармакогнозії» (1885). «Посібник з вивчення фармакогнозії» (1888—1890), «Підручник фармакогнозії» (1900).
Довідник професора Юр'євського університету Г. Драгендорфа (1836—1898) «Лікарські рослини різних народів та часів. їх застосування, найважливіші хімічні речовини та історія» (1890) містить відомості про 12 000 видів лікарських рослин.
Великий внесок у розвиток фармакогнозії зробили учні Ю. К. Траппа: професор фармації Харківського університету О. Д. Чиріков. професори фармації Варшавського університету М. Ф. Ментін та Д. О. Давидов.
їх підручники відомі багатьом генераціям фармацевтів.
У 1919 р. було розпочато роботу з утворення фармацевтичної промисловості на вітчизняній сировині, вивчення сировинної бази, введення цінних видів рослин в культуру, а також з підготовки кваліфікованих фармацевтів. У 1921 р. Рада Народних Комісарів РРФСР видала декрет про збирання та культуру лікарських рослин. У 1930 р. в різних географічних зонах країни створені спеціалізовані дослідні станції з лікарських рослин (Бітца. Лубни, Могильов. Ольгино. Сухумі та ін.), які у 1931 р. були підпорядковані Всесоюзному науково-дослідному інституту лікарських та ароматичних рослин (ВІЛАР).
Див. також
Примітки
- Лікарська сировина тваринного походження — цілі тварини, їхні частини або продукти життєдіяльності, дозволені до застосування вповноваженими на це установами
Джерела
- Фармакогнозія з основами біохімії рослин : підруч. для студ. вищ. фармац. навч. закл. та фармац. ф-тів вищих мед. навч. закл. III—IV рівнів акред. / В. М. Ковальов, І. О. Павлій, Т. І. Ісакова. — Харків : Вид-во НФаУ : МТК-книга, 2004. — 704 с. — .
Література
- Основи фармокогнозії і фітотерапії: навч. посіб. для студентів мед. ВНЗ III—IV рівня акредитації / Т. П. Гарник, В. М. Князевич, В. А. Туманов, Л. В. Андріюк, Я. А. Соцька; ред.: Т. П. Гарник, В. М. Князевич, В. А. Туманов; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України, ПВНЗ «Київ. мед. ун-т УАНМ», ДЗ «Луган. держ. мед. ун-т», Львів. нац. мед. ун-т ім. Данила Галицького. — Житомир: Рута, 2015. — 446 c. — Бібліогр.: с. 432.
- Фармакогнозія в медицині: навч. посіб. для студ. вищого фармац. навч. закл. і фармац. ф-тів вищих мед. навч. закл. IV рівня акредитації та провізорів-інтернів / Кобзар А. Я. - К. : Медицина, 2007. - 543 с.
Посилання
- ФАРМАКОГНОЗІЯ [ 24 березня 2016 у Wayback Machine.] //Фармацевтична енциклопедія
- Фармакогнозія // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Farmakognoziya grec pharmakon liki otruta ta grec gnosis znannya vivchennya odna z farmacevtichnih nauk sho vivchaye likarski roslini likarsku sirovinu roslinnogo ta tvarinnogo pohodzhennya a takozh produkti yih pererobki Za svoyi zaslugi v doslidzhenni likarskih roslin Nikolas Monardes otrimav prizvisko batko Farmakologiyi Suchasna farmakognoziya ce visokospecializovana prikladna nauka sho rozglyadaye biologichni biohimichni j likarski vlastivosti roslin prirodnoyi sirovini ta produktiv z neyi Predmetom vivchennya farmakognoziyi ye likarski roslini ridshe ob yekti tvarinnogo pohodzhennya yak dzherela likarkoyi sirovini Istoriya rozvitku farmakognoziyi v UkrayiniKoreni travolikuvannya slid shukati she v peredistoriyi ukrayinskoyi derzhavi Ci tradiciyi berut pochatok u kulturi skifiv sho