Технічні засоби охорони

Техні́чні за́соби охоро́ни (ТЗО, англ. Remote guarding) — технічні засоби, що використовуються під час провадження охоронної діяльності: системи, прилади та обладнання для виявлення, оповіщення й попередження про наявність небезпеки для життя людей та/або майна. Потенційні загрози спочатку виявляються камерами та аналізуються в реальному часі за допомогою програмних алгоритмів на основі заздалегідь визначених критеріїв. Після того, як програмне забезпечення визначило подію, службовець безпеки, розташований у віддаленому центрі, отримує попередження про аналіз загрози та негайне вжиття відповідних заходів для запобігання або мінімізації збитків.

Камера системи відеоспостереження

Практика охоронної діяльності доводить необхідність наукового підходу до вирішення проблем і завдань охорони об'єктів, перш за все, якщо це особливо важливі, особливо небезпечні об'єкти, об'єкти підвищеного ризику або об'єкти, де зберігаються матеріальні цінності (банки, сховища дорогоцінного каміння й металів тощо).

Головне завдання, яке повинні вирішувати технічні засоби охорони, — сприяти підвищенню надійності охорони об'єктів при максимальній надійності та ефективності роботи технічних засобів.

Класифікація загроз інформаційній безпеці

У процесі зберігання і обробки інформація може піддаватися впливу як випадкових, так і навмисних факторів. Усі потенційні загрози за природою їхнього виникнення поділяються на два класи: природні (об'єктивні) і штучні (суб'єктивні).

Природні загрози — це загрози, які викликані впливами об'єктивних фізичних процесів або стихійних природних явищ та не залежать від людини.

Штучні загрози — це загрози, які викликані діяльністю людини.

Серед них можна виділити:

• ненавмисні загрози (випадкові), викликані помилками в проєктуванні інформаційних систем та їхніх елементів, помилками програмного забезпечення, помилками в діях обслуговчого персоналу тощо;
• навмисні загрози, пов'язані з корисливими намірами людей (зловмисників).

Випадкові загрози інформації

До випадкових загроз відносяться:

• вплив сильних магнітних полів на або дефекти обладнання, що призводять до пошкодження або знищення інформації, яка зберігається;
• недбале зберігання та облік носіїв, а також їхня нечітка ідентифікація;
• помилки в програмах обробки інформації;
• помилки в роботі апаратури, що викликані перепадами напруги в мережі живлення, несправностями енергопостачання, тимчасовими або постійними помилками в її схемах;
• ненавмисні дії, що призводять до часткової або повної відмови системи або руйнування її апаратних, програмних, інформаційних ресурсів (ненавмисне псування устаткування, видалення, спотворення файлів з важливою інформацією або програм, в тому числі системних, тощо);
• неправомірне вимкнення обладнання або зміна режимів роботи пристроїв і програм;
• ненавмисне псування носіїв інформації;
• запуск програм, що можуть призвести до втрати працездатності системи (зациклення) або здійснюють незворотні зміни в системі (форматування або реструктуризацію носіїв інформації, видалення даних, тощо);
• нелегальне впровадження та використання програм, які не є необхідними для виконання службових обов'язків; нелегальне впровадження та використання неврахованих програм, які не є необхідними для виконання службових обов'язків;
• необережні дії, що призводять до розголошення конфіденційної інформації;
• розголошення, передача або втрата атрибутів розмежування доступу (паролів, ключів шифрування, ідентифікаційних карток, перепусток, тощо);
• вхід в систему з ігноруванням засобів захисту (завантаження сторонньої операційної системи зі змінних магнітних носіїв, тощо);
• некомпетентне використання, налаштування або неправомірне відключення засобів захисту персоналом служби безпеки;
• пересилання даних за помилковою адресою абонента (пристрою);
• ненавмисне пошкодження каналів зв'язку.

Навмисні загрози

• маскування під істинного користувача;
• використання службового становища, тобто незапланований перегляд (ревізія) інформації співробітниками об'єкту, що охороняється;
• фізичне руйнування системи або виведення з ладу її найбільш важливих компонентів;
• відключення або виведення з ладу підсистем забезпечення безпеки інформаційної системи;
• зміна режимів роботи пристроїв або програм;
• підкуп або шантаж персоналу або окремих користувачів, що мають визначені повноваження;
• викрадення або несанкціоноване копіювання носіїв інформації;
• вилучення залишкової інформації з оперативної пам'яті та зі зовнішніх запам'ятовуючих пристроїв;
• незаконне отримання паролів та інших реквізитів розмежування доступу з подальшим маскуванням під законного користувача;
• розкриття шифрів криптозахисту інформації;
• впровадження апаратних і програмних закладок і вірусів, що дозволяють «обійти» систему захисту, таємно і незаконно здійснювати доступ до системних ресурсів;
• незаконне підключення до ліній зв'язку з метою введення помилкових повідомлень або модифікації переданих повідомлень;
• незаконне підключення до ліній зв'язку з метою прямої підміни законного користувача шляхом його фізичного відключення після входу в систему і успішної аутентифікації з подальшим введенням дезінформації;
• перехоплення даних, переданих по каналах зв'язку, і їх аналіз з метою з'ясування протоколів обміну, правил входження у зв'язок і авторизації користувача для подальших спроб їх імітації для проникнення в систему.

