У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сусак Сусак Арехта Андріана Іванівна нар 9 грудня 1987 с Вербовець Кос

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сусак.

Сусак-Арехта Андріана Іванівна (нар. 9 грудня 1987, с. Вербовець, Косівський район, Івано-Франківщина) — українська військовослужбовиця; учасниця російсько-української війни з 2014 року; молодша сержантка запасу Збройних сил України; голова Жіночого ветеранського руху.

Сусак-Арехта Андріана Іванівна
Молодший сержант
Андріана Сусак-Арехта разом із сином на Марші захисників України, Київ, 2021
Загальна інформація
Народження	9 грудня 1987(1987-12-09) (36 років) Вербовець, Косівський район, Івано-Франківська область, Українська РСР, СРСР
Alma Mater	Київський національний лінгвістичний університет, Національний університет «Києво-Могилянська академія»
Псевдо	Малиш
Військова служба
Роки служби	2014—2015; 2022
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	«Айдар»
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Луганський аеропорт Бої за Щастя

Сусак-Арехта Андріана Іванівна у Вікісховищі

Нагороджена орденом «За мужність» III ступеня (2019) та орденом «Народний Герой України». Псевдо — «Малиш».

Життєпис

Народилася 9 грудня 1987 року в селі Вербовець Косівського району Івано-Франківщини. Бабуся Андріани відбула заслання в Сибіру, оскільки її брат був вояком УПА. Андріана закінчила Київський національний лінгвістичний університет за спеціальністю «перекладач з англійської». Працювала перекладачкою у фармацевтичній компанії.

2013—2014 років брала активну участь у Революції гідності. У травні 2014 року записалася доброволицею в батальйоні «Айдар». Входила до складу штурмової групи, за званням – молодша сержантка. Офіційно обіймала посаду «начальниці швейного цеху з ремонту та пошиву речового майна». Брала участь у боях за Луганський аеропорт та боях за Щастя.

2015 року, на п'ятому місяці вагітності, разом зі своїм чоловіком звільнилася з «Айдару», народила сина, і наприкінці 2016 року подружжя переїхало до Києва.

2015 року брала активну участь в адвокаційному громадському проєкті «Невидимий Батальйон», 2017 року знялася у фільмі «Невидимий Батальйон». 2019 року — співзасновниця Жіночого ветеранського руху, в організації відповідала за напрямок дипломатії, займалася питаннями постачання зброї зі США до України. Отримала стипендію ім. Богдана Радченка та 2020 року закінчила Києво-Могилянську академію як магістр із публічного управління та адміністрування.

2 грудня 2022 року стало відомо, що Андріана отримала важке поранення.

Родина

Чоловік — , професійний військовий з підрозділу Сил спеціальних операцій. Познайомилися на фронті, коли служили в батальйоні «Айдар», почалися зустрічатися після боїв під Металістом та боїв за Щастя. 2015 року Андріана народила сина Макара.

Нагороди

Орден «За мужність» III ступеня (2019)
Орден «Народний Герой України»

Примітки

Шпотенко, Лілія (28 серпня 2018). На четвертому місяці вагітності виїхала на бойову операцію. Під час обстрілу відчула перший поштовх сина. Gazeta.ua (укр.). Процитовано 3 грудня 2022.
. web.archive.org. 4 грудня 2020. Архів оригіналу за 4 грудня 2020. Процитовано 3 грудня 2022.
Голова Жіночого ветеранського руху Андріана Сусак: Я досі повертаюсь у той 14-й, у літо, коли всі були живі - Новинарня. novynarnia.com (укр.). 31 липня 2020. Процитовано 3 грудня 2022.
Вовкодав, Юлія (8 вересня 2017). Штурмовик Андріана Сусак: «Я просто наділа балаклаву і пішла звільняти місто Щастя». zn.ua. Дзеркало тижня. Процитовано 3 грудня 2022.
Майдан, Айдар та перемога: столичний рятувальник розповів про бойовий шлях. Вечірній Київ (укр.). Процитовано 3 грудня 2022.
«Жінок з війни не вміють зустрічати» – продюсерка документального фільму «Невидимий батальйон». video.detector.media (uk-Ua) . Процитовано 3 грудня 2022.
На фронті поранено лідерку жіночого ветеранського руху Андріану Сусак. detector.media (укр.). 3 грудня 2022. Процитовано 3 грудня 2022.
Важко поранена голова “Жіночого ветеранського руху” Андріана Сусак. Потрібна підтримка. novynarnia.com (укр.). 3 грудня 2022. Процитовано 3 грудня 2022.
Указ Президента України 71/2019

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Сусак-Арехта Андріана Іванівна

Шпотенко, Лілія (28 серпня 2018). На четвертому місяці вагітності виїхала на бойову операцію. Під час обстрілу відчула перший поштовх сина. Gazeta.ua.
Голова Жіночого ветеранського руху Андріана Сусак: Я досі повертаюсь у той 14-й, у літо, коли всі були живі - Новинарня. novynarnia.com. 31 липня 2020.
Вовкодав, Юлія (8 вересня 2017). Штурмовик Андріана Сусак: «Я просто наділа балаклаву і пішла звільняти місто Щастя». Дзеркало тижня.

[gazeta-1] Шпотенко, Лілія (28 серпня 2018). На четвертому місяці вагітності виїхала на бойову операцію. Під час обстрілу відчула перший поштовх сина. Gazeta.ua (укр.). Процитовано 3 грудня 2022.

[:1-2] . web.archive.org. 4 грудня 2020. Архів оригіналу за 4 грудня 2020. Процитовано 3 грудня 2022.

[:0-3] Голова Жіночого ветеранського руху Андріана Сусак: Я досі повертаюсь у той 14-й, у літо, коли всі були живі - Новинарня. novynarnia.com (укр.). 31 липня 2020. Процитовано 3 грудня 2022.

[4] Вовкодав, Юлія (8 вересня 2017). Штурмовик Андріана Сусак: «Я просто наділа балаклаву і пішла звільняти місто Щастя». zn.ua. Дзеркало тижня. Процитовано 3 грудня 2022.

[:3-5] Майдан, Айдар та перемога: столичний рятувальник розповів про бойовий шлях. Вечірній Київ (укр.). Процитовано 3 грудня 2022.

[6] «Жінок з війни не вміють зустрічати» – продюсерка документального фільму «Невидимий батальйон». video.detector.media (uk-Ua) . Процитовано 3 грудня 2022.

[:2-7] На фронті поранено лідерку жіночого ветеранського руху Андріану Сусак. detector.media (укр.). 3 грудня 2022. Процитовано 3 грудня 2022.

[8] Важко поранена голова “Жіночого ветеранського руху” Андріана Сусак. Потрібна підтримка. novynarnia.com (укр.). 3 грудня 2022. Процитовано 3 грудня 2022.

[9] Указ Президента України 71/2019