meshkali u Pivnichnomu Prichornomor yi vid Dunayu do Donu VII st do n e I st n e Cej tayemnichij narod zalishiv bagato zagadok odniyeyu z yakih ye pektoral z Tovstoyi mogili Na odnomu z yiyi fragmentiv scena prijomu u zubnogo likarya sho svidchit pro visokij riven medicini u ti chasi Na ce vkazuyut j inshi arheologichni znahidki U slov yanskih narodiv stolittyami skladalisya tradiciyi zagotivli ta sushinnya likarskoyi sirovini prigotuvannya z nih likiv Za chasi yazichnictva lyudej likuvali volhvy veduny znahari lechcy narodni likari vikoristovuyuchi dlya cogo roslini minerali produkti tvarinnogo pohodzhennya zokrema yalinu berest lipu verbu yavir berezu shipshinu glid zvirobij hrin glinu zolu med i t in Voni znali rizni otruti op yanyayuchi narkozni blyuvotni napriklad plyush roslini Snodijnimi zasobami buli mak i konopli Pid chas vijni ekstraktom chemerici zmazuvali vistrya stril U X st slov yanski narodi oderzhali pisemnist Kiyivska Rus prijnyala hristiyanstvo Ce rozshirilo politichni zv yazki derzhavi Na zaproshennya Volodimira Monomaha u Kiyiv priyihav greckij likar Ioann Smer 1053 1125 Todi zh z yavlyayutsya pershi pismovi zgadki pro zcilennya roslinami zeliyem Ce slovo oznachalo travu nastij na travah otrutu zvidsi pohodit zelejniki osobi sho zajmalisya likuvannyam zelejnikami nazivali takozh rukopisni zbirniki travniki ta likuvalniki Izbornik Velikogo knyazya Svyatoslava Yaroslavovicha 1073 navodit opis ryadu likarskih roslin yaki vikoristovuvalisya u toj chas Shestidniv Ioanna Bolgarskogo 1263 mistigt korotki vidomosti pro zastosuvannya akonitu boligolova blekoti oderzhannya opiyu z maku Z litopisiv vidome im ya Antipa 982 1073 urodzhencya starovinnogo Lyubecha sho na Chernigivshini Vin prijnyav na Svyatij gori Afon im ya Antonij i zasnuvav razom z Feodosiyem v XI st monastir Kiyevo Pechersku Lavru Antonij cej prechudnij likar yak nazivala jogo monastirska hronika osobisto doglyadav hvorih davav yim vkushati cilyushe zillya Ta najbilsh vidatnim sered chenciv vvazhavsya Agapit Za pohodzhennyam kiyanin vin prijshov u monastir she za chasiv Antoniya Kiyevo Pecherskij paterik rozpovidaye sho i v podvizhnictvi i v likarskij spravi Agapit nasliduvav Antoniya Shire stavlennya do hvorih bezkorislivist zdobuli jomu slavu i povagu narodu Slyshno byst o nem v grade yako nekto v monastyre lechec mnogi bolyashij prihozhahu i zdravi byvahu I dali On Agapit stal iscelyat vseh bolyashih svoyeyu molitvoyu davaya zelie ot svoego stola Agapit likuvav postom pidbirav produkti harchuvannya koristuvavsya zasobami zavezenimi z inshih krayin narivni z roslinami miscevoyi flori Paterik opisuye najbilsh vdali vipadki likuvannya Agapitom prostih lyudej boyar knyaziv ta yih rodichiv navit samogo knyazya Volodimira Monomaha Vidomogo likarya chernigivskogo knyazya Mikoli Davidovicha Petra Siriyanina sho vstupiv u 1106 r do Pecherskogo monastirya litopisec nazivaye lechec velmi hitr Koli blazhenij knyaz od trudiv zrobivsya hvorim gotuvav jomu zillya likuvannya radi Pri monastiryah vidkrivali likarni Tak Nikonovskij litopis zasvidchuye sho mitropolit Yefrem Pereyaslavskij postaviv u Pereyaslavi budivlyu bannu 1091 vlashtuvav likuvalnyu de vsih parafiyan likuvali bezkoshtovno Buli j zhinki cilitelki Yevpraksiya Mstislavna