Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Титулярний престол — єпископська кафедра католицької церкви, яка перестала бути контрольованою територією під церковним урядом єпископа і продовжує надаватися єпископу, який, однак, не має жодної юрисдикції над означеною історичною територією.
| Титулярний престол | |
| Посада керівника організації | титулярний єпископ |
|---|---|
 Титулярний престол у Вікісховищі | |
Єпископські кафедри, довірені єпископу з юрисдикцією над певною територією, називаються резиденційними, щоб відрізняти їх від титулярних кафедр. У минулому всі титулярні єпископські кафедри були резиденційними.
Відносини з титулярними єпископами
Поняття титулярного єпископа не обмежується поняттям титулярного престолу. Насправді є багато титулярних єпископів, які не мають титулярного престолу. Фактично, Кодекс канонічного права 1983 року визначає всіх єпископів, які не є єпархіальними єпископами, як титулярних: «Єпископи, яким довірено опіку над єпархією, називаються єпархіальними, інші називаються титулярними». Згідно з цим визначенням, єпископи-коад'ютори та єпископи-емерити, очевидно, є титулярними, але вони не мають титулярного місця: їх іменують відповідно до місця, до якого вони призначені або яке перестало керуватися (до реформи канонічного права 1983 року єпархіальні єпископи називалися «резидентними», а всі інші, включаючи коад'юторів і емеритів, кожен мав титулярний престол).
Кодекс канонічного права говорить: «За законом ті, хто очолює інші спільноти вірних, згадані в кан. 368, прирівнюються до єпархіального єпископа, якщо інше не обумовлено природою речі чи положенням закону». і в цитованому каноні 368: «Партикулярні Церкви, в яких і від яких існує єдина Католицька Церква, це насамперед єпархії, до яких, якщо нічого іншого не відомо, територіальна прелатура і територіальне абатство асимілюються, апостольський вікаріат і апостольська префектура, а також апостольська адміністрація заснована на постійній основі». Апостольські вікарії є єпископами, які керують спільнотами вірних не від свого імені, а від імені Папи, і кожен має титулярний престол. Навіть префекти та апостольські адміністратори не обов’язково є єпископами і не керують від свого імені. Але серед каноністів існує розбіжність у поглядах щодо віднесення до титулярних чи єпархіальних єпископів, відповідальних за уряд територіальної прелатури чи військового ординаріату. Вони освячені титулом окремої Церкви, якою вони керують від свого імені, а не як єпископи титульного престолу.
Титулярний єпископ є членом єпископської колегії і, навіть не отримавши посаду пастора певної Церкви від свого імені, виконує єпископські функції, співпрацюючи як допоміжний єпископ з єпископським єпископом в управлінні Церквою останньої, або участь у служінні пастора Римського понтифіка в управлінні Вселенською Церквою як посадовець Святого Престолу або як глава юрисдикції, еквівалентної в канонічному праві єпархіям.
Історія
Згідно з Папським щорічником, походження титулярних єпископів сягає IV століття. Канон 8 Нікейського собору I дозволив наверненим новаціанським єпископам зберегти титул і честь єпископів, але без посади.
Пізніше багато єпископів були вигнані сарацинами на Схід, в Африку, в Іспанію (VII-VIII ст.), язичниками в Лівонію (XIII ст.) і турками після падіння Святої землі (1268 р.) і були отримані єпископами «Заходу» як єпископи-помічники. Після смерті цих єпископів інші були посвячені як їхні наступники, встановлюючи лінії єпископської спадкоємності для таких кафедр на територіях, якими керували нехристияни («in partibus infidelium»).
Каноніст (1588-1678) стверджував, що регламентоване призначення єпископів цих місць, пізніше названих титулярними, відбулося з нагоди V Латеранського собору, коли на його 10-й сесії (4 травня 1515 р.) Папа Лев X відновив ін-плерискову конституцію Віденського собору (1311–1312), яка забороняла вибори та посвячення без папської ліцензії нових єпископів для таких престолів і наказав непорушно дотримуватися цієї заборони, за винятком випадків, дозволених із справедливої причини Папою та кардиналами, зібраними в консисторії. Огюст Будіньйон інтерпретував цей указ Льва X як поступку лише на користь кардиналів, привілей, який пізніше поширив Папа Пій V на ті місця, де було прийнято мати допоміжних єпископів, і тоді цей звичай поширився ширше.
