Сухий (Міжгірський район)

Сухи́й — село в Україні, в Закарпатській області, Міжгірській селищній громаді.

село Сухий
Країна	Україна
Область	Закарпатська область
Район	Хустський район
Громада	Міжгірська селищна громада
Облікова картка	картка
Основні дані
Засноване	1400
Населення	395
Площа	4.23 км²
Густота населення	5.310 осіб/км²
Поштовий індекс	90032
Телефонний код	+380 3146
Географічні дані
Географічні координати	^H G O
Середня висота над рівнем моря	255 м
Відстань до обласного центру	145 км
Відстань до районного центру	11 км
Відстань до залізничної станції	29 км
Місцева влада
Адреса ради	90032, Закарпатська обл., Міжгірський р-н, с.Репинне,139
Карта
Сухий
Сухий
Мапа

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Сухий.

Згадка у 1864- Szuchaj, інші згадки: 1892-Szuha, 1898-Szucha, 1907-та 1913-, 1918- Szárazpatak, 1944-Szuhi, Сухій, 1983-Сухий, Сухой.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 457 осіб, з яких 209 чоловіків та 248 жінок.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 395 осіб. 100 % населення вказало своєю рідною мовою українську мову.

Пам'ятки

• Церква св. Петра і Павла. XVIII ст. У Сухому, як і в сусідніх селах Репинному, Ділу, Тюшці, стоїть дерев’яна церква з готичним завершенням. Церква в Сухому – ровесниця репинської церкви, тобто походить з XVIII ст., хоч місцеві жителі небезпідставно твердять, що споруда старша за репинську. У 1801 р. згадують церкву, добре забезпечену церковними речами, що вміщала 120 вірників. Церква тридільна, тризрубна, під двосхилим дахом, над бабинцем – вежа під восьмигранним шатром, що завершується шпилем. Вище опасання та під шатром вежі влаштовано аркади голосниць. На головному фасаді – вісім різьблених стовпчиків, тепер схованих за дерев’яною галереєю з вікнами. Світичі до церкви виготовив Д. Фічоряк. Біля церкви – традиційна для Міжгір-щини дерев’яна двоярусна дзвіниця під восьмигранним шатровим верхом, а в ній – чотири дзвони, три з яких відлив Ф. Егрі. Два дзвони виготовлено в 1923 р., на дзвоні 1925 р. написано прізвища фундаторів – Івана Ґилбича та Івана Бряника, а четвертий відлито фірмою “Акорд”. У 1991 р. церкву повернуто греко-католикам. Юрій Бряник з Репинного повідомив легенду про церкву в Сухому, розказану його дідом. Колись у селі була невелика каплиця, в якій служилося лише на Різдво та Великдень, а згодом селяни вирішили побудувати дерев’яну церкву. Священик запропонував місце на ділянці дідуся Гончара, який мав трьох синів. Дід погодився, і люди взялися до роботи. Незабаром вивели з колод стіни, але на ранок стіни були зруйновані. З’ясувалося, що сини Гончара пошкодували землі і захотіли перешкодити будівництву. Розгніваний люд вимагав, щоб священик прочитав “чорну” молитву і той скорився громаді. Відтоді братів та їх нащадків супроводжували нещастя. Отак стається, коли людина міряється силою з Всевишнім. Церкву спорудили на місці каплиці, але, очевидно, не в XVI ст., як сказано в легенді, а пізніше.

Примітки

1. . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
2. . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.
3. . database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 8 листопада 2019.

Посилання

• Погода в селі Сухий
• Церква св. Петра і Павла, XVIII ст. на сайті Дерев'яні Храми України
• http://www.woodenchurches.com.ua/ukr/vel_ber/sukhiy.htm^{[недоступне посилання з травня 2019]}