Тахт-е Солейман

Тахт-е Солейман (перс. تخت سلیمان‎) — пам'ятка археології сасанідського періоду, одна з найважливіших зороастрійських святинь, розташована на північному заході Ірану у регіоні Західний Азербайджан. Об'єкт внесений до списку світової спадщини ЮНЕСКО у 2003.

Тахт-е Солейман
Takht-e Soleyman
Світова спадщина
36°36′14″ пн. ш. 47°14′06″ сх. д. / 36.60389° пн. ш. 47.23500° сх. д. / 36.60389; 47.23500
Країна	Іран
Тип	Культурний
(Критерії)	i, ii, iii, iv, vi
Об'єкт №	1077
Регіон	Азія і Океанія
Зареєстровано:	2003 (27 сесія)
Тахт-е Солейман у Вікісховищі

Опис

Археологічний комплекс Тахт-е Солейман розташований у провінції Західний Азербайджан на плато на висоті близько 2000 м над рівнем моря навколо вулканічного озера за 30 км від міста .

Тахт-е Солейман являє собою рештки храмового комплексу, що складався з храму Вогню та храму, присвяченого богині води Анаїті, та палацу. Святилище було захищено фортифікаційними спорудами: стіною заввишки 13 м із 38-ма вежами; для доступу всередину комплексу слугували північна та південна брами.

Історія

Храмовий комплекс був збудований у VI столітті за правління Хосрова I. Матеріалом споруд слугувала цегла-сирець, однак пізніше усі будівлі були виконані у камені. Під час візантійсько-перської війни у 627 році комплекс було зруйновано візантійською армією, а храм Вогню розграбовано. За доби монгольського правління на території храмового комплексу було побудовано літній палац, що слугував резиденцією ільхана Абака-хана. Окрім того, за монгольської доби реконструювалися та розбудовувалися інші споруди, що сприяло розвитку місцевості — навколо комплексу утворилося велике поселення, яке втім занепало наприкінці XIV-початку XV століття.

Храмовий комплекс був шанований у середовищі християн та мусульман, які пов'язували зі святинею легенди про Соломона (Сулеймана), що відобразилося, зокрема, у сучасній назві об'єкту, а також про народження Ісуса Христа та Заратуштри. За час свого існування Тахт-е Сулейман змінив кілька назв. За епохи Сасанидів храмовий комплекс носив назву «Атур-Гушнасп» — вогонь коня. За монгольського панування у XIII—XIV столітті його називали «Сатурик», у ісламських хроніках він фігурує під назвою «Шиз». Сучасна назва «Тахт-е Солейман» у перекладі з перської означає «трон Соломана».

Для західного світу комплекс Тахт-е Сулейман було відкрито на початку XIX століття шотландським мандрівником . Перший графічний план пам'ятки був укладений британським археологом Генрі Роулінсоном, який помилково визначив комплекс столицею Мідії Екбатаною. 1937 року німецький археолог Еріх Шмідт зробив першу фотографію Тахт-е Солейман з висоти пташиного польоту. Останні масштабні дослідження комплексу відбувалися у 1970 році.

Примітки

1. * Назва в офіційному англомовному списку
2. 10 of the best ancient ruins … that you've probably never heard of [ 10 листопада 2016 у Wayback Machine.](англ.)
3. The Ancient Site of Takht-e Soleyman: Iran's Throne of King Solomon [ 10 листопада 2016 у Wayback Machine.](англ.)
4. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 10 лютого 2017. Процитовано 30 листопада 2016.
5. Huff, Dietrich. Recherches archéologiques à Takht-i Suleiman (Iran), centre religieux royal sassanide // Comptes rendus des séances de l'Académie des InsCRiptions et Belles-Lettres. — 1978. — Т. 122. — С. 774-789.(фр.)

Посилання

• Тахт-е Солейман на сайті ЮНЕСКО [ 2 січня 2011 у Wayback Machine.](англ.)
• Тахт-е Солейман на сайті Encyclopædia Britannica [ 10 листопада 2016 у Wayback Machine.](англ.)
• Тахт-е Солейман на сайті Encyclopædia Iranica [ 17 травня 2013 у Wayback Machine.](англ.)