Усаковський Юрій Олександрович

Ю́рій Олекса́ндрович Усаковський (нар. 10 жовтня 1968, Черкаси, Черкаська область, Українська РСР, СРСР) — радянський і український футболіст, що грав на позиції півзахисника, і футзаліст. Майстер спорту України міжнародного класу з футзалу. Брат-близнюк відомого українського футзаліста Сергія Усаковського.

Юрій Усаковський
Особисті дані
Повне ім'я	Юрій Олександрович Усаковський
Народження	10 жовтня 1968(1968-10-10) (55 років)
	Черкаси, УРСР,  СРСР
Прізвисько	Кузя, Снуббі
Громадянство	СРСР→ Україна
Позиція	Півзахисник (футбол)/(Вінгер (футзал))
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1990 «Ротор» (Черкаси) 26 (3) 1990 «Хімік» (Черкаси) (амат.) 1991 «Хімік» (Сєвєродонецьк) 0 (0) 1991 «Тясмин» (Кам'янка) (амат.) 1993 «Карпати» (Мукачеве) 1 (0) 1993—1994 «Енергетик» (Чигирин) (амат.) 1995 «Локомотив» (Гребінка) (ААФУ) 1997 ФК Драбів (амат.) 2006 «Динамо-ДАІ» (Черкаси) (амат.) 2006 «Наша Ряба» (Катеринопіль) (амат.)
Професіональні клуби (футзал)
Роки Клуб І (г) 1990 «Фотоприлад» 0 (0) 1991 «Механізатор» 0 (0) 1992 «Надія» 15 (9) 1993—1994 «Слід» 26 (33) 1994—1995 19 (15) 1995 УС «Кампус» 0 (0) 1995 0 (0) 1995—1996 28 (14) 1996 «Будівельник-7» 4 (6) 1996—1999 ? (?) 1999—2000 «Корпія-Політехнік» 30 (33) 2000—2002 64 (33) 2002—2003 «Шахтар» ? (6) 2003—2004 «Актюбрентген» ? (?) 2004—2005 ? (?) 2005—2007 «Зірка-Істленд» ? (?) 2006—2007 «Рятівник» ? (?) 2007 ? (?)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1994—1996 Україна (студ.) ? (14) 1993—2000 Україна ? (17)
Звання, нагороди
Звання	Майстер спорту СРСР Майстер спорту України міжнародного класу
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.

Біографія

Освіта

Брати не дуже любили навчатися, але завдяки наполегливості Геннадія Лисенчука закінчили навчання в київському Національному університеті фізичного виховання і спорту України.

Дитинство і юність

У 1979 році почав з братом займатися футболом у черкаській ДЮСШ № 1, де їхнім тренер був . Команда 1968 р.н. пробилася до фіналу першості УРСР серед юнаків, а окрім братів Усаковських в ній також виступали та Ігор Столовицькі, Микола Ліпинський і . Після закінчення ДЮСШ жодних пропозицій з футбольних команд не надійшло через те, що брати були худорляві і низькі. Потім їх призвали в радянську армію, де вони провели наступні два роки. У футбольну команду СКА потрапити не вдалося і спочатку вони опинилися в навчальній бойовій частині у Куйбишеві, а військову службу проходили у місті Бялогард (Польща). Під час служби в армії посилено займалися на перекладині і зі штангою.

Футбольна кар'єра

Після демобілізації грав у змаганнях колективів фізкультури, виступаючи за черкаський «Ротор». Паралельно виступаючи за «Хімік» (Черкаси) 1990 року завоював срібні нагороди чемпіонату Черкаської області.

В кінці 1990 року отримали запрошення від черкаського «Фотоприладу» і взяли участь у матчах Кубка УРСР з міні-футболу, що відбувався в Дніпропетровську. У півфіналі «Фотоприлад» поступився ДХТІ, але Сергій і Юрій себе вдало проявили у новому виді спорту.

Через півроку виступів у КФК брати перейшли в сєвєродонецький «Хімік», що виступав у Другій лізі чемпіонату СРСР. Проте Юрій у одній з ігор одразу отримав важку травму, яка вивела його з гри майже на рік, і він не провів за команду жодного матчу у чемпіонаті. Після одужання разом з братом деякий час грав за «Тясмин» з Кам'янки, що виступав у обласному чемпіонаті.