persha polovina XII st onuka Volodimira Monomaha yaka oderzhala pri koronaciyi im ya Zoya u perekladi zhittya proslavilasya svoyim traktatom Mazi Dochka chernigivskogo knyazya Yevfrosiniya bula zelo svedusha v Asklepiyevih pisannyah tak nazivali todi medichni knigi V odnomu z starodrukiv zgaduyetsya pro selyansku divchinu dochku bortnika Fevroniyu XIII st yaka likuvala nastoyanim na travah medom Shodo metodiv yakimi koristuvalisya lichci to voni buli suto individualnimi bo zciliteli sami vigotovlyali liki za sekretami svoyih poperednikiv Nakopichenij dosvid narodnoyi medicini poshiryuvavsya na krayini Yevropi ta Maloyi Aziyi Za prikladom davnoruskih lichciv Avicenna rekomenduvav pri bagatoh hvorobah med kvitki lipi berezovij sik nazivayuchi ci zasobi ruskimi likami U period feodalnoyi rozdroblenosti a potim navali mongolo tatar yaki u grudni 1240 r zahopili i spalili Kiyiv dlya rozvitku nauki ta kulturi nastali vazhki chasi Najmenshe postrazhdali vid zavojovnikiv zahidni ruski zemli Volin i Galichina Tozh tam bula zmoga primnozhuvati ta rozvivati likuvalni tradiciyi Kiyivskoyi Rusi Istoriya medichnogo zabezpechennya Galickogo krayu syagaye u XIII st koli Konstanciya druzhina knyazya Leva u 1270 r vidilila zemlyu i koshti na sporudzhennya pri sobori Ioanna Hrestitelya monastirya z pritulkom ta aptekoyu dlya hvorih Zapochatkovuvalisya pritulki dlya hvorih i pri inshih monastiryah Zokrema vidomij asklepijon pri monastiri Svyatogo Yura u Lvovi Isnuvali podibni zakladi j pri inshih duhovnih oseredkah Manyavskij Skit zhinochij monastir pri Pochayivskij Lavri ta inshi dopomagali lyudyam molitvoyu poradoyu zasobami narodnoyi medicini Stvoryuvalisya medichni dovidniki dlya naselennya U 1484 r bulo vidano zilnik Herbarivs maguntiae impressum nimeckoyu movoyu Vin mistiv opis i malyunki bagatoh roslin miscevoyi flori Ta inozemna mova pereshkodzhala poshirennyu dovidnika sered naselennya Galichini Piznishe S Falimit sklav polskoyu na toj chas derzhavnoyu movoyu travnik likuvalnik O ziolach i o mocy ich Pro travi ta yihnyu diyu 1534 U pershij chastini knigi podano ilyustrovanij opis ponad 500 likarskih zasobiv u drugij diagnostika zahvoryuvan yihnya profilaktika sposobi likuvannya U likuvalniku opisani zdebilshogo travi nastoyanki na nih roslinni oliyi Vivchennya medicini i farmaciyi na profesijnomu rivni u Galichini rozpochalosya z stvorennyam u Lvovi medichnoyi shkoli Collegium medicum 1661 a v podalshomu vklyuchno do 1918 p na filosofskomu fakulteti Lvivskogo universitetu v Studium farmaceutyche Yak samostijna disciplina farmakognoziya vikladalasya z 1855 r pri mediko hirurgichnomu viddili universitetu U 1897 p pislya stvorennya kafedri farmakologiyi chitavsya okremij kurs farmakognoziyi na medichnomu fakulteti universitetu U 1920 1923 pp kurs morfologiyi ta sistematiki roslin dlya farmacevtiv vikladav T F Vilchinskij Z 1929 r vin keruvav kursom farmakognoziyi i botaniki pri kafedri farmakologiyi Vidtodi T F Vilchinskij zajmavsya organizaciyeyu navchalnogo procesu dlya chogo pridbav budinok i dilyanki dlya viroshuvannya likarskih roslin Lishe u 1940 p pislya nadannya medichnomu fakultetu statusu institutu bula stvorena samostijna kafedra farmakognoziyi z kursom botaniki Ocholiv yiyi T F Vilchinskij