Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Токуґа́ва Іємі́цу (яп. 徳川家光, とくがわいえみつ, МФА: [tokugawa iemʲit͡su̥]; 12 серпня 1604 — 8 червня 1651) — 3-й шьоґун шьоґунату Едо. Правив у 1623-1651. Син Токуґави Хідетади, 2-го шьоґуна шьоґунату Едо.
| Токуґава Ієміцу | |
яп. 徳川家光, とくがわいえみつ | |
 | |
 | |
| Період | Едо |
| Народився | 12 серпня 1604 |
| Помер | 8 червня 1651 (48 років) |
| Дитяче ім'я | Такечі́йо |
| Посмертне ім'я | Дайю́ |
| Сьоґунат | Шьогунат Едо |
| Титули | шьоґун (1623—1651) |
| Рід | Токуґава |
| Батько | Токуґава Хідетада |
| Матір | Адзай Ґо |
| Спадкоємець | Токуґава Ієцуна |
Життєпис
Молоді роки
Токуґава Ієміцу народився 12 серпня 1604 в Західному дворі замку Едо провінції Мусаші. Він був другим сином Токуґави Хідетади, другого шьоґуна шьоґунату Едо. Матір'ю хлопця була Адзай Ґо, головна дружина Хідетади. Батьки майже не займалися вихованням сина і всю свою увагу приділяли , молодшому брату Ієміцу. Позбавлений батьківської любові, майбутній шьоґун ріс під опікою своєї годівниці пані , доньки Інаби Шіґемічі.
Через передчасну смерть , старшого брата Ієміцу, в роді шьоґунів Токуґава виникла проблема щодо спадкоємця, майбутнього шьоґуна. За традицією ним повинен був стати Ієміцу. Проте його батьки прагнули передати цей титул своєму улюбленцю Таданазі. Проблема вирішилася за втручання годувальниці Касуґи — вона звернулася зі скаргою до Токуґави Ієясу, патріарха роду і засновника шьоґунату. Той вирішив суперечку на користь старшого онука Ієміцу, який отримав дідове дитяче ім'я Такечійо й був проголошений офіційним спадкоємцем. Завдяки цьому хлопець протягом свого життя дуже шанував Ієясу й всіляко сприяв його возвеличуванню.
У 1620 майбутній шьоґун пройшов церемонію повноліття, змінив дитяче ім'я на Ієміцу та отримав від Імператорського двору титул Тимчасового старшого державного радника.
Сьоґун
23 серпня 1623 прибув до столиці Кіото разом із батьком Токуґавою Хідетадою. Останній передав сину свою посаду шьоґуна й титул голови роду Токуґава. Хоча Ієміцу став керманичем японського уряду, реальні важелі влади залишалися у його батька . Новий шьоґун виконував лише формальні функції голови військового стану й займався вирішенням соціальних питань регіону Канто.
У 1625 одружився із , донькою Імператорського радника . Оскільки шлюб був бездітним, шьоґун утримував 8 додаткових наложниць. Від них він мав 5 синів та одну доньку.
1626 року Ієміцу вдруге прибув до столиці й отримав від Імператорського двору титул Лівого міністра й 1-й молодший чиновницький ранг.
14 березня 1632, у зв'язку зі смертю шьоґуна, Ієміцу став повноправним правителем Японії. Він амністував засуджених у , звільнивши із заслання ченця з монастиря Дайтокуджі, а також вислав в усі провінції урядових ревізорів. Для ліквідації опозиції всередині роду Токуґава, Ієміцу конфіскував землі свого молодшого брата Токуґави Таданаґи, колишнього претендента на пост шьоґуна, й довів його до самогубства. Крім цього, для зменшення впливу міністрів-старійшин, які були опорою режиму його батька, правитель запровадив в 1634 році пост , на які призначалися командири шьоґунської гвардії.
У 1634, на чолі 300 тисячного війська, Ієміцу втретє відвідав столицю й отримав пост Великого державного міністра. Він збільшив прибутки Імператорського двору та аристократичних домів за рахунок надання нових земель.
