Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Теорія партисипаторної (від англ. participate — брати участь), учасницької демократії — найнаближеніша до уявлень про демократію як владу народу, що здійснюється ним безпосередньо, яка отримала широке розповсюдження в 60-70-ті рр. XX ст. (під впливом критики репрезентативної демократії), виходить з трактовки демократії як універсального принципу організації всіх галузей суспільного життя (економічна, соціальна, виробнича, партійна демократія). Інтегральною характеристикою даної теорії виступає широка суспільна , що являє собою свідому, активну політичну участь громадян у формуванні, виробленні та реалізації політичних та інших життєво важливих рішень.
Але не кожний прояв політичної участі громадян відповідає вимогам теорії партисипаторної демократії. До партисипації не відносяться, наприклад, мобілізовані форми участі громадян у політиці (за класифікацією С. Хантінгтона: вимушена участь в політичних діях під тиском держави, дією страху, підкупу, боргу та інших неполітичних стимулів, характерних для традиційних суспільств, авторитарних і тоталітарних політичних режимів).
В основі теорії — переконання про здатність громадян не лише брати участь у виборах, референдумах, плебісцитах, а й безпосередньо у політичному процесі — у підготовці, прийнятті та впровадженні владних рішень. Партисипаторна теорія демократії виходить з того, що людина — істота раціональна, здатна свідомо приймати розумні рішення. Прихильники демократії участі вважають, що ірраціональність і пасивність людей в політичній сфері — це результат їх не достатньої освіти і відсутності рівних можливостей для участі в політиці. Тому суспільству належить створити всі умови для активної політичної соціалізації кожного індивіда.
Етимологія терміну
Теорія партисипаторної демократії (демократії участі) спирається на реформістські концепції неолібералів і соціал-демократів. Залишаючись на позиціях схильності до інститутів і цінностей ліберально-демократичної моделі суспільства, прихильники теорії демократії участі негативно ставляться до теорій плюралістичної і елітарної демократії. Завдання, яке вони ставлять до партисипаторної демократії, — досягти дієвішої свободи і рівності, ніж це є в дійсності та ніж це записано в інших ліберально-демократичних концепціях. Відкидаючи погляди про нездатність мас до конструктивних політичних дій, прихильники демократії участі ведуть активний пошук каналів ефективного залучення громадян до процесу прийняття політичних рішень.
Суттю даної теорії є повернення до класичних ідеалів демократії, що передбачає активну участь громадян в обговоренні та прийнятті рішень з головних питань суспільного життя. Теорія розглядає демократію як універсальний принцип організації всіх областей державного життя і суспільних відносин, який повинен поширюватися не тільки на політичне життя суспільства і процедуру формування влади, а й на відносини в економіці, системі освіти і сім'ї. Теорія стверджує, що не існує областей, які були б ізольовані від політики, тому всі вони знаходяться у сфері демократичного політичного процесу.
Ідеологи та фундатори теорії
, , , , , , Дж. Вольф, С. Ліпсет, Аренд Лейпхарт, О. Ейхельман, К. Макферсон, , П. та ін.
Принцип(и) обґрунтування теорії партисипаторної демократії
Рівного права на свободу та саморозвиток можна досягти лише в «учасницькому суспільстві», яке виховує почуття політичної дієвості, вчить інтересу до спільних проблем та допомагає становленню обізнаного громадянства, здатного проявляти постійну зацікавленість у процесі врядування.
Ключові риси
- пряма участь громадян у регулюванні ключових інститутів суспільства, включаючи власну роботу, та місцеву громаду;
- реорганізація партійної системи у такий спосіб, що партійні посадові особи безпосередньо відповідальні перед членами;
- діяльність «учасницьких партій» у парламентській або конгресовій структурі;
- підтримка відкритої інституційної системи для забезпечення можливості експериментування з політичними формами.
Загальні умови
- пряме збагачення бідної ресурсної бази багатьох соціальних груп шляхом перерозподілу матеріальних ресурсів;
- (викорінення, якщо можливо) непідконтрольної влади у публічному і приватному житті;
- відкрита інформаційна система для забезпечення виважених рішень;
- перегляд принципу догляду за дітьми у такий спосіб, щоб жінки, так само як і чоловіки, мали можливість брати участь у громадському житті.