Для позначення єпископів цих кафедр протягом кількох століть використовувався вираз in partibus infidelium (у регіонах невірних, тобто мусульман), часто скорочений, як у partibus. Цей вираз було скасовано Конгрегацією євангелізації народів листом від 3 березня 1882 року. «Зовсім скасувавши цю формулу, Конгрегація запропонувала замінити її або назвою титульної кафедри плюс регіон, де знаходиться кафедра (наприклад, Archiepiscopus Corinthius в Ахаї), або лише назвою кафедри (наприклад,, Архієп. Коринтій), або, нарешті, з простим найменуванням «титуляр» (наприклад, Архієп. Titularis, і відносно Ecclesia titularis)». Причиною скасування, здається, був протест правителів християнських держав, які в ХІХ столітті здобули незалежність від Турецької імперії і не хотіли, щоб їх називали регіонами іновірців.
У листі In suprema від 10 червня 1882 р. Папа Лев XIII особисто використовує нову термінологію «титулярні єпископи». Відтоді всі офіси, які раніше називалися офісами in partibus infidelium, стали називатися титульними офісами.
Список зареєстрованих офісів
У томах , виданого між 1840 і 1861 роками, подано інформацію про окремі титульні місця, які тоді називалися місцями in partibus infidelium. Перші спроби представити список таких місць датуються приблизно 1850 роком. У 1851 р. щорічне видання Святого Престолу, яке в 1861 р. мало отримати назву Папського щорічника, почало публікувати список цих місць, не претендуючи на повноту: фактично в ньому вказувалися лише ті, що фактично використовуються Римською курією., щоб у списку певного року деякі імена могли зникнути, а потім знову з’явитися через кілька років.
У 1933 році Конгрегація у справах єпископів опублікувала Index titularium archiepiscopalium et episcopalium. У цьому списку, складання якого кардинал-префект доручив монаху-ассумпціоністу Сімеону Вайє (1873-1960), налічується 1712 місць. Деякі місця, наприклад, Альба-Маріттіма та Оссеро, навряд чи можна було б віднести до категорії infidelium.
Відтоді Папський щорічник його списку титульних посад із зазначенням, що він складений відповідно до цього Індексу 1933 року «з наступними оновленнями». У виданні 1964 року повідомляється, що тоді титульними офісами було 1734, що збільшилося лише на 22 за три десятиліття. Видання 1969 року зафіксувало значне збільшення за п’ять років із 114 місць загалом у 1848 році через додавання таких місць, як італійське в Аквавіві. У виданні 1971 року ірландські власники, такі як Cluain Iraird, з’являються вперше, і загальна кількість досягає цифри 1956 року, що становить 108 за два роки. У виданні 1998 року додано північноамериканські офіси, такі як Орегон-Сіті, і загальна кількість становить 2042, що на 86 більше, ніж у ситуації 1971 року. У виданнях 2012 та 2013 всього дається 2085; серед 43 філій, доданих після 1998 року, є танзанійська в Рутабо.
Єпископи з титулярним престолом
Юридичний статус присвоєно:
- єпископи-помічники;
- єпископи на службі у Святого Престолу, тобто з посадами в дикастеріях Римської курії та в папських представництвах (нунції та апостольські делегати), якщо вони не є кардиналами;
- апостольські екзархи; ординаріат для вірних східного обряду без ординарія власного обряду (якщо вони не є також єпископами резиденційної єпархії); куріальні єпископи католицьких церков східного обряду, патріарші та великі архієпископи;, апостольські вікарії, постійні апостольські адміністратори, як територіальні, так і персональні; крім того, хоча апостольські префекти та територіальні абати, як правило, не є єпископами, глави апостольської префектури Улан-Батор і територіального абатства Паннонхальма є титулярними єпископами;
- апостольські адміністратори, які тимчасово керують окремою Церквою від імені Святого Престолу, якщо вони нагороджені єпископським характером, якщо вони також не є єпископами резиденційної єпархії або почесними єпископами;
- будь-який інший єпископ, якому не призначено душпастирство в єпархії, напр. ректори деяких католицьких університетів (наприклад, Латеранського чи Аргентинського).
