Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Тавроскіфія назва однієї з двох Малих Скіфій грец Μικρὰ Σκυθία державне об єднання скіфів що виникло у Криму Тавриці піс

Тавроскіфія

Тавроскіфія

Тавроскіфія — назва однієї з двох Малих Скіфій (грец. Μικρὰ Σκυθία), державне об'єднання скіфів, що виникло у Криму (Тавриці) після сарматської навали 280—260 рр. до н. е. Страбон щодо Тавроскіфії повідомляє наступне:

«Уся ця країна [в контексті — Таврика між Херсонесом та Боспором], а також майже вся область до Борисфена називалася Малою Скіфією.»

Історія

Загальний занепад, війни тощо межі першої та другої третини III ст. до н. е., спричиненої рухом сарматів на захід, призвели до занепаду Європейської Скіфії та обмеженню її території Таврикою та Н. Подніпров'ям. Ці події знайшли відображення в археологічних пам'ятках.

«Відомі на сьогодення найпізніші пам'ятки традиційного для причорноморських скіфів типу датовано не пізніше межі IV—III ст.ст. до н. е. або першими десятиліттями III ст. до н. е. Збіг цієї дати з часом появи у Причорномор'ї поховань прохорівського типу і взагалі активним розширенням ареалу прохорівської культури у зах. та пн.-зах. напрямках досить показовий. Саме цю міграцію сарматів більшість сучасних дослідників пов'язують зі згаданою у Діодора навалою на Скіфію.»

Загальну картину доповнюють численні епіграфічні, нумізматичні та археологічні пам'ятки елліністичних центрів Пн. Причорномор'я — Ольвії, Херсонесу, Боспору.

Певна стабілізація у регіоні наступає лише в останній чверті III ст. до н. е., свідченням чого були відбудова сільгосп. поселень на Гераклейському півострові (біля Херсонесу), відносна стабілізація фінансової системи Боспорського царства.

Взагалі III ст. до н. е. деякі скіфологи називають перехідним періодом, коли «… скіфи почали осідати на землю, з чим пов'язаний початок формування пізньоскіфської культури».

Варто звернути увагу на наступне:

«Якщо в кінці першої третини III ст. до н. е. головною метою скіфів був грабунок та, ймовірно, захоплення для подальшого перепродажу у рабство людей, то у другій чверті — середині II ст. до н. е. … скіфи прагнули захопити землі у Пн. Зах. Тавриці та осісти на них»

Саме обмеженість територій призвела до кардинальної зміни господарства та побуту скіфів, що знайшло відображення в матеріальній культурі. Археологічні пам'ятки культури скіфів Таврики настільки відрізняються від пам'яток попереднього часу, що у сучасній археології висунуто думку, що таврійські скіфи епохи еллінізму — зовсім інший (на відміну від кочових скіфів класичного періоду) етнос.

«Її [пізньоскіфської культури] формування … процес синтезу самих різних культур регіону — причорноморських греків, представників латенізованих культур, варварських племен гірського та підгірського Криму, населення Передкавказзя та азійського Боспору… За іншою версією пов'язане зі східним імпульсом…»

Висновки, що ґрунтуються на аналізі поховальних споруд пізніх скіфів констатують міграцію у Таврику населення з двох регіонів, а саме:

  • Придністров'я та Побужжя;
  • Пн. Кавказу та Прикубання.

Можливо, що саме такі розселення мігрантів на контрольованих скіфськими царями землях пояснює існування згаданої Плінієм Скіфії-Синдики (лат. regio Scythiae Sindica).

Остатньо пізньоскіфська культура набула характерних рис (сформувалася) до сер. II ст. до н. е.

Окремої уваги заслуговує наступна думка:

«…небезпечно давати археологічним культурам назви за етнічними чи мовними спільнотами… Археологічні культури інколи змінюються значно швидше, ніж мова та етнос.»

