Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Володи́мир Матві́йович Ткаче́нко (2 січня 1903, Помічна — 13 травня 1983, Київ) — радянський офіцер, Герой Радянського Союзу, у роки німецько-радянської війни начальник інженерних військ — заступник командувача по інженерним військам 8-ї гвардійської армії 1-го Білоруського фронту, гвардії генерал-майор інженерних військ.
| Володимир Матвійович Ткаченко | |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | |||||||||||
| Народження | 2 січня 1903 Помічна (нині Кіровоградська область) | ||||||||||
| Смерть | 13 травня 1983 (80 років) Київ | ||||||||||
| Поховання | Лук'янівське військове кладовище | ||||||||||
| Країна |  СРСР | ||||||||||
| Рід військ |  інженерні війська | ||||||||||
| Роки служби | 1920–1969 | ||||||||||
| Партія | КПРС | ||||||||||
| Звання |  Генерал-лейтенант | ||||||||||
| Війни / битви | Громадянська війна в Росії Німецько-радянська війна • Сталінградська битва • Ізюм-Барвінківська операція • Донбаська операція • Нікопольсько-Криворізька операція • Березнегувато-Снігурівська наступальна операція • Одеська операція • • Вісло-Одерська операція • Берлінська операція | ||||||||||
| Нагороди |
| ||||||||||
 Ткаченко Володимир Матвійович у Вікісховищі | |||||||||||
Біографія
Народився 2 січня 1903 року в селі Помічна (нині Новоукраїнського району Кіровоградської області) в сім'ї селянина. Українець. Закінчив 9 класів.
У Червоній Армії з 1920 року. Учасник громадянської війни в 1921–1922 роках. У 1924 році закінчив Казанську військово-інженерну школу. Член ВКП(б) з 1925 року. У 1936 році закінчив курси удосконалення командного складу інженерних військ.
Учасник радянсько-німецької війни з березня 1942 року. Воював на Південному, Сталінградському, Південно-Західному, 3-му Українському і 1-му Білоруському фронтах.
Брав участь у Сталінградській битві, де на нього було покладено інженерне забезпечення бойових дій 62-ї армії. Після закінчення битви командуванням 62-ї армії за зразкове виконання бойових завдань командування, надійне інженерне забезпечення з'єднань армії, впевнене управління підлеглими з'єднаннями та частинами В. М. Ткаченко був представлений до ордена Вітчизняної війни 2-го ступеня. Проте представлення залишилося нереалізованим.
Надалі В. М. Ткаченко брав участь в Ізюм-Барвінківській наступальній операції та Донбаській стратегічній наступальній операції, впевнено керуючи підлеглими інженерними частинами і забезпечуючи успішне виконання бойових завдань військами 8-ї гвардійської армії. Розвиваючи наступ в напрямку Дніпра, з'єднання армії у взаємодії з іншими військами Південно-Західного фронту 14 жовтня 1943 року відвоювали місто Запоріжжя, форсували Дніпро на південь від Дніпропетровська і оволоділи плацдармом на його правому березі. Гвардії полковник В. М. Ткаченко зумів так розпорядитися наявними силами і засобами, щоб бойові завдання були вирішені у встановлені терміни і з мінімальними втратами. Своєчасна доставка на плацдарм танків, протитанкової і зенітної артилерії, запасів протитанкових та протипіхотних мін забезпечили утримання плацдарму і відбиття контратак противника. 2 листопада 1943 року В. М. Ткаченко був нагороджений орденом Червоного Прапора.
У листопаді 1943 року війська 8-ї гвардійської армії вели наступ на криворізькому напрямку, потім займали оборону на північ від Нікополя. Взимку і навесні 1944 року армія брала участь в розгромі противника на Правобережній Україні, наступала на напрямку головного удару фронту в Нікопольсько-Криворізькій, Березнегувате-Снігурівській та Одеській операціях. 10 квітня війська армії у взаємодії із з'єднаннями 5-ї ударної, 6-ї армій і кінно-механізованою групою відвоювали Одесу і вийшли до Дністровського лиману. За зразкове виконання завдань командування щодо інженерного забезпечення бойових дій військ армії в цих операціях В. М. Ткаченко був нагороджений орденами Леніна і Суворова 2-го ступеня.