Крім того, на раніше зареєстровані посади також призначалися:
- резиденційні єпископи, які пішли у відставку, до 1970 року; з опублікуванням у 1983 році нового Кодексу канонічного права цим єпископам присвоюється титул єпископа-емерита єпархії, від якої вони відмовилися;
- єпископи-коад'ютори до 1976 р.; цим прелатам присвоюється титул кафедри, єпископами якої вони призначені за правом спадкування;
- єпископи-прелати територіальних прелатур до 1977 року; сьогодні їм присвоєно титул «прелат-єпископ» прелатури, на яку вони призначені;
- військові рядові до 1997 року; цим єпископам присвоюється титул «звичайний військовий єпископ для...» з додаванням країни, де вони виконують цю посаду.
Цікавість
13 січня 1994 року , який відмовився піти у відставку з посади єпархіального єпископа Евре і таким чином стати почесним єпископом Евре, був переведений до титульного престолу Партенії. Тому він вирішив створити в Інтернеті «віртуальну» єпархію Партенію, щоб поширювати свої ідеї.
До Французької революції титулярні єпископи Віфлеєму, власники власності у Франції, мали у своєму королівстві ті ж права, що й єпископи житлових будинків за концесією короля Франції Карла VI.
Див. також
Примітка
- "Titular see" in New Catholic Encyclopedia, edizione 2003.
- L'Attività della Santa Sede (Tipografia poliglotta vaticana 2008), passim
- Revue de droit canonique (Université des sciences humaines, 1995), p. 419
- John Hardon, Catholic Dictionary
- Codice di Diritto Canonico, canone 376
- Libro II; Sez. II; titolo I; cap. II: I vescovi (Can. 381-402), Codice di Diritto Canonico.
- Codice di Diritto Canonico, canone 368
- Різноманітність думок зазначено в примітці 44 ст. 88-02.Est.Viana.pdf Antonio Viana, "Obispos Titulares. Elementos de Tradición Canónica y Regulación Actual" in "Ius Canonicum", XLIV, N. 88, 2004, p. 532[недоступне посилання]
- Antonio Viana, "Obispos Titulares. Elementos de Tradición Canónica y Regulación Actual" in "Ius Canonicum", XLIV, N. 88, 2004, pp. 515-537
- Annuario Pontificio (Libreria Editrice Vaticana), sezione "La gerarchia cattolica e le sue sedi"
- I Concilio di Nicea 325: testo - IntraText CT.
- CATHOLIC ENCYCLOPEDIA: In Partibus Infidelium.
- CATHOLIC ENCYCLOPEDIA: Auxiliary Bishop.
- Il documento In plerisque non è incluso nelle fonti Internet dei decreti del Concilio di Vienne {https://www.documentacatholicaomnia.eu/03d/1311-1312,_Concilium_Viennense,_Documenta_Omnia,_LT.pdf www. internetsv.info], Concilio di Vienne e Council of Vienne 1311-1312 AD
- Et cum constitutione in concilio Viennensi edita quae incipit in plerisque ut pontificiae dignitatis honor servaretur statutum fuerit ne ecclesiis cathedralibus bonis temporalibus sine quibus spiritualia diu esse non possunt privatis ac clero et populo christiano carentibus de aliquibus personis praesertim religiosis provideretur constitutionem ipsam innovamus illam que inviolabiliter observari debere volumus atque mandamus nisi aliqua iusta causa in consistorio nostro secreto approbanda aliter duxerimus faciendum (Concilium Lateranense V: documenta)
- In order that respect for the papal dignity might be preserved, it was determined by the constitution issued at the council of Vienne, which begins In plerisque that no persons, especially no religious, may be provided to cathedral churches which are deprived of temporal goods, without which spiritual things cannot exist for long, and which lack both clergy and Christian people. We renew this constitution, and we will and command that it must be observed inviolably unless we shall judge otherwise for some just reason to be approved in our secret consistory (Fifth Lateran Council).
