Стокесозавр

Стокесозавр
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти Царство: Тварини Тип: Хордові Клас: Завропсиди Надряд: Динозаври Ряд: Ящеротазові Рід: Стокесозавр Вид: Стокесозавр Клівленда
Біноміальна назва
Stokesosaurus clevelandi Madsen, Jr., 1974
Посилання
Вікісховище: Stokesosaurus EOL: 4434362 Fossilworks: 38629

Стокесозавр (лат. Stokesosaurus, буквально: ящір Стокса) — рід невеликих (від 3 до 4 метрів в довжину), ранніх м'ясоїдних тираннозавроїдів пізнього юрського періоду, чиї скам'янілі залишки були знайдені в штаті Юта (США).

Історія досліджень

Приблизні розміри незрілої особини з Південної Дакоти (синій) і голотипу стокесозавра (помаранчевий), в порівнянні з людиною

Голотип

У 1960 році в штаті Юта геолог Вільям Лі Стокс і його помічник Джеймс Медсен знайшли тисячі розділених кісток алозаврів в кар'єрі Клівленд Ллойд в окрузі Емері штату Юта. На початку сімдесятих років Медсен описав ці знахідки в деталях, виявивши, що деякі залишки належать до невідомих науці видів. У 1974 році Медсен назвав і описав типовий вигляд Stokesosaurus clevelandi. Його родове ім'я дано на честь Стокса. Видова назва відноситься до міста Клівленд, штат Юта.

Голотип (UUVP 2938) був виявлений в Брашинському басейні формації Моррісон, який з'явився в ранній стадії титонського ярусу, близько 150 мільйонів років тому. Він складається з лівої клубової кістки або стегна, що належать до ювенільного типу. Медсен також визначив паратип, UUVP 2320 мав на 50% більшу пряму клубову кістку. Проте, в 2005 році його називали Tanycolagreus. Stokesosaurus і Tanycolagreus були приблизно одного розміру, і цілком можливо, що останній є молодшим синонімом першого. Проте, клубова кістка Tanycolagreus ніколи не була відновлена, що робить пряме порівняння важким.

У 1976 році Пітер Малкольм Гелтон представив стокесозавра як вид британського тиранозавроїда Iliosuchus, і назвав його Iliosuchus clevelandi. Ця версія не здобула визнання серед інших дослідників; в 1980 році Гелтон сам зняв свою версію.

Деякі пізніші знахідки були віднесені до стокесозавра в 1991 році. Вони включали деякі фрагменти сідничної кістки і хвостові хребці. Невелика клубова кістка, віднесена до стокесозавра, знайдена в Південній Дакоті, була втрачена, але може насправді належати авіатирану. Більш фрагментарні останки, які можливо відносяться до стокесозавра, були відновлені з стратиграфічної зони 2 формації Моррісон, що датується кінцем кіммериджського ярусу, близько 152 мільйонів років тому.

Другий вид, Stokesosaurus langhami, був описаний Роджером Бенсоном в 2008 році на основі частини скелета з Англії. Однак, подальше дослідження показало, що цей вид слід віднести до нового роду, який в 2012 році отримав назву Juratyrant. Бенсон і Стівен Брусаті прийшли до висновку, що ні одну з цих кісто не можна відносити до стокесозавра.

Голотип клубової кістки досянає 22 сантиметри у довжину, вказуючи на невелику особину. Медсен в 1974 році оцінив довжину тіла дорослої особини близько 4 метрів. У 2010 році Грегорі С. Пол оцінив довжину в 2,5 метра, вагу в 60 кілограмів. У 2012 році Бенсон і Брусаті встановили єдину унікальну ознаку стокесозавра: вертикальний гребінь на зовнішній поверхні лопаті клубової кістки, вище тазостегнового суглоба, був сильно схилений до спини і досягав верхнього краю лопатки.

Класифікація

У 1974 році Медсен відніс стокесозавра до тираннозавридів. Проте, сучасні кладистичні аналізи показують більш базальну позицію стокесозавра. У 2012 році дослідження Брюсате і Бенсона відновили цього динозавра як базального тиранозаврида, і тісно пов'язаного з Eotyrannus і Juratyrant.

Нижче представлена ​​кладограма Лоуена 2013 года.

Тиранозаври	Кілеск     Гуаньлун                   Stokesosaurus             Dilong paradoxus       Eotyrannus       Bagaraatan             Дриптозавр             Xiongguanlong         Appalachiosaurus         Alioramus altai     Alioramus remotus       Тиранозавриди

Палеоекологія

Природне середовище

Формація Морісон є послідовністю дрібних морських і алювіальних відкладень, які, згідно з радіоізотопним датуванням, налічують приблизно 156,3 мільйонів років. Базуючись на цьому, стокесозавру 146,8 мільйонів років, що поміщає його в кінці оксфордського, кімеріджского, і на початку титонского ярусів пізнього юрського періоду. Раніше на місці формації Морісон було напівсухе довкілля з вологими і сухими сезонами. Морісонский басейн, де жили динозаври, простягався від Нью-Мексико до Альберти і Саскачевану, і був сформований, коли попередники переднього хребта Скелястих гір почали пересуватися вгору на захід. Родовища зі східної сторони водозбірних басейнів змивалися струмками і річками і зберігалися в болотистих низовинах, озерах, каналах річок і заплавах. Це утворення такого ж віку, як утворення зольнхофенского вапняку в Німеччині і формування Tendaguru в Танзанії. У 1877 році ця формація стала центром так званих Кістяних воєн — суперництва по збору скам'янілостей між палеонтологами Отнієлом Чарльзом Маршем і Едвардом Дрінкером Копом.

Палеофауна

У формації Морісон домінували гігантські зауроподи, такі як камаразавр, барозавр, диплодок, апатозавр і брахіозавр. Динозаври, які жили разом з стокесозавром — це наприклад травоїдний птахотазовий камптозавр, та стегозавр. До хижаків, які проживали в формації Морісон, належать , торвозавр, цератозавр, , і аллозавр. До інших тварин, які проживали на території цієї формації, належать двостулкові молюски, равлики, променепері риби, жаби, саламандри, черепахи, ящірки, наземні і водні крокодиломорфи, і кілька видів птерозаврів. Приклади ранніх ссавців в цьому регіоні — Docodonta, багатогорбкозубі, симетродонти і триконодонти. Флора періоду була прпредставлена зеленими водоростями, грибами, хвощами, саговниковими, гінкго, і декількома хвойними породами, деревовидними папоротями та араукаріями.