Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Сєнґнєв із Ґрембошува пом 6 листопада 1372 польський римсько католицький і державний діяч дипломат пробст і канонік кост

Сєнґнєв із Ґрембошува

Сєнґнєв із Ґрембошува

Сєнґнєв із Ґрембошува (пом. 6 листопада 1372) — польський римсько-католицький і державний діяч, дипломат; пробст і канонік костелу святого Міхала на Вавелю (Краків); підканцлер королівський (двору) Казимира Великого (1333–1343).

Сєнґнєв із Ґрембошува
пол. Sięgniew z Grębowszowa
image
Сєнґнєв із Ґрембошува
Родовий герб Півкозич
підканцлер короля, двору
1333 — 1343
МонархКазимир III Великий
ПопередникПйотр Щижик із Фалкува
НаступникПйотр Щижик із Фалкува
пробст костелу святого Міхала на Вавелю у Кракові
1333 — 1368
канонік краківський
1334 — 1372
Помер6 листопада 1372
Сілезія
Відомий яккатолицький священник, державний діяч
Alma materБолонський університет
БатькоВлост (Влашцей) із Ґрембошува
Релігіякатолицтво

Життєпис

Народився Сєнґнєв, очевидно, у Ґрембошуві, його батьком був Влост (пол. Włost) гербу Півкозич чи Влашцей (пол. Właściej) із Ґрембошува, дідич цього маєтку. Вивчав канонічне право у Болонському університеті.

Мав братів Якуба, Вітка та Дзєржка, студента Болонського університету (1325).

Політична кар'єра

Очевидно, Сєнґнєв був одним із найближчих соратників молодого королевича Казимира, тому невдовзі після своєї коронації 1333 року останній призначив його на посаду свого підканцлера двору, котру займав до 1343 року. Папа Климент VI наказав 1343 року Сєнґнєву та його братам Якубу та Вітку, повернути село Козлув пароху Віслиці. Важко однозначно визначити масштаб цієї суперечки, але не можна відкидати припущення, що папський документ є результатом інтриги, спрямованої проти Cєнґнєва, фіналом якої, окрім суду за село, могло стати звільнення Сєґнєва з посади підканцлера. Дослідник Станіслав Щур припускає, що причиною цього звільнення стала пролюксембурзька політична орієнтація Сєнґнєва, яка після погіршення польсько-чеських стосунків стала на заваді його подальшому обійманню цього уряду.

Сєнґнєв із Ґрембошува виконував багато дипломатичних доручень Казимира Великого. Так, він супроводжував короля під час переговорів із Тевтонським орденом у Іновроцлаві 1337 року, з чехами у Празі 1341 року, з ландграфом гессенським у Познані 1341 року, був королівським послом до Авіньйону 1357 року та до Праги 1360 року.

Духовна кар'єра

Сєнґнєв обіймав ряд духовних посад. Протягом 1333—1368 років був пробстом, а з 1334 по 1372 роки — каноніком костелу святого Міхала на Вавелю у Кракові, був капеланом імператора Карла IV 1360 року, архідияконом опольським (1368/1370—1372).

У травні 1353 року він постав перед королівським судом під час суперечки за село Бранчиці з єпископом [pl].

Сєнґнєв із Ґрембошува наприкінці життя (очевидно, після 1368 року) вирішив переїхати до Сілезії, де й помер 6 листопада 1672 року.