Кар'єра у футзалі

В кінці 1991 року Усаковські отримали запрошення із дніпропетровського «Механізатора», керівництво якого запримітило їх на Кубка УРСР з міні-футболу 1990 року. Разом з «Механізатором» Юрій виграв Кубок СРСР з міні-футболу, що проводився в перший і єдиний раз. Брати мали пропозицію з вищолігового «Кременя», але вирішили продовжувати займатися футзалом і опинилися в «Надії». Запорізький клуб взяв участь у першому чемпіонаті незалежної України, який проводився під егідою Асоціації міні-футбольних клубів і здобув «золото».

Після успішного сезону в Запоріжжі, а особливо фінального матчу Кубку України, де «Надія» зіграла зі «СКІФ-Сілеком», братів запросили у столичну команду, де вони стали лідерами колективу і виграли перший чемпіонат України, що проводився Асоціацією міні-футболу України. Юрій став другим бомбардиром чемпіонату, забивши 33 голи.

«Новорусь»/«Спартак-Новорусь» і УС «Кампус»

Після вдалого сезону до Києва за братами приїхали керівництво і тренерський штаб московської , яка виграла путівку у Вищу лігу, в особі Прохорова, Володимира Муханова і Володимира Шевчука. Незадовго до цього у братів була пропозиція з Польщі, де пропонували зарплату в 100 доларів на місяць, але російський варіант виявився більш вигідним. Обговоривши можливий трансфер з президентом АМФУ Геннадієм Лисенчуком, брати переїхали в Росію.

Спочатку в Усаковський виходив на заміну, але згодом став гравцем основного складу.

Дуже вдалим для нападника видався розіграш Кубка Росії. Юрій з шістьма голами став найкращим бомбардиром зонального турніру (Москва). У фінальній частині він забив ще один гол, що дозволило йому здобути звання найкращого бомбардира турніру, а команді виграти бронзові медалі Кубка.

Після перемоги на турнірі в Німеччині брати отримали пропозицію пограти в Бельгії, але у них ще на півроку був діючий контракт з , а бельгійці чекати його завершення не захотіли.

Після завершення сезону у Росії, Усаковські приїхали в Україну, де керівництво київського УС «Кампус» намагалося підписати братів. Брати зіграли за столичну команду один матч в 1/8 фіналу Кубка України, після якого вона вилетіла з турніру і повернулися в Росію. Київський клуб намагався підписати братів і на початку 1997 року, але безуспішно

Перед стартом Кубка Росії 1995 року через фінансові проблеми клуб Усаковського «Новорусь» злився зі «Спартаком» і отримав нову назву - «Спартак-Новорусь». У розіграші Кубка Юрій забив два голи, причому один з них у фіналі, але це не допомогло його команді, яка програла 4:7. Після цього команда була розформована через брак коштів.

«КСМ-24» і «Будівельник-7»

Після закінчення контракту зі , брати його вирішили не продовжувати і повернулися на батьківщину - у донецький «Шахтар». Після сезону в «Шахтарі» Юрій отримав важку травму і пропустив півроку, після він з братом отримав запрошення із Казахстану від клубу «Актюбрентген». Після сезону у Казахстані брати підписали дворічні контракти з , який виступав у Вищі лізі, оскільки стояло завдання піднятися у Суперлігу..

У грудні 2005 року Юрій разом з Сергієм перейшли в іркутську «Зірку», але приїжджали грати тільки на тури, завдяки чому встигали також виступати за черкаський «Рятівник», що виступав у Другій лізі України.

У березні 2007 року брати були відраховані зі «Зірки» через те, що не вийшли на дві офіційні гри першості Росії, а також головний тренер Євген Єропов був незадоволений їхньою грою у турі до того.

Після цього Усаковські перейшли в глазовський «Прогрес».

29 березня 2013 року зіграв у матчі між збірними ветеранів України і Росії.

