Сумгаї́тський погро́м (1988) — заворушення в азербайджанському місті Сумгаїт, спричинені загостренням суспільно-політичної ситуації в Нагірному Карабасі, що призвели до погромів вірменського населення.
Сумгаїтський погром | |
Країна | СРСР і Азербайджанська РСР |
---|---|
Адміністративна одиниця | Сумгаїт |
Місце розташування | Сумгаїт |
Попередник | d |
Дата й час | 1 березня 1988 |
Час/дата початку | лютий 1988 |
Кількість загиблих | 32 |
Ціль | вірмени |
Передумови
Починаючи з 1987 року московська влада стала отримувати одне за іншим різні листи з вимогою об'єднання Карабаху та Вірменії. Підготовлена в серпні 1987 року Академією наук Вірменії петиція, що містила прохання про передачу Вірменській РСР не тільки Нагірного Карабаху, а й Нахічевані (хоча за даними перепису 1979 роки там налічувалося 97 % азербайджанців), була підписана сотнями тисяч вірмен. У жовтні жителі Чардакли, населеного переважно вірменами селища на північному заході Азербайджану, відмовилися визнати призначення азербайджанця директором радгоспу. Це призвело до конфлікту місцевої партійної влади та селян. Згідно з твердженнями вірмен, азербайджанське партійне керівництво мало намір просто витіснити вірменське населення. Новини з Чардакли швидко дісталися до Єревана, де в цей час йшли демонстрації з вимогою закрити небезпечні для навколишнього середовища виробництва. Екологічні мітинги незабаром стали політичними, націоналістичними, з вимогою повернення Нагірного Карабаху і Нахічевані до складу Вірменії. В цей час місцева міліція ще втручалася, розганяючи демонстрації. Оскільки Москва не вживала жодних заходів у відповідь, з'явилися чутки, що центральне керівництво готове до передачі Карабаху, причому особливо наголошувалося вірменське походження ряду високопоставлених радників Горбачова. У середині листопада 1987 року радник Горбачова з економічних питань Абел Аганбегян сказав в інтерв'ю французькій газеті «Юманіте», що незабаром НКАО повинна бути передана Вірменії.
Після подій в Чардакли азербайджанці в Вірменії все частіше стали зазнавати переслідувань — вірмени почали прямо витісняти їх зі своєї республіки. В кінці січня 1988 року перша хвиля азербайджанських біженців докотилася до Баку. Більшість їх було розміщено в Сумгаїті — промисловому місті недалеко від столиці. 11 лютого в Карабасі відбулася демонстрація, яка висловлювала протест проти культурної та економічної політики Баку щодо області. А 20 лютого 1988 року обласна рада прийняла резолюцію (110 голосів «за» і 17 «проти»), що містила звернення до Верховних Рад Вірменії, Азербайджану та СРСР передати НКАО під контроль Вірменської РСР.
26 лютого 1988 року в Сумгаїті перед будівлею міського комітету КПРС на площі Леніна група азербайджанців, чисельністю від сорока до п'ятдесяти осіб, вийшла на демонстрацію, щоб висловити протест у зв'язку із загостренням ситуації в Нагірному Карабасі. 27 лютого число учасників демонстрації зросло до кількох тисяч. За свідченнями очевидців, на мітингу виступила другий секретар міському КПРС Мелек Байрамова, яка зажадала, щоб вірмени покинули Азербайджан. Того ж вечора з'явились перші повідомлення про випадки насильства, що відбулися в кінотеатрі та на ринку. Місцева міліція, укомплектована азербайджанцями, не перешкоджала актам насильства.
Погром
Наступного дня, 28 лютого, розлючений натовп заполонив собою всю центральну площу Сумгаїта. Партійний керівник міста Джахангир Муслім-заде, взявши в руки прапор Азербайджанської РСР, очолив багатотисячну колону демонстрантів. Хвостова частина колони розсипалася на окремі групи, які розсіялися по центральних кварталах міста в пошуках вірмен. За даними очевидців, заворушення спровокували деякі азербайджанські біженці, які діяли за потурання місцевої та республіканської влади. Групи чисельністю від десяти до п'ятдесяти і більше осіб били скло, підпалювали автомобілі, шукали, били, ґвалтували і вбивали вірмен, нападали на їхні квартири. Кілька кварталів Сумгаїта перетворилися в зону бойових дій. Епіцентром став квартал, прилеглий до міського автовокзалу.
