Такеуті Сейхо (*竹内 栖鳳, 20 грудня 1864—23 серпня 1942) — японський художник першої половини XX століття.
Такеуті Сейхо | |
---|---|
яп. 竹内栖鳳 | |
Ім'я при народженні | Цунекіті |
Народився | 20 грудня 1864 Кіото |
Помер | 23 серпня 1942 Кіото ·пневмонія |
Країна | Японія[1] |
Національність | японець |
Діяльність | малярство |
Галузь | малярство і ніхонґа |
Alma mater | d |
Вчителі | Коно Байреі |
Відомі учні | Уемура Сьоен, d, d, d, d, d, d, d, d, d і d |
Знання мов | японська[2][3] |
Заклад | d |
Членство | Академія мистецтв Японії |
Напрямок | ніхонґа |
Magnum opus | d |
Посада | d |
Діти | 9 дітей |
Нагороди | |
|
Життєпис
Походив з родини, що з давен володіла рибною корчмою, що обслуговувала ремісників-ткачів з найближчого кварталу, і слуг з сусіднього замку. Народився 1864 році в Кіото, отримавши ім'я Цунекіті. Навчався у буддистському храмі, де зокрема вивчив китайську мову. З дитинства також полюбляв малювати, тому його віддали в учні до родича, який займався малюванням по тканинам. Після того, як Цунекіті перевершив вчителя він перейшов до школи художника Коно Байреі. 1881 року став учнем Цутіда Ейріна. У 1882 році дві його роботи отримали нагороди на конкурсі «Наікоку Кайга Кьосінкай» («Вітчизняний конкурс живопису»), одному з перших конкурсів з сучасного живопису в Японії, який став початком кар'єру Такеуті.
З 1883 року працював у Школі мистецтв префектури Кіото, отримавши перед тим титул майстра. Також змінив ім'я на Сейхо («Обитель фенікса»). У 1887 році за картину «Весна в занедбаному саду» отримав срібну нагороду на II виставці Японського товариства живопису. Того ж року одружився з представницею заможного роду, що дозволило Такеуті відкрити власну майстерню поруч з кормою батька. На час одруження у нього вже була пара незаконних (але визнаних) дітей, в шлюбі народилося ще сім, а потім ще й усиновив дітей улюбленого, але рано померлого учня.
1889 року отримав ще срібну нагороду за картину «Дванадцять місяців» на III виставці Японського товариства живопису. Того ж року призначається викладачем Муніципальної художньої школи в Кіото.
У 1900 році брав участь у Всесвітній виставці у Парижі. Потім деякий час мандрував Європою, де вивчав тамтешнє мистецтво. Загалом відвідав 20 міст, де вишукував зоосади або зоопарки, де малював звірів з натури.
Наприкінці того ж року повернувся до Японії. Тут змінив ієрогліф в написані свого імені, ставши зватися «Обитель заходу». Доволі швидко здобув надзвичайний успіх. У 1901 році він отримав першу премію за свою картину «Лев» на виставці Товариства Нового та Старого Мистецтва. 1902 року його картини «Осінь у старій столиці» на виставці «Інтен».
1907 року увійшов до журі конкурсу з живопису «Бунтен». Водночас сприяв розвитку ніхонга (японський живопис), створивши своєрідний Кіотський напрямок, що відрізнявся більш вільним стиль від Токійського. У 1909 році став професором в Муніципальному коледжі Кіото (попередника університету мистецтв міста Кіото). Водночас заснував власну приватну школу «Тікуйокай». Його учнями були , , і Уемура Сьоен.
У 1910 році отримав замовлення на розпис головних брат буддистського храму Хігасі Хонган-дзі. Він повинен був зобразити символи «Чистої землі», побожних праведників, чудових птахів, духів. Це був прекрасний привід помалювати оголену натуру (коли справа дійшла до летючих духів, натурниці навіть довелося повиснути на мотузках під стелею). Платив Сейхо натурниці дуже добре, але вона і соромився, і головне, страшно мерза (був зима, і жаровня від холоду не рятувала), так що скоро відпросилося на тиждень до Токіо, і більше Сейхо її не бачив. Художник найняв іншу дівчину, але та застудилася і померла. У Кіото поширилися чутки, що Сейхо краде у натурниць душі і вкладає їх в картини. Втім у борделі художники вдалося відшукати нову натурницю. Але й вона невдовзі померла від запалення легенів. Після цього Сейхо не мав змоги працювати, тому відмовився від замовлення.
У 1913 році був призначений імператорським живописцем. Того ж року розписував ширми до офіційної церемонії сходження на трон імператора Тайсьо. 1919 року митця було запрошено до Імператорської академії образотворчого мистецтва (Тейкоку Бідзуцуін). У 1920-х роках двічі їздив до Китаю.
1931 року брав участь в Прусській Академії мистецтв у Берліні. Після повернення до Японії того ж року через погіршення здоров'я перебрався до гарячих джерел у місті Югавара. Невдовзі все ж таки зробив розпис брами Хігасі Хоган-дзі, але в іншій манері, ніж намагався створити 20 років тому. У 1937 році Такеуті Сейхо отримав орден Культури.