Za roki kerivnictva 1929 1964 nim bulo zibrano unikalnu kolekciyu likarskih roslin riznih klimatichnih zon Na toj chas vona zajmala ploshu 5 5 ga i nalichuvala blizko 1500 vidiv Z 1964 po 1970 r navchalnu i naukovu robotu kafedri ocholiv I P Karpus uchen T F Vilchinskogo U navchalnomu procesi kafedri bulo zapochatkovano himichnij analiz likarskoyi roslinnoyi sirovini uves chas popovnyuvalasya kolekciya roslin v rozsadniku yakij stav odniyeyu z najkrashih baz navchalnoyi praktiki z farmakognoziyi Tradiciyi prodovzhuye kafedra farmakognoziyi Lvivskogo derzhavnogo medichnogo universitetu im Danila Galickogo Pracivniki kafedri na choli z profesorom L Ya Ladnoyu Rogovskoyu yaka keruvala z 1971 po 1996 p pochali sistematichne vivchennya flori zahidnih oblastej Ukrayini z metoyu stvorennya likarskih zasobiv Naukovi doslidzhennya i teper provodyatsya u dvoh napryamkah resursoznavstvo ta fitohimiya Istoriyu farmakognoziyi Livoberezhnoyi Ukrayini docilno rozglyadati razom z rosijskoyu istoriyeyu koli Pereyaslavska rada z yednala Ukrayinu i Rosiyu Zaporizka Sich yaka bula demokratichnim oseredkom sered zasillya Rosijskoyi imperiyi na teritoriyi Ukrayini vidriznyalasya dobre organizovanoyu sistemoyu medichnoyi dopomogi hvorim ta poranenim Tam diyali shpitali z dosvidchenimi kostopravami narodnimi hirurgami cirulnikami Dosvid z fitoterapiyi mali kozaki pasichniki Ci lyudi buli dovgozhitelyami znali sekreti zastosuvannya likarskih roslin chas yih zbirannya ta osoblivosti zagotivli Likarski roslini buli dobre vidomi ukrayincyam pro sho rozpovidayetsya v memuarah inozemnih posliv misioneriv mandrivnikiv yaki pobuvali v Ukrayini u XVI XVII st U serednovichnij Ukrayini specialistami z likuvannya buli perevazhno chenci Krim nih likuvannyam zajmalisya narodni ciliteli yaki vikoristovuvali zhittyevij dosvid j znannya oderzhani u spadshin vid starih kultur Viznachnim etapom u spravi medichnoyi dopomogi mozhna vvazhati seredinu XVII st Za chasiv caryuvannya Oleksiya Mihajlovicha buv stvorenij pridvornij zaklad Aptekarskij prikaz yakij potim nabuv statusu derzhavnoyi organizaciyi z nadannya medichnoyi dopomogi carskomu dvoru ta armiyi U 1654 r v Rosiyi bulo organizovano pershu shkolu z pidgotovki likariv ta aptekariv U 1673 r u Moskvi stvoreni aptekarski gorodi de viroshuvali likarski roslini U 1717 r Petro I vidav ukaz pro organizaciyu u Peterburzi aptekarskogo gorodu Piznishe takij gorod buv stvorenij u Lubnah U 1730 r u lubenskomu aptechnomu sadu vpershe zibrali vrozhaj vitchiznyanogo revenyu m yati beladonni naperstyanki yaki na toj chas koristuvalisya popitom u likariv Naprikinci XVIII st u lubenskomu botanichnomu sadu pochali viroshuvati cukrovij buryak z yakogo vpershe v Rosiyi otrimali ochishenij spirt Velikij vpliv na rozvitok farmakognoziyi malo stvorennya Petrom I Akademiyi nauk 1724 Rosijski botanichni ekspediciyi spriyali vivchennyu vitchiznyanoyi flori Za materialami ekspediciyi akademikom P S Palasom 1741 1811 skladeno Opis roslin Rosijskoyi derzhavi iz zobrazhennyami I I Lepohin 1740 1802 u svoyih pracyah ta naukovih dopovidyah napolyagav na neobhidnosti stvorennya farmakopeyi na bazi vitchiznyanoyi flori U 1783 1788 pp bulo vidano bagatotomnu pracyu N M Maksimovicha Ambodika Vrachebnoe