Асиміляція пізніми скіфами таврів зробила перших сусідами Херсонеса Таврійського, який, втративши контроль над Пн.-Зах. Таврикою у першій чверті II ст. до н. е. та захищаючись від скіфів, був вимушений у 180—179 р. до н. е. укласти угоди з Понтійським царством та царем європейських сарматів Гаталом, які, ймовірно, виступили гарантами безпеки та незалежності Херсонесу (Полібій, Історія, XXV, 2).

В контексті цієї угоди діяло й сарматське царське подружжя Медосакка та Амаги, відоме зі «Стратегем» Поліена (VIII, 56).

Відносини тавроскіфів з іншим сусідом — Боспорським царством залишалися традиційно дружніми. Наразі є свідчення того, що у першій половині II ст. до н. е. між представником скіфської династії Арготом, сином царя Іданта та Камасарією, царицею Боспору, було укладено шлюб.

Археологічні знахідки останнього часу дають підстави для припущення, що спочатку ставка династів тавроскіфів знаходилася у городищі Ак-Кая.

«Надзвичайні розміри фортеці, міць та характер захисних споруд, розташування коло Білої Скелі груп «царських» скіфських курганів, — все це свідчить про те, що фортеця Ак-Кая мала столичний, царський статус.»

Докорінно політична ситуація у Пн. Причорномор'ї змінилася у 30-их рр. II ст. до н. е. Ці зміни пов'язані з новою хвилею кочовиків (роксолани, аорси тощо) з Сер. Азії до Передкавказзя та Пн. Причорномор'я.

Затвердження у Пн. Причорноморському регіоні нових груп номадів підтверджено археологічно (поява нових археологічних пам'яток, які пов'язують з різними сарматськими етногрупами.) Саме на цей час перепадає життя та діяльність династа Скілура, за часів якого Тавроскіфія досягла свого найбільшого розквіту. Підпорядкування Ольвії (грец. "Σκυθίας πόλις Ὀλβία", IosPE I² 226), військові акції проти сатархів, розбудова нової столиці — Неаполя — все це відбувалося саме за правління цього найвідомішого тавроскіфського династа та за активної участі північнопонтійських еллінів.

«Сприятлива економічна кон'юнктура вабила ольвійських багатіїв до скіфської столиці, де вони залишались досить довго, стаючи наближеними царя, який мав потребу у грецьких радниках, експертах, військових тощо. Разом з ними приходило й багато досягнень елліністичної культури, що значною мірою сприяло еллінізації верхівки скіфського суспільства.»

Найвідомішим елліном у Неаполі за царя Скілура був ольвіополіт , який ймовірно був військовоначальником (навархом), принаймні, на час війни з сатархами. ((гр.) IosPE I² 672) Аналіз епіграфічних джерел дав підстави для припущень о наявності у тавроскіфів власного флоту, або використання скіфами флоту Ольвії чи навіть Боспору.

Еллінізація скіфської верхівки дала підстави для припущення, що Тавроскіфія являла з себе монархію елліністичного типу. Наразі можна стверджувати, що Скіфське царство принаймні протягом II ст. до н. е. розвивалося у цьому напрямку, й цю політику було закладено ще попередниками Скілура (згадуваний вище Ідант).

Скіфо-Понтійська війна. Загибель Тавроскіфії

Подальший розвиток Тавроскіфії був перерваний відомою війною за Херсонес з Понтійським царством у 114/113 — 111 рр. до н. е. Власне війна, про яку відомо в першу чергу з відомого Декрету Діофанту (IosPE I² 352) та повідомлень Страбона (Strabo., VII, 3, 17) складалася з двох компаній.