- IN PARTIBUS INFIDELIUM in "Enciclopedia Italiana" (it-IT) .
- Corrigan, Owen B. (1920). Titular Sees of the American Hierarchy. The Catholic Historical Review. Т. 6, № 3. с. 322—330. Процитовано 14 листопада 2021.
- Acta Sanctae Sedis, 1881, p. 535; cfr. René Metz, "Une innovation dans le statut des évêques démissionaires?" in Revue des sciences religieuses 1967, vol. 41, n. 4, p. 351, e John P. Beal, A New Commentary on the Code of Canon Law, p. 513
- Ressources (fr-FR) .
- Vailhe (1933). Index sedium titularium archiepiscopalium et episcopalium (Latino) . Typis polyglottis Vaticanis. OCLC 491259684.
{{}}: Пропущено|author1=() - Annuario Pontificio 1964, p. 1405.
- Annuario Pontificio 1969, p. 1286
- Annuario Pontificio 1971, p. 1277
- Annuario Pontificio 1998, p. 1163
- Annuario Pontificio 2012, p. 1143
- Annuario Pontificio 2013, p. 1141
- . Архів оригіналу за 27 червня 2022. Процитовано 15 червня 2022.
- Congregazione per i vescovi, Comunicazione sul titolo dei Vescovi "officio renuntiantibus" del 7 novembre 1970, in Communicationes 19 (1978), p. 18.
- CIC, can. 402, §1.
- Congregazione per i vescovi, Comunicazione sul titolo dei Vescovi Coadiutori del 31 agosto 1976, in Communicationes 9 (1977), p. 223.
- Carlos José Errázuriz Mackenna, Corso fondamentale sul diritto nella Chiesa. Introduzione. I soggetti ecclesiali di diritto, Giuffrè Editore, 2009, vol. 1, p. 439
- Congregazione per i vescovi, Comunicazione sul titolo dei Prelati (nullius) del 17 ottobre 1977, in Communicationes 9 (1977), p. 224.
- Congregazione per i vescovi, Comunicazione sul titolo degli Ordinari militari del 20 novembre 1997, in Pastoralis Militum Cura 2 (1997), p. 3.
- Vecoli (3 січня 2013). La religione ai tempi del web (італ.). Gius.Laterza & Figli Spa. ISBN .
{{}}: Пропущено|author1=() - Partenia.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Titulyarnij prestol yepiskopska kafedra katolickoyi cerkvi yaka perestala buti kontrolovanoyu teritoriyeyu pid cerkovnim uryadom yepiskopa i prodovzhuye nadavatisya yepiskopu yakij odnak ne maye zhodnoyi yurisdikciyi nad oznachenoyu istorichnoyu teritoriyeyu Titulyarnij prestolPosada kerivnika organizaciyititulyarnij yepiskop Titulyarnij prestol u Vikishovishi Yepiskopski kafedri dovireni yepiskopu z yurisdikciyeyu nad pevnoyu teritoriyeyu nazivayutsya rezidencijnimi shob vidriznyati yih vid titulyarnih kafedr U minulomu vsi titulyarni yepiskopski kafedri buli rezidencijnimi Vidnosini z titulyarnimi yepiskopamiPonyattya titulyarnogo yepiskopa ne obmezhuyetsya ponyattyam titulyarnogo prestolu Naspravdi ye bagato titulyarnih yepiskopiv yaki ne mayut titulyarnogo prestolu Faktichno Kodeks kanonichnogo prava 1983 roku viznachaye vsih yepiskopiv yaki ne ye yeparhialnimi yepiskopami yak titulyarnih Yepiskopi yakim dovireno opiku nad yeparhiyeyu nazivayutsya yeparhialnimi inshi nazivayutsya titulyarnimi Zgidno z cim viznachennyam yepiskopi koad yutori ta yepiskopi emeriti ochevidno ye titulyarnimi ale voni ne mayut titulyarnogo miscya yih imenuyut vidpovidno do miscya do yakogo voni priznacheni abo yake perestalo keruvatisya do reformi kanonichnogo prava 