Жорстокі погроми тривали і 29 лютого, й закінчилися лише тоді, коли втрутилися війська, введені в Сумгаїт ще напередодні.
Жертви
Число жертв погромів точно не встановлено. За офіційними даними Генпрокуратури СРСР, в результаті дій погромників в Сумгаїті 27-28 лютого 1988 року загинуло щонайменше 26 вірмен та 6 азербайджанців, понад сто осіб було поранено, понад двісті квартир було розграбовано, десятки автомобілів спалені або розбиті. Також було розгромлено безліч майстерень, магазинів, кіосків та інших об'єктів громадського призначення.
За даними різних, більш пізніх джерел, заснованих на розповідях очевидців і аналізу свідчень про смерть, тільки число загиблих склало сотні людей. Так, історик Джеффрі Хоскінґ вказує, що число убитих вірмен обчислювалася сотнями, а журналіст Девід Ремнік відзначав в The Washington Post, що при оцінці кількості загиблих вірменська громадська думка сходиться в цифрі, щонайменше, 200 осіб.
Азербайджанські джерела не заперечують і приймають кількість загиблих за даними Генпрокуратури СРСР. Так Аваз Гасанов, глава азербайджанського Товариства гуманітарних досліджень, вважає, що «приховати дані про людські жертви навряд чи було можливим».
Оцінки подій
Історики і політологи Єревана і Баку ведуть запеклі суперечки про причини погромів. Чи був Сумгаїт реакцією на вигнання азербайджанців з Вірменії? Або ж біженці з обох сторін були реакцією на вірменські погроми на території Азербайджанської РСР? Поширилося чимало і спекуляцій, і конспірологічних версій.
Сторони посилаються на джерела і думки очевидців. Однак, з повною упевненістю, можна лише стверджувати, що після Сумгаїта обмін біженцями між Вірменією і Азербайджаном став неминучим.
«Після Сумгаїта стало ясно, що шляху назад вже немає тим більше, що радянська влада виявляли крайню нерішучість і коливання. Для вірмен Сумгаїт став нагадуванням про різанину в роки Першої світової війни, а азербайджанці в їхній свідомості ототожнювалися з оттоманськими військами. І до Сумгаїта вірмени виганяли азербайджанців з Вірменії, але тепер вони стали виганяти їх систематично і цілеспрямовано, в тому числі і з районів Арарату і Зангезура, де азербайджанці жили компактною групою», — пише шведський кавказознавець Сванте Корнелл.
Ці події стали початком переселення близько 140 тисяч вірмен, які проживали в Азербайджані, в Нагірний Карабах і Вірменію. Багато учасників погромів не понесли жодної відповідальності. Постанови Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ЦК КПРС, ухвалені в березні 1988 року з приводу даного міжнаціонального конфлікту, так не призвели до стабілізації становища.
Посилання
- . old.sakharov-center.ru. Архів оригіналу за 29 вересня 2018. Процитовано 13 липня 2020.
- Viola, Lynne; Hosking, Geoffrey (1986-07). The First Socialist Society: A History of the Soviet Union from within. Russian Review. Т. 45, № 3. с. 340. doi:10.2307/130140. ISSN 0036-0341. Процитовано 13 липня 2020.
- David Remnick «Hate Runs High In Soviet Union's Most Explosive Ethnic Feud», The Washington Post, September 6, 1989.
- Узел, Кавказский. . Кавказский Узел. Архів оригіналу за 13 липня 2020. Процитовано 13 липня 2020.
