Теймураз Олександрович Золоєв 20 листопада 1931 Орджонікідзе 4 лютого 2019 радянський український кінорежисер та сценари

Теймураз Олександрович Золоєв (20 листопада 1931, Орджонікідзе — 4 лютого 2019) — радянський, український кінорежисер та сценарист. Лауреат премії ім. М. В. Ломоносова АН СРСР (1973). Заслужений діяч мистецтв України (2000).

Теймураз Олександрович ЗолоєвТаймураз (Тимур) Александрович ЗолоевДата народження20 листопада 1931Місце народженняОрджонікідзе, СРСРДата смерті4 лютого 2019 (87 років)Громадянство

СРСР→

УкраїнаAlma materВсеросійський державний інститут кінематографіїПрофесіякінорежисерКар'єраз 1965ЗакладКиївська кіностудія науково-популярних фільмівЧленствоНСКУНагороди

IMDb ID 0957752

Життєпис

Народився 20 листопада 1931 р. в м. Орджонікідзе в родині вчителя. Закінчив педагогічний інститут в м. Орджонікідзе (1954) та режисерський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (1965).

Працював учителем на Уралі, потім в геологічній партії та на Свердловській кіностудії.

З 1965 р. — режисер Київської кіностудії науково-популярних фільмів.

З 1971 р. — режисер Одеської кіностудії.

Знявся в декількох епізодичних ролях.

Член Національної спілки кінематографістів України.

Помер після тяжкої та тривалої хвороби 4 лютого 2019 року.

Фільмографія

Створив документальні та науково-популярні стрічки:

«Гімнаст» (1966, І тіремія на Всесоюзному фестивалі спортивних фільмів 1967 р. у Москві; І премія Міжнародного фестивалю короткометражних фільмів 1967 р. в Оберхаузені; І приз Асоціації спортивної преси Міжнародного фестивалю спортивних фільмів 1967 р. в Кортіна д'Ампеццо)
«Фехтувальники» (Золота медаль і Приз «Комсомольської правди» на II Всесоюзному кінофестивалі спортивних фільмів, Почесний диплом журі Міжнародного кінофестивалю спортивних фільмів 1967 р. в Кортіна д'Ампеццо)
«Шахтарські бувальщини» (Срібна медаль за режисерську роботу, Москва, 1968)
«Шахтарський характер» (Перший приз на кінофестивалі у Жданові та приз шахтарів Донбасу, нагорода на кінофестивалі фільмів про робітничий клас у Горькому)
«Микола Амосов» (1971. Ломоносівська премія, II ст., 1973)
«За і проти бокса»
«Ода ботаниці» (1999, авт. сцен., реж.)
«Кому повідаю печаль мою?» (1999, авт. сцен., реж.; фільм про Володимира Винниченка з телециклу «Обрані часом»)
«Земле моє, доле моя» (2000)
«Шлях до себе. Григорій Усач. Письменник» (2002)
«Ти пам'ятаєш наші зустрічі?..» (2003, фільм про співачку Клавдію Шульженко з телециклу «Обрані часом»)
«Друг мій Льонька» (2004, реж.; фільм про режисера Леоніда Осику, з телециклу «Обрані часом»)
«Сергій Бондарчук. Батьківщина» (2004, реж.; з телециклу «Обрані часом»)
«Брати Коломійченки» (2005, реж.; фільм про Михайла та Олексія Коломійченків з телециклу «Обрані часом») та ін.

Поставив художні фільми:

«За твою долю» (1972)
«Кожен день життя» (1973, співавт. сцен.)
«Блакитний патруль» (1974, т/ф)
«Відпустка, яка не відбулася» (1976, авт. сцен.)
(«Де ти був, Одіссею?») (1978, т/ф, 3 а)
«Друге народження» (1980, т/ф, 2 а, співавт. сцен.)
«Очікування полковника Шалигіна» (1981, авт. сцен.)
«Весна надії» (1983, співавт. сцен.)
«За два кроки від „Раю“» (1984)
«Скарга» (1986)
«Миленький ти мій...» (1991)
(2008)

Джерела

Спілка кінематографістів України. К., 1985. — С.62.

Посилання

Фільмографія (kino-teatr.ru) [ 14 червня 2013 у Wayback Machine.](рос.)

Це незавершена стаття про українського кінорежисера або кінорежисерку.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.