З 15 червня 1944 року 8-а гвардійська армія була включена до складу 1-го Білоруського фронту і висунута на Ковельському напрямі. У липні-серпні 1944 року з'єднання армії форсували Західний Буг у ході і брали участь у визволенні Любліна.
У серпні 1944 року війська 8-ї гвардійської армії вийшли до Вісли в районі міста Магнушев (Польща). Перед В. М. Ткаченко стояла чергова серйозна задача — забезпечення форсування великої водної перешкоди і успішних дій з'єднань і частин армії на плацдармі. Своєчасне маневрування інженерними силами, швидке і рішуче реагування на мінливу обстановку сприяло успішним бойовим діям військ. Після захоплення плацдарму В. М. Ткаченко особисто очолив роботи з наведення важкої поромної переправи і понтонного моста для переправи танкових частин. Своєчасне посилення військових частин на плацдармі дозволило успішно відбити контратаки противника і розширити захоплений плацдарм. 13 вересня 1944 року йому було присвоєно військове звання «гвардії генерал-майор інженерних військ».
З 14 січня 1945 року війська армії брали участь у Вісло-Одерської стратегічної операції, у взаємодії з іншими військами 19 січня звільнили місто Лодзь і, не давши відступаючому противнику закріпитися, сходу форсували річку Одер. Значний внесок в успіх дій передових частин 8-ї гвардійської армії внесла продумана робота генерала В. М. Ткаченка щодо посилення першого ешелону інженерними частинами і підрозділами, завчасної підготовки та накопичення плавзасобів. Особливу увагу начальником інженерних військ армії було приділено застосуванню 273-го окремого моторизованого батальйону особливого призначення, який мав на озброєнні 61 плаваючий автомобіль і призначався для забезпечення першого рішучого кидка через річку.
У другій половині лютого 1945 року 8-а гвардійська армія утримувала захоплений нею плацдарм на лівому березі Одеру і виробляла інженерні роботи з його закріплення. Глибина плацдарму на деяких ділянках становила всього 1 200 метрів, що дозволяло противнику переглядати всі розташування радянських військ і піддавати їх вогневому впливу. На плацдармі на лівому березі Одеру займали оборону 4-й і 28-й гвардійські стрілецькі корпуси з доданими їм частинами. Дивізії другого ешелону, резерви і тили армії знаходилися на правому березі. Багато сил і часу було потрібно генералу В. М. Ткаченку для підтримки комунікацій армії, утримання переправ, які піддавалися дії артилерії і авіації противника. У той же час інженерні частини готувалися до подальшого наступу. Проводилася підготовка саперів, мінерів, понтонерів, шляховиків, ремонтувалася і поповнювалася інженерна техніка, відпрацьовувалися дії штурмових інженерних підрозділів. Весь цей комплекс заходів був у центрі уваги начальника інженерних військ армії.
Героїчні двомісячні бої за утримання захопленого 31 січня невеликого плацдарму і за розширення його до кінця березня до 45 км по фронту і до 10 км у глибину з'явилися важливим і відповідальним ланкою у підготовці Берлінської наступальної операції. Був створений великий плацдарм, придатний для розгортання на ньому основних сил 1-го Білоруського фронту для здійснення удару безпосередньо на берлінському напрямку. Наявність за 60 км від Берліна подібного плацдарму звільнило радянські війська від необхідності форсувати Одер у ході Берлінської операції та дало можливість не лише прискорити проведення цієї наступальної операції, але й уникнути зайвих, неминучих при форсуванні річки втрат. Значна частка успіху 8-ї армії належала інженерним військам армії під керівництвом В. М. Ткаченко.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 6 квітня 1945 року гвардії генерал-майору інженерних військ Ткаченку Володимиру Матвійовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 5174).
Свій бойовий шлях 8-а гвардійська армія завершила участю у Берлінській стратегічної операції. Сапери генерала В. М. Ткаченка забезпечили форсування річки Шпрее на підручних засобах на всьому фронті наступу. Для переправи танків і артилерії вони використовували захоплений міст у районі Кепеника, а також два парки Н2П і два парки НЛП, зібравши з них десять поромів різної вантажопідйомності.