Протягом 1632-1636 проводив центалізаторський силовий курс, скерований на придушення політичних і економічних свобод регіональних володарів. Він конфіскував земельні володіння неблагонадійних, що в минулому мали зв'язки із небезпечним для шьоґунату родом . Найгучнішою конфіскацією стала справа , сина регіонального володаря Като Кійомаси, який був вигнаний з Кумамотського замку за «недолуге управління».
У 1633 року Ієміцу вніс поправки до Указу про військову повинність, а в 1635 зробив жорсткішими «Закони для військових домів». Він також запровадив систему періодичних відряджень для регіональних володарів, що мусили проводити рік у шьоґунській ставці. З 1634 більшість володарів були зайняті на будівельних роботах у замку Едо, виснажуючи скарбниці своїх регіональних уділів.
Оночасно з цим, у 1634-1635 провів розподіл повноважень і обов'язків управлінців сьоґунату, що мали статус нижче старійшин родзю. Була впроваджена система місячних змін для декількох управлінців вищої і середньої ланки. Усі рішення в центральному уряді мусили прийматися колегіально. Були створені правила для подання судових позовів і правила роботи шьоґунських нарад.
За правління Ієміцу остаточної форми набув режим ізоляції Японії від Заходу. Сповідування християнства було заборонено під страхом смерті. Від 1633 японці, що проживали закордоном, були позбавлені можливості повертатися на батьківщину. Двома роками поспіль усі мешканці Японії опинилися під залізною завісою, без права вирушати за кордон. У 1639, після розриву дипломатичних відносин з Португалією, він заборонив європейцям прибувати до Японії; виняток становили лише голландці, які з 1641 мали свою торгову факторію на штучному острові-резервації Деджіма. Для управління релігійними справами та переслідування підпільних християн було створено адміністрацію .
Останні роки
Централізаторські реформи Ієміцу перетворили шьоґунат Едо на потужний адміністративний апарат, однак силові методи впровадження реформ спричинили широке невдоволення. Повинності накладені центральним урядом на регіональних володарів були важким тягарем для населення уділів, насамперед селян і військових.
У 1637 на заході Японії спалахнуло Шімабарське повстання, після якого країну спіткали стихійні лиха та великий голод 1641-1642. У зв'язку з цим він поступово перейшов до поміркованих реформ з метою налагодити стосунки з місцевими володарями. Уряд припинив вилучення земель і зменшив податки. Для відновлення життя села шьоґун видав , яким наказував культивувати в селі працьовитість, старанність, заощадливість і багатодітність. Розкоші та погані звички, на зразок тютюнопаління, заборонялися.
Помер 8 червня 1651 в Головному дворі замку Едо у віці 48 років. За заповітом, його поховали на території синтоїського в місті Нікко провінції Шімоцуке, біля храму Небесного моря, поруч із мавзолеєм його діда. Покійоному надали ім'я Його високість пан Тайю, а його могила отримала назву Ніккоського мавзолею Тайю.
З правлінням Ієміцу пов'язане остаточне становлення політично-соціальної системи Японії 17-19 століть. Однак сам шьоґун не грав провідної ролі у її розбудові. Він часто хворів, а протягом 1637-1638 взагалі не з'являвся на нарадах і публічних заходах. За відсутності шьоґуна країною керувала Рада трьох старійшин — , та . Вона змогла вивести країну з внутрішньополітичної і господарчої кризи 1637—1642, а також виявилася ефективною після смерті Ієміцу, коли керувала державними справами від імені 11-річного шьоґуна Токуґави Ієцуни.
Був людиною активною, любив соколині полювання та бойові мистецтва. Але як шьоґун він не мав тих управлінських якостей, якими володіли його дід і батько. Він перебував на вершині урядової піраміди, але не контролював її повністю. Свідченням тому є численні тогочасні перекази про «видатного правителя» Ієміцу, який постійно стримує свої бажання й прагнення, вислуховує зауваження підлеглих і керує країною згідно з їхніми порадами. Припускають, що хворобливість і дидактичний тиск оточення мали негативний вплив на психіку Ієміцу. Єдиною розрадою правителя була його годувальниця пані Касуґа, довірений слуга та звільнений ним чернець Такуан Сохо.
Примітки
- яп. 竹千代, たけちよ, МФА: [taket͡ɕijo].
