Сурб Ншан Церква Сурб Ншан св Знамення центральна будівля монастиря Сурб Хач розташовується в його східній частині і вис

Сурб-Ншан (Церква Сурб-Ншан (св. Знамення)) — центральна будівля монастиря Сурб-Хач розташовується в його східній частині і виступає за монастирську огорожу.

Церква Сурб-Ншан Монастирського комплексу Сурб–Хач
Сурб-Ншан
45°00′02″ пн. ш. 35°03′45″ сх. д. / 45.000710000027773106° пн. ш. 35.06252000002777436° сх. д.Координати: 45°00′02″ пн. ш. 35°03′45″ сх. д. / 45.000710000027773106° пн. ш. 35.06252000002777436° сх. д.
Тип споруди	церква
Розташування	Україна, біля м.Старий Крим
Початок будівництва	1338
Кінець будівництва	1358
Будівельна система	камінь
Належність	Вірменська апостольська церква
Стан	пам'ятка культурної спадщини України, ^d і пам'ятка архітектури національного значення України
Сурб-Ншан (Автономна Республіка Крим)

Сурб-Ншан у Вікісховищі

Датується спорудження храму 1358 роком по віршованому напису, виконаному на верхній частині барабана купола церкви. Напис говорить: «Цей божественний храм слави, на землі — рай дерева життя: він подоба гірського неба, житло Трійці. Почалось від народження во плоті Христа в 1358 році спорудження в ім'я св. Знамення ретельністю служителя його Ованнеса ченця і рідних братів його і по духу синів… ».

Легенда оповідає, що назва церкви походить від видіння (знамення), яке засновники обителі побачили у небі над місцем майбутньої будови — вогняного хреста.

Архітектура

Декор інтер'єру храму дуже скромний. На основному, вівтарному перекритті зображений Христос, що сидить на троні серед зигзагоподібних ліній — небесних блискавок. Біля нього вгадуються фігури Богоматері, Іоанна Хрестителя. По краях композицій символи євангелістів — ангел, голуб, лев і бик. Звичайно, від розпису зараз залишилося не більше половини, багато зображень на фресках вгадуються насилу.

У XVI ст. був прибудований гавіт (притвор) з дзвіницею. Храмовий гавіт простий по своїй композиції і являє собою простору залу, складену, як і власне храм, з великого бутового каменю. Дзвіниця, що знаходиться над південно-західним кутом гавіту, була сторожовою: з її вікон навколишня місцевість проглядається досить далеко. У минулому, коли не підступав з усіх боків ліс, звідси відкривався вид на частину монастирської дороги, на Старокримську долину з її дорогою з Карасубазара в Старий Крим, на Агармиш.

У XVI—XVIII ст.ст. в західній частині храмового атріуму зведена трапезна. Під сходами на трапезну у напівкруглій ніші перебуває фонтан (зараз пересохлий), з якого колись витікала джерельна вода, у якій прихожани храму під час традиційного обряду омивали руки та ноги перед тим, як увійти до церкви. Фасад фонтану — різьблена кам'яна плита XII–XIII ст. з орнаментальною «сельджуцькою плетінкою».

Див. також

Сурб-Хач

Література

Ткаченко С. Сурб-Хач: з позавчора в сьогодні, ст. «Боспор Крым», номер 35 за 30 серпня 2007 року (рос.)
Вірменський монастир Сурб-Хач

Примітки

Вірменський монастир Сурб Хач^{[недоступне посилання з травня 2019]}

Це незавершена стаття про православ'я.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Вірменський монастир Сурб Хач^{[недоступне посилання з травня 2019]}