1. Кампанія 114/113 р. до н. е. Скіфи, очолювані династом Палаком, атакували території Херсонеса. На допомогу херсонесітам прибув полководець Мітрідата VI Євпатора Діофант, який висадившись на пн. узбережжі сучасної Севастопольської бухти розбив Палака та відбив військо скіфів від укріплення , яке скіфи тримали в облозі. Ліквідувавши загрозу вторгнення, Діофант у 113 р. до н. е. засновує укріплення (наразі не локалізовано) та відбуває до Боспору, після повернення з якого організовує рейд у глиб Тавроскіфії, захоплює низку скіфських укріплень та підкорює скіфів владі Понту.

2. Кампанія 112/111 р. до н. е. У 112 р. до н. е. скіфи позбулися влади Понту, уклали угоду з династом роксолан Тасієм та поновили військові дії проти понтійсько-херсонеських військ. Весною 111 р. до н. е. у вирішальній битві Діофант остаточно розбив скіфо-роксоланське військо.

Тотальна поразка Палака призвела до занепаду Тавроскіфії, яка як єдине державне утворення більше ніколи не існувала.

У II — III ст. у зв'язку з загостренням внутрішніх суперечностей, натиском сарматів і постійними війнами з античними містами Тавроскіфія переживала період економічного і політичного занепаду. Після ряду перемог боспорський цар Ріскупорід III (210 — 221 рр.) остаточно підкорив скіфів і проголосив себе «царем всього Боспору і тавро-скіфів». У цей час було багато зруйнованих укріплених сховищ з прилеглими до них селищами, що виникли в передгір'ях Криму. Були зруйновані головна брама Неаполя Скіфського, царський мавзолей та окремі ділянки захисних стін. У другій половині III ст. Неаполь Скіфський був остаточно зруйнований. Розкопками виявлено сліди великих пожеж, багато людських кістяків, як у самому місті, так і на його околицях. В одній з ям знайдено понад 40 черепів зі слідами смертельних травм. Деякі з них деформовані. До цього ж часу відноситься поховання знатного аланського воєначальника з бойовим конем при багатій збруї, який загинув під стінами Неаполя.

З початком готської навали багато скіфських поселень були піддані повторним руйнаціям. Жителі їх, переслідувані готами, що виступали в союзі з деякими сарматськими, а пізніше й гуннськими племенами, тікали у гори, де змішувалися з таврськими племенами. Під ударами готів та згодом гуннів припинили своє існування і нижньодніпровські укріплені поселення. Частина скіфського населення влилася у загальний потік великого переселення народів і перемістилася на захід, де разом з іншими варварськими племенами взяла участь у нападах на Римську імперію, інша остаточно на місцях асимілювалась в панівні етноси.

Термін «скіфи» поступово втратив своє етнічне значення і перетворився у найменування багатьох наступних етносів присутніх на колишніх землях скіфів, що жили в північно-західній частині Причорномор'я.