1983 roku yeparhialni yepiskopi nazivalisya rezidentnimi a vsi inshi vklyuchayuchi koad yutoriv i emeritiv kozhen mav titulyarnij prestol Kodeks kanonichnogo prava govorit Za zakonom ti hto ocholyuye inshi spilnoti virnih zgadani v kan 368 pririvnyuyutsya do yeparhialnogo yepiskopa yaksho inshe ne obumovleno prirodoyu rechi chi polozhennyam zakonu i v citovanomu kanoni 368 Partikulyarni Cerkvi v yakih i vid yakih isnuye yedina Katolicka Cerkva ce nasampered yeparhiyi do yakih yaksho nichogo inshogo ne vidomo teritorialna prelatura i teritorialne abatstvo asimilyuyutsya apostolskij vikariat i apostolska prefektura a takozh apostolska administraciya zasnovana na postijnij osnovi Apostolski vikariyi ye yepiskopami yaki keruyut spilnotami virnih ne vid svogo imeni a vid imeni Papi i kozhen maye titulyarnij prestol Navit prefekti ta apostolski administratori ne obov yazkovo ye yepiskopami i ne keruyut vid svogo imeni Ale sered kanonistiv isnuye rozbizhnist u poglyadah shodo vidnesennya do titulyarnih chi yeparhialnih yepiskopiv vidpovidalnih za uryad teritorialnoyi prelaturi chi vijskovogo ordinariatu Voni osvyacheni titulom okremoyi Cerkvi yakoyu voni keruyut vid svogo imeni a ne yak yepiskopi titulnogo prestolu Titulyarnij yepiskop ye chlenom yepiskopskoyi kolegiyi i navit ne otrimavshi posadu pastora pevnoyi Cerkvi vid svogo imeni vikonuye yepiskopski funkciyi spivpracyuyuchi yak dopomizhnij yepiskop z yepiskopskim yepiskopom v upravlinni Cerkvoyu ostannoyi abo uchast u sluzhinni pastora Rimskogo pontifika v upravlinni Vselenskoyu Cerkvoyu yak posadovec Svyatogo Prestolu abo yak glava yurisdikciyi ekvivalentnoyi v kanonichnomu pravi yeparhiyam IstoriyaZgidno z Papskim shorichnikom pohodzhennya titulyarnih yepiskopiv syagaye IV stolittya Kanon 8 Nikejskogo soboru I dozvoliv navernenim novacianskim yepiskopam zberegti titul i chest yepiskopiv ale bez posadi Piznishe bagato yepiskopiv buli vignani saracinami na Shid v Afriku v Ispaniyu VII VIII st yazichnikami v Livoniyu XIII st i turkami pislya padinnya Svyatoyi zemli 1268 r i buli otrimani yepiskopami Zahodu yak yepiskopi pomichniki Pislya smerti cih yepiskopiv inshi buli posvyacheni yak yihni nastupniki vstanovlyuyuchi liniyi yepiskopskoyi spadkoyemnosti dlya takih kafedr na teritoriyah yakimi keruvali nehristiyani in partibus infidelium Kanonist 1588 1678 stverdzhuvav sho reglamentovane priznachennya yepiskopiv cih misc piznishe nazvanih titulyarnimi vidbulosya z nagodi V Lateranskogo soboru koli na jogo 10 j sesiyi 4 travnya 1515 r Papa Lev X vidnoviv in pleriskovu konstituciyu Videnskogo soboru 1311 1312 yaka zaboronyala vibori ta posvyachennya bez papskoyi licenziyi novih yepiskopiv dlya takih prestoliv i nakazav neporushno dotrimuvatisya ciyeyi zaboroni za vinyatkom vipadkiv dozvolenih iz spravedlivoyi prichini Papoyu ta kardinalami zibranimi v konsistoriyi Ogyust Budinjon interpretuvav cej ukaz Lva X yak postupku lishe na korist kardinaliv privilej yakij piznishe poshiriv Papa Pij V na ti miscya de bulo prijnyato mati dopomizhnih yepiskopiv i todi cej zvichaj poshirivsya shirshe Dlya poznachennya yepiskopiv cih kafedr protyagom