Турбівський каоліновий завод це підприємство що спеціалізується на виробництві збагаченого каоліну і кварцових пісків фр

Турбівський каоліновий завод — це підприємство, що спеціалізується на виробництві збагаченого каоліну і кварцових пісків фракціонованих, видобутого на однойменному родовищі первинних каолінів.

Турбівський каоліновий завод
Дані підприємства
герб каолін заводу
країна	Україна
Адреса	22513, Вінницька область, Липовецький район, смт Турбів, вул. Миру, 77
Індекс	22513
Координати	49°33′25″ пн. ш. 28°58′04″ сх. д. / 49.55694° пн. ш. 28.96778° сх. д. / 49.55694; 28.96778Координати: 49°33′25″ пн. ш. 28°58′04″ сх. д. / 49.55694° пн. ш. 28.96778° сх. д. / 49.55694; 28.96778
Реєстраційні дані
Код ЄДРПОУ	05474145
Код ІНН	054741402109
Код КОТАУУ	0522255500
Дата заснування	1925 рік
Керівники
Директор	Пужанський Валентин Владиславович
Головний Бухгалтер	Хмарук Рита Миколаївна
Інше
Середня чисельність працівників	38 чол.
Залізнична станція	Калинівка I
Сайт підприємства	https://tkz-kaolin.com/ukr/
Карта
У зв'язку з аварійним станом турбівської залізничної колії усі відправлення залізничним транспортом відбувається зі станції Калинівка 1

Історія

Каолінове підприємство за часів Російської імперії

В дореволюційній Росії розробка каоліну Турбівського родовища проводилася ручною працею.

в 1903-1907 роках, коли завод промисловці царської Росії вирішили будувати порцеляно-фаянсовий завод в Славуті Хмельницької області був випробуваний Турбівський каолін. Результати перевершили очікування. З цього часу починається промисловий видобуток каоліну. Добували його, і збагачували, примітивними способами: викопували каолін сирець — лопатою, відвозили ручними тачками в чани-мішалки, які приводилися в рух кінною тягою. Змішаний з водою каолін подавався по жолобах в чани, де і відстоювався. Кращі частинки каоліну різали на частки у вигляді цегли і відправляли в Славуту, пісок осідав на дно чану.

Здійснюючи керівництво цими роботами — Павло Бернардович Адельгейм, надалі відомий як найкращий фахівець по каоліну в дореволюційній Росії.

Завод після соціалістичної революції

Під керівництвом українського хіміка-технолога Б. С. Лисіна у 1925 році на базі старого підприємства видобутку каоліну, яке не працювало з часів війни, спорудили каоліновий завод. У перший рік своєї роботи підприємство виробило 5 тис. тонн кускового каоліну. Згодом потужність підприємства зростала і на кінець 1937 року досягла майже 38 тис. тонн каоліну на рік. Трудові рекорди окремих передовиків підготували умови для переходу на стахановські методи праці цілих бригад, цехів і змін. У 1937—1938 роках на ці методи перейшли зміни каолінового заводу, очолювані комуністами Л. Г.Александровою та Г. І. Поповим.

Сучасний стан заводу

У 90-ті роки, в зв'язку з наступаючим кризою через розвал Радянського союзу, зменшенням темпів зростання економіки і промисловості з 1993 по 1997 року підприємство працює не в повному обсязі.

У 2013 році відбуваються процеси модернізації виробничих потужностей і зміна менеджменту заводу. В 2015 році був введений в експлуатацію новий виробничий комплекс. На підприємстві встановлена нова технологічна лінія потужністю до 2500 тонн каоліну в місяць, з виробництва каоліну мокрого збагачення з вологістю 5-28%, у вигляді грудок. Удосконалена фахівцями підприємства лінія мокрого збагачення включає в себе поділ каолінового сировини за сортами на складі, і збагачення каолінової суспензії через систему дезінтеграції і класифікаторів, зневоднення на фильт-пресі до 30% вологості і сушки в прямоточною сушарці до 5,12,14,18% . Дана технологія дозволяє отримати продукт високої якості і забезпечити стабільність якісних показників.