Виступи за збірні

Студентська збірна України

Національна збірна України

Усаковський дебютував у збірній України у двадцятип'ятирічному віці ще 1993 року, коли вона вперше зібралася і взяла участь у турнірі «Санкт-Петербурзька осінь-1993», що проходив з 3 по 7 листопада.

Ще один дебют Усаковського у збірній відбувся у її першому офіційному матчі 5 червня 1994 року проти білорусів у Мінську.

чемпіонат Європи 2003 року брати пропустили через травми.

Нагороди і досягнення

Командні

У футболі

«Хімік» (Черкаси)

Срібний призер чемпіонату Черкаської області: 1990

«Енергетик» (Чигирин)

Чемпіон Черкаської області: 1993

У футзалі

«Механізатор»

• Володар Кубка СРСР з міні-футболу: 1991

«Надія»

• Чемпіон України (під егідою Асоціації міні-футбольних клубів): 1992

«Сокіл»

• Переможець турніру Івана Яремчука (Черкаси): 1994

«Слід»

• Чемпіон України (під егідою АМФУ): 1993/94

• Фіналіст Кубка Росії:
• Бронзовий призер Кубка Росії:

• :
• : 1997

«Фотоприлад»

• Кубок Івана Яремчука: 1997

«Корпія-Політехнік»

• Фіналіст Кубка України: 1998/99

• :
• :

«Шахтар»

• Срібний призер чемпіонату України: 2002/03
• Володар Кубка України: 2002/03

«Актюбрентген»

• Бронзовий призер чемпіонату Казахстану: 2003/04

• : 2004/05

Збірна України

• Переможець турніру «Каттара-94» (ОАЕ): 1994 р.
• Срібний призер Кубка ЗІЛа (Москва, Росія): 1999 р.
• Бронзовий призер турніру на призи щотижневика «Футбол Review» (Москва, Росія): 2000 р.

Студентська збірна України

Особисті

• Найкращий бомбардир Кубка Росії: 1995
• Найкращий бомбардир зонального турніру Кубка Росії: 1995 (Москва)
• Найкращий гравець турніру «Артус Кап» (Німеччина), разом з братом: 1995 р.

Нагороди

• Майстер спорту СРСР
• Майстер спорту України міжнародного класу
• Майстер спорту Росії

Цікаві факти

• Юрій на 20 хвилин молодший за свого брата Сергія
• Улюблена музика: меломан
• Улюблена страва: українська кухня
• Одна з головних умов, яку брати ставили перед клубами - грати разом

