Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Таде уш Манто йффель Це ге пол Tadeusz Manteuffel Szoege нар 5 березня 1902 пом 22 вересня 1970 польський історик медієв

Тадеуш Мантойффель-Цеге

Тадеуш Мантойффель-Цеге

Таде́уш Манто́йффель-Це́ге (пол. Tadeusz Manteuffel-Szoege нар. 5 березня 1902 — пом. 22 вересня 1970) — польський історик-медієвіст, доктор габілітований (1930), професор (1951). Член-кореспондент Польської Академії Наук (1952).

Тадеуш Мантойффель-Цеге
image
Народився5 березня 1902(1902-03-05)
місцевість Жежица в Литві
Помер22 вересня 1970(1970-09-22) (68 років)
Варшава
ПохованняПовонзківський цвинтар
Країнаimage Польща
Діяльністьісторик, медієвіст
Alma materВаршавський університет
Галузьісторія
ЗакладВаршавський університет
Вчене званняпрофесор
Аспіранти, докторантиd
ЧленствоІсторичне товариство у Львові
Польська академія наук
ПартіяДемократична партія[d]
РідЦеге-фон-Мантойффелі
Брати, сестриd
d
Нагороди
image image image image
image Тадеуш Мантойффель-Цеге у Вікісховищі

Біографія

Народився в місцевості Жежица в Литві — нащадок однієї з гілок давнього лицарського роду Цеге-фон-Мантойффелів. Навчався у варшавській гімназії Хжановського, гімназії «Macierzy Polskiej» у Петрограді, 1919 року закінчив гімназію імені Замойського у Варшаві. Вивчав історію у Варшавському університеті, однак 1920 року перервав навчання — добровольцем брав участь у польсько-радянській війні 1920. Був важко поранений, втратив праву руку. Після демобілізації продовжив навчання, готував дипломну працю в семінарі професора Я.-К.Корвіна-Кохановського, згодом — професора М.Гандельсмана, під керівництвом якого захистив докторську дисертацію (1924). Відбув дворічне стажування у Франції, Італії й Великій Британії. Після повернення до Польщі працював в Архіві Громадської освіти у Варшаві (Archiwum Oświecenia Publicznego), провадив у Варшавському університеті просемінар з історії середньовічної Франції.

Після річного перебування в Парижі й Гейдельберзі почав викладати у Варшавському університеті історію Франції й початки феодалізму. Був діячем Товариства любителів історії (Towarzystwo Miłośników Historii), секретарем і організатором 7-го Міжнародного конгресу історичних наук у Варшаві (1931; див. Міжнародні конгреси дослідників історії та суміжних наук). Від 1936 року— член-кореспондент Варшавського наукового товариства (Towarzystwo Naukowe Warszawskie). Досліджував історію держави франків, присвятивши їй монографії: «Polityka unifikacyjna Chlotara II» (1925) i «Teoria ustroju feudalnego według Consuetudines Feudorum XII—XIII w.» (1930). Бажаючи всебічно висвітлити функціонування середньовічних суспільств, звернув увагу на тогочасну культуру; займався також містами Західної й Центральної Європи. Наприкінці 1930-х рр. спробував створити синтезу з історії європейського середньовіччя, але задум здійснив лише частково, опублікувавши нарис «Історія раннього середньовіччя» («Dzieje wczesnego średniowiecza», 1938).

Після початку Другої світової війни й поразки Польщі в листопаді 1939 перейшов на працю до варшавського Архіву документів новітньої доби (Archiwum Akt Nowych). Під час гітлерівської окупації докладав чимало зусиль щодо врятування польської культурної спадщини (збірок Архіву Громадської освіти й Архіву документів новітньої доби та бібліотеки Інституту історії Варшавського ун-ту). Від 1940 працював у нелегальній Спілці збройної боротьби (Związek Walki Zbrojnej), згодом таємно співпрацював з Бюро інформації та пропаганди підпільної Армії Крайової, був секретарем редакції конспіраційного двотижневика «Wiadomości Polski» (псевдонім Sey); за порадою професора М.Гандельсмана організував історичну секцію таємного Варшавського університету, одночасно продовжував вивчати історію середньовічної культури. Під загрозою арешту з липня 1944 перейшов на нелегальне становище.