kilkoh stolit vikoristovuvavsya viraz in partibus infidelium u regionah nevirnih tobto musulman chasto skorochenij yak u partibus Cej viraz bulo skasovano Kongregaciyeyu yevangelizaciyi narodiv listom vid 3 bereznya 1882 roku Zovsim skasuvavshi cyu formulu Kongregaciya zaproponuvala zaminiti yiyi abo nazvoyu titulnoyi kafedri plyus region de znahoditsya kafedra napriklad Archiepiscopus Corinthius v Ahayi abo lishe nazvoyu kafedri napriklad Arhiyep Korintij abo nareshti z prostim najmenuvannyam titulyar napriklad Arhiyep Titularis i vidnosno Ecclesia titularis Prichinoyu skasuvannya zdayetsya buv protest praviteliv hristiyanskih derzhav yaki v HIH stolitti zdobuli nezalezhnist vid Tureckoyi imperiyi i ne hotili shob yih nazivali regionami inovirciv U listi In suprema vid 10 chervnya 1882 r Papa Lev XIII osobisto vikoristovuye novu terminologiyu titulyarni yepiskopi Vidtodi vsi ofisi yaki ranishe nazivalisya ofisami in partibus infidelium stali nazivatisya titulnimi ofisami Spisok zareyestrovanih ofisivU tomah vidanogo mizh 1840 i 1861 rokami podano informaciyu pro okremi titulni miscya yaki todi nazivalisya miscyami in partibus infidelium Pershi sprobi predstaviti spisok takih misc datuyutsya priblizno 1850 rokom U 1851 r shorichne vidannya Svyatogo Prestolu yake v 1861 r malo otrimati nazvu Papskogo shorichnika pochalo publikuvati spisok cih misc ne pretenduyuchi na povnotu faktichno v nomu vkazuvalisya lishe ti sho faktichno vikoristovuyutsya Rimskoyu kuriyeyu shob u spisku pevnogo roku deyaki imena mogli zniknuti a potim znovu z yavitisya cherez kilka rokiv U 1933 roci Kongregaciya u spravah yepiskopiv opublikuvala Index titularium archiepiscopalium et episcopalium U comu spisku skladannya yakogo kardinal prefekt doruchiv monahu assumpcionistu Simeonu Vajye 1873 1960 nalichuyetsya 1712 misc Deyaki miscya napriklad Alba Marittima ta Ossero navryad chi mozhna bulo b vidnesti do kategoriyi infidelium Vidtodi Papskij shorichnik jogo spisku titulnih posad iz zaznachennyam sho vin skladenij vidpovidno do cogo Indeksu 1933 roku z nastupnimi onovlennyami U vidanni 1964 roku povidomlyayetsya sho todi titulnimi ofisami bulo 1734 sho zbilshilosya lishe na 22 za tri desyatilittya Vidannya 1969 roku zafiksuvalo znachne zbilshennya za p yat rokiv iz 114 misc zagalom u 1848 roci cherez dodavannya takih misc yak italijske v Akvavivi U vidanni 1971 roku irlandski vlasniki taki yak Cluain Iraird z yavlyayutsya vpershe i zagalna kilkist dosyagaye cifri 1956 roku sho stanovit 108 za dva roki U vidanni 1998 roku dodano pivnichnoamerikanski ofisi taki yak Oregon Siti i zagalna kilkist stanovit 2042 sho na 86 bilshe nizh u situaciyi 1971 roku U vidannyah 2012 ta 2013 vsogo dayetsya 2085 sered 43 filij dodanih pislya 1998 roku ye tanzanijska v Rutabo Yepiskopi z titulyarnim prestolomYuridichnij status prisvoyeno yepiskopi pomichniki yepiskopi na sluzhbi u Svyatogo Prestolu tobto z posadami v dikasteriyah Rimskoyi kuriyi ta v papskih predstavnictvah nunciyi ta apostolski delegati yaksho voni ne ye kardinalami apostolski ekzarhi ordinariat dlya virnih shidnogo obryadu bez ordinariya vlasnogo