Творчість
Загалом у доробку художника близько 5000 робіт різного характеру, серед них 40 великих розкладних ширм. У початковий період наслідував стилю школи Маруяма-Сідзо, створював роботи у жанрі укійо-е, згодом наслідував китайському живопису періоду династії Сун.
Після повернення з Європи Такеуті Сейхо створив унікальний стиль, поєднуючи реалістичні прийоми традиційної японської школи Маруяма і Сідзо з західними формами реалізму, запозиченими з техніки у Вільгельма Тернера і Жана-Батіста Коро. Згодом це стало одним з головних стилів сучасного ніхонга (сучасного японського живопису). Його улюбленими темами були тварини — найчастіше в забавних позах, зокрема мавпа на коні. Створював роботи з зображенням тигрів, левів (уперше побачив у Дрезденському зоопарку), слонів. Пізніше повернувся до більш традиційних японських мотивів і малював дрібних істот, таких як кішки й риби. Відомими роботами є пара ширм «Просвітницький дощ», «Мавпи і зайці в стайні» (усі — 1908 рік) «Гроза» (1909), «Початок картини» (1913 рік).
Він був також відомий своїми пейзажами, серед яких найвідомішою є серія «Дванадцять видів Фудзі». Малював численні натюрморти, побутові сценки.
- Гора Фудзі
-
-
- «Лев»
-
Джерела
- Hirota, Takashi. Takeuchi Seiho: Kindai Nihonga no genryu. Shibunkaku Shuppan
- Yukata Tazawa: Biographical dictionary of Japanese art. Kodansha International, Tokyo 1981, .
- Ozaki Masaaki e Matsubara Ryuichi (a cura di), Arte in Giappone 1868—1945, Milano, Electa, 2013, .
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Takeuchi Seihō |
- NMVW-collection website
- https://plus.si.cobiss.net/opac7/conor/277057123
- CONOR.Sl
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Takeuti Sejho 竹内 栖鳳 20 grudnya 1864 23 serpnya 1942 yaponskij hudozhnik pershoyi polovini XX stolittya Takeuti Sejhoyap 竹内栖鳳Im ya pri narodzhenni CunekitiNarodivsya 20 grudnya 1864 18641220 KiotoPomer 23 serpnya 1942 Kioto pnevmoniyaKrayina Yaponiya 1 Nacionalnist yaponecDiyalnist malyarstvoGaluz malyarstvo i nihongaAlma mater dVchiteli Kono BajreiVidomi uchni Uemura Soen d d d d d d d d d i dZnannya mov yaponska 2 3 Zaklad dChlenstvo Akademiya mistectv YaponiyiNapryamok nihongaMagnum opus dPosada dDiti 9 ditejNagorodi Mediafajli u VikishovishiZhittyepisPohodiv z rodini sho z daven volodila ribnoyu korchmoyu sho obslugovuvala remisnikiv tkachiv z najblizhchogo kvartalu i slug z susidnogo zamku Narodivsya 1864 roci v Kioto otrimavshi im ya Cunekiti Navchavsya u buddistskomu hrami de zokrema vivchiv kitajsku movu Z ditinstva takozh polyublyav malyuvati tomu jogo viddali v uchni do rodicha yakij zajmavsya malyuvannyam po tkaninam Pislya togo yak Cunekiti perevershiv vchitelya vin perejshov do shkoli hudozhnika Kono Bajrei 1881 roku stav uchnem Cutida Ejrina U 1882 roci dvi jogo roboti otrimali nagorodi na konkursi Naikoku Kajga Kosinkaj Vitchiznyanij konkurs zhivopisu odnomu z pershih konkursiv z suchasnogo zhivopisu v Yaponiyi yakij stav pochatkom kar yeru Takeuti Z 1883 roku pracyuvav u Shkoli mistectv prefekturi Kioto otrimavshi pered tim titul majstra Takozh zminiv im ya na Sejho Obitel feniksa U 1887 roci za kartinu Vesna v zanedbanomu sadu otrimav sribnu nagorodu na II vistavci Yaponskogo tovaristva zhivopisu Togo zh roku odruzhivsya z predstavniceyu zamozhnogo rodu sho dozvolilo Takeuti vidkriti vlasnu majsternyu poruch z kormoyu batka Na chas odruzhennya u nogo vzhe bula para nezakonnih ale viznanih ditej v shlyubi narodilosya she sim a potim she j usinoviv ditej ulyublenogo ale rano pomerlogo uchnya 1889 roku otrimav she sribnu nagorodu za kartinu Dvanadcyat misyaciv na III vistavci Yaponskogo tovaristva zhivopisu Togo zh roku priznachayetsya vikladachem Municipalnoyi hudozhnoyi shkoli v Kioto U 1900 roci brav uchast u Vsesvitnij vistavci u Parizhi Potim deyakij chas mandruvav Yevropoyu de vivchav tamteshnye mistectvo Zagalom vidvidav 20 mist de vishukuvav zoosadi abo zooparki de malyuvav zviriv z naturi