Томас де Берлі

Томас де Берлі (англ. - Thomas de Burley) (помер близько 1371 р.) – ірландський державний та церковний діяч англійського походження, суддя, юрист, служив королівським чиновником, радником і суддею в Ірландії. Він двічі обіймав посаду лорд-канцлера Ірландії. Він був ірландським пріором Ордену Святого Іоанна Єрусалимського, резиденція якого знаходилась в Кілмейнхемі біля Дубліна. Пріором цього ордену Томас де Берлі був з 1356 року до своєї смерті. Він мав репутацію корупціонера та мстивого по відношенню до своїх ворогів, але він також міг виявляти мужність і рішучість, особливо в бою.

Томас де Берлі
Помер	1371
Діяльність	суддя

Ірландія в середні віки. Показані англійські володіння, володіння графів Ормонд та Фіцджеральд, володіння незалежних ірландських кланів та королівств.

Герб лицарів Ордену Святого Іоанна Єрусалимського.

Замок Дрогеда.

Замок Трім.

Життєпис

Мало що відомо про його життя до 1356 року, коли він був призначений пріором Кілмейнхема та лорд-канцлером Ірландії [1]. Як і більшість пріорів Кілмейнхема в XIV столітті, він був англійцем за походженням (факт, який іноді викликав обурення у ірландських ченців), і він вступив до Ордену Святого Іоанна в Англії. Джон Фровік замінив його на посадах пріора та лорд-канцлера Ірландії, але згодом Томас де Берлі повернув собі обидві ці посади. Д’Алтон розповідає нам, що він був пріором «багато років»; насправді, здається, це було близько 15 років [2]. Було припущення, що він був небажаним на посаді пріора, але це може просто відображати його пізнішу погану репутацію.

Лицарі ордену Святого Іоанна були бойовим орденом ченців, і Пріор довгий час відігравав ключову роль в обороні Дубліна та англійської колонії Пейл від незалежних ірландських кланів, що в той час успішно відвойовували Ірландію. Берлі, попри всі свої недоліки, добре підходив для військової ролі. У 1359 році Таємна рада Ірландії розпорядилася виплатити йому 43 фунти стерлінгів як винагороду за його добрі послуги в захисті Дубліна від ірландського клану О’Тул із нинішнього графства Віклоу та проведення каральної кампанії проти них, у той час, коли казначейство Ірландії просто мало немає грошей на оплату регулярних військ [3]. Пізніший запис у «Таємному рукописі» наказує виплатити йому 200 фунтів стерлінгів за утримання його власних військ у графстві Міт та інших місцях «для збереження миру» [3].

Він сварився з багатьма своїми колегами-суддями, зокрема Річардом Вайтом, головним лорд-суддею Ірландії, і проти нього було подано численні скарги на неналежне управління та корупцію. Його було усунено з посади лорд-канцлера Ірландії в 1364 році після того, як Палата громад парламенту Ірландії направила потужну делегацію, включаючи Вайта та Моріса Фіцджеральда, IV графа Кілдер, до Англії, щоб поскаржитися на його неналежну поведінку. Cкарга полягала в тому, що він серйозно спотворив у своїх доповідях королю Англії Едуарду III стан справ в Ірландії. Король віддав наказ, щоб делегацію не «турбували» під час її місії після повернення до Ірландії; це свідчить про те, що вони боялися репресій з боку Берлі або його союзників, що, у свою чергу, свідчить про те, що Берлі мав таку виражену рису як мстивість [4].

У Дрогеді наступного року його судили спеціальним судом під головуванням лорд-лейтенанта Ірландії за численними звинуваченнями в хабарництві, корупції та крадіжках [5]. Суд присяжних виправдав його за всіма звинуваченнями [5]. Він також був прецептором дому Ордену в Шропширі [6].

У 1367 році було запропоновано повторно призначити його лордом-канцлером замість сварливого і непопулярного Томаса ле Рева, єпископа Лісмора і Вотерфорда. Розгорнулася коротка боротьба за владу, з якої Берлі вийшов переможцем. Того ж року він поскаржився, що садиба Ордену в Лейксліпі була неправомірно арештована за борги, яких вона не має. Королівський ордер на відкликання його призначення був виданий у 1368 році, але він не був виконаний і пізніше був скасований. Як лорд-канцлер Ірландії він був зайнятий організацією оборони Дубліна від ірландського клану О’Тул, чиї набіги на Дублін були постійним джерелом занепокоєння для Корони Англії.

У 1367 – 1368 роках аристократична родина Бермінгем почала приватну війну в графстві Міт [7]. Берлі був призначений вести переговори про угоду з ними разом з Джоном Фіцрічардом, верховним шерифом графства Міт, і Робертом Тіррелом, бароном Каслнок. Перемови були організовані в Карбері, але Бермінгеми, порушивши угоду, взяли комісарів у полон. Берлі швидко звільнили в обмін на Джеймса Бермінгема, який тоді був ув’язненим у замку Трім; інші повинні були заплатити викуп. Схоже, що його викрадачі не зазнали жорстокого переслідування [2].

Він, ймовірно, помер у 1371 році, коли Вільям Тані змінив його на посаді пріора Ордену [2].

Посилання

1. Ball, F. Elrington The Judges in Ireland 1221-1921 John Murray London 1926 Vol. 1 p.83

2. D'Alton, John History of the County of Dublin Hodges and Smith Dublin 1836 pp.615-6

3. Close Roll 42 Edward III

4. Crooks, Peter "Hobbes", "Dogs" and politics in the Ireland of Lionel of Clarence c. 1361-6 The Denis Bethell Prize Essay 2005

5. Archdall, Mervyn Monasticon Hibernicum; or a History of the Abbeys Priories and other Religious Houses of Ireland Dublin W.B. Kelly 1863

6. Ball p.83

7. Otway-Ruthven, A.J. A History of Medieval Ireland Barnes and Noble reissue New York 1993 p.296