По війні розпочав відбудову Варшавського університету, де вже 15 липня 1945 започаткував свій семінар. 1 вересня 1945 отримав звання екстраординарного професора. Одночасно відновлював наукове життя й освіту, зокрема, провадив вакаційні курси для викладачів історії. Був членом Польської академії наук (Polskiej Akademii Umiejętności; з 1949). 1951 року отримав звання ординарного професора. Був головою Польського історичного товариства (1950—53).

Організаторська й викладацька робота обмежувала його власну наукову діяльність, однак Мантойффель-Цеге повернувся до передвоєнних планів і 1958 року надрукував велику працю «Всесвітня історія: Середньовіччя» («Historia powszechna: Średniowiecze»; численні перевидання в наступні роки — 16-те вид., доп., Варшава, 2005). Одночасно продовжував досліджувати середньовічну культуру. У 2-й половині 1940-х рр. створив колектив з підготовки історичної енциклопедії. Одначе ця праця наштовхнулася на гостру критику влади, а весь наклад 1-го тому енциклопедії 1949 був знищений.

Коли в 1950-х рр. у польський історичній науці, поряд з фальшуваннями минулого, запанував вульгарно-марксистський метод, Мантойффель-Цеге вирішив дистанціюватися від офіційної історіографії й рятувати те, що можливо було врятувати. Далі працював у Варшавському університеті (зокрема, був директором університетського Інституту історії, у 3-му томі праць якого 1948 надрукована цінна монографія Г. Яблоньського «Polska autonomia narodowa na Ukrainie 1917—1918») i в Польському історичному товаристві. 1951 року був співзасновником Польської АН (ПАН; замість ліквідованої владою Polskiej Akademii Umiejętności), з 1952 — член-кореспондент ПАН. Був засновником і першим директором Інституту історії ПАН (1953—70).

З середини 1950-х рр. відновилися й набули регулярного характеру контакти українських істориків з польськими колегами, зокрема, учених Інституту історії АН УРСР з науковцями Інституту історії ПАН, керівником якого був Мантейфель-Цеге. Так, у квітні 1957 професор В.Голобуцький брав участь в обговоренні макету 2-го тому «Історії Польщі», що відбулося під головуванням Мантейфеля-Цеге в Інституті історії ПАН у Варшаві.

На всіх посадах захищав інтереси справжньої науки від кон'юнктурного втручання й прагнув добирати відповідні наукові кадри. Допомагав у цьому його власний незаперечний авторитет у науковому співтоваристві. Життєві випробування спричинили хворобу серця, унаслідок якої він змушений був 1955 року залишити посаду директора Інституту історії Варшавського університету, залишившись водночас професором цього навчального закладу. 1968 року, після владної заборони поєднувати наукову й викладацьку діяльність, залишив Варшавський університет й надалі працював лише в Інституті історії ПАН, який нині носить його ім'я.

Помер у місті Варшава.

Твори/праці

  • Polityka unifikacyjna Chlotara II. Warszawa, 1925;
  • Teoria ustroju feudalnego według Consuetudines Feudorum XII—XIII w. Warszawa, 1930;
  • Uniwersytet Warszawski w latach 1915/ 16—1934/35: Kronika. Warszawa, 1936;
  • Uniwersytet Warszawski w latach wojny i okupacji: Kronika 1939/40—1944/45. Warszawa, 1948;
  • Papiestwo i cystersi ze szczególnym uwzględnieniem ich roli w Polsce na przełomie XII i XIII wieku. Warszawa, 1955;
  • Średniowiecze powszechne: Do schyłku XV wieku. Warszawa, 1958;
  • Z dziejów podziemnego Uniwersytetu Warszawskiego. Warszawa, 1961;
  • Narodziny herezji: Wyznawcy dobrowolnego ubóstwa w średniowieczu. Warszawa, 1963, 1964;
  • Polska pierwszych Piastów: Państwo, społeczeństwo, kultura. Warszawa, 1968;
  • Kultura Europy średniowiecznej. Warszawa, 1974;
  • Historyk wobec historii: Rozprawy nieznane, pisma drobne, wspomnienia. Warszawa, 2001.

