Турківський Микола Петрович

Туркі́вський Микола Петрович (16 травня 1937, Линовиця — 12 грудня 2017) — український поет, прозаїк.

Турківський Микола Петрович
Народився	16 травня 1937(1937-05-16) Прилуцький район, Чернігівська область, Українська РСР, СРСР
Помер	12 грудня 2017(2017-12-12) (80 років)
Країна	СРСР  Україна
Діяльність	письменник
Alma mater	Дніпропетровське художнє училище (1959)
«Видноколо» (1974); «Земні дороги» (1981); «Литаври літа» (1987); «Струни бандури» (1991); «Стодзвони» (1991); «Серця мого чорнобривці» (сувенірний тризбірник, 1992, 1996, 1997); «Серце матусине б'ється» (1995); «Сонце над світом» (поезії в прозі, образки, 2002); «Гірка чаша» (новели, оповідання, повість, 2003); «І дум, і років передзвін» (вибране, 2004); «З Тарасовим іменем» (книга-альбом: вірші, скульптура, графіка, різьба, пісні, кросворди, 2004); «Цвинтар» (образки, 2004). М. П. Турківський — також автор книг для дітей з оформленням і малюнками автора: «Мур-мур» (1994), «Заєць-писинкар» (1995), «Молодчина красень-півень» (1997), «Вишивальниця-лисиця» (2002), «Грала білка на сопілці» (для дошкільного, молодшого та середнього шкільного віку з мелодіями композитора В. Стеценка, 2004). Багато віршів покладено на музику і виконуються різними колективами. Твори Миколи Турківського перекладалися на російську та чуваську мови. Лауреат обласної літературної премії ім. М. М. Коцюбинського. У творах уболіває за людину і за природу, славить прекрасне в людях і в житті. Любов до сокровенного материнського ймення проходить через всю творчість. Письменник оспівує Україну, рідний приудайський край, де народився і виріс, де жив і працював. Для передачі глибоких і щирих почуттів використовує щедру палітру словесних барв, а також власноручні малюнки, бо він — ще й обдарований художник. Примітки Вічна пам'ять! // «Град Прилуки» Джерела Линовиця. Краєзнавче товариство імені Г. Гайдая^[недоступне посилання з липня 2019] Микола Турківський // «Унікальна Чернігівщина»