Відомі діячі Тавроскіфії

Примітки. Джерела. Посилання

  1. Термін «сармати» використано як макроетнонім, під яким розуміються різні споріднені кочові племінні групи — східні сусіди Європейської Скіфії
  2. (гр.) Strab. 7.4.5 « καὶ ἐκαλεῖτο ἡ χώρα πᾶσα αὕτη, σχεδὸν δέ τι καὶ ἡ ἔξω τοῦ ἰσθμοῦ μέχρι Βορυσθένους, μικρὰ Σκυθία·»
  3. (рос.) В. Я. Петрухин, Д. С. Раевский. Очерки истории народов России в древности и раннем Средневековье. М.: Знак, 2004.
  4. (рос.) Зубарь В. М. Херсонес Таврический и население Таврики в античную эпоху. — Киев: Шлях, 2004.
  5. (рос.) Зайцев Ю. П. Неаполь Скифский (II в. до н. э. — III в. н. э.). — Симферополь: Универсум, 2003.
  6. (рос.) Пуздровский А. Е. — Крымская Скифия II в. до н.э. — III в. н.э. Погребальные памятники. Симферополь. «Бизнес-Информ», 2007.
  7. лат. PLINIUS, NATURALIS HISTORIA, IV, 26, 85
  8. (рос.) Дьяконов И. М. История Мидии. Фил. Фак. СПбГУ, СПб, 2008, прим.51 ст. 252
  9. (рос.) В. В. Латышев. Известия древних писателей о Скифии и Кавказе. ВДИ, 1947 [1](гр.)
  10. (рос.) Полиэн. Стратегемы. Евразия, С-Пб., 2002
  11. (рос.) Виноградов Ю. Г. Вотивная надпись дочери царя Скилура из Пантикапея и проблемы истории Скифии и Боспора во II в. до н. э. ВДИ, 1987. № 1.
  12. (рос.) Е. А. Молев. Боспор и скифы от Агаэта до Савмака. Вестник Нижегородского университета им. Н. И. Лобачевского, 2008, № 4, с. 132—136
  13. (рос.) Яковенко Э. В. Скифы на Боспоре (Греко-скифские отношения в VII—III вв. до н.э.): Автореф.дис. … д-ра. ист. наук. М., 1985.
  14. (рос.) М. В. Скржинская. Эпиграфические и письменные источники о женщинах Боспора. Индоевропейское языкознание и классическая филология — XII (Чтения памяти И. М. Тронского). Материалы международной конференции, проходившей 23-25 июня 2008 г. СПб. Нестор-История, 2008.
  15. (рос.) Ю. Г. Виноградов, Ю. П. Зайцев. Новый эпиграфический памятник из Неаполя Скифского. Археологія, № 1, 2003
  16. CIRB 75
  17. Щодо даної пам'ятки було зроблено доповідь на спільній україно-румунській археологічній конференції у 2008 р. у Симферополі, цитату завідувача відділу античної археології КФ ІА НАНУ Зайцева Ю. П. взято з сайту mycrimea.su [2].
  18. (англ.) J. Harmatta. Studies in the History and Language of the Sarmatians. Acta Universitatis de Attila József Nominatae. Acta antique et archaeologica Tomus XIII. Szeged. 1970. ст.31
  19. (англ.) Jurij A. Vinogradov. Two Waves of Sarmatian Migrations in the Black Sea Steppes during the Pre-Roman Period. Cauldron of Ariantas: Studies Presented to A. N. Sceglov on the Occasion of his 70th Birthday. David Brown Book Co. 2004
  20. (рос.) Виноградов Ю. Г. Политическая история ольвийского полиса VII—I в. до н.э. М. Наука. 1989.
  21. наразі висловлено думку, що акції проти сатархів відбулися близько межі III—II ст.ст. до н. е., хоча факт такої досить ранньої присутності сатархів у Північному Причорномор'ї потребує додаткових підтверджень (рос.) Н. И. Николаев. Кто был советником царя Скилура в Неаполе Скифском? Стародавнє Причорномор'я. XII. Одеса, ОНУ. 2018.
  22. Граков Б. Н.
  23. (гр.)IosPE I² 352
  24. (гр.)Strab. 7.3.17 Strabo., VII, 3, 17