Література

  • Dunin-Wąsowicz K. Tadeusz Manteuffel jako organizator tajnego nauczania. В кн.: Polska w świecie. Warszawa, 1972;
  • Gieysztor A. Manteuffel Tadeusz. В кн.: Polski słownik biograficzny, t. 19. Wrocław—Warszawa—Kraków—Gdańsk, 1974;
  • Instytut Historii Polskiej Akademii Nauk 1953—1993. Warszawa, 1993;
  • Barański M. Manteuffel Tadeusz. В кн.: Słownik historyków polskich. Warszawa, 1994;
  • Manteuffel-Szoege Tadeusz. В кн.: Nowa encyklopedia powszechna PWN, t. 4. Warszawa, 1996;
  • Maternicki J. Warszawskie środowisko historyczne w okresie II Rzeczypospolitej. Rzeszów, 1999;
  • Інститут історії України НАН України: Друге двадцятиріччя (1957—1977): Документи і матеріали. К., 2007.

Джерела

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Tade ush Manto jffel Ce ge pol Tadeusz Manteuffel Szoege nar 5 bereznya 1902 pom 22 veresnya 1970 polskij istorik mediyevist doktor gabilitovanij 1930 profesor 1951 Chlen korespondent Polskoyi Akademiyi Nauk 1952 Tadeush Mantojffel CegeNarodivsya5 bereznya 1902 1902 03 05 miscevist Zhezhica v LitviPomer22 veresnya 1970 1970 09 22 68 rokiv VarshavaPohovannyaPovonzkivskij cvintarKrayina PolshaDiyalnististorik mediyevistAlma materVarshavskij universitetGaluzistoriyaZakladVarshavskij universitetVchene zvannyaprofesorAspiranti doktorantidChlenstvoIstorichne tovaristvo u Lvovi Polska akademiya naukPartiyaDemokratichna partiya d RidCege fon MantojffeliBrati sestrid dNagorodi Tadeush Mantojffel Cege u VikishovishiBiografiyaNarodivsya v miscevosti Zhezhica v Litvi nashadok odniyeyi z gilok davnogo licarskogo rodu Cege fon Mantojffeliv Navchavsya u varshavskij gimnaziyi Hzhanovskogo gimnaziyi Macierzy Polskiej u Petrogradi 1919 roku zakinchiv gimnaziyu imeni Zamojskogo u Varshavi Vivchav istoriyu u Varshavskomu universiteti odnak 1920 roku perervav navchannya dobrovolcem brav uchast u polsko radyanskij vijni 1920 Buv vazhko poranenij vtrativ pravu ruku Pislya demobilizaciyi prodovzhiv navchannya gotuvav diplomnu pracyu v seminari profesora Ya K Korvina Kohanovskogo zgodom profesora M Gandelsmana pid kerivnictvom yakogo zahistiv doktorsku disertaciyu 1924 Vidbuv dvorichne stazhuvannya u Franciyi Italiyi j Velikij Britaniyi Pislya povernennya do Polshi pracyuvav v Arhivi Gromadskoyi osviti u Varshavi Archiwum Oswiecenia Publicznego provadiv u Varshavskomu universiteti proseminar z istoriyi serednovichnoyi Franciyi Pislya richnogo perebuvannya v Parizhi j Gejdelberzi pochav vikladati u Varshavskomu universiteti istoriyu Franciyi j pochatki feodalizmu Buv diyachem Tovaristva lyubiteliv istoriyi Towarzystwo Milosnikow Historii sekretarem i organizatorom 7 go Mizhnarodnogo kongresu istorichnih nauk u Varshavi 1931 div Mizhnarodni kongresi doslidnikiv istoriyi ta sumizhnih nauk Vid 1936 roku chlen korespondent Varshavskogo naukovogo tovaristva Towarzystwo Naukowe Warszawskie Doslidzhuvav istoriyu derzhavi