Ненавмисні штучні загрози

Основні ненавмисні штучні загрози (дії, що здійснюються випадково, через незнання, неуважність або недбалість, з цікавості, але без злого умислу) це:

• ненавмисні дії, що призводять до часткової або повної відмови системи або руйнування апаратних, програмних, інформаційних ресурсів системи (ненавмисне псування устаткування, видалення або спотворення файлів з важливою інформацією або програм, в тому числі системних, тощо);
• ненавмисне псування носіїв інформації;
• нелегальне впровадження та використання неврахованих програм (ігрових, навчальних, технічних та інших, які не є необхідними для виконання порушником своїх службових обов'язків) з необґрунтованою витратою ресурсів (завантаження процесора, оперативної пам'яті і пам'яті на зовнішніх носіях);
• зараження комп'ютера вірусами;
• необережні дії, що призводять до розголошення конфіденційної інформації, або роблять її загальнодоступною;
• розголошення, передача або втрата атрибутів розмежування доступу (паролів, ключів шифрування, ідентифікаційних карток, перепусток тощо);
• ігнорування організаційних обмежень (установлених правил) доступу до системи;
• некомпетентне використання, налаштування або неправомірне відключення засобів захисту персоналом служби безпеки;
• пересилання даних за помилковою адресою абонента (пристрою);
• введення помилкових даних;
• ненавмисне пошкодження каналів зв'язку.

Навмисні штучні загрози

Як правило, це прямий фізичний вплив на або об'єкт, що охороняється, а саме:

• фізичне руйнування системи (вибух, підпал, тощо) або виведення з ладу найбільш важливих компонентів системи (пристроїв, носіїв важливої інформації, осіб з числа персоналу, тощо);
• відключення або виведення з ладу важливих підсистем (електроживлення, охолодження та вентиляції, ліній зв'язку, тощо);
• дії по дезорганізації функціонування системи (зміна режимів роботи пристроїв або програм, страйк, саботаж персоналу, використання потужних радіоперешкод на частотах пристроїв системи, тощо);
• впровадження агентів у число персоналу системи (в тому числі, в адміністративну групу, відповідальну за безпеку);
• вербування (підкуп, шантаж, тощо) персоналу або окремих користувачів, які мають певні повноваження;
• застосування підслуховуючих пристроїв, дистанційної фото- і відеозйомки з метою викрадення важливої інформації;
• перехоплення електромагнітних, акустичних та інших випромінювань пристроїв і ліній зв'язку, а також наведення потужних випромінювань на допоміжні технічні засоби, які не беруть безпосередньої участі в обробці інформації (телефонні лінії, мережі живлення, опалення, тощо);
• викрадення носіїв інформації (магнітних дисків, стрічок, мікросхем пам'яті, запам'ятовуючих пристроїв і ПК);
• несанкціоноване копіювання носіїв інформації;
• викрадення виробничих відходів (роздруківок, записів, списаних носіїв інформації, тощо);
• зчитування залишкової інформації з оперативної пам'яті і з зовнішніх запам'ятовуючих пристроїв;
• незаконне отримання паролів та інших реквізитів розмежування доступу (агентурним шляхом, використовуючи недбалість користувачів, шляхом підбору, імітації інтерфейсу системи, тощо) з подальшим маскуванням під зареєстрованого користувача («маскарад»);
• несанкціоноване використання терміналів користувачів, що мають такі унікальні фізичні характеристики, як номер робочої станції в мережі, адресу в системі зв'язку, апаратний блок кодування, тощо;
• розкриття шифрів криптозахисту інформації;
• застосування спеціальних апаратних засобів, програмних закладок і вірусів (типу «троянський кінь» і «жучки»), тобто програм, які дозволяють подолати систему захисту, таємно і незаконно здійснювати доступ до системних ресурсів з метою реєстрації та передачі дезінформації або дезорганізації функціонування системи.

Для досягнення мети зловмисники найчастіше використовують сукупність перерахованих способів.

Система відеоспостереження

Камера відеоспостереження

Елементи технічних засобів охорони

Елементами технічного захисту об'єктів є:

• засоби виявлення;
• засоби управління доступом до об'єкту;
• засоби збору, обробки і відображення інформації від систем виявлення;
• засоби постового телефонного (радіо) зв'язку і тривожно-викличної сигналізації;
• технічні засоби спостереження;
• засоби розвідки;
• допоміжні засоби (система електроживлення технічних засобів охорони, кабельні мережі і комунікації, тощо);
• електризовані загородження.

На базі вищезазначених елементів будується наступні системи технічних засобів охорони:

Центральний пульт управління, що включає в себе:

• автоматизовані робочі місця операторів, адміністраторів систем (комплексу), постів охорони та служби безпеки;
• засоби збору, обробки та відображення інформації — комп'ютери, керуючі панелі, сервери, пульти, консолі управління та інша апаратура.