Демократія участі (партисипаторна) є змішаною формою — поєднанням прямої і представницької демократії — організованою як «пірамідальна система» із прямою демократією в основі і демократією делегатів на кожному наступному рівні, починаючи з основи. На низовому рівні — у трудовому колективі, закладі освіти, за місцем проживання, низових ланках управління, — має застосовуватися пряме народовладдя, тобто участь усіх громадян у прийнятті рішень (загальна влада), а на вищому рівні об'єднання делегати повинні виступати в ролі посередників при формуванні загальної волі (принцип представництва). За таких умов відбуватиметься подолання політичного відчуження громадян, розвиток їх громадської активності, забезпечення ефективного контролю за політичними інститутами та посадовими особами. Лідер є покликаним обслуговувати інтереси членів організації, яка його висунула, і знаходитися під жорстким контролем із боку громадськості. Оцінка лідера залежить від досягнення суспільством кінцевого результату за його допомогою.
Участь громадян у політичному процесі
Широке залучення освічених громадян до політичного процесу, децентралізація і контроль за прийняттям найважливіших рішень, на думку авторів цієї теорії, має поліпшити перспективу досягнення дійсної свободи і рівності, розширити інтелектуальний потенціал для прийняття рішень, підвищити стабільність політичної системи, ефективність управління, контроль за посадовими особами. Істотною є вимога, запропонована прихильниками даної теорії, до обранців народу в представницьких органах: вони повинні виражати не лише власну думку з тих чи інших питань державної політики, але й керуватися думкою своїх виборців.
Участь виконує дві функції:
- захищає громадян від нав'язаних зверху рішень;
- є механізмом самовдосконалення людини.
Найважливішою умовою демократичної участі є соціальна рівність: принцип участі повинен ставитися і до недержавних суспільних інститутів, де люди прямо висловлюють свою волю, в першу чергу до трудових колективів. Свобода, рівне право на саморозвиток можуть бути досягнуті тільки в , яке удосконалює почуття політичної ефективності та сприяє прояву турботи про колективні вимоги. У такому суспільстві громадяни добре поінформовані, зацікавлені у своїй високій активності у суспільному житті. Державне управління повинне допускати участь громадян не тільки у всенародних виборах влади, референдумах, зборах, але і безпосередньо в процесі прийняття рішень, а також у контролі над їх виконанням. Теоретики партисипації ставлять своєю метою всебічну демократизацію всіх сфер суспільного життя, самореалізацію особистості, соціальну емансипацію. На думку прихильників цієї форми демократії, такий підхід забезпечує максимальне врахування інтересів народу при прийнятті рішень, збільшує його активність у суспільному та державному житті, міцно легітимізує владу в очах народу, виключає його відчуження від державного управління.
• Участь громадян, на думку Дж. Ф. Ціммермана, має бути постійною й розпочинатися на стадії планування нової програми (чи проекту), і тривати після її запровадження, щоб забезпечити ефективність даної програми (чи проекту), «всі громадяни повинні якомога більшою мірою мати рівні можливості для участі, слід забезпечити їм змогу висловитися, надати їм повну інформацію, доступ до засобів масової інформації тощо.»
• Демократію, яка не відповідає вимогам забезпечення широкої та постійної участі простих громадян в політичному управлінні, Б. Барбер називає «крихкою» (thin democracy), антиподом якої є «сильна» (strong democracy).
Перевагою теорії партисипаторної демократії є високий рівень інтелектуальної обґрунтованості рішень за рахунок широкої участі мас у процесі їх прийняття. Цей фактор у загальному випадку сприяє ефективності державного управління, оптимізації пошуку рішень і підвищує стабільність системи державної влади, служить засобом контролю над діяльністю державних чиновників, сприяє припиненню зловживань владою, зменшує ступінь відриву депутатів від виборців і бюрократизації чиновницького апарату.
Недоліки теорії партисипаторної демократії
Партисипаторна демократія обмежує права і свободи особистості в області приватного життя і в підприємництві. Автори цієї теорії переоцінюють можливість залучення більшості громадян до участі в політиці без примусу, тобто без порушення їх свободи, адже відомо, що основна маса населення добровільно не бажає займатися політикою. Політика не може бути сенсом життя всіх людей, універсальним способом організації не тільки суспільних, але і особистих відносин, приватного життя. Така участь передбачає відволікання їх від основної професійної діяльності, так само як і від інших соціальних аспектів життя, в тому числі, сімейного.