- яп. 大猷院, だいゆういん, МФА: [dai̯juː.in].
- Цудзі Тацуя. Токуґава Ієміцу // Великий словник історії Японії: в 15 т. — Токіо: Йосікава Кобункан, 1979—1997. — т.10. — С.280 — 281
- Токуґава Ієміцу // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.
- Виразом цієї пошани стала розбудова в 1634-1636 великого синтоїстського Святилища Тосьо в Нікко, помпезного мавзолею Токуґави Ієясу. На його будівництво було витрачено 568 тисяч золотих монет із скарбниці сьоґунату. Ієміцу особисто відвідував святилище 10 разів. У 1646 вставив систему, за якою сьоґунат щорічно відправляв посланця до святилища для вшанування Ієясу.
Джерела та література
- Токуґава Ієміцу // Великий словник історії Японії : в 15 т : ( )[яп.]. — Токіо : Йосікава Кобункан, 1979—1997.
Токуґава Ієміцу // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)
Посилання
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Токуґава Ієміцу |
- (яп.) Фонд пам'яті Токуґава
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Tokuga va Iyemi cu yap 徳川家光 とくがわいえみつ MFA tokugawa iemʲit su 12 serpnya 1604 8 chervnya 1651 3 j shogun shogunatu Edo Praviv u 1623 1651 Sin Tokugavi Hidetadi 2 go shoguna shogunatu Edo Tokugava Iyemicu yap 徳川家光 とくがわいえみつ Period Edo Narodivsya 12 serpnya 1604 Pomer 8 chervnya 1651 48 rokiv Dityache im ya Takechi jo Posmertne im ya Dajyu Sogunat Shogunat Edo Tituli shogun 1623 1651 Rid Tokugava Batko Tokugava Hidetada Matir Adzaj Go Spadkoyemec Tokugava IyecunaZhittyepisMolodi roki Tokugava Iyemicu narodivsya 12 serpnya 1604 v Zahidnomu dvori zamku Edo provinciyi Musashi Vin buv drugim sinom Tokugavi Hidetadi drugogo shoguna shogunatu Edo Matir yu hlopcya bula Adzaj Go golovna druzhina Hidetadi Batki majzhe ne zajmalisya vihovannyam sina i vsyu svoyu uvagu pridilyali molodshomu bratu Iyemicu Pozbavlenij batkivskoyi lyubovi majbutnij shogun ris pid opikoyu svoyeyi godivnici pani donki Inabi Shigemichi Cherez peredchasnu smert starshogo brata Iyemicu v rodi shoguniv Tokugava vinikla problema shodo spadkoyemcya majbutnogo shoguna Za tradiciyeyu nim povinen buv stati Iyemicu Prote jogo batki pragnuli peredati cej titul svoyemu ulyublencyu Tadanazi Problema virishilasya za vtruchannya goduvalnici Kasugi vona zvernulasya zi skargoyu do Tokugavi Iyeyasu patriarha rodu i zasnovnika shogunatu Toj virishiv superechku na korist starshogo onuka Iyemicu yakij otrimav didove dityache im ya Takechijo j buv progoloshenij oficijnim spadkoyemcem Zavdyaki comu hlopec protyagom svogo zhittya duzhe shanuvav Iyeyasu j vsilyako spriyav jogo vozvelichuvannyu U 1620 majbutnij shogun projshov ceremoniyu povnolittya zminiv dityache im ya na Iyemicu ta otrimav vid Imperatorskogo dvoru titul Timchasovogo starshogo derzhavnogo radnika Sogun Tokugava Iyemicu 23 serpnya 1623 pribuv do stolici Kioto razom iz batkom Tokugavoyu Hidetadoyu Ostannij peredav sinu svoyu posadu shoguna j titul golovi rodu Tokugava Hocha Iyemicu stav kermanichem yaponskogo uryadu realni vazheli vladi zalishalisya u jogo batka Novij shogun vikonuvav lishe formalni funkciyi golovi vijskovogo stanu j zajmavsya virishennyam socialnih pitan regionu Kanto U 1625 odruzhivsya iz donkoyu