Примітки

1. Зіменков Юрій. Черкасцям Усаковським аплодувала Іспанія // Газета «Молодь Черкащини». — 1996. — Вип. 51 (грудень). — С. 10.
2. Поиск людей Украина [ 18 вересня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
3. Архів оригіналу за 20 вересня 2016. Процитовано 20 вересня 2016.
4. Дмитриев Леон. Подлечиться в мини? // Газета «Футбол-Review». — 1994. — Вип. 7 (18-24ноября). — С. 7. (рос.)
5. Бодров Андрей. Брат за брата // Московский Спартак. — 2002. — Вип. 3 (май-июнь). — С. 3. з джерела 11 квітня 2015. Процитовано 2016-09-16. (рос.)
6. А. М. Атаманчук. Футбол-91 ФК Днепр Черкассы Справочник-календарь. — Черкассы : Периодика, 1991. — 64 с. — 10000 прим. (рос.)
7. 1991. Вторая лига. 1 зона. Составы команд (рос.)
8. Вони кували перемогу / Юрій Карман, Юрій Корзаченко // «Спортивна газета». — 1994. — Вип. 50 (22 червня). — С. 5.
9. Николай Меркушев, Василий Гнатюк. Желтоводский футбол. — Жёлтые Воды : Логос, 2011. — 218 с. (рос.)
10. КСМ-24 - филиал «Дины»? // Газета «Футбол Review». — 1994. — Вип. 5 (4-10 ноября). — С. 14. (рос.)
11. Винокуров Сергей. Третий Кубок России. 1994 год // Газета «Футбол Review». — 1996. — Вип. 32 (95) (7-13 августа). — С. 15. (рос.)
12. . Архів оригіналу за 7 грудня 2018. Процитовано 6 грудня 2018.
13. Танасюк Андрій. Смілива молодь // Газета «Український футбол». — 1997. — Вип. 4 (275) (лютий). — С. 6.
14. Кубок России. Зональные соревнования. Технические результаты. // Газета «Футбол Review». — 1995. — Вип. 35 (47) (8-14 сентября). — С. 15. (рос.)
    Шмитько Сергей. Игра, достойная финала // Газета «Футбол Review». — 1995. — Вип. 39 (51) (6-12 октября). — С. 14-15. (рос.)
15. Касимов Тимур. Футбольные братья // Газета «Восточный экспресс». — 2004. — Вип. 86 (240) (11 декабря). (рос.)
16. Подняться с восьмой на вторую строчку турнирной таблицы ... [ 2016-09-17 у Wayback Machine.] (рос.)
17. Алексей Киселёв: «Когда-то на мини смотрели свысока даже из второй лиги» [ 18 вересня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
18. Архів оригіналу за 17 вересня 2016. Процитовано 17 вересня 2016.
19. (рос.)
20. Ветераны футзала Украины и России разошлись миром (рос.)
21. Збірна України: 20 років неофіційному дебюту
22. Ларин Сергей. «Серебро» есть, а «золота»...Ньето // Еженедельник «2000». — 2003. — Вип. 10 (162) (7-13 марта). — С. 28. з джерела 18 вересня 2016. Процитовано 2016-09-17. (рос.)
23. Симороз Максим. «Сокіл» у польоті // Газета «Український футбол». — 1994. — Вип. 5 (140) (березень). — С. 7.
24. Брати Усаковські кують перемогу / Олексій Люндовський, Юрій Зіменков // Газета «Український футбол». — 1997. — Вип. 4 (275) (лютий). — С. 3.
    ЛЮНДОВСКИЙ Алексей. Без Яремчука, зато с Усаковскими // Газета «Команда». — 1997. — Вип. 12 (271) (1 февраля). — С. 2. (рос.)
25. Так, как будет в Гватемале / Виктор Лисун, Георгий Морозов, Владимир Романов, Елена Яворская, Ирина Васильева, Валерий Чумаченко, Константин Столбовский // Газета «Футбол Review». — 2000. — Вип. 45 (316) (7-13 ноября). — С. 20-21. (рос.)
26. Наші за кордоном. Міні-футбол // Газета «Голос України». — 1995. — Вип. 13 (1013) (21 січня). — С. 12.
27. Третяк Антон. Сергей и Юрий Усаковские: Наш дом - Украина // Газета «Футбол Review». — 1996. — Вип. 8 (71) (23-29 февраля). — С. 14. (рос.)

Джерела

• Гулій Андрій. Юрій Усаковський: «Хотів би в Києві розвивати футзал» // Газета «Український футбол». — 2013. — Вип. 50 (2810) (11 червня). — С. 15.
• Чайка Сергій. Сергій і Юрій Усаковські: «Суперництво завжди між нами було» // Футбол 5х5. — 2011. — Вип. 20 (80) (2 червня). — С. 10-13.
• Братья в мини-футболе (рос.)
• Лисун Виктор. Сергей и Юрий Усаковские: Огни большого города // Газета «Футбол Review». — 1998. — Вип. 17 (184) (28 апреля-4 мая). — С. 16. (рос.)
• Офіційна сторінка Юрія Усаковського у Facebook
• Особистий архів Юрія Усаковського

Література

• В. И. Братусь. Страницы истории футзала в Украине. — Київ : Логос, 2013. — 238 с. — 300 прим. — . (рос.)
• Под ред. Михаила Семёнова. Пятнадцать лет «Петербургской осени». — Санкт-Петербург, 2007. — 128 с. — 500 прим. (рос.)
• В. Стриха. Футбол Черкасской области (1-часть, период УССР). — Черкассы, 2007. — 236 с. — 100 прим. — . (рос.)
• Статистический справочник «Ассоциация мини-футбола России. 10 лет» (рос.)

Посилання

• Статистика виступів в Україні на офіційному сайті УАФ
• Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
• Профіль на сайті «ukr-football»^{[недоступне посилання з липня 2019]}