У порівнянні з іншими формами демократії, цей варіант схильний до емоційної неврівноваженості, допускає проникнення некомпетентних рішень, створює передумови до безвідповідальності, оскільки рішення приймає широке коло осіб. Критики цієї теорії небезпідставно вважають, що ухвалення важливих рішень широким колом нефахівців, які не несуть за ці рішення відповідальності, неминуче призведе до зниження їх якісного рівня та рівня інституційної відповідальності посадових осіб.
На думку деяких дослідників, недоліки даної теорії пов'язані також «з неможливістю встановлення ефективних і постійно діючих інститутів прямої демократії, як в силу просторово-часових параметрів, так і суб'єктно-об'єктних відносин». Пряма демократія далеко не у всіх випадках є ефективним шляхом прийняття рішень не тільки на загальнонаціональному, а й на локальному рівні. Тому ймовірність постійного і успішного функціонування партисипаторної демократії в рамках нації-держави навіть у невеликих за масштабами державах є дуже низькою. Винятки можуть становити лише загальнонаціональні референдуми з найбільш фундаментальних проблем, пов'язаних з питаннями державного устрою.
Інший недолік, який відзначається критиками теорії партисипаторної демократії, полягає в тому, що вона, фактично абсолютизуючи ідею загального інтересу, становить загрозу тиранії більшості. При практичній реалізації багатьох положень теорії прямої демократії залишаються відкритими проблеми автономії особистості, свободи індивідуальності, а також проблеми добровільності участі або неучасті в політичному процесі.
Див. також
́Примітки
- Моделі демократії, ДЕВІД ГЕЛД (Проценко О. (упоряд.) Демократія: Антологія., Смолоскип, Київ, 2005,ст.173)
- Учасницька демократія: відродження популізму, ДЖОЗЕФ Ф. ЦІММЕРМАН (Проценко О. (упоряд.) Демократія: Антологія., Смолоскип, Київ, 2005, ст.254)
- Сильна демократія: політика учасницького типу, БЕНДЖАМЕН БАРБЕР (Проценко О. (упоряд.) Демократія: Антологія., Смолоскип, Київ, 2005, ст.258)
- Особливості участі громадян в концептуальних моделях демократії / Валерій Бортников // Політичний менеджмент: наук. журнал / голов. ред. Ю. Ж. Шайгородський. — 2007. — № 3. — С. 38-50
Джерела
- Проценко О. (упоряд.) Демократія: Антологія., Смолоскип, Київ, 2005.
- Бегунов Ю. К., Лукашев А. В., Пониделко А. В. 13 теорий демократии, Издательский Дом «Бизнес Пресса», Санкт — Петербург, 2002.
- Даль Р. О демократии, Аспект Пресс, 2000.
- Скакун О. Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. — Харків: Консум, 2001. — 656 с. (Переклад з російської — Буракоеський С. О.).
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Teoriya partisipatornoyi vid angl participate brati uchast uchasnickoyi demokratiyi najnablizhenisha do uyavlen pro demokratiyu yak vladu narodu sho zdijsnyuyetsya nim bezposeredno yaka otrimala shiroke rozpovsyudzhennya v 60 70 ti rr XX st pid vplivom kritiki reprezentativnoyi demokratiyi vihodit z traktovki demokratiyi yak universalnogo principu organizaciyi vsih galuzej suspilnogo zhittya ekonomichna socialna virobnicha partijna demokratiya Integralnoyu harakteristikoyu danoyi teoriyi vistupaye shiroka suspilna sho yavlyaye soboyu svidomu aktivnu politichnu uchast gromadyan u formuvanni viroblenni ta realizaciyi politichnih ta inshih zhittyevo vazhlivih rishen Ale ne kozhnij proyav politichnoyi uchasti gromadyan vidpovidaye vimogam teoriyi partisipatornoyi demokratiyi Do partisipaciyi ne vidnosyatsya napriklad mobilizovani formi uchasti gromadyan u politici za klasifikaciyeyu S Hantingtona vimushena uchast v politichnih diyah pid tiskom derzhavi diyeyu strahu pidkupu