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Tavroskifiya nazva odniyeyi z dvoh Malih Skifij grec Mikrὰ Sky8ia derzhavne ob yednannya skifiv sho viniklo u Krimu Tavrici pislya sarmatskoyi navali 280 260 rr do n e Strabon shodo Tavroskifiyi povidomlyaye nastupne Usya cya krayina v konteksti Tavrika mizh Hersonesom ta Bosporom a takozh majzhe vsya oblast do Borisfena nazivalasya Maloyu Skifiyeyu IstoriyaZagalnij zanepad vijni tosho mezhi pershoyi ta drugoyi tretini III st do n e sprichinenoyi ruhom sarmativ na zahid prizveli do zanepadu Yevropejskoyi Skifiyi ta obmezhennyu yiyi teritoriyi Tavrikoyu ta N Podniprov yam Ci podiyi znajshli vidobrazhennya v arheologichnih pam yatkah Vidomi na sogodennya najpiznishi pam yatki tradicijnogo dlya prichornomorskih skifiv tipu datovano ne piznishe mezhi IV III st st do n e abo pershimi desyatilittyami III st do n e Zbig ciyeyi dati z chasom poyavi u Prichornomor yi pohovan prohorivskogo tipu i vzagali aktivnim rozshirennyam arealu prohorivskoyi kulturi u zah ta pn zah napryamkah dosit pokazovij Same cyu migraciyu sarmativ bilshist suchasnih doslidnikiv pov yazuyut zi zgadanoyu u Diodora navaloyu na Skifiyu Zagalnu kartinu dopovnyuyut chislenni epigrafichni numizmatichni ta arheologichni pam yatki ellinistichnih centriv Pn Prichornomor ya Olviyi Hersonesu Bosporu Pevna stabilizaciya u regioni nastupaye lishe v ostannij chverti III st do n e svidchennyam chogo buli vidbudova silgosp poselen na Geraklejskomu pivostrovi bilya Hersonesu vidnosna stabilizaciya finansovoyi sistemi Bosporskogo carstva Vzagali III st do n e deyaki skifologi nazivayut perehidnim periodom koli skifi pochali osidati na zemlyu z chim pov yazanij pochatok formuvannya piznoskifskoyi kulturi Varto zvernuti uvagu na nastupne Yaksho v kinci pershoyi tretini III st do n e golovnoyu metoyu skifiv buv grabunok ta jmovirno zahoplennya dlya podalshogo pereprodazhu u rabstvo lyudej to u drugij chverti seredini II st do n e skifi pragnuli zahopiti zemli u Pn Zah Tavrici ta osisti na nih Same obmezhenist teritorij prizvela do kardinalnoyi zmini gospodarstva ta pobutu skifiv sho znajshlo vidobrazhennya v materialnij kulturi Arheologichni pam yatki kulturi skifiv Tavriki nastilki vidriznyayutsya vid pam yatok poperednogo chasu sho u suchasnij arheologiyi visunuto dumku sho tavrijski skifi epohi ellinizmu zovsim inshij na vidminu vid kochovih skifiv klasichnogo periodu etnos Yiyi piznoskifskoyi kulturi formuvannya proces sintezu samih riznih kultur regionu prichornomorskih grekiv predstavnikiv latenizovanih kultur varvarskih plemen girskogo ta pidgirskogo Krimu naselennya Peredkavkazzya ta azijskogo Bosporu Za inshoyu versiyeyu pov yazane zi shidnim impulsom Visnovki sho gruntuyutsya na analizi pohovalnih sporud piznih skifiv konstatuyut migraciyu u Tavriku naselennya z dvoh regioniv a same Pridnistrov ya ta Pobuzhzhya Pn Kavkazu ta Prikubannya Mozhlivo sho same taki rozselennya migrantiv na kontrolovanih skifskimi caryami zemlyah poyasnyuye isnuvannya zgadanoyi Pliniyem Skifiyi Sindiki lat regio Scythiae Sindica Ostatno piznoskifska kultura nabula harakternih ris sformuvalasya do ser II st do n e