Східне наріччя словацької мови

Схі́дне нарі́ччя слова́цької мо́ви (також східнослова́цький діале́кт, словац. východoslovenské nárečia, východoslovenský dialekt, makroareál východoslovenských nárečí, východná slovenčina, východoslovenčina) — одне з трьох наріч словацької мови, поширене в східній частині словацького мовного ареалу. У складі східнословацького наріччя або східнословацької діалектної групи виділяють абовські, земплинські, сотацькі, спиські, ужанські й шариські говори. Східословацький діалект найвідокремленіший від інших словацьких діалектів як лексично, так і фонетично, він більше, аніж інші словацькі діалекти, зазнав зовнішньомовних впливів (із сусідніми говорами малопольського діалекту, із західноукраїнськими говірками та з угорською мовою).

Карта наріч у Словаччині (1968):

   Східне наріччя словацької мови.

• Південно-західна група: 23) списький говір: 23a) лучивнянська говірка, 23b) говірка західного Спишу, 23c) гнилецька говірка, 23d) говірка середнього Спишу; 24) говір південно-східного Спишу й південно-західного Шаришу; 25) абовський говір: 25a) абовська говірка, 25b) західноабовська говірка. • Середня група: 26) шариський говір: 26a) говір середнього Шаришу, 26b) говір північного Шаришу; 27) земплинський говір. • Східна група: 28) ужанський говір; 29) сотацький говір.

Східнословацькому діалектові притаманне поширення таких мовних рис, що належать головно до фонетики та морфології, як-от наявність roT-, loT- на місці праслов'янських сполук *orT-, *olT- не під акутовим наголосом, наявність на місці первісного носового після губних приголосних у короткому складі голосної /e/, у довгому складі ― /ɪ̯a /, парокситонічний наголос (завжди падає на передостанній склад), відсутність довгих голосних тощо.

На основі різних говорів східнословацького діалекту, починаючи з XVIII ст., робили спроби створити літературну норми, відому як східнословацька мова (мікромова), що так і не ввійшла в ужиток (у 1 пол. XX ст. видавати літературу цією мовою припинили).