Naprikinci togo zh roku povernuvsya do Yaponiyi Tut zminiv iyeroglif v napisani svogo imeni stavshi zvatisya Obitel zahodu Dovoli shvidko zdobuv nadzvichajnij uspih U 1901 roci vin otrimav pershu premiyu za svoyu kartinu Lev na vistavci Tovaristva Novogo ta Starogo Mistectva 1902 roku jogo kartini Osin u starij stolici na vistavci Inten 1907 roku uvijshov do zhuri konkursu z zhivopisu Bunten Vodnochas spriyav rozvitku nihonga yaponskij zhivopis stvorivshi svoyeridnij Kiotskij napryamok sho vidriznyavsya bilsh vilnim stil vid Tokijskogo U 1909 roci stav profesorom v Municipalnomu koledzhi Kioto poperednika universitetu mistectv mista Kioto Vodnochas zasnuvav vlasnu privatnu shkolu Tikujokaj Jogo uchnyami buli i Uemura Soen U 1910 roci otrimav zamovlennya na rozpis golovnih brat buddistskogo hramu Higasi Hongan dzi Vin povinen buv zobraziti simvoli Chistoyi zemli pobozhnih pravednikiv chudovih ptahiv duhiv Ce buv prekrasnij privid pomalyuvati ogolenu naturu koli sprava dijshla do letyuchih duhiv naturnici navit dovelosya povisnuti na motuzkah pid steleyu Plativ Sejho naturnici duzhe dobre ale vona i soromivsya i golovne strashno merza buv zima i zharovnya vid holodu ne ryatuvala tak sho skoro vidprosilosya na tizhden do Tokio i bilshe Sejho yiyi ne bachiv Hudozhnik najnyav inshu divchinu ale ta zastudilasya i pomerla U Kioto poshirilisya chutki sho Sejho krade u naturnic dushi i vkladaye yih v kartini Vtim u bordeli hudozhniki vdalosya vidshukati novu naturnicyu Ale j vona nevdovzi pomerla vid zapalennya legeniv Pislya cogo Sejho ne mav zmogi pracyuvati tomu vidmovivsya vid zamovlennya U 1913 roci buv priznachenij imperatorskim zhivopiscem Togo zh roku rozpisuvav shirmi do oficijnoyi ceremoniyi shodzhennya na tron imperatora Tajso 1919 roku mitcya bulo zaprosheno do Imperatorskoyi akademiyi obrazotvorchogo mistectva Tejkoku Bidzucuin U 1920 h rokah dvichi yizdiv do Kitayu 1931 roku brav uchast v Prusskij Akademiyi mistectv u Berlini Pislya povernennya do Yaponiyi togo zh roku cherez pogirshennya zdorov ya perebravsya do garyachih dzherel u misti Yugavara Nevdovzi vse zh taki zrobiv rozpis brami Higasi Hogan dzi ale v inshij maneri nizh namagavsya stvoriti 20 rokiv tomu U 1937 roci Takeuti Sejho otrimav orden Kulturi TvorchistZagalom u dorobku hudozhnika blizko 5000 robit riznogo harakteru sered nih 40 velikih rozkladnih shirm U pochatkovij period nasliduvav stilyu shkoli Maruyama Sidzo stvoryuvav roboti u zhanri ukijo e zgodom nasliduvav kitajskomu zhivopisu periodu dinastiyi Sun Pislya povernennya z Yevropi Takeuti Sejho stvoriv unikalnij stil poyednuyuchi realistichni prijomi tradicijnoyi yaponskoyi shkoli Maruyama i Sidzo z zahidnimi formami realizmu zapozichenimi z tehniki u Vilgelma Ternera i Zhana Batista Koro Zgodom ce stalo odnim z golovnih stiliv suchasnogo nihonga suchasnogo yaponskogo zhivopisu Jogo ulyublenimi temami buli tvarini najchastishe v zabavnih pozah zokrema mavpa na koni Stvoryuvav roboti z zobrazhennyam tigriv leviv upershe pobachiv u Drezdenskomu zooparku sloniv Piznishe povernuvsya do bilsh tradicijnih yaponskih motiviv i malyuvav dribnih istot takih yak kishki j ribi Vidomimi robotami ye para shirm Prosvitnickij dosh Mavpi i zajci v stajni usi 1908 rik Groza 1909 Pochatok kartini 1913 rik Vin buv takozh vidomij svoyimi pejzazhami sered yakih najvidomishoyu ye seriya Dvanadcyat vidiv Fudzi Malyuvav chislenni natyurmorti pobutovi scenki Gora Fudzi Lev DzherelaHirota Takashi Takeuchi Seiho Kindai Nihonga no genryu Shibunkaku Shuppan ISBN 4 7842 1032 6 Yukata Tazawa Biographical dictionary of Japanese art Kodansha International Tokyo 1981 ISBN 0 87011 488 3 Ozaki Masaaki e Matsubara Ryuichi a cura di Arte in Giappone 1868 1945 Milano Electa 2013 ISBN 978 88 370 9470 6 Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Category Takeuchi Seihō NMVW collection website d Track Q80851728 https plus si cobiss net opac7 conor 277057123 CONOR Sl d Track Q16744133