frankiv prisvyativshi yij monografiyi Polityka unifikacyjna Chlotara II 1925 i Teoria ustroju feudalnego wedlug Consuetudines Feudorum XII XIII w 1930 Bazhayuchi vsebichno visvitliti funkcionuvannya serednovichnih suspilstv zvernuv uvagu na togochasnu kulturu zajmavsya takozh mistami Zahidnoyi j Centralnoyi Yevropi Naprikinci 1930 h rr sprobuvav stvoriti sintezu z istoriyi yevropejskogo serednovichchya ale zadum zdijsniv lishe chastkovo opublikuvavshi naris Istoriya rannogo serednovichchya Dzieje wczesnego sredniowiecza 1938 Pislya pochatku Drugoyi svitovoyi vijni j porazki Polshi v listopadi 1939 perejshov na pracyu do varshavskogo Arhivu dokumentiv novitnoyi dobi Archiwum Akt Nowych Pid chas gitlerivskoyi okupaciyi dokladav chimalo zusil shodo vryatuvannya polskoyi kulturnoyi spadshini zbirok Arhivu Gromadskoyi osviti j Arhivu dokumentiv novitnoyi dobi ta biblioteki Institutu istoriyi Varshavskogo un tu Vid 1940 pracyuvav u nelegalnij Spilci zbrojnoyi borotbi Zwiazek Walki Zbrojnej zgodom tayemno spivpracyuvav z Byuro informaciyi ta propagandi pidpilnoyi Armiyi Krajovoyi buv sekretarem redakciyi konspiracijnogo dvotizhnevika Wiadomosci Polski psevdonim Sey za poradoyu profesora M Gandelsmana organizuvav istorichnu sekciyu tayemnogo Varshavskogo universitetu odnochasno prodovzhuvav vivchati istoriyu serednovichnoyi kulturi Pid zagrozoyu areshtu z lipnya 1944 perejshov na nelegalne stanovishe Po vijni rozpochav vidbudovu Varshavskogo universitetu de vzhe 15 lipnya 1945 zapochatkuvav svij seminar 1 veresnya 1945 otrimav zvannya ekstraordinarnogo profesora Odnochasno vidnovlyuvav naukove zhittya j osvitu zokrema provadiv vakacijni kursi dlya vikladachiv istoriyi Buv chlenom Polskoyi akademiyi nauk Polskiej Akademii Umiejetnosci z 1949 1951 roku otrimav zvannya ordinarnogo profesora Buv golovoyu Polskogo istorichnogo tovaristva 1950 53 Organizatorska j vikladacka robota obmezhuvala jogo vlasnu naukovu diyalnist odnak Mantojffel Cege povernuvsya do peredvoyennih planiv i 1958 roku nadrukuvav veliku pracyu Vsesvitnya istoriya Serednovichchya Historia powszechna Sredniowiecze chislenni perevidannya v nastupni roki 16 te vid dop Varshava 2005 Odnochasno prodovzhuvav doslidzhuvati serednovichnu kulturu U 2 j polovini 1940 h rr stvoriv kolektiv z pidgotovki istorichnoyi enciklopediyi Odnache cya pracya nashtovhnulasya na gostru kritiku vladi a ves naklad 1 go tomu enciklopediyi 1949 buv znishenij Koli v 1950 h rr u polskij istorichnij nauci poryad z falshuvannyami minulogo zapanuvav vulgarno marksistskij metod Mantojffel Cege virishiv distanciyuvatisya vid oficijnoyi istoriografiyi j ryatuvati te sho mozhlivo bulo vryatuvati Dali pracyuvav u Varshavskomu universiteti zokrema buv direktorom universitetskogo Institutu istoriyi u 3 mu tomi prac yakogo 1948 nadrukovana cinna monografiya G Yablonskogo Polska autonomia narodowa na Ukrainie 1917 1918 i