Василь Васильович Степичев 1 січня 1901 19010101 1 лютого 1982 радянський військовик військовий льотчик генерал полковни

Василь Васильович Степичев (1 січня 1901(19010101) — 1 лютого 1982) — радянський військовик, військовий льотчик, генерал-полковник авіації (з 1955 року). Депутат Верховної Ради УРСР 3—4-го скликань. Кандидат у члени ЦК КПУ в 1952—1956 р.

Василь Васильович Степичев
Народження	1 січня 1901(1901-01-01) Катеринослав, Російська імперія
Смерть	1 лютого 1982(1982-02-01) (81 рік) Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання	Байкове кладовище
Країна	СРСР
Вид збройних сил	ВПС СРСР
Освіта	Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації і Військово-повітряна інженерна академія імені Миколи Жуковського
Роки служби	1918—1962
Партія	КПРС
Звання	Генерал-полковник авіації
Командування	Q16160166?
Війни / битви	Громадянська війна в Росії Польсько-радянська війна Німецько-радянська війна
Нагороди

Біографія

Народився 1 січня 1901 (або 1903) року в місті Катеринославі (тепер місто Дніпро) в родині робітника-ливарника. Трудову діяльність розпочав у 1914 році учнем, потім робітником Катеринославського металургійного заводу.

З 1918 року — у червоногвардійському Брянському загоні, потім — у Червоній армії. Член РКП(б) з 1919 року. Служив у стрілецькому полку, у розвідці і на політичній роботі. У 1922 році закінчив окружні військово-політичні курси Приволзького військового округу, у 1923 році закінчив повторне відділення військових комісарів Приволзького військового округу. У 1927 році закінчив Військово-політичний інститут РСЧА імені Толмачова.

З липня 1927 року працював викладачем і головним керівником Тверської кавалерійської школи імені Комінтерну. В грудні 1928 року призначений військовим комісаром артилерійського полку, а з листопада 1930 року — військовий комісар 43-ї авіаційної ескадрильї 2-ї авіаційної бригади. У військово-повітряних силах з 1930 року.

З червня 1932 року навчався на курсах вдосконалення начальницького складу при Військово-повітряній академії, а з листопада 1932 року — в 1-й Військовій школі льотчиків імені Мясникова, яку закінчив у червні 1933.

У 1933 — 1934 роках — командир авіаційної ескадрильї у місті Вітебську. У 1934 — 1936 роках — командир 9-ї авіаційної ескадрильї 20-ї авіаційної бригади Забайкальського військового округу. У лютому 1936 року призначений командиром 2-ї авіаційної бригади 8-ї Одеської школи пілотів. З червня 1937 року — командир авіаційної бригади 3-ї військової школи льотчиків імені Ворошилова.

1 червня 1938 року був арештований органами НКВС, відсидів 1 рік та 10 місяців. 1 квітня 1940 року звільнений із ув'язнення, а у жовтні 1940 року відновлений у кадрах РСЧА. Отримав призначення на посаду інспектора 36-ї авіаційної дивізії у Києві. З квітня 1941 року — командир 316-го розвідувального авіаційного полку в Проскурові.

Учасник радянсько-німецької війни з жовтня 1942 року. Командував 63-ю авіаційною дивізією, 228-ю штурмовою авіаційною дивізією, 2-м (3-м гвардійським) штурмовим авіаційним корпусом. Після війни продовжував служити у ВПС. З 5 березня 1946 до листопада 1948 року — командувач 4-ї Повітряної армії. З листопада 1948 року — заступник головнокомандувача ВПС із бойової підготовки.

У 1951—1954 роках командував ВПС (57-ю Повітряною армією) Прикарпатського військового округу. Закінчив Вищу військову академії імені Ворошилова. З 1956 року — командувач 1-ї Повітряної армії. З 1958 року — старший військовий радник командувача ВПС і ППО Чехословацької армії.

З лютого 1962 року — у відставці. Працював заступником голови Київської секції Радянського комітету ветеранів війни, заступником голови науково-методичної ради з пропаганди військових знань і військово-патріотичного виховання при правлінні Київської міської організації товариства «Знання». Був позаштатним членом Партійної комісії при ЦК КПУ.

Помер 1 лютого 1982 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Нагороди

орден Леніна
три ордени Червоного Прапора
орден Суворова ІІ ст.
орден Кутузова І ст.
орден Богдана Хмельницького І ст.
медалі
Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (2.12.1969)

Посилання

ВПС Росії: Хто є хто(рос.)