Okremoyi uvagi zaslugovuye nastupna dumka nebezpechno davati arheologichnim kulturam nazvi za etnichnimi chi movnimi spilnotami Arheologichni kulturi inkoli zminyuyutsya znachno shvidshe nizh mova ta etnos Asimilyaciya piznimi skifami tavriv zrobila pershih susidami Hersonesa Tavrijskogo yakij vtrativshi kontrol nad Pn Zah Tavrikoyu u pershij chverti II st do n e ta zahishayuchis vid skifiv buv vimushenij u 180 179 r do n e uklasti ugodi z Pontijskim carstvom ta carem yevropejskih sarmativ Gatalom yaki jmovirno vistupili garantami bezpeki ta nezalezhnosti Hersonesu Polibij Istoriya XXV 2 V konteksti ciyeyi ugodi diyalo j sarmatske carske podruzhzhya Medosakka ta Amagi vidome zi Strategem Poliena VIII 56 Vidnosini tavroskifiv z inshim susidom Bosporskim carstvom zalishalisya tradicijno druzhnimi Narazi ye svidchennya togo sho u pershij polovini II st do n e mizh predstavnikom skifskoyi dinastiyi Argotom sinom carya Idanta ta Kamasariyeyu cariceyu Bosporu bulo ukladeno shlyub Arheologichni znahidki ostannogo chasu dayut pidstavi dlya pripushennya sho spochatku stavka dinastiv tavroskifiv znahodilasya u gorodishi Ak Kaya Nadzvichajni rozmiri forteci mic ta harakter zahisnih sporud roztashuvannya kolo Biloyi Skeli grup carskih skifskih kurganiv vse ce svidchit pro te sho fortecya Ak Kaya mala stolichnij carskij status Dokorinno politichna situaciya u Pn Prichornomor yi zminilasya u 30 ih rr II st do n e Ci zmini pov yazani z novoyu hvileyu kochovikiv roksolani aorsi tosho z Ser Aziyi do Peredkavkazzya ta Pn Prichornomor ya Zatverdzhennya u Pn Prichornomorskomu regioni novih grup nomadiv pidtverdzheno arheologichno poyava novih arheologichnih pam yatok yaki pov yazuyut z riznimi sarmatskimi etnogrupami Same na cej chas perepadaye zhittya ta diyalnist dinasta Skilura za chasiv yakogo Tavroskifiya dosyagla svogo najbilshogo rozkvitu Pidporyadkuvannya Olviyi grec Sky8ias polis Ὀlbia IosPE I 226 vijskovi akciyi proti satarhiv rozbudova novoyi stolici Neapolya vse ce vidbuvalosya same za pravlinnya cogo najvidomishogo tavroskifskogo dinasta ta za aktivnoyi uchasti pivnichnopontijskih elliniv Spriyatliva ekonomichna kon yunktura vabila olvijskih bagatiyiv do skifskoyi stolici de voni zalishalis dosit dovgo stayuchi nablizhenimi carya yakij mav potrebu u greckih radnikah ekspertah vijskovih tosho Razom z nimi prihodilo j bagato dosyagnen ellinistichnoyi kulturi sho znachnoyu miroyu spriyalo ellinizaciyi verhivki skifskogo suspilstva Najvidomishim ellinom u Neapoli za carya Skilura buv olviopolit yakij jmovirno buv vijskovonachalnikom navarhom prinajmni na chas vijni z satarhami gr IosPE I 672 Analiz epigrafichnih dzherel dav pidstavi dlya pripushen o nayavnosti u tavroskifiv vlasnogo flotu abo vikoristannya skifami flotu Olviyi chi navit Bosporu Ellinizaciya skifskoyi verhivki dala pidstavi dlya pripushennya sho Tavroskifiya yavlyala z sebe monarhiyu ellinistichnogo tipu Narazi mozhna stverdzhuvati sho Skifske carstvo prinajmni protyagom II st do n e rozvivalosya u comu napryamku j cyu politiku bulo zakladeno she poperednikami Skilura zgaduvanij vishe Idant Skifo Pontijska vijna Zagibel TavroskifiyiPodalshij rozvitok