Після війни В. М. Ткаченко продовжив службу у Збройних Силах. У 1948 році закінчив вищі академічні курси при Військовій академії Генерального штабу. З 1956 року — генерал-лейтенант. Був начальником інженерних військ ряду загальновійськових об'єднань, Групи радянських військ у Німеччині, Прикарпатського військового округу.
З 1969 року — у відставці. Жив у Києві. Помер 13 травня 1983 року. Похований на Лук'янівському військовому кладовищі в Києві.
Нагороди
Нагороджений трьома орденами Леніна (в тому числі 25 червня 1944, 6 квітня 1945), п'ятьма орденами Червоного Прапора (у тому числі 2 листопада 1943), орденом Суворова 2-го ступеня (3 червня 1944), медалями.
Література
- Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. М.: Воениз., 1988
- Ткаченко Володимир Матвійович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Tkachenko Volodi mir Matvi jovich Tkache nko 2 sichnya 1903 Pomichna 13 travnya 1983 Kiyiv radyanskij oficer Geroj Radyanskogo Soyuzu u roki nimecko radyanskoyi vijni nachalnik inzhenernih vijsk zastupnik komanduvacha po inzhenernim vijskam 8 yi gvardijskoyi armiyi 1 go Biloruskogo frontu gvardiyi general major inzhenernih vijsk Volodimir Matvijovich TkachenkoNarodzhennya2 sichnya 1903 1903 01 02 Pomichna nini Kirovogradska oblast Smert13 travnya 1983 1983 05 13 80 rokiv KiyivPohovannyaLuk yanivske vijskove kladovisheKrayina SRSRRid vijsk inzhenerni vijskaRoki sluzhbi1920 1969PartiyaKPRSZvannya General lejtenantVijni bitviGromadyanska vijna v Rosiyi Nimecko radyanska vijna Stalingradska bitva Izyum Barvinkivska operaciya Donbaska operaciya Nikopolsko Krivorizka operaciya Berezneguvato Snigurivska nastupalna operaciya Odeska operaciya Vislo Oderska operaciya Berlinska operaciyaNagorodi Tkachenko Volodimir Matvijovich u VikishovishiBiografiyaNarodivsya 2 sichnya 1903 roku v seli Pomichna nini Novoukrayinskogo rajonu Kirovogradskoyi oblasti v sim yi selyanina Ukrayinec Zakinchiv 9 klasiv U Chervonij Armiyi z 1920 roku Uchasnik gromadyanskoyi vijni v 1921 1922 rokah U 1924 roci zakinchiv Kazansku vijskovo inzhenernu shkolu Chlen VKP b z 1925 roku U 1936 roci zakinchiv kursi udoskonalennya komandnogo skladu inzhenernih vijsk Uchasnik radyansko nimeckoyi vijni z bereznya 1942 roku Voyuvav na Pivdennomu Stalingradskomu Pivdenno Zahidnomu 3 mu Ukrayinskomu i 1 mu Biloruskomu frontah Brav uchast u Stalingradskij bitvi de na nogo bulo pokladeno inzhenerne zabezpechennya bojovih dij 62 yi armiyi Pislya zakinchennya bitvi komanduvannyam 62 yi armiyi za zrazkove vikonannya bojovih zavdan komanduvannya nadijne inzhenerne zabezpechennya z yednan armiyi vpevnene upravlinnya pidleglimi z yednannyami ta chastinami V M Tkachenko buv predstavlenij do ordena Vitchiznyanoyi vijni 2 go stupenya Prote predstavlennya zalishilosya nerealizovanim Nadali V M Tkachenko brav uchast v Izyum Barvinkivskij nastupalnij operaciyi ta Donbaskij strategichnij nastupalnij operaciyi vpevneno keruyuchi pidleglimi inzhenernimi chastinami i zabezpechuyuchi uspishne vikonannya bojovih zavdan vijskami 8 yi gvardijskoyi armiyi Rozvivayuchi nastup v napryamku Dnipra z yednannya armiyi u vzayemodiyi z inshimi vijskami Pivdenno Zahidnogo frontu 14 zhovtnya 1943 roku