v Polskomu istorichnomu tovaristvi 1951 roku buv spivzasnovnikom Polskoyi AN PAN zamist likvidovanoyi vladoyu Polskiej Akademii Umiejetnosci z 1952 chlen korespondent PAN Buv zasnovnikom i pershim direktorom Institutu istoriyi PAN 1953 70 Z seredini 1950 h rr vidnovilisya j nabuli regulyarnogo harakteru kontakti ukrayinskih istorikiv z polskimi kolegami zokrema uchenih Institutu istoriyi AN URSR z naukovcyami Institutu istoriyi PAN kerivnikom yakogo buv Mantejfel Cege Tak u kvitni 1957 profesor V Golobuckij brav uchast v obgovorenni maketu 2 go tomu Istoriyi Polshi sho vidbulosya pid golovuvannyam Mantejfelya Cege v Instituti istoriyi PAN u Varshavi Na vsih posadah zahishav interesi spravzhnoyi nauki vid kon yunkturnogo vtruchannya j pragnuv dobirati vidpovidni naukovi kadri Dopomagav u comu jogo vlasnij nezaperechnij avtoritet u naukovomu spivtovaristvi Zhittyevi viprobuvannya sprichinili hvorobu sercya unaslidok yakoyi vin zmushenij buv 1955 roku zalishiti posadu direktora Institutu istoriyi Varshavskogo universitetu zalishivshis vodnochas profesorom cogo navchalnogo zakladu 1968 roku pislya vladnoyi zaboroni poyednuvati naukovu j vikladacku diyalnist zalishiv Varshavskij universitet j nadali pracyuvav lishe v Instituti istoriyi PAN yakij nini nosit jogo im ya Pomer u misti Varshava Tvori praciPolityka unifikacyjna Chlotara II Warszawa 1925 Teoria ustroju feudalnego wedlug Consuetudines Feudorum XII XIII w Warszawa 1930 Uniwersytet Warszawski w latach 1915 16 1934 35 Kronika Warszawa 1936 Uniwersytet Warszawski w latach wojny i okupacji Kronika 1939 40 1944 45 Warszawa 1948 Papiestwo i cystersi ze szczegolnym uwzglednieniem ich roli w Polsce na przelomie XII i XIII wieku Warszawa 1955 Sredniowiecze powszechne Do schylku XV wieku Warszawa 1958 Z dziejow podziemnego Uniwersytetu Warszawskiego Warszawa 1961 Narodziny herezji Wyznawcy dobrowolnego ubostwa w sredniowieczu Warszawa 1963 1964 Polska pierwszych Piastow Panstwo spoleczenstwo kultura Warszawa 1968 Kultura Europy sredniowiecznej Warszawa 1974 Historyk wobec historii Rozprawy nieznane pisma drobne wspomnienia Warszawa 2001 LiteraturaDunin Wasowicz K Tadeusz Manteuffel jako organizator tajnego nauczania V kn Polska w swiecie Warszawa 1972 Gieysztor A Manteuffel Tadeusz V kn Polski slownik biograficzny t 19 Wroclaw Warszawa Krakow Gdansk 1974 Instytut Historii Polskiej Akademii Nauk 1953 1993 Warszawa 1993 Baranski M Manteuffel Tadeusz V kn Slownik historykow polskich Warszawa 1994 Manteuffel Szoege Tadeusz V kn Nowa encyklopedia powszechna PWN t 4 Warszawa 1996 Maternicki J Warszawskie srodowisko historyczne w okresie II Rzeczypospolitej Rzeszow 1999 Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini Druge dvadcyatirichchya 1957 1977 Dokumenti i materiali K 2007 DzherelaO S Rublov Mantejfel Coge Tadeush Enciklopediya istoriyi Ukrayini K Naukova dumka 2010 T 7

Дата публікації:
Топ