- . Russian Jamnews (ru-RU) . 22 лютого 2018. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 13 липня 2020.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Sumgayi tskij pogro m 1988 zavorushennya v azerbajdzhanskomu misti Sumgayit sprichineni zagostrennyam suspilno politichnoyi situaciyi v Nagirnomu Karabasi sho prizveli do pogromiv virmenskogo naselennya Sumgayitskij pogromKrayina SRSR i Azerbajdzhanska RSRAdministrativna odinicyaSumgayitMisce roztashuvannyaSumgayitPoperednikdData j chas1 bereznya 1988Chas data pochatkulyutij 1988Kilkist zagiblih32CilvirmeniPeredumoviPochinayuchi z 1987 roku moskovska vlada stala otrimuvati odne za inshim rizni listi z vimogoyu ob yednannya Karabahu ta Virmeniyi Pidgotovlena v serpni 1987 roku Akademiyeyu nauk Virmeniyi peticiya sho mistila prohannya pro peredachu Virmenskij RSR ne tilki Nagirnogo Karabahu a j Nahichevani hocha za danimi perepisu 1979 roki tam nalichuvalosya 97 azerbajdzhanciv bula pidpisana sotnyami tisyach virmen U zhovtni zhiteli Chardakli naselenogo perevazhno virmenami selisha na pivnichnomu zahodi Azerbajdzhanu vidmovilisya viznati priznachennya azerbajdzhancya direktorom radgospu Ce prizvelo do konfliktu miscevoyi partijnoyi vladi ta selyan Zgidno z tverdzhennyami virmen azerbajdzhanske partijne kerivnictvo malo namir prosto vitisniti virmenske naselennya Novini z Chardakli shvidko distalisya do Yerevana de v cej chas jshli demonstraciyi z vimogoyu zakriti nebezpechni dlya navkolishnogo seredovisha virobnictva Ekologichni mitingi nezabarom stali politichnimi nacionalistichnimi z vimogoyu povernennya Nagirnogo Karabahu i Nahichevani do skladu Virmeniyi V cej chas misceva miliciya she vtruchalasya rozganyayuchi demonstraciyi Oskilki Moskva ne vzhivala zhodnih zahodiv u vidpovid z yavilisya chutki sho centralne kerivnictvo gotove do peredachi Karabahu prichomu osoblivo nagoloshuvalosya virmenske pohodzhennya ryadu visokopostavlenih radnikiv Gorbachova U seredini listopada 1987 roku radnik Gorbachova z ekonomichnih pitan Abel Aganbegyan skazav v interv yu francuzkij gazeti Yumanite sho nezabarom NKAO povinna buti peredana Virmeniyi Pislya podij v Chardakli azerbajdzhanci v Virmeniyi vse chastishe stali zaznavati peresliduvan virmeni pochali pryamo vitisnyati yih zi svoyeyi respubliki V kinci sichnya 1988 roku persha hvilya azerbajdzhanskih bizhenciv dokotilasya do Baku Bilshist yih bulo rozmisheno v Sumgayiti promislovomu misti nedaleko vid stolici 11 lyutogo v Karabasi vidbulasya demonstraciya yaka vislovlyuvala protest proti kulturnoyi ta ekonomichnoyi politiki Baku shodo oblasti A 20 lyutogo 1988 roku oblasna rada prijnyala rezolyuciyu 110 golosiv za i 17 proti sho mistila zvernennya do Verhovnih Rad Virmeniyi Azerbajdzhanu ta SRSR peredati NKAO pid kontrol Virmenskoyi RSR 26 lyutogo 1988 roku v Sumgayiti pered budivleyu miskogo komitetu KPRS na ploshi Lenina grupa azerbajdzhanciv chiselnistyu vid soroka do p yatdesyati osib vijshla na demonstraciyu shob visloviti protest u zv yazku iz zagostrennyam situaciyi v Nagirnomu Karabasi 27 lyutogo chislo uchasnikiv demonstraciyi zroslo do kilkoh tisyach Za svidchennyami ochevidciv na mitingu vistupila drugij sekretar miskomu KPRS Melek Bajramova yaka zazhadala shob virmeni pokinuli Azerbajdzhan Togo zh vechora z yavilis pershi povidomlennya pro vipadki nasilstva sho vidbulisya v kinoteatri ta na rinku Misceva miliciya ukomplektovana azerbajdzhancyami ne pereshkodzhala aktam nasilstva PogromNastupnogo dnya 28 lyutogo rozlyuchenij natovp zapoloniv soboyu vsyu centralnu ploshu Sumgayita Partijnij kerivnik mista Dzhahangir Muslim zade vzyavshi v ruki prapor Azerbajdzhanskoyi RSR ocholiv bagatotisyachnu kolonu demonstrantiv Hvostova chastina koloni rozsipalasya na okremi grupi yaki rozsiyalisya po centralnih kvartalah mista