borgu ta inshih nepolitichnih stimuliv harakternih dlya tradicijnih suspilstv avtoritarnih i totalitarnih politichnih rezhimiv V osnovi teoriyi perekonannya pro zdatnist gromadyan ne lishe brati uchast u viborah referendumah plebiscitah a j bezposeredno u politichnomu procesi u pidgotovci prijnyatti ta vprovadzhenni vladnih rishen Partisipatorna teoriya demokratiyi vihodit z togo sho lyudina istota racionalna zdatna svidomo prijmati rozumni rishennya Prihilniki demokratiyi uchasti vvazhayut sho irracionalnist i pasivnist lyudej v politichnij sferi ce rezultat yih ne dostatnoyi osviti i vidsutnosti rivnih mozhlivostej dlya uchasti v politici Tomu suspilstvu nalezhit stvoriti vsi umovi dlya aktivnoyi politichnoyi socializaciyi kozhnogo individa Etimologiya terminuTeoriya partisipatornoyi demokratiyi demokratiyi uchasti spirayetsya na reformistski koncepciyi neoliberaliv i social demokrativ Zalishayuchis na poziciyah shilnosti do institutiv i cinnostej liberalno demokratichnoyi modeli suspilstva prihilniki teoriyi demokratiyi uchasti negativno stavlyatsya do teorij plyuralistichnoyi i elitarnoyi demokratiyi Zavdannya yake voni stavlyat do partisipatornoyi demokratiyi dosyagti diyevishoyi svobodi i rivnosti nizh ce ye v dijsnosti ta nizh ce zapisano v inshih liberalno demokratichnih koncepciyah Vidkidayuchi poglyadi pro nezdatnist mas do konstruktivnih politichnih dij prihilniki demokratiyi uchasti vedut aktivnij poshuk kanaliv efektivnogo zaluchennya gromadyan do procesu prijnyattya politichnih rishen Suttyu danoyi teoriyi ye povernennya do klasichnih idealiv demokratiyi sho peredbachaye aktivnu uchast gromadyan v obgovorenni ta prijnyatti rishen z golovnih pitan suspilnogo zhittya Teoriya rozglyadaye demokratiyu yak universalnij princip organizaciyi vsih oblastej derzhavnogo zhittya i suspilnih vidnosin yakij povinen poshiryuvatisya ne tilki na politichne zhittya suspilstva i proceduru formuvannya vladi a j na vidnosini v ekonomici sistemi osviti i sim yi Teoriya stverdzhuye sho ne isnuye oblastej yaki buli b izolovani vid politiki tomu vsi voni znahodyatsya u sferi demokratichnogo politichnogo procesu Ideologi ta fundatori teoriyi Dzh Volf S Lipset Arend Lejphart O Ejhelman K Makferson P ta in Princip i obgruntuvannya teoriyi partisipatornoyi demokratiyiRivnogo prava na svobodu ta samorozvitok mozhna dosyagti lishe v uchasnickomu suspilstvi yake vihovuye pochuttya politichnoyi diyevosti vchit interesu do spilnih problem ta dopomagaye stanovlennyu obiznanogo gromadyanstva zdatnogo proyavlyati postijnu zacikavlenist u procesi vryaduvannya Klyuchovi risipryama uchast gromadyan u regulyuvanni klyuchovih institutiv suspilstva vklyuchayuchi vlasnu robotu ta miscevu gromadu reorganizaciya partijnoyi sistemi u takij sposib sho partijni posadovi osobi bezposeredno vidpovidalni pered chlenami diyalnist uchasnickih partij u parlamentskij abo kongresovij strukturi pidtrimka vidkritoyi institucijnoyi sistemi dlya zabezpechennya mozhlivosti eksperimentuvannya z politichnimi formami Zagalni umovipryame zbagachennya bidnoyi resursnoyi bazi bagatoh socialnih grup shlyahom pererozpodilu materialnih resursiv vikorinennya yaksho mozhlivo nepidkontrolnoyi vladi u publichnomu i privatnomu zhitti vidkrita informacijna sistema dlya zabezpechennya vivazhenih rishen pereglyad principu doglyadu za ditmi u takij sposib shob zhinki tak samo yak i choloviki mali mozhlivist brati uchast u gromadskomu zhitti Demokratiya uchasti partisipatorna ye zmishanoyu formoyu poyednannyam pryamoyi i predstavnickoyi demokratiyi organizovanoyu yak piramidalna sistema iz pryamoyu demokratiyeyu