Примітки

  1. Anna Pobóg-Lenartowicz, Elity czternastowiecznego  Opola [w:] Annales Universitatis Paedagogicae Cracovensis, Studia Historica, 2013, #XIII, s. 99.
  2. Jan Wroniszewski, O pochodzeniu Półkoziców Włelowieyskich [w:] Acta Univercitatis Nicolai Copernici, Historia, Z. 26, 1992, s. 133.
  3. Stanisław Szczur, Dyplomaci Kazimierza Wielkiego w Awinionie [w:] Nasza Przeszłość: studia z dziejów Kościoła i kultury katolickiej w Polsce, Tom 66, 1986, s. 64.
  4. Jakób Bojko, Okruszyny z Gremboszowa, Lwow, Macierz Polska, 1911, s. 8.
  5. Stanisław Szczur, Dyplomaci Kazimierza Wielkiego w Awinionie [w:] Nasza Przeszłość: studia z dziejów Kościoła i kultury katolickiej w Polsce, Tom 66, 1986, s. 63, 64.
  6. Andrzej Marzec, Rada królewska w monarchii Kazimierza Wielkiego [w:] Narodziny Rzeczypospolitej: studia z dziejów średniowiecza i czasów wczesnonowożytnych, 2012, #2, s. 814.
  7. Dorota Żywczak, Biskup Krakowski Jan Grotowic (ok. 1280—1347), Kraków, 2022, s. 150.
  8. Stanisław Szczur, Dyplomaci Kazimierza Wielkiego w Awinionie [w:] Nasza Przeszłość: studia z dziejów Kościoła i kultury katolickiej w Polsce, Tom 66, 1986, s. 65.
  9. Anna Pobóg-Lenartowicz, Elity czternastowiecznego  Opola [w:] Annales Universitatis Paedagogicae Cracovensis, Studia Historica, 2013, #XIII, s. 100.
  10. Andrzej Marzec, Elita wobec władcy i władca wobec elity w królestwie Władysława Łokietka i Kazimierza Wielkiego [w:] Monarchia w średniowieczu — władza nad ludźmi, władza nad terytorium, Warszawa-Kraków, 2002, s. 160.
  11. Stanisław Szczur, Dyplomaci Kazimierza Wielkiego w Awinionie [w:] Nasza Przeszłość: studia z dziejów Kościoła i kultury katolickiej w Polsce, Tom 66, 1986, s. 67.
  12. Janusz Kurtyka, «Senez Ambulans» Arcybiscup Lwowski Jan Rzeszowski (1345/46-1436) [w:] Nasza Przeszłość: studia z dziejów Kościoła i kultury katolickiej w Polsce, Tom 77, 1992, s. 60.