obryadu yaksho voni ne ye takozh yepiskopami rezidencijnoyi yeparhiyi kurialni yepiskopi katolickih cerkov shidnogo obryadu patriarshi ta veliki arhiyepiskopi apostolski vikariyi postijni apostolski administratori yak teritorialni tak i personalni krim togo hocha apostolski prefekti ta teritorialni abati yak pravilo ne ye yepiskopami glavi apostolskoyi prefekturi Ulan Bator i teritorialnogo abatstva Pannonhalma ye titulyarnimi yepiskopami apostolski administratori yaki timchasovo keruyut okremoyu Cerkvoyu vid imeni Svyatogo Prestolu yaksho voni nagorodzheni yepiskopskim harakterom yaksho voni takozh ne ye yepiskopami rezidencijnoyi yeparhiyi abo pochesnimi yepiskopami bud yakij inshij yepiskop yakomu ne priznacheno dushpastirstvo v yeparhiyi napr rektori deyakih katolickih universitetiv napriklad Lateranskogo chi Argentinskogo Krim togo na ranishe zareyestrovani posadi takozh priznachalisya rezidencijni yepiskopi yaki pishli u vidstavku do 1970 roku z opublikuvannyam u 1983 roci novogo Kodeksu kanonichnogo prava cim yepiskopam prisvoyuyetsya titul yepiskopa emerita yeparhiyi vid yakoyi voni vidmovilisya yepiskopi koad yutori do 1976 r cim prelatam prisvoyuyetsya titul kafedri yepiskopami yakoyi voni priznacheni za pravom spadkuvannya yepiskopi prelati teritorialnih prelatur do 1977 roku sogodni yim prisvoyeno titul prelat yepiskop prelaturi na yaku voni priznacheni vijskovi ryadovi do 1997 roku cim yepiskopam prisvoyuyetsya titul zvichajnij vijskovij yepiskop dlya z dodavannyam krayini de voni vikonuyut cyu posadu Cikavist13 sichnya 1994 roku yakij vidmovivsya piti u vidstavku z posadi yeparhialnogo yepiskopa Evre i takim chinom stati pochesnim yepiskopom Evre buv perevedenij do titulnogo prestolu Parteniyi Tomu vin virishiv stvoriti v Interneti virtualnu yeparhiyu Parteniyu shob poshiryuvati svoyi ideyi Do Francuzkoyi revolyuciyi titulyarni yepiskopi Vifleyemu vlasniki vlasnosti u Franciyi mali u svoyemu korolivstvi ti zh prava sho j yepiskopi zhitlovih budinkiv za koncesiyeyu korolya Franciyi Karla VI Div takozhTitulyarnij yepiskop Yeparhiyi YepiskopPrimitka Titular see in New Catholic Encyclopedia edizione 2003 L Attivita della Santa Sede Tipografia poliglotta vaticana 2008 passim Revue de droit canonique Universite des sciences humaines 1995 p 419 John Hardon Catholic Dictionary Codice di Diritto Canonico canone 376 Libro II Sez II titolo I cap II I vescovi Can 381 402 Codice di Diritto Canonico Codice di Diritto Canonico canone 368 Riznomanitnist dumok zaznacheno v primitci 44 st 88 02 Est Viana pdf Antonio Viana Obispos Titulares Elementos de Tradicion Canonica y Regulacion Actual in Ius Canonicum XLIV N 88 2004 p 532 nedostupne posilannya Antonio Viana Obispos Titulares Elementos de Tradicion Canonica y Regulacion Actual in Ius Canonicum XLIV N 88 2004 pp 515 537 Annuario Pontificio Libreria Editrice Vaticana sezione La gerarchia cattolica e le sue sedi I Concilio di Nicea 325 testo IntraText CT CATHOLIC ENCYCLOPEDIA In Partibus Infidelium CATHOLIC ENCYCLOPEDIA Auxiliary Bishop Il documento In plerisque non e incluso nelle fonti Internet dei decreti del Concilio di Vienne