Судак Валентин Іванович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Судак.

Валент́ин Ів́анович Суд́ак (5 червня 1950, с. Морівськ Козелецького району Чернігівській області) — артист драми Чернігівського обласного академічного українського музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка. Народний артист України (2013).

Судак Валентин Іванович
Народився	5 червня 1950(1950-06-05) (74 роки) Морівськ
Громадянство	Україна
Національність	українець
Місце проживання	м. Чернігів (Україна)
Діяльність	артист драми Чернігівського обласного академічного українського музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Нагороди	Заслужений артист України (2013 рік)
Сайт	teatr.cn.ua/person/valentin-sudak/
Дід Явтух - «ВІЙ. ДОКУДРАМА» Чуб - «НІЧ ПЕРЕД РІЗДВОМ» Егеон - «КОМЕДІЯ ПОМИЛОК» Доктор Гіббс - «НАШЕ МІСТЕЧКО» Бартоло, лікар - «БЕЗУМНИЙ ДЕНЬ, або ВЕСІЛЛЯ ФІГАРО» Слейтон - «СМІШНІ ГРОШІ» Джонніпатінмайк - «КАЛІКА З ОСТРОВА ІНІШМААН» Аристарх Вишневський - «ЖАДOFF» Бернард, чоловік - «ФРАНЦУЗЬКА ВЕЧЕРЯ» Бригадир - «КУМИР ДУШІ МОЄЇ…» Татусь - «ТАТО В ПАВУТИННІ» Чоловічий голос - «ОДЕРЖИМА» Казкар - «СНІГОВА КОРОЛЕВА» Репертуарний лист Панасик — «Циганка Аза» (1971 р.) Левко — «Майська ніч» М. Старицький Парис — «Ромео і Джульєтта» В. Шекспір Оберон — «Сон літньої ночі» В. Шекспір Тур — «Енеїда» І. Котляревський Чебутикін — «Три сестри» А. Чехов Андрій — «Живи і пам'ятай» В. Распутін Перлімплін — «Історія про щастя і біду та кохання у саду» за творами Ф. Гарсіа Лорки Платонов — «Яма» («Женя») О. Купрін Маркіз де Орсіньї — «Мольєр» М. Булгаков Автор — «Мати-наймичка» Смирнов — «Одружуйтесь — і ну вас к бісу!» Свирид — «Панночка» Іван Іванович не той, а другий, сліпий на одне око — «Миргород» Орсіні — «Нельська вежа» Цікаві факти Життєве кредо Головне — не де бути, а яким бути.. Про театр Я не хочу говорити банальні речі, що театр — моє життя, але ж дійсно, театр — це моя дитяча мрія, що втілилася в життя. Все моє життя пов’язане з театром, і вже не можна майже поділити життя і театр. Театр — це душа, він наповнює тебе зсередини і дає можливість згадати, хто ти і навіщо живеш на цій землі. Екран лише віддзеркалює життя, а в театрі ти бачиш сльози, піт, ти бачиш час. Для мене театр — щось неосяжне, але й конкретне, близьке, що майже не можна виразити словами. Про сім’ю У мене чудова сім’я. Гарний син, чарівна невістка, розумний онук. Про професію Дав Бог талант — гарно, не дав — ніхто тобі не допоможе. Цього вистачає в кожній професії, але в театрі це видно відразу. Ти можеш давати інтерв’ю, кричати про себе на телебаченні, отримувати нагороди, але глядач приходить до театру і бачить, чого ти вартий, який ти є. Для мене головне — не скільки ролей я зіграв, а з якими партнерами і режисерами я працював. Алла Абелєва, Петро Губарєв, Анатолій Філіпов, Галина Пащенко, Ольга Зеленська… Я можу перераховувати багато прізвищ людей, які стали для мене взірцем і в роботі, і в людських стосунках. Це — моя школа, акторська і життєва. Для артиста головне — талант, а ще праця, праця, праця. Про себе Для мене головне — не де бути, а яким бути. Яким я є актором, батьком, колегою, людиною… Я, як і будь-який актор, запальний, емоційний, інколи можу сказати й неприємне слово, частіше правду, але правда очі ріже. Потім приходжу додому і думаю: навіщо це зробив, ніщо ж не зміниться. Але з іншого боку, якщо старше покоління не скаже, так хто ж? Для мене головне, щоб було не соромно за свою роботу. Рецепт молодості Я вже перейшов на характерні ролі, але для мене це — не трагедія. Що робити, якщо мені 60, але це не значить, що можна розслаблюватися, почивати на лаврах. Я слідкую за своєю фізичною формою, бігаю, ходжу пішки. Головне — бути молодим всередині, молодим душею. Можна постаріти і у 20 років, а можна бути молодим стільки, скільки тобі відведено часу на землі. Бути в гарній формі мені допомагають мої студенти, я зараз не тільки працюю в театрі, але і викладаю деякі дисципліни в музичному училищі ім. Л. Ревуцького. Вони бачать тебе не тільки на заняттях, але й на сцені. І я повинний їх навчити бути завжди в формі, працювати на повну віддачу. Майже у 55 років я вступив до Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І.К. Карпенка—Карого. До речі, в університеті я навчався у дітей моїх колишніх викладачів студії. Така зустріч через багато років, я майже побував у своїх 17—19 роках. Це навчання не виснажує мене, а навпаки, додає мені сил і енергії. Хочеться ще чомусь навчитися і передати цю майстерність моїм дітям-студентам. Нагороди та звання Заслужений артист України (1996). Народний артист України (2013). Примітки Валентин Судак: «Ти ідеш зі сцени, а роль залишається з тобою назавжди» Указ Президента України № 1266/96 від 21.12.1996 «Про присвоєння почесних звань України працівникам культури і мистецтва» Указ Президента України № 448/2013 від 24 серпня 2013 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня незалежності України» Посилання Офіційна вебсторінка театру Михайло Євсієнко «Словник видатних імен Городнянщини»