v osnovi i demokratiyeyu delegativ na kozhnomu nastupnomu rivni pochinayuchi z osnovi Na nizovomu rivni u trudovomu kolektivi zakladi osviti za miscem prozhivannya nizovih lankah upravlinnya maye zastosovuvatisya pryame narodovladdya tobto uchast usih gromadyan u prijnyatti rishen zagalna vlada a na vishomu rivni ob yednannya delegati povinni vistupati v roli poserednikiv pri formuvanni zagalnoyi voli princip predstavnictva Za takih umov vidbuvatimetsya podolannya politichnogo vidchuzhennya gromadyan rozvitok yih gromadskoyi aktivnosti zabezpechennya efektivnogo kontrolyu za politichnimi institutami ta posadovimi osobami Lider ye poklikanim obslugovuvati interesi chleniv organizaciyi yaka jogo visunula i znahoditisya pid zhorstkim kontrolem iz boku gromadskosti Ocinka lidera zalezhit vid dosyagnennya suspilstvom kincevogo rezultatu za jogo dopomogoyu Uchast gromadyan u politichnomu procesiShiroke zaluchennya osvichenih gromadyan do politichnogo procesu decentralizaciya i kontrol za prijnyattyam najvazhlivishih rishen na dumku avtoriv ciyeyi teoriyi maye polipshiti perspektivu dosyagnennya dijsnoyi svobodi i rivnosti rozshiriti intelektualnij potencial dlya prijnyattya rishen pidvishiti stabilnist politichnoyi sistemi efektivnist upravlinnya kontrol za posadovimi osobami Istotnoyu ye vimoga zaproponovana prihilnikami danoyi teoriyi do obranciv narodu v predstavnickih organah voni povinni virazhati ne lishe vlasnu dumku z tih chi inshih pitan derzhavnoyi politiki ale j keruvatisya dumkoyu svoyih viborciv Uchast vikonuye dvi funkciyi zahishaye gromadyan vid nav yazanih zverhu rishen ye mehanizmom samovdoskonalennya lyudini Najvazhlivishoyu umovoyu demokratichnoyi uchasti ye socialna rivnist princip uchasti povinen stavitisya i do nederzhavnih suspilnih institutiv de lyudi pryamo vislovlyuyut svoyu volyu v pershu chergu do trudovih kolektiviv Svoboda rivne pravo na samorozvitok mozhut buti dosyagnuti tilki v yake udoskonalyuye pochuttya politichnoyi efektivnosti ta spriyaye proyavu turboti pro kolektivni vimogi U takomu suspilstvi gromadyani dobre poinformovani zacikavleni u svoyij visokij aktivnosti u suspilnomu zhitti Derzhavne upravlinnya povinne dopuskati uchast gromadyan ne tilki u vsenarodnih viborah vladi referendumah zborah ale i bezposeredno v procesi prijnyattya rishen a takozh u kontroli nad yih vikonannyam Teoretiki partisipaciyi stavlyat svoyeyu metoyu vsebichnu demokratizaciyu vsih sfer suspilnogo zhittya samorealizaciyu osobistosti socialnu emansipaciyu Na dumku prihilnikiv ciyeyi formi demokratiyi takij pidhid zabezpechuye maksimalne vrahuvannya interesiv narodu pri prijnyatti rishen zbilshuye jogo aktivnist u suspilnomu ta derzhavnomu zhitti micno legitimizuye vladu v ochah narodu viklyuchaye jogo vidchuzhennya vid derzhavnogo upravlinnya Uchast gromadyan na dumku Dzh F Cimmermana maye buti postijnoyu j rozpochinatisya na stadiyi planuvannya novoyi programi chi proektu i trivati pislya yiyi zaprovadzhennya shob zabezpechiti efektivnist danoyi programi chi proektu vsi gromadyani povinni yakomoga bilshoyu miroyu mati rivni mozhlivosti dlya uchasti slid zabezpechiti yim zmogu vislovitisya nadati yim povnu informaciyu dostup do zasobiv masovoyi informaciyi tosho Demokratiyu yaka ne vidpovidaye vimogam zabezpechennya shirokoyi ta postijnoyi uchasti prostih gromadyan v politichnomu upravlinni B Barber nazivaye krihkoyu thin democracy antipodom yakoyi ye silna strong democracy Perevagoyu teoriyi partisipatornoyi demokratiyi ye visokij riven intelektualnoyi obgruntovanosti rishen za rahunok shirokoyi uchasti mas u procesi yih prijnyattya