https www documentacatholicaomnia eu 03d 1311 1312 Concilium Viennense Documenta Omnia LT pdf www internetsv info Concilio di Vienne e Council of Vienne 1311 1312 AD Et cum constitutione in concilio Viennensi edita quae incipit in plerisque ut pontificiae dignitatis honor servaretur statutum fuerit ne ecclesiis cathedralibus bonis temporalibus sine quibus spiritualia diu esse non possunt privatis ac clero et populo christiano carentibus de aliquibus personis praesertim religiosis provideretur constitutionem ipsam innovamus illam que inviolabiliter observari debere volumus atque mandamus nisi aliqua iusta causa in consistorio nostro secreto approbanda aliter duxerimus faciendum Concilium Lateranense V documenta In order that respect for the papal dignity might be preserved it was determined by the constitution issued at the council of Vienne which beginsIn plerisquethat no persons especially no religious may be provided to cathedral churches which are deprived of temporal goods without which spiritual things cannot exist for long and which lack both clergy and Christian people We renew this constitution and we will and command that it must be observed inviolably unless we shall judge otherwise for some just reason to be approved in our secret consistory Fifth Lateran Council IN PARTIBUS INFIDELIUM in Enciclopedia Italiana it IT Corrigan Owen B 1920 Titular Sees of the American Hierarchy The Catholic Historical Review T 6 3 s 322 330 Procitovano 14 listopada 2021 Acta Sanctae Sedis 1881 p 535 cfr Rene Metz Une innovation dans le statut des eveques demissionaires in Revue des sciences religieuses 1967 vol 41 n 4 p 351 e John P Beal A New Commentary on the Code of Canon Law p 513 Ressources fr FR Vailhe 1933 Index sedium titularium archiepiscopalium et episcopalium Latino Typis polyglottis Vaticanis OCLC 491259684 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Propusheno author1 dovidka Annuario Pontificio 1964 p 1405 Annuario Pontificio 1969 p 1286 Annuario Pontificio 1971 p 1277 Annuario Pontificio 1998 p 1163 Annuario Pontificio 2012 p 1143 Annuario Pontificio 2013 p 1141 Arhiv originalu za 27 chervnya 2022 Procitovano 15 chervnya 2022 Congregazione per i vescovi Comunicazione sul titolo dei Vescovi officio renuntiantibus del 7 novembre 1970 in Communicationes 19 1978 p 18 CIC can 402 1 Congregazione per i vescovi Comunicazione sul titolo dei Vescovi Coadiutori del 31 agosto 1976 in Communicationes 9 1977 p 223 Carlos Jose Errazuriz Mackenna Corso fondamentale sul diritto nella Chiesa Introduzione I soggetti ecclesiali di diritto Giuffre Editore 2009 vol 1 p 439 ISBN 9788814145896 Congregazione per i vescovi Comunicazione sul titolo dei Prelati nullius del 17 ottobre 1977 in Communicationes 9 1977 p 224 Congregazione per i vescovi Comunicazione sul titolo degli Ordinari militari del 20 novembre 1997 in Pastoralis Militum Cura 2 1997 p 3 Vecoli 3 sichnya 2013 La religione ai tempi del web ital Gius Laterza amp Figli Spa ISBN 978 88 581 0714 0 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite book title Shablon Cite book cite book a Propusheno author1 dovidka Partenia