Ця стаття не містить посилань на джерела Ви можете допомогти поліпшити цю статтю додавши посилання на надійні авторитетн

Тунг, або олійне де́рево (Aleurites) — невеликий рід дерев родини молочайні, поширених у тропічних і субтропічних районах Азії та Південної Америки, а також на островах Тихого океану.

Тунг

Тунг молуккський (Aleurites moluccanus) — типовий вид
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Евдикоти (Eudicots)
Клада:	Розиди (Rosids)
Порядок:	Мальпігієцвіті (Malpighiales)
Родина:	Молочайні (Euphorbiaceae)
Підродина:	Crotonoideae
Триба:
Підтриба:
Рід:	Тунг (Aleurites) J.R.Forst. & G.Forst.
Вікісховище: Aleurites

В основному це листопадні дерева заввишки 15–40 м з широко розпростертою розкидистою кроною. Листя овальне або овально-ланцетоподібне. Квіти вершково-білі, дзвоникоподібні, ароматні, одностатеві, з 5–6 пелюстками, зібрані в суцвіття. Плоди кістянкоподібні з тонкою дерев'янистою оболонкою. Насіння велике, у більшості видів отруйне, з багатим вмістом жирів.

Види

Найбільш широко поширений вид роду — тунг молуккський (Aleurites moluccanus). Його ареал охоплює територію від Індії і Китаю до Австралії, Нової Зеландії та островів Полінезії. Деякі дослідники поділяють його на два види: Aleurites moluccanus і Aleurites rockinghamensis.

Деякі види перейшли до інших родів: Croton, , , ,

A. cordatus —
A. erraticus —
A. fordii —
A. japonicus —
A. laccifer —
A. montanus —
A. peltatus —
A. saponarius —
A. trispermus —
A. vernicifluus —
A. vernicius —

Див. також

Тунг китайський

Примітки

Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1984. — Т. 11, кн. 1 : Стодола — Фітогеографія. — 606, [2] с., С. 386.

Це незавершена стаття про молочайні.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[УРЕ-1] Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1984. — Т. 11, кн. 1 : Стодола — Фітогеографія. — 606, [2] с., С. 386.