Уруссінська ТЕС

54°36′0″ пн. ш. 53°28′46″ сх. д. / 54.60000° пн. ш. 53.47944° сх. д. / 54.60000; 53.47944{{#coordinates:}}: не можна мати більш ніж один первинний тег на сторінку

Уруссінська ТЕС

54°35′57″ пн. ш. 53°28′45″ сх. д. / 54.59916667° пн. ш. 53.47916667° сх. д. / 54.59916667; 53.47916667
Країна	Росія
Розташування	Росія
Введення в експлуатацію	1944 – 1945 (перша черга), 1950 (друга черга), 1952 – 1953 (третя черга), 1954 – 1957 (четверта черга)
Вид палива	природний газ
Водозабір	Ік
Котельні агрегати	3 парові (друга черга), 7 парових Таганрозький котельний завод ТП-170 (котли 4 – 10),
Турбіни	всі парові, 1 ВР-12 (турбіна 3), 1 Ленінградський металічний завод ВПТ-25-90 (ПТ-25-90) (турбіна 4), 1 Ленінградський металічний завод К-25-90 (турбіна 5), 3 Ленінградський металічний завод К-50-90 (турбіни 6 – 8)
Електрогенератори	1 Електросила ТВ2-30-2 (генератор 4), 1 Електросила ТГВ-25 (генератор 5), 2 Електросила (генератори 7 та 8)
Встановлена електрична потужність	97,5 (1953), 161 (2015)
Материнська компанія	«ТГК Уруссинская ГРЭС»
ідентифікатори і посилання
Уруссінська ТЕС

Уруссінська ТЕС — колишня теплова електростанція у Татарстані.

Станцію почали споруджувати під час радянсько-германської війни для забезпечення потреб нафтових промислів у суміжних районах Башкирії та Татарстану. В 1944 та 1945 роках на її майданчику ввели в дію дві парові турбіни першої черги.

Роботи над другою чергою, що мала отримати трофейне обладнання – три парові котла загальною продуктивністю 210 тон пари на годину та дві парові турбіни загальною потужністю 25,5 МВт, завершились у 1950-му.

Третя черга отримала:

- три парові котла Таганрозького котельного заводу типу ТП-170 продуктивністю по 170 тон пари на годину (станційні номери 4, 5 та 6), що стали до ладу в 1952 та 1953 (два) роках;

- запущену в 1953-му парову турбіну типу ВР-12 потужністю 12 МВт (станційний номер 3);

- введену в 1952-му парову турбіну виробництва Ленінградського металічного заводу типу ВПТ-25-90 (ПТ-25-90) потужністю 25 МВт (номер 4);

- запущену в 1953-му парову турбіну від Ленінградського металічного заводу типу К-25-90 потужністю 25 МВт (номер 5).

Поява третьої черги довела загальну потужність ТЕС до 97,5 МВт, втім, одночасно це дозволило вивести обладнання першої черги в резерв.

В 1954,  1956 та 1957 роках на майданчику станції ввели в дію три турбіни типу Ленінградського металічного заводу типу К-50-90 потужністю по 50 МВт (номери 6, 7 та 8), а також ще три парові котла Таганрозького котельного заводу типу ТП-170 (номери 7 – 10).

Станом на 2015 рік за ТЕС продовжувало рахуватись лише чотири турбіни загальною потужністю 161 МВт – №4 (переномінована на 30 МВт), №5, №7 (переномінована на 53 МВт) та №8 (переномінована на 53 МВт).

В 2017 році станцію із застарілим обладнанням вивели з експлуатації.

Основним паливом для ТЕС був природний газ. Можливо відзначити, що в 1953 році менш ніж за півтора десятки кілометрів від станції став до ладу Туймазинський газопереробний завод, а в 1959-му ввели в дію газопровід Міннібаєво – Урусса.

Для охолодження використовували воду із річки Ік.

Примітки

1. rosteplo.
2. Уруссинская ГРЭС. bbgl.ru. Процитовано 28 березня 2024.
3. Закрытое акционерное общество "ТГК Уруссинская ГРЭС" \ КонсультантПлюс. www.consultant.ru. Процитовано 28 березня 2024.
4. Жизнь и смерть Уруссинской ГРЭС, или Есть ли жизнь после смерти — Реальное время. realnoevremya.ru (рос.). Процитовано 28 березня 2024.
5. Уруссинская ГРЭС будет остановлена в ночь на 1 мая. Новости Татарстана и Казани - Татар-информ (ru-RU) . Процитовано 28 березня 2024.