Tavroskifiyi buv perervanij vidomoyu vijnoyu za Hersones z Pontijskim carstvom u 114 113 111 rr do n e Vlasne vijna pro yaku vidomo v pershu chergu z vidomogo Dekretu Diofantu IosPE I 352 ta povidomlen Strabona Strabo VII 3 17 skladalasya z dvoh kompanij 1 Kampaniya 114 113 r do n e Skifi ocholyuvani dinastom Palakom atakuvali teritoriyi Hersonesa Na dopomogu hersonesitam pribuv polkovodec Mitridata VI Yevpatora Diofant yakij visadivshis na pn uzberezhzhi suchasnoyi Sevastopolskoyi buhti rozbiv Palaka ta vidbiv vijsko skifiv vid ukriplennya yake skifi trimali v oblozi Likviduvavshi zagrozu vtorgnennya Diofant u 113 r do n e zasnovuye ukriplennya narazi ne lokalizovano ta vidbuvaye do Bosporu pislya povernennya z yakogo organizovuye rejd u glib Tavroskifiyi zahoplyuye nizku skifskih ukriplen ta pidkoryuye skifiv vladi Pontu 2 Kampaniya 112 111 r do n e U 112 r do n e skifi pozbulisya vladi Pontu uklali ugodu z dinastom roksolan Tasiyem ta ponovili vijskovi diyi proti pontijsko hersoneskih vijsk Vesnoyu 111 r do n e u virishalnij bitvi Diofant ostatochno rozbiv skifo roksolanske vijsko Totalna porazka Palaka prizvela do zanepadu Tavroskifiyi yaka yak yedine derzhavne utvorennya bilshe nikoli ne isnuvala U II III st u zv yazku z zagostrennyam vnutrishnih superechnostej natiskom sarmativ i postijnimi vijnami z antichnimi mistami Tavroskifiya perezhivala period ekonomichnogo i politichnogo zanepadu Pislya ryadu peremog bosporskij car Riskuporid III 210 221 rr ostatochno pidkoriv skifiv i progolosiv sebe carem vsogo Bosporu i tavro skifiv U cej chas bulo bagato zrujnovanih ukriplenih shovish z prileglimi do nih selishami sho vinikli v peredgir yah Krimu Buli zrujnovani golovna brama Neapolya Skifskogo carskij mavzolej ta okremi dilyanki zahisnih stin U drugij polovini III st Neapol Skifskij buv ostatochno zrujnovanij Rozkopkami viyavleno slidi velikih pozhezh bagato lyudskih kistyakiv yak u samomu misti tak i na jogo okolicyah V odnij z yam znajdeno ponad 40 cherepiv zi slidami smertelnih travm Deyaki z nih deformovani Do cogo zh chasu vidnositsya pohovannya znatnogo alanskogo voyenachalnika z bojovim konem pri bagatij zbruyi yakij zaginuv pid stinami Neapolya Z pochatkom gotskoyi navali bagato skifskih poselen buli piddani povtornim rujnaciyam Zhiteli yih peresliduvani gotami sho vistupali v soyuzi z deyakimi sarmatskimi a piznishe j gunnskimi plemenami tikali u gori de zmishuvalisya z tavrskimi plemenami Pid udarami gotiv ta zgodom gunniv pripinili svoye isnuvannya i nizhnodniprovski ukripleni poselennya Chastina skifskogo naselennya vlilasya u zagalnij potik velikogo pereselennya narodiv i peremistilasya na zahid de razom z inshimi varvarskimi plemenami vzyala uchast u napadah na Rimsku imperiyu insha ostatochno na miscyah asimilyuvalas v panivni etnosi Termin skifi postupovo vtrativ svoye etnichne znachennya i peretvorivsya u najmenuvannya bagatoh nastupnih etnosiv prisutnih na kolishnih zemlyah skifiv sho zhili v pivnichno zahidnij chastini Prichornomor ya Vidomi diyachi TavroskifiyiIdant skifskij dinast pershoyi pol II st do n e batko Argota Idantida Argot Idantid sin Idanta predstavnik skifiv na