Cej faktor u zagalnomu vipadku spriyaye efektivnosti derzhavnogo upravlinnya optimizaciyi poshuku rishen i pidvishuye stabilnist sistemi derzhavnoyi vladi sluzhit zasobom kontrolyu nad diyalnistyu derzhavnih chinovnikiv spriyaye pripinennyu zlovzhivan vladoyu zmenshuye stupin vidrivu deputativ vid viborciv i byurokratizaciyi chinovnickogo aparatu Nedoliki teoriyi partisipatornoyi demokratiyiPartisipatorna demokratiya obmezhuye prava i svobodi osobistosti v oblasti privatnogo zhittya i v pidpriyemnictvi Avtori ciyeyi teoriyi pereocinyuyut mozhlivist zaluchennya bilshosti gromadyan do uchasti v politici bez primusu tobto bez porushennya yih svobodi adzhe vidomo sho osnovna masa naselennya dobrovilno ne bazhaye zajmatisya politikoyu Politika ne mozhe buti sensom zhittya vsih lyudej universalnim sposobom organizaciyi ne tilki suspilnih ale i osobistih vidnosin privatnogo zhittya Taka uchast peredbachaye vidvolikannya yih vid osnovnoyi profesijnoyi diyalnosti tak samo yak i vid inshih socialnih aspektiv zhittya v tomu chisli simejnogo U porivnyanni z inshimi formami demokratiyi cej variant shilnij do emocijnoyi nevrivnovazhenosti dopuskaye proniknennya nekompetentnih rishen stvoryuye peredumovi do bezvidpovidalnosti oskilki rishennya prijmaye shiroke kolo osib Kritiki ciyeyi teoriyi nebezpidstavno vvazhayut sho uhvalennya vazhlivih rishen shirokim kolom nefahivciv yaki ne nesut za ci rishennya vidpovidalnosti neminuche prizvede do znizhennya yih yakisnogo rivnya ta rivnya institucijnoyi vidpovidalnosti posadovih osib Na dumku deyakih doslidnikiv nedoliki danoyi teoriyi pov yazani takozh z nemozhlivistyu vstanovlennya efektivnih i postijno diyuchih institutiv pryamoyi demokratiyi yak v silu prostorovo chasovih parametriv tak i sub yektno ob yektnih vidnosin Pryama demokratiya daleko ne u vsih vipadkah ye efektivnim shlyahom prijnyattya rishen ne tilki na zagalnonacionalnomu a j na lokalnomu rivni Tomu jmovirnist postijnogo i uspishnogo funkcionuvannya partisipatornoyi demokratiyi v ramkah naciyi derzhavi navit u nevelikih za masshtabami derzhavah ye duzhe nizkoyu Vinyatki mozhut stanoviti lishe zagalnonacionalni referendumi z najbilsh fundamentalnih problem pov yazanih z pitannyami derzhavnogo ustroyu Inshij nedolik yakij vidznachayetsya kritikami teoriyi partisipatornoyi demokratiyi polyagaye v tomu sho vona faktichno absolyutizuyuchi ideyu zagalnogo interesu stanovit zagrozu tiraniyi bilshosti Pri praktichnij realizaciyi bagatoh polozhen teoriyi pryamoyi demokratiyi zalishayutsya vidkritimi problemi avtonomiyi osobistosti svobodi individualnosti a takozh problemi dobrovilnosti uchasti abo neuchasti v politichnomu procesi Div takozhdemokratiya plebiscit Participatornij byudzhet PrimitkiModeli demokratiyi DEVID GELD Procenko O uporyad Demokratiya Antologiya Smoloskip Kiyiv 2005 st 173 Uchasnicka demokratiya vidrodzhennya populizmu DZhOZEF F CIMMERMAN Procenko O uporyad Demokratiya Antologiya Smoloskip Kiyiv 2005 st 254 Silna demokratiya politika uchasnickogo tipu BENDZhAMEN BARBER Procenko O uporyad Demokratiya Antologiya Smoloskip Kiyiv 2005 st 258 Osoblivosti uchasti gromadyan v konceptualnih modelyah demokratiyi Valerij Bortnikov Politichnij menedzhment nauk zhurnal golov red Yu Zh Shajgorodskij 2007 3 S 38 50DzherelaProcenko O uporyad Demokratiya Antologiya Smoloskip Kiyiv 2005 Begunov Yu K Lukashev A V Ponidelko A V 13 teorij demokratii Izdatelskij Dom Biznes Pressa Sankt Peterburg 2002 Dal R O demokratii Aspekt Press 2000 Skakun O F Teoriya derzhavi i prava Pidruchnik Per z ros Harkiv Konsum 2001 656 s Pereklad z rosijskoyi Burakoeskij S O