Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Іва́н Я́кович Степови́й (1923—2010) — радянський військовик, учасник Другої світової війни, почесний громадянин Бердичева.
| Степовий Іван Якович | |
|---|---|
 Підполковник | |
 | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 27 вересня 1923 Тернівка |
| Смерть | 8 жовтня 2010 (87 років) Гвіздава |
| Військова служба | |
| Приналежність |  Російська імперія →  СРСР →  Україна |
| Війни / битви | Друга світова війна |
| Нагороди та відзнаки | |
            | |
Життєпис
Народився 1923 року в селі Тернівка Джулинського району Вінницької області в селянській родині, з Іваном росло ще 3 дітей. 1941 року закінчив Тернівську середню школу.
З початком війни евакуйований до Ворошиловградської області — у Новосвітлівський район. 9 серпня 1941 року призваний до лав ЧА, отримав направлення в Дніпропетровське Червонопрапорне артилерійське училище, котре було евакуйовано до міста Томськ. Навчання закінчив за прискореним курсом 29 березня 1942-го, молодший лейтенант.
З квітня 1942-го брав участь у бойових діях на Калінінському фронті, займав посаду командира взводу вогневої підтримки, 290-й полк . У серпні 1942 року зазнав важкого поранення; після проходження лікування в госпіталі жовтнем того ж року демобілізований з лав ЧА. Протягом жовтня 1942 — грудня 1944 — старший військовий керівник в місті Улан-Уде.
Не дивлячись на стан здоров'я, весь час писав рапорти про повернення до лав діючої армії. У грудні 1944 року призваний до лав ЧА, по квітень 1945 року — слухач 29-го Учбового артилерійського полку офіцерського складу. По закінченні навчання направлений на 1-й Білоруський фронт. Проходив військову службу начальником зв'язку дивізіону 1643-го легко-артилерійського Сарненського Червонопрапорного орденів Суворова та Кутузова полку, 9-й танковий корпус. У складі цієї військової частини і зустрів 9 травня 1945-го.
По закінченні війни продовжив службу в лавах ЗС СРСР, по 1948 рік він — начальник зв'язку, командир взводу учбової гаубичної батареї 1649-го полку. З грудня 1948 року — слухач Об'єднаних курсів удосконалення офіцерського складу Прикарпатського військового округу.
До 1953 року — командир взводу 122-мм гаубиць; протягом 1953-1955-х — командир батареї 85-мм гармат 623-го гаубичного артилерійського полку, 70-та гвардійська стрілецька дивізія. В 1955-1960-му роках — командир батареї 12-ї реактивної мінометної бригади, 81-ша армійська дивізія.
1960 року переїздить до Бердичева, проходив військову службу заступником командира дивізіону 685-го окремого ракетного дивізіону, 41-ша гвардійська танкова дивізія (з 1965-го — 117-та Бердичівська учбова танкова дивізія). Протягом 1966—1973 років — заступник начальника артилерії, заступник начальника ракетних військ та артилерії 117-ї танкової дивізії.
З дружиною Надією Митрофанівною виховали дочок Валентину та Світлану, дочекались онуків.
1973 року звільняється з лав Збройних Сил у запас. Протягом 1975—1988 років працював у Бердичівському міському виконавчому комітеті, інспектор з організації добровільних народних дружин. 1989 року полишив роботу в міськвиконкомі та вийшов на пенсію.
Із появою організацій ветеранів України Іван Степовий в лютому 1987 року очолює міську організацію ветеранів. Брав активну участь у ветеранській роботі, входив до складу президії міської ради ветеранів, довгий час очолював раду ветеранів бердичівського міськвиконкому.
Помер 8 січня 2010 року, похований у Бердичеві на міському кладовищі, сектор почесних поховань.
Нагороди та вшанування
- орден Вітчизняної війни 1 ступеня (1985)
- орден Вітчизняної війни 2 ступеня (1946)
- орден Трудового Червоного Прапора (1972, за виконання державного завдання зі збирання врожаю в Краснодарському й Красноярському краях)
- медаль «За перемогу над Німеччиною»
- медаль «30 років Радянської Армії та Флоту»
- медаль «За бойові заслуги»
- медаль «За бездоганну службу»
- медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
- медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
- медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
- знак «25 років перемоги у Великій Вітчизняній війні»
- медаль «40 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна»
- почесний громадянин Бердичева (рішення міської ради від 26 жовтня 1999 року № 651)
Джерела
- Степовий Іван Якович
 | Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Iva n Ya kovich Stepovi j 1923 2010 radyanskij vijskovik uchasnik Drugoyi svitovoyi vijni pochesnij gromadyanin Berdicheva Stepovij Ivan Yakovich PidpolkovnikZagalna informaciyaNarodzhennya27 veresnya 1923 1923 09 27 TernivkaSmert8 zhovtnya 2010 2010 10 08 87 rokiv GvizdavaVijskova sluzhbaPrinalezhnistRosijska imperiya SRSR UkrayinaVijni bitviDruga svitova vijnaNagorodi ta vidznakiMedal 30 rokiv Radyanskij Armiyi ta Flotu Medal Za bojovi zaslugi Medal Za bezdogannu sluzhbu III st SRSR Medal 40 rokiv Zbrojnih Sil SRSR Medal 60 rokiv Zbrojnih Sil SRSR Medal 70 rokiv Zbrojnih Sil SRSR Medal Za doblesnu pracyu Za vijskovu doblest U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Stepovij ZhittyepisNarodivsya 1923 roku v seli Ternivka Dzhulinskogo rajonu Vinnickoyi oblasti v selyanskij rodini z Ivanom roslo she 3 ditej 1941 roku zakinchiv Ternivsku serednyu shkolu Z pochatkom vijni evakujovanij do Voroshilovgradskoyi oblasti u Novosvitlivskij rajon 9 serpnya 1941 roku prizvanij do lav ChA otrimav napravlennya v Dnipropetrovske Chervonopraporne artilerijske uchilishe kotre bulo evakujovano do mista Tomsk Navchannya zakinchiv za priskorenim kursom 29 bereznya 1942 go molodshij lejtenant Z kvitnya 1942 go brav uchast u bojovih diyah na Kalininskomu fronti zajmav posadu komandira vzvodu vognevoyi pidtrimki 290 j polk U serpni 1942 roku zaznav vazhkogo poranennya pislya prohodzhennya likuvannya v gospitali zhovtnem togo zh roku demobilizovanij z lav ChA Protyagom zhovtnya 1942 grudnya 1944 starshij vijskovij kerivnik v misti Ulan Ude Ne divlyachis na stan zdorov ya ves chas pisav raporti pro povernennya do lav diyuchoyi armiyi U grudni 1944 roku prizvanij do lav ChA po kviten 1945 roku sluhach 29 go Uchbovogo artilerijskogo polku oficerskogo skladu Po zakinchenni navchannya napravlenij na 1 j Biloruskij front Prohodiv vijskovu sluzhbu nachalnikom zv yazku divizionu 1643 go legko artilerijskogo Sarnenskogo Chervonoprapornogo ordeniv Suvorova ta Kutuzova polku 9 j tankovij korpus U skladi ciyeyi vijskovoyi chastini i zustriv 9 travnya 1945 go Po zakinchenni vijni prodovzhiv sluzhbu v lavah ZS SRSR po 1948 rik vin nachalnik zv yazku komandir vzvodu uchbovoyi gaubichnoyi batareyi 1649 go polku Z grudnya 1948 roku sluhach Ob yednanih kursiv udoskonalennya oficerskogo skladu Prikarpatskogo vijskovogo okrugu Do 1953 roku komandir vzvodu 122 mm gaubic protyagom 1953 1955 h komandir batareyi 85 mm garmat 623 go gaubichnogo artilerijskogo polku 70 ta gvardijska strilecka diviziya V 1955 1960 mu rokah komandir batareyi 12 yi reaktivnoyi minometnoyi brigadi 81 sha armijska diviziya 1960 roku pereyizdit do Berdicheva prohodiv vijskovu sluzhbu zastupnikom komandira divizionu 685 go okremogo raketnogo divizionu 41 sha gvardijska tankova diviziya z 1965 go 117 ta Berdichivska uchbova tankova diviziya Protyagom 1966 1973 rokiv zastupnik nachalnika artileriyi zastupnik nachalnika raketnih vijsk ta artileriyi 117 yi tankovoyi diviziyi Z druzhinoyu Nadiyeyu Mitrofanivnoyu vihovali dochok Valentinu ta Svitlanu dochekalis onukiv 1973 roku zvilnyayetsya z lav Zbrojnih Sil u zapas Protyagom 1975 1988 rokiv pracyuvav u Berdichivskomu miskomu vikonavchomu komiteti inspektor z organizaciyi dobrovilnih narodnih druzhin 1989 roku polishiv robotu v miskvikonkomi ta vijshov na pensiyu Iz poyavoyu organizacij veteraniv Ukrayini Ivan Stepovij v lyutomu 1987 roku ocholyuye misku organizaciyu veteraniv Brav aktivnu uchast u veteranskij roboti vhodiv do skladu prezidiyi miskoyi radi veteraniv dovgij chas ocholyuvav radu veteraniv berdichivskogo miskvikonkomu Pomer 8 sichnya 2010 roku pohovanij u Berdichevi na miskomu kladovishi sektor pochesnih pohovan Nagorodi ta vshanuvannya orden Vitchiznyanoyi vijni 1 stupenya 1985 orden Vitchiznyanoyi vijni 2 stupenya 1946 orden Trudovogo Chervonogo Prapora 1972 za vikonannya derzhavnogo zavdannya zi zbirannya vrozhayu v Krasnodarskomu j Krasnoyarskomu krayah medal Za peremogu nad Nimechchinoyu medal 30 rokiv Radyanskoyi Armiyi ta Flotu medal Za bojovi zaslugi medal Za bezdogannu sluzhbu medal 40 rokiv Zbrojnih Sil SRSR medal 60 rokiv Zbrojnih Sil SRSR medal 70 rokiv Zbrojnih Sil SRSR znak 25 rokiv peremogi u Velikij Vitchiznyanij vijni medal 40 rokiv peremogi u Velikij Vitchiznyanij vijni 1941 1945 rr medal V oznamenuvannya 100 richchya z dnya narodzhennya Volodimira Illicha Lenina pochesnij gromadyanin Berdicheva rishennya miskoyi radi vid 26 zhovtnya 1999 roku 651 DzherelaStepovij Ivan YakovichCe nezavershena stattya pro vijskovogo chi vijskovu Zbrojnih sil Ukrayini Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi