Ті-Боун Вокер

Аарон Тібо 'Ті-Боун' Вокер (англ. Aaron Thibeaux "T-Bone" Walker; 28 травня 1910, Лінден, Техас, США — 16 березня 1975, Лос Анджелес, Каліфорнія, США) — американський блюзовий гітарист, який вважається одним із найвпливовіших піонерів і новаторів електричного та джамп-блюзу. За деякими свідченнями — перший гітарист, який виконував блюз на електрогітарі.

Ті-Боун Вокер
англ. T-Bone Walker
T-Bone Walker
Основна інформація
Повне ім'я	Аарон Тібо Вокер
Дата народження	28 травня 1910(1910-05-28)
Місце народження	Лінден, Техас, США
Дата смерті	16 березня 1975(1975-03-16) (64 роки)
Місце смерті	Лос-Анджелес, Каліфорнія, США^[1]
Причина смерті	пневмонія
Поховання	Інглвуд-Парк
Роки активності	1928–1975
Громадянство	США
Національність	американець
Професія	гітарист, композитор, співак
Інструменти	гітара, фортепіано, банджо, укулеле, скрипка, мандоліна
Жанри	блюз, , Чиказький блюз, джамп-блюз,
Лейбл	Atlantic, , , BluesWay, Brunswick, Capitol, , Columbia, , Imperial, , Polydor, Reprise
Нагороди	Зала слави рок-н-ролу (1987)
Діти	^d^[2]
Файли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Вокер.

Біографія

Ранні роки

Аарон Тібо Вокер народився у місті Лінден, штат Техас. Коли йому виповнилось 2 роки, сім'я переїхала в Даллас.

Батьки Аарона, Movelia Jimerson і Rance Walker, обоє були музикантами. Його вітчим Marco Washington навчив його співати, грати на гітарі, банджо, укулеле, скрипці, мандоліні і фортепіано.

Друг сім'ї (засновник техаського блюзу), інколи навідувався на вечерю до дому Вокерів. Без сумніву, такі обставини допомогли сформувати інтерес юного Вокера до блюзу.

Аарон залишив школу у 10 років, і після цього, до 1923 року був провідником Блайнд Лемона по околицях Далласа. До 15 років він отримав достатньо досвіду, щоб випустити дебютний сингл «Wichita Falls Blues»/«Trinity River Blues» на Columbia Records, під псевдонімом Oak Cliff T-Bone.

В 1935 Вокер одружився з Відою Лі. У пари народилось 3 дітей. Протягом 1935–1939 Аарон грав у клубах Центрального Авеню Лос Анджелесу, часом з .

Новонабутий стиль

Характерне звучання Вокера починає формуватися з випуском синглу «Mean Old World» на дочірньому лейблі Capitol Records — . Багато своїх відомих пісень Ті-Боун записав у період 1946—1948, включаючи хіт «Call It Stormy Monday (But Tuesday Is Just As Bad)».

У 1950 році Ті-Боун покинув Capitol Records, і почав записуватися на Imperial Records. Вокер співпрацював з цією студією близько 5 років, записавши більше 50 композицій, серед яких «I Walked Away» і «Cold Cold Feeling». Єдиною платівкою Вокера, випущеною за наступні 5 років, була T-Bone Blues (реліз відбувся на Atlantic Records), записана у 3 сесії у 1955, 1956 та 1959 роках.

У ранніх 60-х активність Ті-Боуна обмежувалася виступами на різних фестивалях у Америці та Європі: American Folk Blues Festival Package у 1962 , Ann Arbor Festival у 1969, Berkley Blues Festival у 1970, в Карнегі Холі і в Філмор-Іст у Нью-Йорку. До записаних у цей час альбомів відносяться I Want a Little Girl і Good Feelin', за який йому було присуджено премію «Греммі» (в категорії «Найкращий запис етнічної музики або традиційного фолку»).

Здоров'я Вокера почало різко погіршуватися. У нього була виразка шлунка, крім того, він ніяк не міг кинути пити. Ті-Боун припинив виступи після інсульту у 1974.

Помер від бронхопневмонії 16 березня 1975 року. Похований на кладовищі Inglewood Park у Інглвуді, Каліфорнія.

Ім'я Ті-Боуна у 1980 було посмертно внесене до Зали слави блюзу, і до Зали слави рок-н-ролу в 1987.

Спадщина

Чак Беррі говорив, що музика Ті-Боуна Вокера і найбільше вплинула на його стиль і поведінку на сцені. Бі Бі Кінг згадує, що після того, як почув Stormy Monday, зрозумів, що теж хоче грати на електрогітарі.

Вокером захоплювався Джимі Хендрікс, який запозичив у Ті-Боуна манеру грати на гітарі зубами.

Дискографія

• (1947)
• T-Bone Blues (Atlantic, 1960)
• (1961)
• (1963)
• (1967)
• (1968)
• (1968)
• (1969)
• (1969)
• Good Feelin' (1969)
• Super Black Blues з Джо Тернером і Отісом Спенном (1969, BluesTime)
• Everyday I Have the Blues (1970, BluesTime)
• (1972)
• I Want a Little Girl (1973, Delmark); спочатку виданий у Франції як Feeling the Blues (1973, Black & Blue)
• Very Rare (1973)
• (1973)
• (1973)

Примітки

1. Deutsche Nationalbibliothek Record #134549864 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
2. https://biography.jrank.org/pages/2832/Walker-Bernita.html
3. 1970 GRAMMY WINNERS. 13th Annual GRAMMY Awards (англ.). Офіційний сайт премії «Греммі». Процитовано 9 січня 2024.
4. . Архів оригіналу за 17 липня 2012. Процитовано 9 березня 2012.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
5. . Архів оригіналу за 7 квітня 2012. Процитовано 9 березня 2012.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()

Посилання

• Дискографія [ 25 лютого 2012 у Wayback Machine.]