Томас Міров

Томас Міров (нім. Thomas Mirow; нар. 6 січня 1953, Париж) — німецький політик, член Соціал-демократичної партії Німеччини, президент Європейського банку реконструкції та розвитку (2008—2012).

Томас Міров
Народився	6 січня 1953(1953-01-06) (71 рік) Париж, Франція
Країна	Німеччина
Діяльність	політик, банкір
Alma mater	Боннський університет
Науковий ступінь	докторський ступінь
Знання мов	німецька
Заклад	Європейський банк реконструкції та розвитку і Світовий банк
Посада	^d
Партія	Соціал-демократична партія Німеччини
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Міров.

Біографія

Народився 6 січня 1953 року в Парижі. Закінчив Боннський університет. У 1975 році там вже захистив докторську дисертацію на тему зовнішньої політики Шарля де Голля.

З 1991 по 1997 рік Міров обіймав різні посади в уряді землі Гамбурга, в тому числі як державний міністр і керівник канцелярії (1991—1993), а також державний міністр міського розвитку та керівник канцелярії (1993—1997). Пізніше він працював державним міністром з економічних питань в уряді мера Ортвіна Рунде з 1997 по 2001 рік.

Між 2002 і 2005 роками Міров працював радником консалтингової компанії та банку MM Warburg & Co. У 2004 році він був членом групи високого рівня Європейської комісії з питань середньострокового перегляду Лісабонської стратегії під головуванням колишнього прем'єр-міністра Нідерландів Вім Кок.

З 2005 по 2008 рік Міров працював державним секретарем у Федеральному міністерстві фінансів під керівництвом міністра Пеера Штайнбрюка в першому коаліційному уряді канцлера Ангели Меркель.

На щорічному засіданні Європейського банку реконструкції та розвитку у Києві в 2008 році Мірова було призначено на посаду президента ЄБРР; раніше він був номінований більшістю держав-членів ЄС. Був другим німцем, який очолив ЄБРР.

У 2013—2018 роках був головою наглядової ради «HSH Nordbank».

Нагороди

• орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (23 серпня 2011) — за вагомий особистий внесок у зміцнення міжнародного авторитету України, популяризацію її історичної спадщини і сучасних досягнень та з нагоди 20-ї річниці незалежності України;

Примітки

1. . POLITICO (амер.). 11 червня 2008. Архів оригіналу за 2 грудня 2020. Процитовано 28 грудня 2020.
2. . European Commission - European Commission (англ.). Архів оригіналу за 11 березня 2018. Процитовано 28 грудня 2020.
3. Welle (www.dw.com), Deutsche. . DW.COM (брит.). Архів оригіналу за 11 серпня 2018. Процитовано 28 грудня 2020.
4. . www.ft.com. Архів оригіналу за 26 червня 2018. Процитовано 28 грудня 2020.
5. . Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 28 грудня 2020.