Imperatorskogo radnika Oskilki shlyub buv bezditnim shogun utrimuvav 8 dodatkovih nalozhnic Vid nih vin mav 5 siniv ta odnu donku 1626 roku Iyemicu vdruge pribuv do stolici j otrimav vid Imperatorskogo dvoru titul Livogo ministra j 1 j molodshij chinovnickij rang 14 bereznya 1632 u zv yazku zi smertyu shoguna Iyemicu stav povnopravnim pravitelem Yaponiyi Vin amnistuvav zasudzhenih u zvilnivshi iz zaslannya chencya z monastirya Dajtokudzhi a takozh vislav v usi provinciyi uryadovih revizoriv Dlya likvidaciyi opoziciyi vseredini rodu Tokugava Iyemicu konfiskuvav zemli svogo molodshogo brata Tokugavi Tadanagi kolishnogo pretendenta na post shoguna j doviv jogo do samogubstva Krim cogo dlya zmenshennya vplivu ministriv starijshin yaki buli oporoyu rezhimu jogo batka pravitel zaprovadiv v 1634 roci post na yaki priznachalisya komandiri shogunskoyi gvardiyi U 1634 na choli 300 tisyachnogo vijska Iyemicu vtretye vidvidav stolicyu j otrimav post Velikogo derzhavnogo ministra Vin zbilshiv pributki Imperatorskogo dvoru ta aristokratichnih domiv za rahunok nadannya novih zemel Protyagom 1632 1636 provodiv centalizatorskij silovij kurs skerovanij na pridushennya politichnih i ekonomichnih svobod regionalnih volodariv Vin konfiskuvav zemelni volodinnya neblagonadijnih sho v minulomu mali zv yazki iz nebezpechnim dlya shogunatu rodom Najguchnishoyu konfiskaciyeyu stala sprava sina regionalnogo volodarya Kato Kijomasi yakij buv vignanij z Kumamotskogo zamku za nedoluge upravlinnya U 1633 roku Iyemicu vnis popravki do Ukazu pro vijskovu povinnist a v 1635 zrobiv zhorstkishimi Zakoni dlya vijskovih domiv Vin takozh zaprovadiv sistemu periodichnih vidryadzhen dlya regionalnih volodariv sho musili provoditi rik u shogunskij stavci Z 1634 bilshist volodariv buli zajnyati na budivelnih robotah u zamku Edo visnazhuyuchi skarbnici svoyih regionalnih udiliv Onochasno z cim u 1634 1635 proviv rozpodil povnovazhen i obov yazkiv upravlinciv sogunatu sho mali status nizhche starijshin rodzyu Bula vprovadzhena sistema misyachnih zmin dlya dekilkoh upravlinciv vishoyi i serednoyi lanki Usi rishennya v centralnomu uryadi musili prijmatisya kolegialno Buli stvoreni pravila dlya podannya sudovih pozoviv i pravila roboti shogunskih narad Za pravlinnya Iyemicu ostatochnoyi formi nabuv rezhim izolyaciyi Yaponiyi vid Zahodu Spoviduvannya hristiyanstva bulo zaboroneno pid strahom smerti Vid 1633 yaponci sho prozhivali zakordonom buli pozbavleni mozhlivosti povertatisya na batkivshinu Dvoma rokami pospil usi meshkanci Yaponiyi opinilisya pid zaliznoyu zavisoyu bez prava virushati za kordon U 1639 pislya rozrivu diplomatichnih vidnosin z Portugaliyeyu vin zaboroniv yevropejcyam pribuvati do Yaponiyi vinyatok stanovili lishe gollandci yaki z 1641 mali svoyu torgovu faktoriyu na shtuchnomu ostrovi rezervaciyi Dedzhima Dlya upravlinnya religijnimi spravami ta peresliduvannya pidpilnih hristiyan bulo stvoreno administraciyu Ostanni roki Mavzolej Tajyu grobnicya Iyemicu Centralizatorski reformi Iyemicu peretvorili shogunat Edo na potuzhnij administrativnij aparat odnak silovi metodi vprovadzhennya reform sprichinili shiroke