vidvoyuvali misto Zaporizhzhya forsuvali Dnipro na pivden vid Dnipropetrovska i ovolodili placdarmom na jogo pravomu berezi Gvardiyi polkovnik V M Tkachenko zumiv tak rozporyaditisya nayavnimi silami i zasobami shob bojovi zavdannya buli virisheni u vstanovleni termini i z minimalnimi vtratami Svoyechasna dostavka na placdarm tankiv protitankovoyi i zenitnoyi artileriyi zapasiv protitankovih ta protipihotnih min zabezpechili utrimannya placdarmu i vidbittya kontratak protivnika 2 listopada 1943 roku V M Tkachenko buv nagorodzhenij ordenom Chervonogo Prapora U listopadi 1943 roku vijska 8 yi gvardijskoyi armiyi veli nastup na krivorizkomu napryamku potim zajmali oboronu na pivnich vid Nikopolya Vzimku i navesni 1944 roku armiya brala uchast v rozgromi protivnika na Pravoberezhnij Ukrayini nastupala na napryamku golovnogo udaru frontu v Nikopolsko Krivorizkij Berezneguvate Snigurivskij ta Odeskij operaciyah 10 kvitnya vijska armiyi u vzayemodiyi iz z yednannyami 5 yi udarnoyi 6 yi armij i kinno mehanizovanoyu grupoyu vidvoyuvali Odesu i vijshli do Dnistrovskogo limanu Za zrazkove vikonannya zavdan komanduvannya shodo inzhenernogo zabezpechennya bojovih dij vijsk armiyi v cih operaciyah V M Tkachenko buv nagorodzhenij ordenami Lenina i Suvorova 2 go stupenya Z 15 chervnya 1944 roku 8 a gvardijska armiya bula vklyuchena do skladu 1 go Biloruskogo frontu i visunuta na Kovelskomu napryami U lipni serpni 1944 roku z yednannya armiyi forsuvali Zahidnij Bug u hodi i brali uchast u vizvolenni Lyublina U serpni 1944 roku vijska 8 yi gvardijskoyi armiyi vijshli do Visli v rajoni mista Magnushev Polsha Pered V M Tkachenko stoyala chergova serjozna zadacha zabezpechennya forsuvannya velikoyi vodnoyi pereshkodi i uspishnih dij z yednan i chastin armiyi na placdarmi Svoyechasne manevruvannya inzhenernimi silami shvidke i rishuche reaguvannya na minlivu obstanovku spriyalo uspishnim bojovim diyam vijsk Pislya zahoplennya placdarmu V M Tkachenko osobisto ocholiv roboti z navedennya vazhkoyi poromnoyi perepravi i pontonnogo mosta dlya perepravi tankovih chastin Svoyechasne posilennya vijskovih chastin na placdarmi dozvolilo uspishno vidbiti kontrataki protivnika i rozshiriti zahoplenij placdarm 13 veresnya 1944 roku jomu bulo prisvoyeno vijskove zvannya gvardiyi general major inzhenernih vijsk Z 14 sichnya 1945 roku vijska armiyi brali uchast u Vislo Oderskoyi strategichnoyi operaciyi u vzayemodiyi z inshimi vijskami 19 sichnya zvilnili misto Lodz i ne davshi vidstupayuchomu protivniku zakripitisya shodu forsuvali richku Oder Znachnij vnesok v uspih dij peredovih chastin 8 yi gvardijskoyi armiyi vnesla produmana robota generala V M Tkachenka shodo posilennya pershogo eshelonu inzhenernimi chastinami i pidrozdilami zavchasnoyi pidgotovki ta nakopichennya plavzasobiv Osoblivu uvagu nachalnikom inzhenernih vijsk armiyi bulo pridileno zastosuvannyu 273 go okremogo motorizovanogo bataljonu osoblivogo priznachennya yakij mav na ozbroyenni 61 plavayuchij avtomobil i priznachavsya dlya zabezpechennya pershogo rishuchogo kidka cherez richku U drugij polovini lyutogo 1945 roku 8 a gvardijska armiya utrimuvala zahoplenij neyu placdarm na livomu berezi Oderu i viroblyala