Bospori cholovik Kamasariyi Skilur bl 130 do 114 113 skifskij dinast zasnovnik Neapolya najvidomishij dinast Tavroskifiyi druga pol II st do n e olviopolit najvidomishij ellin pri dvori Skilura mozhlivo navarh ostannogo pid chas kampaniyi proti satarhiv vidomij z chislennih epigrafichnih pam yatok Palak 114 113 111 sin ta nastupnik Skilura ostannij dinast Tavroskifiyi Primitki Dzherela PosilannyaTermin sarmati vikoristano yak makroetnonim pid yakim rozumiyutsya rizni sporidneni kochovi pleminni grupi shidni susidi Yevropejskoyi Skifiyi gr Strab 7 4 5 kaὶ ἐkaleῖto ἡ xwra pᾶsa aὕth sxedὸn de ti kaὶ ἡ ἔ3w toῦ ἰs8moῦ mexri Borys8enoys mikrὰ Sky8ia ros V Ya Petruhin D S Raevskij Ocherki istorii narodov Rossii v drevnosti i rannem Srednevekove M Znak 2004 ros Zubar V M Hersones Tavricheskij i naselenie Tavriki v antichnuyu epohu Kiev Shlyah 2004 ros Zajcev Yu P Neapol Skifskij II v do n e III v n e Simferopol Universum 2003 ros Puzdrovskij A E Krymskaya Skifiya II v do n e III v n e Pogrebalnye pamyatniki Simferopol Biznes Inform 2007 lat PLINIUS NATURALIS HISTORIA IV 26 85 ros Dyakonov I M Istoriya Midii Fil Fak SPbGU SPb 2008 prim 51 st 252 ros V V Latyshev Izvestiya drevnih pisatelej o Skifii i Kavkaze VDI 1947 1 gr ros Polien Strategemy Evraziya S Pb 2002 ros Vinogradov Yu G Votivnaya nadpis docheri carya Skilura iz Pantikapeya i problemy istorii Skifii i Bospora vo II v do n e VDI 1987 1 ros E A Molev Bospor i skify ot Agaeta do Savmaka Vestnik Nizhegorodskogo universiteta im N I Lobachevskogo 2008 4 s 132 136 ros Yakovenko E V Skify na Bospore Greko skifskie otnosheniya v VII III vv do n e Avtoref dis d ra ist nauk M 1985 ros M V Skrzhinskaya Epigraficheskie i pismennye istochniki o zhenshinah Bospora Indoevropejskoe yazykoznanie i klassicheskaya filologiya XII Chteniya pamyati I M Tronskogo Materialy mezhdunarodnoj konferencii prohodivshej 23 25 iyunya 2008 g SPb Nestor Istoriya 2008 ros Yu G Vinogradov Yu P Zajcev Novyj epigraficheskij pamyatnik iz Neapolya Skifskogo Arheologiya 1 2003 CIRB 75 Shodo danoyi pam yatki bulo zrobleno dopovid na spilnij ukrayino rumunskij arheologichnij konferenciyi u 2008 r u Simferopoli citatu zaviduvacha viddilu antichnoyi arheologiyi KF IA NANU Zajceva Yu P vzyato z sajtu mycrimea su 2 angl J Harmatta Studies in the History and Language of the Sarmatians Acta Universitatis de Attila Jozsef Nominatae Acta antique et archaeologica Tomus XIII Szeged 1970 st 31 angl Jurij A Vinogradov Two Waves of Sarmatian Migrations in the Black Sea Steppes during the Pre Roman Period Cauldron of Ariantas Studies Presented to A N Sceglov on the Occasion of his 70th Birthday David Brown Book Co 2004 ros Vinogradov Yu G Politicheskaya istoriya olvijskogo polisa VII I v do n e M Nauka 1989 narazi vislovleno dumku sho akciyi proti satarhiv vidbulisya blizko mezhi III II st st do n e hocha fakt takoyi dosit rannoyi prisutnosti satarhiv u Pivnichnomu Prichornomor yi potrebuye dodatkovih pidtverdzhen ros N I Nikolaev Kto byl sovetnikom carya Skilura v Neapole Skifskom Starodavnye Prichornomor ya XII Odesa ONU 2018 Grakov B N gr IosPE I 352 gr Strab 7 3 17 Strabo VII 3 17

Дата публікації:
Топ