nevdovolennya Povinnosti nakladeni centralnim uryadom na regionalnih volodariv buli vazhkim tyagarem dlya naselennya udiliv nasampered selyan i vijskovih U 1637 na zahodi Yaponiyi spalahnulo Shimabarske povstannya pislya yakogo krayinu spitkali stihijni liha ta velikij golod 1641 1642 U zv yazku z cim vin postupovo perejshov do pomirkovanih reform z metoyu nalagoditi stosunki z miscevimi volodaryami Uryad pripiniv viluchennya zemel i zmenshiv podatki Dlya vidnovlennya zhittya sela shogun vidav yakim nakazuvav kultivuvati v seli pracovitist starannist zaoshadlivist i bagatoditnist Rozkoshi ta pogani zvichki na zrazok tyutyunopalinnya zaboronyalisya Pomer 8 chervnya 1651 v Golovnomu dvori zamku Edo u vici 48 rokiv Za zapovitom jogo pohovali na teritoriyi sintoyiskogo v misti Nikko provinciyi Shimocuke bilya hramu Nebesnogo morya poruch iz mavzoleyem jogo dida Pokijonomu nadali im ya Jogo visokist pan Tajyu a jogo mogila otrimala nazvu Nikkoskogo mavzoleyu Tajyu Z pravlinnyam Iyemicu pov yazane ostatochne stanovlennya politichno socialnoyi sistemi Yaponiyi 17 19 stolit Odnak sam shogun ne grav providnoyi roli u yiyi rozbudovi Vin chasto hvoriv a protyagom 1637 1638 vzagali ne z yavlyavsya na naradah i publichnih zahodah Za vidsutnosti shoguna krayinoyu keruvala Rada troh starijshin ta Vona zmogla vivesti krayinu z vnutrishnopolitichnoyi i gospodarchoyi krizi 1637 1642 a takozh viyavilasya efektivnoyu pislya smerti Iyemicu koli keruvala derzhavnimi spravami vid imeni 11 richnogo shoguna Tokugavi Iyecuni Buv lyudinoyu aktivnoyu lyubiv sokolini polyuvannya ta bojovi mistectva Ale yak shogun vin ne mav tih upravlinskih yakostej yakimi volodili jogo did i batko Vin perebuvav na vershini uryadovoyi piramidi ale ne kontrolyuvav yiyi povnistyu Svidchennyam tomu ye chislenni togochasni perekazi pro vidatnogo pravitelya Iyemicu yakij postijno strimuye svoyi bazhannya j pragnennya visluhovuye zauvazhennya pidleglih i keruye krayinoyu zgidno z yihnimi poradami Pripuskayut sho hvoroblivist i didaktichnij tisk otochennya mali negativnij vpliv na psihiku Iyemicu Yedinoyu rozradoyu pravitelya bula jogo goduvalnicya pani Kasuga dovirenij sluga ta zvilnenij nim chernec Takuan Soho Primitkiyap 竹千代 たけちよ MFA taket ɕijo yap 大猷院 だいゆういん MFA dai juː in Cudzi Tacuya Tokugava Iyemicu Velikij slovnik istoriyi Yaponiyi v 15 t Tokio Josikava Kobunkan 1979 1997 t 10 S 280 281 Tokugava Iyemicu Enciklopediya Nipponika v 26 t 2 e vidannya Tokio Sogakkan 1994 1997 Virazom ciyeyi poshani stala rozbudova v 1634 1636 velikogo sintoyistskogo Svyatilisha Toso v Nikko pompeznogo mavzoleyu Tokugavi Iyeyasu Na jogo budivnictvo bulo vitracheno 568 tisyach zolotih monet iz skarbnici sogunatu Iyemicu osobisto vidviduvav svyatilishe 10 raziv U 1646 vstaviv sistemu za yakoyu sogunat shorichno vidpravlyav poslancya do svyatilisha dlya vshanuvannya Iyeyasu Dzherela ta literaturaTokugava Iyemicu Velikij slovnik istoriyi Yaponiyi v 15 t yap Tokio Josikava Kobunkan 1979 1997 Tokugava Iyemicu 日本大百科全書 Enciklopediya Nipponika 第2版 東京 小学館 1994 1997 全26冊 yap PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Tokugava Iyemicu yap Fond pam yati Tokugava