inzhenerni roboti z jogo zakriplennya Glibina placdarmu na deyakih dilyankah stanovila vsogo 1 200 metriv sho dozvolyalo protivniku pereglyadati vsi roztashuvannya radyanskih vijsk i piddavati yih vognevomu vplivu Na placdarmi na livomu berezi Oderu zajmali oboronu 4 j i 28 j gvardijski strilecki korpusi z dodanimi yim chastinami Diviziyi drugogo eshelonu rezervi i tili armiyi znahodilisya na pravomu berezi Bagato sil i chasu bulo potribno generalu V M Tkachenku dlya pidtrimki komunikacij armiyi utrimannya pereprav yaki piddavalisya diyi artileriyi i aviaciyi protivnika U toj zhe chas inzhenerni chastini gotuvalisya do podalshogo nastupu Provodilasya pidgotovka saperiv mineriv pontoneriv shlyahovikiv remontuvalasya i popovnyuvalasya inzhenerna tehnika vidpracovuvalisya diyi shturmovih inzhenernih pidrozdiliv Ves cej kompleks zahodiv buv u centri uvagi nachalnika inzhenernih vijsk armiyi Geroyichni dvomisyachni boyi za utrimannya zahoplenogo 31 sichnya nevelikogo placdarmu i za rozshirennya jogo do kincya bereznya do 45 km po frontu i do 10 km u glibinu z yavilisya vazhlivim i vidpovidalnim lankoyu u pidgotovci Berlinskoyi nastupalnoyi operaciyi Buv stvorenij velikij placdarm pridatnij dlya rozgortannya na nomu osnovnih sil 1 go Biloruskogo frontu dlya zdijsnennya udaru bezposeredno na berlinskomu napryamku Nayavnist za 60 km vid Berlina podibnogo placdarmu zvilnilo radyanski vijska vid neobhidnosti forsuvati Oder u hodi Berlinskoyi operaciyi ta dalo mozhlivist ne lishe priskoriti provedennya ciyeyi nastupalnoyi operaciyi ale j uniknuti zajvih neminuchih pri forsuvanni richki vtrat Znachna chastka uspihu 8 yi armiyi nalezhala inzhenernim vijskam armiyi pid kerivnictvom V M Tkachenko Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR vid 6 kvitnya 1945 roku gvardiyi general majoru inzhenernih vijsk Tkachenku Volodimiru Matvijovichu prisvoyeno zvannya Geroya Radyanskogo Soyuzu z vruchennyam ordena Lenina i medali Zolota Zirka 5174 Svij bojovij shlyah 8 a gvardijska armiya zavershila uchastyu u Berlinskij strategichnoyi operaciyi Saperi generala V M Tkachenka zabezpechili forsuvannya richki Shpree na pidruchnih zasobah na vsomu fronti nastupu Dlya perepravi tankiv i artileriyi voni vikoristovuvali zahoplenij mist u rajoni Kepenika a takozh dva parki N2P i dva parki NLP zibravshi z nih desyat poromiv riznoyi vantazhopidjomnosti Pislya vijni V M Tkachenko prodovzhiv sluzhbu u Zbrojnih Silah U 1948 roci zakinchiv vishi akademichni kursi pri Vijskovij akademiyi Generalnogo shtabu Z 1956 roku general lejtenant Buv nachalnikom inzhenernih vijsk ryadu zagalnovijskovih ob yednan Grupi radyanskih vijsk u Nimechchini Prikarpatskogo vijskovogo okrugu Mogila Volodimira Tkachenka Z 1969 roku u vidstavci Zhiv u Kiyevi Pomer 13 travnya 1983 roku Pohovanij na Luk yanivskomu vijskovomu kladovishi v Kiyevi NagorodiNagorodzhenij troma ordenami Lenina v tomu chisli 25 chervnya 1944 6 kvitnya 1945 p yatma ordenami Chervonogo Prapora u tomu chisli 2 listopada 1943 ordenom Suvorova 2 go stupenya 3 chervnya 1944 medalyami LiteraturaGeroi Sovetskogo Soyuza Kratkij biograficheskij slovar Tom 2 M Voeniz 1988 Tkachenko Volodimir Matvijovich Sajt Geroi strany ros