v poshukah virmen Za danimi ochevidciv zavorushennya sprovokuvali deyaki azerbajdzhanski bizhenci yaki diyali za poturannya miscevoyi ta respublikanskoyi vladi Grupi chiselnistyu vid desyati do p yatdesyati i bilshe osib bili sklo pidpalyuvali avtomobili shukali bili gvaltuvali i vbivali virmen napadali na yihni kvartiri Kilka kvartaliv Sumgayita peretvorilisya v zonu bojovih dij Epicentrom stav kvartal prileglij do miskogo avtovokzalu Zhorstoki pogromi trivali i 29 lyutogo j zakinchilisya lishe todi koli vtrutilisya vijska vvedeni v Sumgayit she naperedodni ZhertviChislo zhertv pogromiv tochno ne vstanovleno Za oficijnimi danimi Genprokuraturi SRSR v rezultati dij pogromnikiv v Sumgayiti 27 28 lyutogo 1988 roku zaginulo shonajmenshe 26 virmen ta 6 azerbajdzhanciv ponad sto osib bulo poraneno ponad dvisti kvartir bulo rozgrabovano desyatki avtomobiliv spaleni abo rozbiti Takozh bulo rozgromleno bezlich majsteren magaziniv kioskiv ta inshih ob yektiv gromadskogo priznachennya Za danimi riznih bilsh piznih dzherel zasnovanih na rozpovidyah ochevidciv i analizu svidchen pro smert tilki chislo zagiblih sklalo sotni lyudej Tak istorik Dzheffri Hosking vkazuye sho chislo ubitih virmen obchislyuvalasya sotnyami a zhurnalist Devid Remnik vidznachav v The Washington Post sho pri ocinci kilkosti zagiblih virmenska gromadska dumka shoditsya v cifri shonajmenshe 200 osib Azerbajdzhanski dzherela ne zaperechuyut i prijmayut kilkist zagiblih za danimi Genprokuraturi SRSR Tak Avaz Gasanov glava azerbajdzhanskogo Tovaristva gumanitarnih doslidzhen vvazhaye sho prihovati dani pro lyudski zhertvi navryad chi bulo mozhlivim Ocinki podijMemorial zhertvam Sumgayitskogo pogromu vstanovlenij u Hankendi Nagirnij Karabah Istoriki i politologi Yerevana i Baku vedut zapekli superechki pro prichini pogromiv Chi buv Sumgayit reakciyeyu na vignannya azerbajdzhanciv z Virmeniyi Abo zh bizhenci z oboh storin buli reakciyeyu na virmenski pogromi na teritoriyi Azerbajdzhanskoyi RSR Poshirilosya chimalo i spekulyacij i konspirologichnih versij Storoni posilayutsya na dzherela i dumki ochevidciv Odnak z povnoyu upevnenistyu mozhna lishe stverdzhuvati sho pislya Sumgayita obmin bizhencyami mizh Virmeniyeyu i Azerbajdzhanom stav neminuchim Pislya Sumgayita stalo yasno sho shlyahu nazad vzhe nemaye tim bilshe sho radyanska vlada viyavlyali krajnyu nerishuchist i kolivannya Dlya virmen Sumgayit stav nagaduvannyam pro rizaninu v roki Pershoyi svitovoyi vijni a azerbajdzhanci v yihnij svidomosti ototozhnyuvalisya z ottomanskimi vijskami I do Sumgayita virmeni viganyali azerbajdzhanciv z Virmeniyi ale teper voni stali viganyati yih sistematichno i cilespryamovano v tomu chisli i z rajoniv Araratu i Zangezura de azerbajdzhanci zhili kompaktnoyu grupoyu pishe shvedskij kavkazoznavec Svante Kornell Ci podiyi stali pochatkom pereselennya blizko 140 tisyach virmen yaki prozhivali v Azerbajdzhani v Nagirnij Karabah i Virmeniyu Bagato uchasnikiv pogromiv ne ponesli zhodnoyi vidpovidalnosti Postanovi Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR Radi Ministriv SRSR i CK KPRS uhvaleni v berezni 1988 roku z privodu danogo mizhnacionalnogo konfliktu tak ne prizveli do stabilizaciyi stanovisha Posilannya old sakharov center ru Arhiv originalu za 29 veresnya 2018 Procitovano 13 lipnya 2020 Viola Lynne Hosking Geoffrey 1986 07 The First Socialist Society A History of the Soviet Union from within Russian Review T 45 3 s 340 doi 10 2307 130140 ISSN 0036 0341 Procitovano 13 lipnya 2020 David Remnick Hate Runs High In Soviet Union s Most Explosive Ethnic Feud The Washington Post September 6 1989 Uzel Kavkazskij Kavkazskij Uzel Arhiv originalu za 13 lipnya 2020 Procitovano 13 lipnya 2020 Russian Jamnews ru RU 22 lyutogo 2018 Arhiv originalu za 25 sichnya 2021 Procitovano 13 lipnya 2020