У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Терещенко Оле сь Володи мирович Тере щенко 9 січня 1975 Донецьк 12 бер

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Терещенко.

Оле́сь Володи́мирович Тере́щенко (9 січня 1975, Донецьк — 12 березня 2018, Київ) — колишній ведучий на Першому національному телеканалі, Заслужений журналіст України.

Терещенко Олесь Володимирович

Народився	9 січня 1975(1975-01-09) Донецьк, СРСР
Помер	12 березня 2018(2018-03-12) (43 роки) Київ, Україна рак підшлункової залози
Поховання	Берковецьке кладовище
Національність	Україна
Громадянство	Україна
Діяльність	телеведучий
Alma mater	Інститут журналістики КНУ імені Тараса Шевченка (1996)
Провідні ролі	Ведучий Першого національного ТК

Нагороди та премії
Заслужений журналіст України Почесна грамота Кабінету Міністрів України

Життєпис

Олесь Терещенко в ефірі Першого Національного

З 1981 по 1991 рік навчався у СШ № 9 Донецька.

Батько Олеся, Володимир Терещенко, був журналістом, працював кореспондентом УТ на Донеччині. Олесь із братом записували свої перші гумористичні програми на батьківський професійний магнітофон. Ще учнем відвідував школу журналістики Донецького університету. В останньому класі їздив із батьком на зйомки.

З 1991 по 1996 рік навчався на Київського національного університету ім. Шевченка.

Творчий шлях

У 1997 році створив Телевізійну службу новин на телеканалі у складі нової команди «Післямови». У 1998 році провів перший випуск новин, тоді знімальна група залила студійні декорації шампанським, вітаючи колегу з дебютом. Був ведучим ефірів і керував міжнародним відділом новин, вів репортажі з багатьох країн світу. Знімав документальні фільми для «ТСН-особливий погляд», вів спеціальні проєкти часто у прямому ефірі.

Після Помаранчевої революції почав керувати тижневим випуском «ТСН. Підсумки».

У 2004 році разом із Андрієм Тичиною відмовився вести передвиборчий марафон на 1+1, який мав за мету просування Януковича. Співведучим Терещенка мав стати В'ячеслав Піховшек. Це було спільне рішення редакції каналу, який не погодився з політикою Володимира Оселедчика. До відмови вести марафон також приєднались ведучі Людмила Добровольська та Алла Мазур.

У 2008 році через зміну власника і редакційної політики «1+1» пішов з посади ведучого основного випуску «ТСН». У 2009—2010 роках почав працювати на Першому національному телеканалі, де вів головні випуски новин. У 2010 році став ведучим ток-шоу «Про головне», яке досі є у ефірі на UA: Першому. У 2018 році планував створити новий проєкт на Суспільному телебаченні.

Важке онкологічне захворювання

2 серпня 2017 року журналіст звернувся до широкої громадськості України з проханням про допомогу на лікування важкого онкологічного захворювання. Завдяки небайдужим людям було зібрано певну суму для лікування Олеся в Ізраїлі.

Смерть

Влітку 2017 року Олесь повідомив у соцмережах, що хворий, довгий час боровся з недугом. Помер 12 березня 2018 року в Києві після важкого онкологічного захворювання. 14 березня Олеся було відспівано у Свято-Троїцькому монастирі (УПЦ). Похований на Берковецькому кладовищі.

Зовнішні зображення
	Його знали мільйони телеглядачів України
	Премія «Журналіст року» з рук першого Президента України
	З колегами по журналістській діяльності
	Новорічний репортаж з Софійської площі столиці

Відзнаки

2005 — премія «Людина року»
2005 — Заслужений журналіст України.
2005 — премія Телетріумф у номінації «За значний внесок у розвиток українського телебачення».
2010 — Почесна грамота Кабінету Міністрів України.

Примітки

. Архів оригіналу за 13 березня 2018. Процитовано 13 березня 2018.
. 1tv.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 31 жовтня 2016. Процитовано 14 березня 2018.
. 24 Канал. Архів оригіналу за 12 грудня 2018. Процитовано 14 березня 2018.
. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 15 березня 2018. Процитовано 14 березня 2018.
. Архів оригіналу за 3 серпня 2017. Процитовано 3 серпня 2017.
. Архів оригіналу за 03.08.2017. Процитовано 03.08.2017.
. Архів оригіналу за 3 серпня 2017. Процитовано 3 серпня 2017.
. Архів оригіналу за 13 березня 2018. Процитовано 13 березня 2018.

Джерела

Обличчя каналу. Олесь Терещенко // Сайт Першого національного [ 31 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
На інформаційному сайті Верховної Ради [ 31 жовтня 2016 у Wayback Machine.]

Посилання

Інтерв'ю газеті «Хрещатик» [ 31 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
Новорічне привітання Олеся Терещенка/відео/ [ 1 березня 2022 у Wayback Machine.]
Урядові нагороди — працівникам телерадіомовлення [ 30 жовтня 2016 у Wayback Machine.]

[1] . Архів оригіналу за 13 березня 2018. Процитовано 13 березня 2018.

[2] . 1tv.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 31 жовтня 2016. Процитовано 14 березня 2018.

[3] . 24 Канал. Архів оригіналу за 12 грудня 2018. Процитовано 14 березня 2018.

[4] . Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 15 березня 2018. Процитовано 14 березня 2018.

[5] . Архів оригіналу за 3 серпня 2017. Процитовано 3 серпня 2017.

[6] . Архів оригіналу за 03.08.2017. Процитовано 03.08.2017.

[7] . Архів оригіналу за 3 серпня 2017. Процитовано 3 серпня 2017.

[8] . Архів оригіналу за 13 березня 2018. Процитовано 13 березня 2018.