veshestvoslovie Profesor Moskovskogo universitetu I ODvigubskij stvoriv atlas Zobrazhennya roslin perevazhno rosijskih sho vikoristovuyutsya u likah ta takih yaki za zovnishnim viglyadom shozhi na nih ta chasto za nih prijmayutsya ale likarskoyi sili ne mayut 1828 U 1798 r u Peterburzi vidkrilasya Mediko hirurgichna akademiya Kafedru Materia medica yaka zgodom stala nazivatisya kafedroyu farmaciyi ocholiv profesor O P Nelyubin avtor posibnika Farmakognoziya abo Himiko likarski propisi prigotuvannya ta vikoristannya najnovishih likiv 1827 Spadkoyemec O P Nelyubina akademik Yu K Trapp 1814 1908 zvazhayuchi na neobhidnist rozrobki metodiv viznachennya likarskoyi roslinnoyi sirovini yiyi dobroyakisnosti viyavlennya domishok vidiliv farmakognoziyu u samostijnu disciplinu ta stvoriv pershij pidruchnik Vidomi praci profesora farmaciyi Moskovskogo universitetu V O Tihomirova Kurs farmakognoziyi 1885 Posibnik z vivchennya farmakognoziyi 1888 1890 Pidruchnik farmakognoziyi 1900 Dovidnik profesora Yur yevskogo universitetu G Dragendorfa 1836 1898 Likarski roslini riznih narodiv ta chasiv yih zastosuvannya najvazhlivishi himichni rechovini ta istoriya 1890 mistit vidomosti pro 12 000 vidiv likarskih roslin Velikij vnesok u rozvitok farmakognoziyi zrobili uchni Yu K Trappa profesor farmaciyi Harkivskogo universitetu O D Chirikov profesori farmaciyi Varshavskogo universitetu M F Mentin ta D O Davidov yih pidruchniki vidomi bagatom generaciyam farmacevtiv U 1919 r bulo rozpochato robotu z utvorennya farmacevtichnoyi promislovosti na vitchiznyanij sirovini vivchennya sirovinnoyi bazi vvedennya cinnih vidiv roslin v kulturu a takozh z pidgotovki kvalifikovanih farmacevtiv U 1921 r Rada Narodnih Komisariv RRFSR vidala dekret pro zbirannya ta kulturu likarskih roslin U 1930 r v riznih geografichnih zonah krayini stvoreni specializovani doslidni stanciyi z likarskih roslin Bitca Lubni Mogilov Olgino Suhumi ta in yaki u 1931 r buli pidporyadkovani Vsesoyuznomu naukovo doslidnomu institutu likarskih ta aromatichnih roslin VILAR Div takozhFitoterapiya Gomeopatiya Likarski zasobi Likarski rosliniPrimitkiLikarska sirovina tvarinnogo pohodzhennya cili tvarini yihni chastini abo produkti zhittyediyalnosti dozvoleni do zastosuvannya vpovnovazhenimi na ce ustanovamiDzherelaFarmakognoziya z osnovami biohimiyi roslin pidruch dlya stud vish farmac navch zakl ta farmac f tiv vishih med navch zakl III IV rivniv akred V M Kovalov I O Pavlij T I Isakova Harkiv Vid vo NFaU MTK kniga 2004 704 s ISBN 966 96114 9 0 LiteraturaOsnovi farmokognoziyi i fitoterapiyi navch posib dlya studentiv med VNZ III IV rivnya akreditaciyi T P Garnik V M Knyazevich V A Tumanov L V Andriyuk Ya A Socka red T P Garnik V M Knyazevich V A Tumanov Nac akad derzh upr pri Prezidentovi Ukrayini PVNZ Kiyiv med un t UANM DZ Lugan derzh med un t Lviv nac med un t im Danila Galickogo Zhitomir Ruta 2015 446 c Bibliogr s 432 Farmakognoziya v medicini navch posib dlya stud vishogo farmac navch zakl i farmac f tiv vishih med navch zakl IV rivnya akreditaciyi ta provizoriv interniv Kobzar A Ya K Medicina 2007 543 s PosilannyaFARMAKOGNOZIYa 24 bereznya 2016 u Wayback Machine Farmacevtichna enciklopediya Farmakognoziya Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006