Лінія М3 одна з чотирьох ліній Будапештського метрополітену найдовша лінія метросистеми Цілком розташована в Пешті пряму

Лінія М3 — одна з чотирьох ліній Будапештського метрополітену, найдовша лінія метросистеми. Цілком розташована в Пешті, прямує з півночі на південь вздовж Дунаю, від станції «Кальвін тер» повертає на південний схід і прямує вздовж проспекту Юллеї. Північний край лінії знаходиться у будапештському районі , південна — у районі .

Лінія М3
Будапештський метрополітен

Відкриття першої ділянки	1976
Довжина, км	17 км
Кількість станцій	20
Максимальна кількість вагонів у складі поїзда	6
Кількість вагонів у складі поїзда	6
Наземні ділянки	так

Опис

Довжина лінії — 17 км, на ній знаходяться 20 станцій, час поїздки — 31 хвилина. Всі станції, крім станції «Кебанья-Кішпешт» підземні, мілкого закладення. Станція «Кебанья-Кішпешт» — наземна.

Перехід на першу і другу лінії здійснюється на найбільшому пересадочному вузлі Будапештського метрополітену — станції «Деак Ференц тер». На станції Кальвін тер можна зробити перехід на четверту лінію. Зі станції є вихід на один з трьох основних залізничних вокзалів Будапешту — . Крім того, пересадку на залізницю можна зробити на станціях «Кебанья-Кішпешт» та , суміщених з однойменними залізничними платформами.

Історія

Першу постанову про будівництво третьої гілки метро видано у 1963, будівництво стартувало у 1970.

У 1976 відкрита перша секція лінії з шести станцій «Деак-Ференц-тер» — .

У 1980 завершена південна гілка лінії відкриттям ділянки з 5 станцій — «Кебанья-Кішпешт», після чого будівництво продовжилося у північному напрямку.

У 1981 відкрилась ділянка «Деак-Ференц-тер» — (3 станції), трьома роками пізніше — (2 станції), і нарешті в 1990 будівництво лінії завершено відкриттям ділянки — (4 станції).

4 листопада 2017 року ділянка — була закрита на реконструкцію. Ділянка була відкріта 29 березня 2019 року.

6 квітня 2019 року ділянка — «Кебанья-Кішпешт» була закрита на реконструкцію.

Галерея

Мапа

Лінія М3 будапештського метрополітену

Примітки

(PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 грудня 2012. Процитовано 10 січня 2016.

Джерела

Сайт [ 21 листопада 2015 у Wayback Machine.]

[1] (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 грудня 2012. Процитовано 10 січня 2016.