Виробництво

Збагачення глинистої сировини, збільшує якість та чистоту виходу виготовленої продукції. Мета процесу збагачення каолінів передбачає виділення з них основного глинистого мінералу — каолініту, очищеного від крупнозернистих домішок і барвників. Каолін в природі зустрічається у вигляді полімінеральної суміші, що складається з каолініту, кварцу, польового шпату, слюди, заліза і титановмістких з'єднань, причому розмір часток кварцу, польового шпату і слюди в 10-100 разів перевищує розмір часток каолініту. На цій різниці в розмірах часток і, отже, маси частинок заснований спосіб збагачення глинистих матеріалів (каоліну). Збагачений каолін містить в основному каолініт, в той час як в каоліновій руді його не більше ніж 45%. На Турбівському каоліновому заводі використовується мокрий спосіб збагачення. При мокрому збагаченні дезінтеграція каоліну-сирцю і відділення глинистої фракції від піску проводиться у водному середовищі. Для поліпшення відділення глинистої фракції додають електроліти (електролітовий спосіб). Електроліти інтенсифікують процес збагачення, сприяють підвищенню щільності каолінової суспензії при одночасному зниженні витрати води у 4-5 разів, покращують умови відділення каолінітових частинок від домішок. Відбувається осадження піску і інших кам'янистих домішок. З мішалок суспензію зливають в чани через спускний кран, розташований вище дна мішалки з урахуванням висоти осаду кам'янистих важких частинок. У чани додають коагулятори (вапняне молоко, поліакриламід та ін). Для укрупнення каолінітові частинок. З чанів суспензію подають насосами в камерні фільтр-преси, в яких відбувається часткове зневоднення суспензії (при тиску 1 МПа і часу фільтрації 50 хв). Далі коржі подрібнюють і направляють в сушильний барабан. Температура теплоносія на вході в сушильний барабан 800-900 °C, на виході — 100-150 °C. Висушений каолін тарують в мішки і відправляють на склад готової продукції.

Використання виготовленої продукції

Каоліну марки КС-1 знайшов використання в паперовій, гумовій, вогнетривкій промисловостях, а також в тонкокерамічнїй промисловості для виробів технічної порцеляни та фаянсу. Кварцові піски фракціоновані основним чином використовуються для фільтрації води.

В даний час "Турбівський каоліновий завод" - провідне гірничодобувне підприємство України, яке займається розробкою родовищ, видобутком і продажем каолінів збагачених і кварцових пісків. Турбівське родовище каолінів одне з найбільших в Центральній і Східній Європі. Каолін і кварцовий пісок Турбовського родовища використовуються наповнювачем при виробництві фарфору, санітарної кераміки і керамічної плитки, фаянсових виробів, картону, гумового взуття, гумотехнічних і пластмасових виробів, для виготовлення штучних шкір, тканин і лінолеуму, вогнетривких виробів, при виготовленні формувального матеріалу в ливарному виробництві, а так само для виготовлення каталізаторів і пропант в нафтопереробної промисловості.

Примітки

Джерела

Федосеев А. Д. Месторождения глины СССР. Ч. 2 / Федосеев А. Д., Зенькович Ф. А.; Под ред. Земятченского П. А. — Москва : АН СССР, 1937. — С. 456, 457. (рос.)
П. К. Крайник, Ф. К. Серга, В. К. Шановський. Турбів // Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Вінницька область / Гол. ред. кол.: Тронько П. Т. (гол. Гол. редкол.), Бажан М. П., Білогуров М. К., Білодід I. K., Гудзенко П. П., Дерев'янкін Т. І., Компанієць І. І. (заст. гол. Гол. редкол.), Кондуфор Ю. Ю., Королівський С. М., Мітюков О. Г., Назаренко І. Д., Овчаренко П. М., Пількевич С. Д., Ремезовський Й. Д., Скаба А. Д. (заст. гол. Гол. редкол.), Слабєєв І. С. (відп. секр. Гол. редкол.), Цілуйко К. К., Шевченко Ф. П.; Ред. кол. тома: Олійник А. Ф. (гол. редкол.), Бабій М. Л., Бовкун В. Д., Вініковецький С. Я., Гелевера В. К. (відп. секр. редкол.), Гороховський О. 3., Каян П. Л., Косаківський Г. М., Кравчук В. І., Кривко П. С., Лютворт Г. А. (заст. гол. редкол.), Олійник Л. В., Олійник С. І., Орлик В. Я., Птущенко В. О., Пшук І. П., Совко В. М., Степаненко Ю. О., Трохименко С. К. АН УРСР. Інститут історії. — Київ : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. — С. 363—372.
https://tkz-kaolin.com/ukr/about/

Посилання

П. К. Крайник, Ф. К. Серга, В. К. Шановський. Турбів, Липовецький район, Вінницька область. ukrssr.com.ua. Історія міст і сіл у складі Української РСР. оригіналу за 1 квітня 2022. Процитовано 1 квітня 2023.