Система охоронної і тривожної сигналізації, що включає в себе:

• засоби виявлення — сповіщувачі, датчики (сенсори);
• засоби тривожної сигналізації — кнопки, педалі, сповіщувачі;
• засоби збору, обробки та відображення інформації — контрольні панелі, концентратори, комп'ютери, розширювачі, світлові та звукові сповіщувачі, тощо.

Система пожежної сигналізації, що включає в себе:

• засоби виявлення — пожежні сповіщувачі (теплові, димові, світлові, газові, температурні, тощо;
• засоби збору, обробки та відображення інформації — контрольні панелі, концентратори, комп'ютери, розширювачі, світлові та звукові сповіщувачі, тощо.

Система охоронного телебачення, що включає в себе:

• камери відеоспостереження;
• пульти управління;
• пристрої обробки і збереження відеоінформації;

Система контролю і управління доступом, що включає в себе:

• приймальні пристрої доступу — ідентифікатори особистості, зчитувачі, кодонаборні пристрої, пульти, панелі і консолі управління, тощо;
• виконавчі пристрої доступу — електромеханічні, електромагнітні і механічні кодові замки, автоматичні турнікети та шлагбауми, тощо;
• засоби виявлення різного типу — металодетектори, виявителі вибухових речовин і радіаційних матеріалів, тощо;
• засоби збору, обробки та відображення інформації — контрольні панелі, концентратори, комп'ютери, розширювачі, світлові та звукові сповіщувачі, тощо.

Система безперебійного і резервного електроживлення, що включає в себе:

• джерела безперебійного електроживлення;
• генератори бензинові, дизельні;
• випрямлячі і блоки живлення;
• акумулятори.

Система оперативного і постового зв'язку, що включає в себе:

• засоби проводового службового зв'язку;
• засоби гучномовного службового зв'язку;
• засоби реєстрації службових переговорів;
• засоби радіозв'язку охорони.

Система оповіщення та управління евакуацією, що включає в себе:

• засоби оповіщення — сирени, гучномовці, світлові табло і покажчики, тощо;
• засоби контролю і управління зонами оповіщення та аварійної автоматикою — підсилювачі, комутатори, магнітофони, мікрофони, тощо.

Вимоги до технічних засобів охорони

Технічні засоби охорони повинні надійно спрацьовувати при будь-яких обставинах, що можуть виникнути на об'єкті. Погодні умови, температура повітря, рельєф місцевості, перепади напруги — це параметри, які можуть впливати на надійність роботи технічних засобів охорони.

Тобто надійність роботи технічних засобів охорони визначається:

• високою стійкістю технічних засобів охорони до перешкод;
• забезпеченням виявлення зловмисника в умовах, які оговорюються в технічній документації.

Технічні засоби охорони повинні забезпечувати:

• своєчасну сигналізацію про спробу проникнення на об'єкт, що охороняється, а також сигналізацію про несанкціонований доступ до елементів технічних засобів охорони;
• автоматизований збір, обробку, відображення, документування інформації, контроль та діагностику елементів системи охорони;
• автоматичне управління комплексами технічних засобів охорони і їх функціональними елементами, передачу сигналів стану і контролю технічних засобів;
• санкціонований доступ на об'єкти, що охороняються, з документуванням і накопичуванням даних про доступ на об'єкти;
• стійке функціонування даних про доступ на об'єкти;
• можливість програмування режимів і алгоритмів роботи;
• стійкість системи до кліматичних та погодних умов;
• побудова за блочно-модульним принципом із можливістю утворення базового комплексу і гнучких архітектур, що забезпечують можливість проведення їх поетапної модернізації і нарощування системи охорони;
• безпеку експлуатації та електромагнітну сумісність з іншими системами;
• зняття з охорони об'єктів повинне робитися за допомогою введення спеціального коду на клавіатурі пульта управління сигналізацією;
• гарантія на охоронну систем повинна складати 18 місяців з моменту підписання акту виконаних робіт.

Система енергоживлення технічних засобів охорони повинна забезпечувати:

• безперервне електроживлення усіх елементів технічних засобів охорони;
• автоматичний перехід від основного до резервного джерела живлення з забезпеченням необхідного рівня охорони протягом 12 годин;
• захист від мережевих, комунікаційних і електромагнітних та інших перешкод;
• захист від несанкціонованого доступу до органів управління джерелами електроживлення.

Примітки

1. What is Remote Guarding?. Elite Interactive Solutions. Процитовано 26 червня 2018.

Посилання

• Наказ від 06.11.2015 р. № 191 «Про затвердження Положення про Державну установу „Служба судової охорони“»
• від 12.03.2012 р. № 131 «Про затвердження Положення про сторожову охорону та Інструкції з організації та несення служби сторожовою охороною»
• Закон від 22.03.2012 р. № 4616-VI «Про охоронну діяльність»
• Система охорони об’єкта /Словник професійної термінології для майбутніх фахівців Національної гвардії України. - с.59-60