Джерела

  • Stanisław Szczur, Sięgniew z Grębowszowa [w:] Polski Słownik Biograficzny, T. 37, 1996—1997, s. 393—395.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Syengnyev iz Gremboshuva pom 6 listopada 1372 polskij rimsko katolickij i derzhavnij diyach diplomat probst i kanonik kostelu svyatogo Mihala na Vavelyu Krakiv pidkancler korolivskij dvoru Kazimira Velikogo 1333 1343 Syengnyev iz Gremboshuvapol Siegniew z GrebowszowaSyengnyev iz GremboshuvaRodovij gerb Pivkozichpidkancler korolya dvoru1333 1343MonarhKazimir III VelikijPoperednikPjotr Shizhik iz FalkuvaNastupnikPjotr Shizhik iz Falkuvaprobst kostelu svyatogo Mihala na Vavelyu u Krakovi1333 1368kanonik krakivskij1334 1372Pomer6 listopada 1372 SileziyaVidomij yakkatolickij svyashennik derzhavnij diyachAlma materBolonskij universitetBatkoVlost Vlashcej iz GremboshuvaReligiyakatolictvoZhittyepisNarodivsya Syengnyev ochevidno u Gremboshuvi jogo batkom buv Vlost pol Wlost gerbu Pivkozich chi Vlashcej pol Wlasciej iz Gremboshuva didich cogo mayetku Vivchav kanonichne pravo u Bolonskomu universiteti Mav brativ Yakuba Vitka ta Dzyerzhka studenta Bolonskogo universitetu 1325 Politichna kar yera Ochevidno Syengnyev buv odnim iz najblizhchih soratnikiv molodogo korolevicha Kazimira tomu nevdovzi pislya svoyeyi koronaciyi 1333 roku ostannij priznachiv jogo na posadu svogo pidkanclera dvoru kotru zajmav do 1343 roku Papa Kliment VI nakazav 1343 roku Syengnyevu ta jogo bratam Yakubu ta Vitku povernuti selo Kozluv parohu Vislici Vazhko odnoznachno viznachiti masshtab ciyeyi superechki ale ne mozhna vidkidati pripushennya sho papskij dokument ye rezultatom intrigi spryamovanoyi proti Cyengnyeva finalom yakoyi okrim sudu za selo moglo stati zvilnennya Syegnyeva z posadi pidkanclera Doslidnik Stanislav Shur pripuskaye sho prichinoyu cogo zvilnennya stala prolyuksemburzka politichna oriyentaciya Syengnyeva yaka pislya pogirshennya polsko cheskih stosunkiv stala na zavadi jogo podalshomu obijmannyu cogo uryadu Syengnyev iz Gremboshuva vikonuvav bagato diplomatichnih doruchen Kazimira Velikogo Tak vin suprovodzhuvav korolya pid chas peregovoriv iz Tevtonskim ordenom u Inovroclavi 1337 roku z chehami u Prazi 1341 roku z landgrafom gessenskim u Poznani 1341 roku buv korolivskim poslom do Avinjonu 1357 roku ta do Pragi 1360 roku Duhovna kar yera Syengnyev obijmav ryad duhovnih posad Protyagom 1333 1368 rokiv buv probstom a z 1334 po 1372 roki kanonikom kostelu svyatogo Mihala na Vavelyu u Krakovi buv kapelanom imperatora Karla IV 1360 roku arhidiyakonom opolskim 1368 1370 1372 U travni 1353 roku vin postav pered korolivskim sudom pid chas superechki za selo Branchici z yepiskopom pl Syengnyev iz Gremboshuva naprikinci zhittya ochevidno pislya 1368 roku virishiv pereyihati do Sileziyi de j pomer 6 listopada 1672 roku PrimitkiAnna Pobog Lenartowicz Elity czternastowiecznego Opola w Annales Universitatis Paedagogicae Cracovensis Studia Historica 2013 XIII s 99 Jan Wroniszewski O pochodzeniu Polkozicow Wlelowieyskich w Acta Univercitatis Nicolai Copernici Historia Z 26 1992 s 133 Stanislaw Szczur Dyplomaci Kazimierza Wielkiego w Awinionie w Nasza Przeszlosc studia z dziejow Kosciola i kultury katolickiej w Polsce Tom 66 1986 s 64 Jakob Bojko Okruszyny z Gremboszowa Lwow Macierz Polska 1911 s 8 Stanislaw Szczur Dyplomaci Kazimierza Wielkiego w Awinionie w Nasza Przeszlosc studia z dziejow Kosciola i kultury katolickiej w Polsce Tom 66 1986 s 63 64 Andrzej Marzec Rada krolewska w monarchii Kazimierza Wielkiego w Narodziny Rzeczypospolitej studia z dziejow sredniowiecza i czasow wczesnonowozytnych 2012 2 s 814 Dorota Zywczak Biskup Krakowski Jan Grotowic ok 1280 1347 Krakow 2022 s 150 Stanislaw Szczur Dyplomaci Kazimierza Wielkiego w Awinionie w Nasza Przeszlosc studia z dziejow Kosciola i kultury katolickiej w Polsce Tom 66 1986 s 65 Anna Pobog Lenartowicz Elity czternastowiecznego Opola w Annales Universitatis Paedagogicae Cracovensis Studia Historica 2013 XIII s 100 Andrzej Marzec Elita wobec wladcy i wladca wobec elity w krolestwie Wladyslawa Lokietka i Kazimierza Wielkiego w Monarchia w sredniowieczu wladza nad ludzmi wladza nad terytorium Warszawa Krakow 2002 s 160 Stanislaw Szczur Dyplomaci Kazimierza Wielkiego w Awinionie w Nasza Przeszlosc studia z dziejow Kosciola i kultury katolickiej w Polsce Tom 66 1986 s 67 Janusz Kurtyka Senez Ambulans Arcybiscup Lwowski Jan Rzeszowski 1345 46 1436 w Nasza Przeszlosc studia z dziejow Kosciola i kultury katolickiej w Polsce Tom 77 1992 s 60 DzherelaStanislaw Szczur Siegniew z Grebowszowa w Polski Slownik Biograficzny T 37 1996 1997 s 393 395

Дата публікації:
Топ