Томара Василь Степанович (дипломат)

Василь Степанович Томара (також Томорка і Тамара, 1746 або 1747 — 3 березня 1813) — російський дипломат, офіційний повноважний посол Росії в Туреччині, сенатор, дійсний таємний радник, учень Григорія Сковороди.

Томара Василь Степанович
Народження:	1740
Смерть:	3 березня 1813(1813-03-03)
Рід:	Томари

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Томара Василь.

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Томара Василь Степанович.

Життєпис

Василь Степанович Томара походив із переяславського козацького полкового роду; син полковника Стефана Томари (молодшого). Рід походив від Степана Івановича Томорки (1660—1715), сина грецького купця Івана Томорки Мокуляєва, який оселився на Лівобережжі Дніпра в XVII столітті. Прізвисько Івана Мокуляєва «Томорка» було перетворено писарями на прізвище Томара (також Тамара). Поряд із Степаном у Івана Томорки Мокуляєва від дочки чернігівського полковника Якова Лизогуба Пелагеї було ще двоє синів: Василь, який став наказним козацьким полковником у Чернігові, та Парфен, який служив у Переяславському полку як і Степан Томара, але загинув у Криму.

Мати Василя Томари, Ганна Кочубей, була онукою генерального писаря Війська Запорізького Василя Леонтійовича Кочубея та Анастасії, дочки гетьмана Данила Апостола. Дитинство Василь Томара провів у батьківському маєтку у селі Коврай під Черкасами. Його домашнім вчителем був Григорій Сковорода.

У 1753 році до села прибув студент богослов'я Києво-Могилянської академії Григорій Сковорода для навчання Василя протягом року згідно угоди. Через конфлікт з господарями, Сковорода покинув маєток раніше, але повторно був запрошений у 1756 році і вчителював для Василя до 1759 року.

1769 року у ролі перекладача виїхав за кордон, до Австрії та Італії, разом із улюбленцями Катерини II братами Орловими.

3 червня 1783 року вже в чині підполковника, доставив грузинському цареві Іраклію від князя Потьомкіна проект трактату про визнання верховної влади та заступництва Росії й після ухвалення його Іраклієм відвіз його до Петербурга. Брав активну участь у переговорах, що передували висновку цього трактату.

Під час російсько-турецької війни 1787—1789 років. Томара командував флотилією у Середземному морі. Томара дослужився до звання генерал-майора, 1797 року отримав чин таємного радника, став сенатором; виконував обов'язки радника російського посольства в Іспанії.

У жовтні 1784 року їздив до Ісфагані до Алі-Мурат-хану з листом від князя Потьомкіна.

21 липня 1797 року був зроблений у таємні радники, а в 1799 році призначений надзвичайним посланцем та повноважним міністром до Константинополя. На цій посаді залишався до 17 вересня 1811, коли вийшов у відставку як дійсний таємний радник.

Васил Капніст присвятив Томарі вірш «На смерть Василия Степановича Томары», написаний в Обухівці 5 квітня 1819 р. Поет називає Томару своїм доблесним другом, моральними чеснотами якого він захоплювався й вважав, що їх можна брати за зразок.

Примітки

1. Томазов В. В. До історії української гілки старовинного роду Томар. В кн.: Українська біографістика, вип. 2. К., 1999
2. Дзюба Олена. Григорій Савич Сковорода та Василь Томара: епізод зі взаємин учителя і учня // Київська Академія. — 2008. — Вип. 5. — С. 51-57.

Посилання

link=[1]

У Родоводі є генеалогічне дерево цієї людини

Томара Василь Степанович (дипломат)

• Донесение В. С. Тамары Павлу I об антитурецком восстании в Дубровнике и со сведениями о внутриполитическом положении в Дубровницкой республике